-2 Київ
17 вересня 2019 року в Київській області спалили будинок голови Національного банку України у 2014–2018 роках Валерії Гонтаревої. За її словами, невідомі кинули пляшку із запалювальною сумішшю, будинок вигорів ущент. Правоохоронці знайшли на місці підпалу запалювальну ракету. Нацполіція відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна).
За 11 днів до цього, 5 вересня, у Києві спалили авто невістки ексголови НБУ. У Нацбанку тоді заявили, що розцінюють події, які сталися з Гонтаревою та її сім'єю, як погрозу керівництву регулятора. Майже три тижні тому, 26 серпня, уже в Лондоні, куди Гонтарева переїхала після звільнення, її збив автомобіль. Вона дістала травму ніг, їй зробили три операції.
В інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" Валерія Гонтарева розповіла, чому не сумнівається, що за всіма інцидентами стоїть Ігор Коломойський. Сам бізнесмен, коментуючи підпал заміського будинку ексголови НБУ, припустив, що у цьому могла бути зацікавлена сама колишня посадовиця, а також заявив, що має намір подати позов про захист честі та гідності через звинувачення на його адресу з боку Гонтаревої.
У справі "ПриватБанку" Коломойський подав уже 600 позовів. Для нього подавати позови – щоденна професійна діяльність
– Як ви почуваєтеся фізично і психологічно після всього, що сталося?
– Психологічно 17 вересня був найважчим днем у моєму житті. Коли спалили мій дім, а з ним і всі сімейні фотографії, і реліквії, усі речі... Мій чоловік як був в одних джинсах, так у них і залишився: весь його одяг згорів, у мене хоча б у Лондоні були якісь речі.
Це був дуже складний день. Здавалося, що кінець світу настав. Але сьогодні я вже всім друзям сказала: в інвалідному кріслі чи на милицях однаково йду вперед.
– Чи виділили вам охорону?
– У Лондоні взагалі немає питання охорони. Тут, напевно, тільки королеву охороняють, та й то лише тому, що їй 93 роки.
– Ви маєте потребу в цілодобовій охороні?
– Поки що не знаю. З аварією нічого не зрозуміло. Ми досі не знаємо, був це нещасний випадок на дорозі чи спланована акція. Якщо з'ясують, що замах, будемо з лондонською поліцією думати, що робити далі. Поки що відповіді немає.
– Чому, якщо з моменту, як на вас наїхав автомобіль, минув майже місяць? Британська поліція мені здавалася значно вправнішою за українську.
– Я через день пишу їм на електронну пошту: "Є якісь новини?". Вони відповідають: "Ні, ми вам повідомимо, коли будуть. Звіт вам надішлють поштою за вказаною адресою". Усе.
Машина мене збила на пішохідному переході, від болю я втратила свідомість. Наїзд спочатку зареєстрували як звичайнісіньку, рутинну ДТП. Коли поліція зрозуміла мій бекграунд і що за цим може стояти, почала перевіряти відеокамери й досліджувати профайл водія. Тепер ми чекаємо, чим це скінчиться. Відповідь від них поки що одна: "Ми працюємо".
– Наступного дня після підпалу будинку в інтерв'ю шеф-редакторці LB.ua Соні Кошкіній ви сказали, що вважаєте замовником злочинів проти вас олігарха Ігоря Коломойського. Ви знаєте, що Ігор Валерійович збирається подати на вас до суду позов про захист честі й гідності?
– Я знаю тільки, що таке українські суди і скільки ми подали позовів про захист честі й гідності. Мою честь і гідність ми протягом п'яти років захистити не можемо. А Коломойський свою може, до того ж за п'ять хвилин. Тому що це український продажний суд. Ну нехай подає.
По-моєму, тільки у справі "ПриватБанку" Коломойський подав уже 600 позовів. Для нього подавати позови – щоденна професійна діяльність.
До Зеленського щодня приходять і розповідають казки: мовляв, Гонтарева сама кинулася під машину, сама інсценувала ДТП, сама підпалила свій будинок
– Президент України Володимир Зеленський доручив голові СБУ Іванові Баканову допомогти поліції з розслідуванням підпалу вашого будинку...
