0 Київ
Щоб урятувати "Лугандонію" від остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. Таким "ефективним" засобом став терористичний акт – збитий малайзійський Boeing
– Протягом трьох років ви послідовно відстоюєте версію, згідно з якою збитий малайзійський Boeing – це не фатальна помилка російських бойовиків, а спланована спецоперація: нібито Кремлю був потрібен саме пасажирський борт "Малайзійських авіаліній" MH17. Чому?
– У принципі не можна повністю виключити ймовірність того, що пасажири ще двох міжнародних рейсів, що пролітали 17 липня 2014 року над Донбасом, могли стати жертвами теракту. Але збивання рейсу "Малайзійських авіаліній" з Амстердама в Куала-Лумпур найкраще вирішувало військово-політичні завдання, поставлені Кремлем під час планування і здійснення цієї спецоперації.
– Чому спецоперація знадобилася російському керівництву саме в середині літа 2014-го?
– До цього часу проект "Новоросія", націлений на недопущення інтеграції України в західні економічні, політичні й військові союзи, перебував на межі повного краху. Українські війська вели успішний наступ, послідовно звільняючи території, захоплені сепаратистами. Ще кілька тижнів – і від "Лугандонії" залишилися б тільки історичні спогади. Для того, щоб урятувати її від повного й остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. До середини липня з'ясувалося, що:
- військовий опір сепаратистів тане перед очима;
- дипломатичний тиск Заходу на Київ, який здійснювали через Меркель, Олланда та інших західних лідерів, виявився неефективним;
- пряме повномасштабне вторгнення регулярних російських військ в Україну на той час було визнано недоцільним.
Необхідно було знайти інший засіб, здатний, за задумом Кремля, шокувати сонну доти європейську громадськість із тим, щоб вона, ужахнувшись загибелі цивільного борту і його пасажирів, жорстко вимагала б від своїх урядів чинити який завгодно тиск на керівництво України, щоб воно негайно припинило наступ сил АТО. Таким "ефективним" засобом укотре (на жаль, не вперше і не востаннє) став терористичний акт – збитий малайзійський Boeing MH17.
Кремлю було зручніше збити пасажирський літак, що належить "слабшій" у політичному сенсі Малайзії
– Відповідно до міжнародного розслідування, російський "Бук-М1" прибув в українське селище Первомайський приблизно о 13.00, запустив ракету і приблизно о 18.30 поїхав. Протягом цих п'яти з половиною годин в зоні досяжності "Бука" був 61 цивільний борт. Чому ж метою кремлівської спецоперації став саме малайзійський рейс Амстердам – Куала-Лумпур?
– Із цих шести десятків рейсів тільки 17 проходили над місцем майбутньої катастрофи, пересуваючись з півночі, північного заходу, заходу на південь, південний схід, схід. Саме цей напрямок руху можна було б (за бажання) продемонструвати як потенційну загрозу терористам з боку Збройних сил України. Список цих рейсів такий:
- 13.32 Emirates 242 Toronto – Dubai
- 13.38 UIA 515 Kiev – Tbilisi
- 13.49 Austrian 659 Vienna – Rostov
- 14.17 Qatar Airways 178 Oslo – Doha
- 14.32 JET 229 Brussels – Delhi
- 14.45 Zabaikal Airlines 703 Kharkov – Yerevan
- 14.52 Jet 119 London – Mumbai
- 15.00 Lufthansa 758 Frankfurt – Madras
- 15.18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
- 15.37 no data
- 15.48 Air Astana 904 Amsterdam – Atyrau
- 16.00 Lufthansa 762 Munich – Delhi
- 16.19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
- 16.27 EVA 88 Paris – Taipei
- 16.38 SIA 333 Paris – Singapore
- 17.09 Emirates 158 Stokholm – Dubai
- 17.11 no data
Два з цих 17 рейсів не було ідентифіковано (no data). Із решти 15 рейсів один здійснювала українська компанія, один – казахстанська, один – російська. Емоційний і політичний ефект від загибелі цих літаків та їхніх пасажирів на європейську (західну) громадську думку був би мінімальним. Він був би, певно, недостатнім також і після аварії літаків, що вилетіли з норвезького Осло, австрійського Відня, шведського Стокгольма.
Липень 2014-го. Знімок із місця аварії малайзійського Boeing на окупованій території Донецької області. Фото: ЕРА
Із решти дев'яти рейсів шість були неприйнятними для Кремля з геополітичних причин, оскільки вони вилітали з аеропортів країн "Великої сімки": Канади (з Торонто), Великобританії (з Лондона), Франції (два з Парижа) і Німеччини (рейси з Франкфурта і Мюнхена). Тож залишалися лише три рейси, що вилетіли зі столиць країн – членів НАТО, які не є членами клубу G7:
- 14.32 JET 229 Brussels – Delhi
- 15.18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
- 16.19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
Тому жертвами спланованого Кремлем теракту могли в принципі стати пасажири будь-якого з цих трьох рейсів. Однак з низки політичних та особистих причин рейс, що вилітав з Амстердама в Куала-Лумпур, для керівників терористів був, очевидно, кращим.
