0 Київ
Про підготовку до анексії Криму:
У нас багато йде розмов про те, що так зване захоплення Криму почалося тільки в березні 2014 року. Захоплення Криму розпочалося давно. Росія планувала відторгнути й повернути Крим до свого складу з моменту проголошення незалежності України. Усі пам'ятають, що витворяв [мер Москви Юрій] Лужков у Севастополі, скільки там було створено проросійських партій, скільки віддавали землі під будівництво будинків для російських офіцерів, яка зарплата була в російських офіцерів і яка в українських. Створювали різні привілеї, щоб продемонструвати перевагу.
Тобто Росія готувалася давно. Усі чудово знають, як протягували питання Митного союзу. І коли побачили, що Митний союз не пройшов, тоді з'явився силовий варіант. Вони використовували події, що відбувалися в Україні, аби здійснити головне завдання – відторгнення і повернення Криму, а в подальшому бліцкриг до річки Дніпро.
Ті, хто обіймав тоді посади, мали під собою силові структури й одержували інформацію про плановані дії, давно мали привести ЗСУ в бойову готовність, перебазувати у Крим необхідні сили... Деякі генерали Януковича розповідають, що в нас усе було, ми просто не хотіли використовувати. Нехай розкажуть, яке військо вони передали, за чиєю ініціативою проводили всі скорочення і зниження боєздатності збройних сил. Ці люди, які тоді перебували при владі, мали гарантувати безпеку і недоторканність наших кордонів.
Тенюх: У 2010 році почалася кадрова зачистка у ЗСУ. Фото: wikipedia.org
Про руйнування ВМС України після обрання Віктора Януковича:
Із 2010 року, із приходом до влади Януковича, насамперед у Збройних силах України пішла кадрова зачистка, починаючи з командувача Військово-морських сил. Мені [міністр оборони Михайло] Єжель зателефонував і сказав одне: "Ти не будеш командувачем". Я запитав – яка причина? Він відповів: "Ти що, не розумієш?" Як сказали деякі джерела, надійшла команда з Москви: "Прибрати цього бандерівця". Проукраїнська позиція і найголовніше – мій вплив на командирів. Для всіх командирів тоді було одне гасло: "Україна понад усе".
За місяць після мене було звільнено мого заступника з військ берегової оборони – а це основна бойова компонента – генерала Островського, теж без попередження. За Островським пішли заміни командирів батальйонів, командирів кораблів. Тобто проукраїнських офіцерів і командирів змінювали на більш лояльних, проросійських офіцерів.
Що було найголовнішим? [Колишні міністри оборони Павло] Лебедєв і [Дмитро] Соломатін почали безпідставно скорочувати Збройні сили України. Це офіційно: 180 тисяч скоротили до 160 тисяч. Виступаючи у 2012 році, Лебедєв сказав, що до кінця 2015-го наші збройні сили нараховуватимуть 60 тисяч. Їх можна було б зібрати на одному із сучасних стадіонів.
Перед цим Військово-морські сили налічували певну кількість кораблів, у яких були свої іменні назви. На цих кораблях служили призовники з тих міст, на честь яких названо кораблі... Але в наказовому порядку вони ухвалили рішення, а восени Військово-морські сили вже звітували про те, що жодного призовника немає – ВМС на 100% укомплектовано контрактниками з Криму. Це згодом вилилося в подальших подіях. Усе це планували заздалегідь, із різних напрямів, щоб повністю послабити центр протидії у Криму.
Це мало надзвичайно велике значення. Коли вийшло місцеве населення, за ними переодягнені "козачки" і "зелені чоловічки", то севастопольський хлопець, який служить у будь-якій частині Севастополя, не стрілятиме у свого сусіда. Тобто морально боєздатність на цьому рівні вже було знижено, бо місцеве населення у своїх стріляти не буде, чинити опору не буде.
Про Харківські угоди:
Ніхто не знає, що було написано в Харківських угодах і протоколах. За домовленостями, які існували до 2010 року, чисельність Чорноморського флоту РФ не могла перевищувати 16 тисяч. Зміна чисельності хоч на одного матроса не могла відбутися без згоди Верховної Ради України.
Після підписання Харківських угод... Мені невідомі ні угоди, ні протоколи. Не знаю, кому вони відомі і що в них прописано. Але, згідно з деякими джерелами, там передбачено збільшення чисельності Чорноморського флоту до 20 тисяч. Чи відповідає ця інформація дійсності? Це потрібно перевірити експертам, яких допустять до угод та протокольної частини.