– ...чесно кажучи, я взагалі жодних заяв щодо своєї персони від чинного президента не очікувала. Того самого дня з'явилася інформація від Авакова, де він сказав, що поліція серйозно цим займатиметься. Можу вам підтвердити: на місці пожежі реально цілий день працювала поліція, слідча група. Не можу сказати, що це приємно, але важливо.
– На вашу думку, заява Зеленського – це формальність чи він дійсно триматиме розслідування на особистому контролі?
– Спочатку я подумала, що формальність. Згодом, коли адвокат мені сказав, що поліція там протягом цілого дня працювала, з'явилася надія, що розслідування не перетвориться на профанацію. Я навіть у тому психологічному стані подумала: боже, може, справді щось зрушиться у правильний бік?
Гадаю, президент Зеленський не розмежовує технократів і політичні еліти. Вони в нього разом зливаються в якийсь спільний великий психологічний портрет, який, як мені здається, він сам собі намалював.
Мене підтримав увесь світ, провідні західні фахівці сказали, що ми провели грандіозну банківську реформу. Її досі вважають однією з найуспішніших реформ монетарної та валютної політики, очищення банківського сектору і трансформації самого Нацбанку України. Загалом президент Зеленський це або почує, або ні. Хоча до нього там щодня приходять і розповідають казки: мовляв, Гонтарева сама кинулася під машину, сама інсценувала ДТП, сама підпалила свій будинок.
Раніше Коломойський розповідав, що я це все зробила, щоб мені надали політичний притулок у Великобританії. Днями з'явилася інформація, що я це зробила для зриву співпраці із МВФ... Маячня й ахінея! Театр абсурду і сюрреалізму якийсь! Я вже не можу коментувати все, що видає ця людина. У нього фантазія не закінчується. Ну як можна це коментувати? Це цілковита й остаточна нісенітниця, прикро навіть чути.
Жодне слово, яке промовляє Коломойський, нічого не варте. Ця людина на чорне каже біле, бреше безперестанку
– Вам не здається, що, коли дійсно хочуть налякати, публічно не погрожують. Може, Коломойському просто подобається вас тролити?
– Коли я з командою Нацбанку проводила, напевно, найзначнішу реформу у країні – і це визнає вся професійна світова спільнота, – він протягом п'яти років лив на мене бруд. Останній рік він агресивно висловлювався на мою адресу. Але коли від бруду і тролінгу перейшли до відвертого політичного переслідування, а тепер і фізичного терору... Ні, мені вже не здається, що це просто тролінг.
– А якщо я припущу, що за всім, що сталося з вами, може стояти третя сила, якій вигідно і з вами поквитатися, і Коломойського підставити?..
– Правду кажучи, я цієї версії навіть не розглядаю. Є поліція, якщо вона знайде виконавця підпалу, а через нього – замовника, може, ми з вами і прозріємо. Але в мене сумнівів, хто це зробив, немає.
– Ви коли-небудь особисто спілкувалися з Коломойським?
– Я з ним із середини 2014-го дуже активно спілкувалася протягом двох років. Улітку 2016-го, місяців за три до націоналізації "ПриватБанку", сказала йому: "Тепер спілкуватимемося тільки в письмовій формі".
– Чому?
– Тому що жодне слово, яке ця людина промовляє, жоден документ, який він підписує або під який дає персональні гарантії, нічого не варті. Ця людина на чорне каже біле. Ця людина бреше безперестанку. Він же сам попросив про націоналізацію "ПриватБанку", у Нацбанку два листи з його підписом. А тепер він вам інше розповідає.
Ігор Коломойський. Фото: Mykhaylo Markiv / ЕРА
– Ви говорите про ділове спілкування, а я питала, чи спілкувалися ви з Коломойським тет-а-тет?
– Траплялося, але я намагалася ніколи тет-а-тет із ним не зустрічатися, тому що погрози від нього лунали постійно. Добре пам'ятаю, як одна з таких погроз пролунала просто в кабінеті Нацбанку на адресу чотирьох членів правління: мене, Рожкової та ще двох людей. Це ще у 2016 році було.
– Ви хоч раз подавали заяву в поліцію про погрози?
– У поліцію багато чого було подано, ніхто нічого не розслідував, навіть не відкривав. Ви ж розумієте, що в нас кримінальні справи порушує або який-небудь продажний прокурор Кулик, або Держбюро розслідувань за заявками Портнова. У них там своє організоване угруповання.
– Коломойський у публічному просторі й на закритих ділових перемовинах – це дві різні людини?
– За два роки, протягом яких ми обговорювали і складали програму рекапіталізації "ПриватБанку" (яку він підписав), у мене було 40 чи 50 зустрічей із Коломойським. Манера спілкування в нього постійно однакова, дуже специфічна, від публічних виступів не відрізняється.
Ви ж пам'ятаєте минуле скликання парламенту, цей цирк під куполом? Страшне місце, яке, окрім як чорною жабою, складно назвати
– В інтерв'ю Кошкіній ви сказали про експрезидента Петра Порошенка: "Зараз, коли зі мною сталася трагедія, він мені навіть смс не написав..."
– ...це правда.
– Чому для вас важливо, написав він вам щось чи ні?
– Хіба я казала, що це для мене важливо? У мене запитали, чи спілкуюся я з Петром Олексійовичем. Я відповіла, що бачила його востаннє два роки тому, коли звільнилася з Нацбанку. Потім я жодного разу його не бачила й не чула, навіть смс від нього не надійшло, коли зі мною трапилася трагедія. Це була відповідь на запитання.
– Ви заявили про звільнення з посади голови НБУ у травні 2017-го, але фактично вас зняли з посади у березні 2018-го. Навіщо знадобилося тримати вас протягом 11 місяців у підвішеному стані? Як Порошенко вам особисто це пояснював?
– Питання не стільки в тому, щоб мене звільнити. Мене ж ненавидів увесь депутатський корпус. Ви ж пам'ятаєте минуле скликання парламенту, цей цирк під куполом? Страшне місце, яке, окрім як чорною жабою, складно назвати. У тому парламенті на мене нападали.
Січень 2015 року, Київ, сесійна зала Верховної Ради України. Під час виступу голови НБУ Валерії Гонтаревої лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко почав закидати її фальшивими купюрами. Фото: Aleksandr Kosarev / ЕРА
Питання ж було не в мені, а в тому, що не було голосів за нового голову НБУ. Я постійно запитувала: "Ну чому я маю бути заручницею того, що у вас немає голосів?"
– І що він вам відповідав?
– Казав: "Ну в нас же коаліція, має ж бути 226 голосів, а їх немає". І я виявилася заручницею, бо не могла 11 місяців більше ніде працювати! Ну уявіть: ви пішли з компанії, але вас не звільнили. І ви не можете влаштуватися на нову роботу, тому що де-юре ви голова НБУ, а де-факто – ні.
15 березня 2018 року я йшла в парламент, щоб відзвітувати. Я вже знала, що висунули кандидатуру Якова Смолія на голову НБУ. І як на зло саме цього дня у Верховну Раду прийшла Надія Савченко із гранатами... Я ще подумала: "Господи, та що ж таке! Нарешті мене мають звільнити і знову не звільнять!". Але звільнили саме 15 березня 2018 року. Я пішла із НБУ і ніколи там більше не працювала.
– На початку серпня 2019 року тодішній генпрокурор України Юрій Луценко повідомив, що вас і ексзаступника глави Адміністрації Президента Олексія Філатова викликають на допит у справі про ймовірне розкрадання приблизно 150 млн грн за участю інвестиційної компанії ICU, до діяльності якої ви мали стосунок. Як гадаєте, експрезидент Порошенко відмовляв свого найближчого соратника Луценка від цього кроку?