Тенюх: Лебедєв сказав, що до кінця 2015-го наші збройні сили нараховуватимуть 60 тисяч. Їх можна було б зібрати на одному із сучасних стадіонів. Фото: ЕРА
Про перші дії на посаді в.о. міністра оборони:
Коли мене було призначено міністром оборони, [27 лютого 2014 року] о 21.30 я зайшов у свій кабінет, де були мої заступники і перший заступник начальника Генштабу [Геннадій] Воробйов. Вислухавши заступників, я їх відпустив, а Воробйова залишив і запитав: "Чому Військово-морські сили не приведено в бойову готовність №1?" На що дістав відповідь: "Військово-морські сили з ранку прводили в бойову готовність, але пізніше наказ скасували". Хто? Чинний начальник Генштабу [Юрій] Ільїн, який перебував у Криму.
Діставши таку відповідь від першого заступника начальника Генштабу, я відразу ж телефоном вийшов на зв'язок з Ільїним і сказав, що його тимчасово відсторонено від посади і він має негайно прибути в Київ. Відповідь: "Я в Київ не прибуду". Запитань не виникло – уже було повідомлено, що Ільїн перебуває в госпіталі нібито з гіпертонічним кризом. У госпіталь до нього приїжджає керівництво Чорноморського флоту в особі [Олександра] Вітка і колишнього командувача ЧФ РФ [Олександра] Федотенкова. І Ільїн консультує їх щодо тих чи інших офіцерів, щодо тих чи інших дій.
Міністр оборони Лебедєв і начальник Генштабу Ільїн – тобто керівники Міністерства оборони – перебували у Криму із 20 лютого. А це якраз початок блокування військових частин і кораблів. Тільки 27 лютого, після мого призначення, я терміново – не чекаючи на команду – ухвалив рішення про приведення збройних сил у повну готовність. Де були ці керівники? І чому вони із 20-го числа не підготували ЗСУ до відсічі агресії?
Ільїн тоді тричі схиляв до зради начальника Військово-морської академії [Петра] Гончаренка, щоб той перейшов на бік Росії. І це офіційно. Це було десь після 10-х чисел березня. Ільїн прийшов до Гончаренка і сказав: "Усе вже вирішено, поміняй прапор, перейди і все буде нормально". На що дістав гідну відсіч. Зараз цей патріотичний офіцер продовжує службу в Україні.
Діставши відповідь Ільїна, я дав команду Воробйову про негайні збори офіцерів, щоб вони підготували навчання з приведення всіх Збройних сил України в бойову готовність (ЗСУ ніколи не приводили в бойову готовність за всю історію України). Уранці я вже доповідав керівництву про ці навчання, які дістали назву "Весняний дощ". Потім уже було засідання РНБО і наступні події.
В.о. президента України Олександр Турчинов, в.о. міністра оборони Ігор Тенюх і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк у березні 2014 року. Фото ЕРА
Про наказ стріляти по російських військових:
Багато хто говорить, що ніхто не давав команди стріляти... 3 березня я віддав наказ, дозволив відкривати вогонь по особах (і військових, і цивільних), які перетинатимуть межі військової частини. Але, на жаль, цих команд не виконували з різних причин.
Про переговори з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу:
За дорученням Турчинова 3–4 березня я особисто спілкувався із Шойгу. Я чітко йому сказав, щоб вони негайно відвели свої сили в пункти дислокації та не влаштовували блокування частин і кораблів. Відповідь послідувала одразу: "Наших там немає, це все самооборона". На що я відповів прямим текстом: "Передайте вашому Путіну, що якщо буде спроба проникнення російських військових на територію наших частин, ми будемо відкривати вогонь на ураження". На цьому телефонна розмова урвалася.
Друга розмова із Шойгу у мене відбулася вже після захоплення штабу ВМС України. Відповідь була такою самою. Тоді я сказав: "Шановний Шойгу, подивіться, будь ласка, телевізор, подивіться, де перебуває ваш командувач". Він тоді був на території штабу ВМС.
Про пропозицію командувача внутрішніми військами Степана Полторака "з гордо піднятими прапорами виводити наші частини з Криму" на засіданні РНБО:
Це я підтверджую. Перед цим, коли я доповідав, я виклав свій план: іти на прорив. Так, це війна. Іншого шляху не було. Мого плану не підтримали, тому я подав у відставку (Полторак цю інформацію спростовує і стверджує, що на той момент він не був членом РНБО, а Тенюх "був настільки наляканим, що не розумів, де перебуває". – "ГОРДОН").