– Ось ця підозра від Генпрокуратури – найкумедніше, що тільки є. Бо якщо йдеться про справу 2013 року, напевно, протягом цього часу можна було мене багато разів викликати як свідка. Але це було неможливо, бо я ні з ким навіть поруч не проходила, коли компанія ICU проводила абсолютно легальні брокерські угоди. Я не займалася брокерською діяльністю, ніколи не була знайомою ні з Януковичем, ні з Арбузовим, ні з Курченком. Ніколи навіть в очі не бачила.
Валерія Гонтарева і Петро Порошенко. Фото: Пресслужба НБУ
Інформація про виклик на допит у Генпрокуратуру у "справі Курченка" з'явилася ще у квітні 2019 року під час першого туру президентських виборів. Тоді у прямий ефір вийшов Кулик і почав щось говорити, хоча нікому жодних підозр офіційно ще не надсилав. Добре пам'ятаю, як у цьому самому прямому ефірі раптово з'явився президент Порошенко й розповів, як Кулик напередодні приїхав з Ізраїлю (у той момент там мешкав Ігор Коломойський. – "ГОРДОН") і о 5.00 абсолютно нелегально зареєстрував підозри.
Нещодавно цю справу знову почали реанімувати. До речі, ні мені, ні моєму адвокату досі не надіслали документів, хоча знають, за якою адресою я проживаю в Лондоні. І як мені до цього ставитися? Я вважаю цю справу провокацією. Точно такою самою, як тоді, коли Держбюро розслідувань за заявками Портнова вдерлося в мою квартиру.
– Ви про нещодавні обшуки у вашій квартирі у центрі Києва? Ви казали, що зареєстровані у цій квартирі, але не живете в ній уже протягом 18 років.
– Знаєте, як я тут, у Лондоні, дізналася, що вони зламали двері моєї квартири в Києві? Із поста Портнова. Мені о 7.00 написав журналіст: "Підтвердіть, будь ласка, інформацію Портнова, що у вас у квартирі на Великій Житомирській проводять обшук". Ми уявлення не мали, спали. Зателефонували нашому київському сусіду, він піднявся на наш поверх і підтвердив: "Так, 10 осіб у масках і з автоматами ламають вам двері". Скажіть: не можна було ключі попросити, треба було виламувати двері?!
Усі вважають останні події навколо мене помстою Коломойського, тому що він не зовсім адекватна людина
– Ви особисто знайомі з Портновим, перетиналися коли-небудь?
– Бачилася з ним колись, але дуже давно, років 15 тому. По-моєму, він тоді працював у комісії із цінних паперів. Коли він був в адміністрації Януковича, жодного разу не бачилася, згодом – теж.
Портнов із Коломойським зараз не приховують, що працюють разом. Коломойський узагалі розповідає, що вони товаришують протягом 20 років і що Портнов йому допомагає в юридичних питаннях. Я так розумію, у них там розподіл праці, а Портнов просто тепер працює на Коломойського.
– Що має статися, щоб Коломойський більше про вас не згадував?
– Я постійно ставлю це запитання і зараз із задоволенням сама поставила б його вам. Нещодавно прочитала статтю у Financial Times, що він домовляється про сетлмент (договір про врегулювання конфлікту. – "ГОРДОН") щодо "ПриватБанку" із прем'єр-міністром України.
Я у всіх знайомих запитувала: чи можете пояснити, як Гонтарева з переламаними ногами в Лондоні, яка протягом двох із половиною років не працює в Нацбанку, заважає Коломойському, прем'єру Гончаруку і президенту Зеленському здійснити сетлмент?
– Що вам відповідали знайомі?
– По-перше, усі вважають останні події навколо мене помстою Коломойського, тому що він не зовсім адекватна людина. По-друге, переконані, що цькування мене – це залякування решти українських реформаторів, щоб вони на моєму прикладі зрозуміли: будете незалежними, проводитимете реформи – із вами станеться те, що з Гонтаревою. Переламані ноги, спалений будинок.
– У статті газети Financial Times, про яку ви згадали, ішлося, що українська влада шукає компроміс із Коломойським щодо "ПриватБанку". Але прем'єр-міністр України Олексій Гончарук уже спростував цю новину, заявивши, що "жодних переговорів уряд ні з ким не проводить". Як гадаєте, що буде компромісом у питанні із "ПриватБанком"?
– Я не знаю. Вони ж два суб'єкти. Власник банку – Міністерство фінансів. Прем'єр-міністр – глава уряду, частиною якого є Мінфін. Нацбанк – це регулятор, де є банківські базельські принципи. Тому й кажу: у Коломойського не зі мною проблеми, а з базельськими принципами. А в нас, професійних банкірів, сорі, але інших принципів немає. Ці принципи формували протягом століть, так працює банківський сектор, інших принципів там немає.
Хочу, щоб ви розуміли: ми діяли професійно й однаково щодо всіх банків. Ні для кого не було різнотлумачень і різних правил. Правила, точніше, програму рекапіталізації, виконували всі, окрім Коломойського. Якщо нинішня влада знає, як робити сетлмент із Коломойським, – будь ласка. Головне, щоб це збігалося хоч із якимись принципами банківської діяльності.
Сорі, але я як професійний банкір такого виходу не бачу. Тому що сетлмент, який ми намагалися з ним зробити, полягав ось у чому: як із банку, у якому нічого немає, зробити банк, наповнений активами. Тож краще адресуйте ваше запитання Гончаруку або Зеленському. Вони, напевно, знають як. Я – ні.
– У квітні цього року Коломойський заявив, що націоналізація "ПриватБанку" була пов'язаною з бажанням Порошенка придбати акції телеканала "1+1", які нібито були в заставі в банку.
– Ой, ви знаєте, вони вже так забрехалися, що не можуть між собою узгодити заяви. Коли Коломойський це заявив, наступного дня вийшов Ткаченко (колишній гендиректор "1+1 медіа", нардеп фракції "Слуга народу". – "ГОРДОН") і сказав, що "1+1" ніколи не був у заставі у "ПриватБанку". Я тоді ще посміялася: ну ви хоча б між собою домовилися щодо спільної позиції.
Щоб вам було зрозуміло: до націоналізації "ПриватБанк" був пустушкою, у нього не було жодних активів. Навіть найменшої заправної станції, яку можна було б поставити на баланс, не було. Нічого не було, не те що телеканала "1+1".
Для мене це особиста трагедія, для всіх інших – уже питання життя і смерті реформаторів
– Думаю, для вас не секрет, що всередині України до вас ставляться дуже полярно: одні називають дійсно реформаторкою, яка розчистила сектор від сумнівних банків...
– (Перебиває)... Напевно, за це мене тепер і випалюють напалмом! Може, для когось події навколо мене – приклад, як можна розправитися з реформаторами. Але для мене це особиста трагедія. Уявіть, як на це дивляться ті, хто зараз сидить у "ПриватБанку" й Нацбанку. Люди, які досі ведуть судові спори. Для мене це особиста трагедія, для всіх інших – уже питання життя і смерті реформаторів.
– Закінчу запитання. Інші вважають, що своєю банківською політикою ви завдали тяжкого удару економіці України. Наприклад, економіст Андрій Ілларіонов стверджує, що...
– (Перебиває)... Ну, сорі, на жаль, я не знаю, хто такий Андрій Ілларіонов, тому прокоментувати його слів не можу. Уявлення не маю, хто це. Точно не український банкір, тому що в нас такого не було.
– Під час очищення банківського сектору за вашого керівництва траплялися випадки, коли напередодні визнання банку неплатоспроможним і його подальшої ліквідації з нього виводили великі суми. Багато хто звинувачував НБУ у свідомому витоку інформації, щоб власники банків устигли вивести свій капітал.
– Витік інформації – те, із чим ми дуже сильно боролися. Коли я прийшла у НБУ, там працювало 12 тис. осіб. Коли йшла, там було вже 5 тис., 8 тис. ми звільнили, 1 тис. нових співробітників найняли і зробили реінжиніринг усіх внутрішніх процесів, трансформували й перебудували банк.
Витік інформації був, але НБУ ніколи не виводив банк із ринку за власним бажанням. Для того щоб вивести банк із ринку, треба було написати дві тонни паперів з аргументацією, із цифрами й передати ці документи у Фонд гарантування вкладів і в правоохоронні органи. У 90% банків, які ми виводили, нічого не можна було зняти, тому що в них давним-давно нічого не було. Це були пустушки або банки-смітники.
– Ви проводили службове розслідування, хто був джерелом витоку інформації про швидку ліквідацію банків?
– Було дуже багато службових розслідувань. Якби тільки у витоках була річ! Знали б ви, як я перебудувала Нацбанк. Це був колишній радянський монстр, який ми перетворили на першокласний банк. Коли я туди прийшла, мені розповідали, що в Арбузова тут було 20 собак і 70 охоронців, що сидить старе, ще арбузовське, правління. Ну про що мова?
Розслідувань було дуже багато, питання – наскільки вони були ефективними і якою була ефективність самого центрального банку. Але тепер НБУ – це світоч реформ.
Коли я побачила, як новий парламент ухвалив закон про спліт (поділ функцій Нацкомісії з регулювання ринків фінансових послуг між Національною комісією із цінних паперів та фондового ринку і НБУ. – "ГОРДОН")... Але ж ми цей закон написали у 2015-му. Або ухвалили закон про фінансову реструктуризацію, який ми писали ще у 2016 році... Дивилася на це й думала: боже, ми ніяк не могли провести ці законопроєкти через Раду, а тепер те, що ми написали своїми руками, ухвалили.
Навіщо мені політпритулок? Мене хтось просить видати? Якби статус політичного біженця хоч якось допоміг зупинити беззаконня в Україні... Але ж він не зупинить
– В одному з інтерв'ю ви не відкинули, що проситимете політпритулку у Великобританії. В іншому казали, що вам статус політбіженця не потрібен. То проситимете чи ні?
– Мені дуже "подобається" запитання щодо політпритулку. От скажіть, будь ласка: як ви собі уявляєте, навіщо люди просять притулку?
– Наприклад, якщо когось оголошують у міжнародний розшук, а він вважає це політичним переслідуванням...
– Ось це "якщо"... Доживімо спочатку до цього "якщо"! Знаєте, навіщо люди просять притулку? Тому що в них немає жодного легального статусу, їм ніде жити. А я резидентка Великобританії, працюю в Лондонській школі економіки, яку вважаю одним із найкращих аналітичних центрів у світі. У мене чудова робота, у мене контракт і робоча віза.
Навіщо мені політпритулок? Мене хтось просить видати? Мені підпалюють будинок, спалюють машину моєї невістки, виламують двері у квартиру... Повірте, якби статус політичного біженця хоч якось допоміг зупинити це свавілля в Україні... Але ж він не зупинить.
– У скількох кримінальних провадженнях зараз фігурує ваше ім'я?
– У ДБР є одне. Ми ж не знали, хто вдерся в нашу квартиру, вони ж нікому жодних документів не показували. Зате з поста Портнова в соцмережах ми дізналися, що я проходжу свідком у справі про постанову НБУ №124 ("Про особливості здійснення деяких валютних операцій". – "ГОРДОН") та зміни до неї. Це Портнов подав заяву у ДБР, там написано про нібито підривання обороноздатності країни й перевищення службових повноважень.
Фото: Andrew Kravchenko / ЕРА
Я, коли це прочитала, навіть не зрозуміла, про що йдеться. В інтернеті шукала, що це за постанова. Знайшла, це була антикризова постанова. На початку 2015-го ми почали закручувати гайки для стабілізації ринку, випустили постанову. Пізніше почали відкручувати гайки і внесли зміни в постанову, простіше кажучи, запустили лібералізацію ринку. Так ось, постанова №124 і 10 змін до неї – це закручування й поступове відкручування гайок під назвою "лібералізація". Ось що це таке!
Протягом моєї каденції у НБУ в мене було приблизно 2 тис. постанов і ще 6 тис. змін до них. Ну, нехай подають на мене у ДБР ще 8 тис. заяв і знову ламають двері у квартиру й палять будинки.
– Чому такий жорсткий тиск саме на вас, а не, наприклад, на Порошенка?
– Не знаю. А ви вважаєте, що на Петра Порошенка немає тиску? Я вважаю, що є. Портнов сидить і щодня пише на нього все, що заманеться, а у ДБР відразу відкривають справи. Я з Петром Олексійовичем не спілкувалася протягом двох років, просто висловлюю свою думку.
– Навіщо у червні 2014 року ви в принципі погодилися піти із приватного бізнесу й очолити НБУ?
– Якщо ви пам'ятаєте 2014 рік, напевно, зрозумієте. Я зателефонувала своєму дуже гарному другу Олександрові Писаруку, він тоді очолював ING Bank у Центральній і Східній Європі, жив із сім'єю в Амстердамі. Я йому запропонувала приїхати до України й допомогти мені з реформами. Він став першим заступником голови НБУ. Це єдина людина, яку я особисто запросила. Інших наймали рекрутингові агентства. Як думаєте, чому Писарук кинув усе в Амстердамі і приїхав до України?
Ви маєте зрозуміти, чим для нас стала Революція гідності. У мене офіс був біля Оперного театру, повз нас постійно їздили "швидкі" на Майдан. Ми були на підйомі, були патріотами, а тепер батьківщина "віддячила"... Зараз в Україні точно так само розправлятимуться з Уляною Супрун, яку я вважаю героїнею.
– Тобто вас Порошенко не вмовляв обійняти посаду, щоб підстрахувати його у фінансових питаннях?
– Коли він уперше запропонував очолити НБУ, я, звісно, сказала: "Ні, ніколи, мені ж доведеться піти з бізнесу". Спочатку це здавалося безглуздям. Але моя сім'я мене переконала: "Якщо не ти, хто знає все про макроекономіку, про банківський сектор, то хто?". Я була впевнена, що піду туди на рік і все зроблю. Хоча в мене був контракт на сім років. А коли до НБУ почали труни приносити з моїм манекеном, коли розмалювали мій дім – сім'я поставила ультиматум: "Звільняйся".
Березень 2017 року, Київ. Акція протесту біля Нацбанку України із символічною труною, у якій лежить манекен із фотографією Валерії Гонтаревої. Фото: Sergey Dolzhenko / EPA
Інвестори зараз люблять Україну. Зеленському пощастило, але – сорі! – тут немає його заслуги. Тут заслуга нашої команди
– Ваш прогноз: якщо скасують націоналізацію "ПриватБанку", чим це загрожує Україні?
– Ще під час президентських виборів Коломойський виграв у наших українських судах відразу три справи. Одномоментно. Я вважаю це показовим. Три суди протягом одного дня: скасування націоналізації, оскарження власних персональних гарантій (заповнених, до речі, за всіма законами України) і невизнання пов'язаних осіб. Це свідчить про те, що він може забезпечити протягом п'яти хвилин будь-яке рішення суду, зокрема скасувати націоналізацію "ПриватБанку".
Вони ж постійно знущаються, куражаться і стібуться. Сміються в обличчя всьому світу. Не знаю, як довго це їм вдаватиметься. Сподіваюся все-таки, що країна такого їм не дозволить робити. Із мене робили опудало, а зараз це опудало стало таким собі вододілом. Уже кажуть, що все, що сталося зі мною, – це початок 90-х, повернення туди, звідки ми, здавалося б, мали назавжди вирватися.
Щодо прогнозу. НБУ вже випускав інформацію: у разі якщо націоналізацію визнають незаконною, має відбутися реституція. На сьогодні у банку 155 млрд, які туди дав Мінфін. Під час реституції цей капітал забирають, а отже, у банку утворюється дірка на 155 млрд. У цей момент НБУ має визнати банк неплатоспроможним, а далі є тільки дві опції.
Перша – Фонд гарантування вкладів. Але оскільки банк системотвірний, буде знову націоналізація, друга опція. НБУ не може нічого націоналізувати, може лише визнати банк неплатоспроможним. Тому він негайно звернеться до Кабміну й попросить повторної націоналізації. Далі вже все залежить від Кабміну: погодиться він чи ні. Думаю, поганого сценарію ніхто не допустить, не хочу лякати людей. Держава підтримає цей банк і націоналізує його ще раз.
– Цього й наступного року Україна має повернути серйозні суми за кредитами, зокрема набраними в період президентства Порошенка й вашої каденції у НБУ. Деякі інвестори кажуть, що насправді заборгованості нашої держави такі великі, що Україна може зіткнутися з міжнародними санкціями.
– Ні-ні, навпаки! Інвестори зараз люблять Україну. Зеленському пощастило, але – сорі! – тут немає ні його заслуги, ні заслуги прем'єра Гончарука. Тут заслуга нашої команди, наші реформи почали давати плоди.
У вас співвідношення боргу до ВВП чудове, скоротилося на 30%. У вас ВВП зростає п'ять кварталів поспіль. У вас стабільний курс. У вас дуже маленький бюджетний дефіцит, тому що добре працює Мінфін. Тобто в України чудові макропоказники, нова монетарна політика, низька інфляція, немає дефіциту поточного рахунку платіжного балансу, він мінімальний. Це все зробила наша команда в широкому розумінні. Не тільки НБУ, хоча Нацбанк був драйвером. Разом із МВФ ми це все зробили.
Країна зараз в ейфорії на цій високій хвилі досягнень, основу яких ми заклали. Далі вже все буде не так. Утім, я не хочу давати інвесторам жодного поганого меседжу. В України чудове макро, просто чудове, одне з найкращих!
Я не перетинатиму кордону України. У мене там немає вже нічого. Вони спеціально це зробили, щоб випалити мене напалмом із країни
– Відновлюватимете спалений будинок?
– Його неможливо відновити, це попелище. Будинок навіть не було застраховано. Нічого відновити не можна, можна знести і, напевно, колись побудувати новий. Це будинок, у якому було все... Не будемо більше, не можу спокійно говорити про це.
– Що має статися, щоб ви повернулися до України?
– Не знаю. Чесно скажу: після звільнення розглядала велику кількість пропозицій про роботу за кордоном. Жодної пропозиції з України розглядати вже не могла.
– Чому?
– Тому що з моїм професійним рівнем в Україні мені робити нічого. Із професійного погляду це був пік кар'єри. Я клала заяву про звільнення і знала: у моїй кар'єрі вищої точки не буде, тому що для банкіра немає вищої посади, ніж голова центрального банку незалежної країни.
Суто із професійних міркувань я вибирала із пропозицій працювати або у МВФ, або у Світовому банку, або... Загалом я вирішила працювати в аналітичному центрі й вибрала Лондонську школу економіки, тому що дуже люблю й поважаю цю інституцію. Ну і додому було близько літати. Лондон видався мені кращим варіантом, ніж Вашингтон.
– У разі перетинання державного кордону України що вам загрожує?
– Я не перетинатиму кордону України. У мене там немає вже ні домівки, нічого. Вони, напевно, спеціально це зробили, щоб випалити мене напалмом із країни.
Я поки що не бачу, щоб Коломойського хтось зупиняв. Із ним фотографуються в Офісі президента, із ним роблять селфі, уперше за 16 років запрошують на форум YES ("Ялтинська європейська стратегія", щорічний форум за участю світових лідерів, який проводять у Києві і засновником якого є бізнесмен Віктор Пінчук. – "ГОРДОН"). Я цього не розумію. Як не розумію і того, чим саме йому заважаю. Мені він точно не заважає. Якщо країна вибирає нових героїв і вони мають ось такий вигляд, отже, у країни таке уявлення про реформи і справедливість. Це вибір країни.