– Чому?
– Тому що рейс Брюссель – Делі виконували індійці, рейс Амстердам – Сінгапур виконували "Сінгапурські авіалінії", а рейс Амстердам – Куала-Лумпур – "Малайзійські авіалінії". Іншими словами, розслідування збиття делійського чи сінгапурського рейсів мала би вести влада Індії чи Сінгапуру. Кремль розумів, що політична вага Індії та Сінгапуру більша, а потенціал їхнього впливу на неминуче міжнародне слідство вищий, ніж у Малайзії. Тому Кремлю було зручніше мати справу з розслідуванням загибелі пасажирського літака, що належав політично "слабшій" Малайзії.
Кремль ретельно готував операцію інформаційного прикриття, безцеремонно підштовхував громадськість до версії "Помилка терористів" або "Мавпа з гранатою"
– Може, не варто розводити конспірологію і надто демонізувати Кремль, приписуючи йому настільки продумані спецоперації? Версія "Мавпа з гранатою", уперше озвучена російською журналісткою Юлією Латиніною, здається правдоподібнішою. Сталася фатальна випадковість: бойовики планували збити український військовий літак, але влучили в цивільний.
– Практично одночасно з трагедією Кремль вкинув в інформаційний простір саме цю версію. У моєму списку з трьох основних обговорюваних версій вона називається версія №1 – "Помилка терористів", або "Мавпа з гранатою". Кремль ретельно готував цю операцію інформаційного прикриття. Із самого першого репортажу LifeNews про "збитий ополченцями український Ан-26" Кремль безцеремонно підштовхує громадськість до сприйняття саме цієї версії. Але жодної "помилки терористів" не було і бути не могло. Ось чому:
Перше. З оприлюднених до теперішнього часу доповідей Bellingcat, нідерландської Ради з безпеки, міжнародної команди слідчих ми точно знаємо, що малайзійський Boeing було збито російським зенітним ракетним комплексом "Бук-М1" із 53-ї зенітної ракетної бригади ППО, що дислокується в Курську.
Відповідно до проведеного розслідування, у 20-х числах червня 2014 року з Курська вийшов дивізіон ППО, тобто не одна, а, щонайменше, шість машин: пускові установки, командні і заряджальні машини, а також пересувні радіолокаційні станції. Однак перетнув кордон України лише один зенітний ракетний комплекс "Бук-М1". Якби російська влада дійсно ставила завдання "захистити небо Донбасу від українських військових літаків", то вони переправили б на територію України не одну машину, а хоча б один дивізіон, до того ж уже підігнаний до кордону. Але цього не було зроблено.
Друге. СБУ оприлюднила перехоплену телефонну розмову між терористами з позивними Бурят і Хмурий, яка відбулася о 9.22 зранку 17 липня, за сім годин до збиття Boeing. Хмурий – це Сергій Дубінський (псевдонім Петровський), офіцер російської військової розвідки ГРУ і колишній заступник міністра оборони "ДНР". Він запитує Бурята: "Ти мені одну чи дві привіз?" Той відповідає: "Одну, тому що там пішла незрозумілість. Вивантажили і своїм ходом пригнали".
Тобто з Курська справді вийшов дивізіон. Хмурий-Дубінський-Петровський чекав переходу кордону як мінімум двома "Буками". Однак насправді кордон перейшла тільки одна установка. Одночасно з цим керівництво спецоперацією запустило дезінформаційну кампанію, щоб усіх, зокрема й самих терористів, переконати: у сепаратистів тепер багато "Буків". Але через кордон перекинули тільки одну машину. Цього було явно недостатньо, щоб хоч якось ефективно захистити "Лугандонію" від української авіації.
Третє. "Бук" доправили в найглухіший тил "Лугандонії", дуже близько до російського кордону. Якщо на карту території, яку контролювали бойовики, накласти зону ураження ракетами "Бука", дислокованого в Первомайському, то виявиться, що мінімум третина площі, яку "захищав" "Бук", була в Росії, а не в "Лугандонії". Погодьтеся, доволі безглуздо переправляти "Бук" у "ДНР" для того, щоб звідти захищати повітряний простір Росії.
Для "захисту неба Лугандонії" ставити машину так близько до російського кордону не було жодного сенсу. Якби ставили завдання з ураження українських військових літаків, то треба було б везти "Бук" в північну, північно-західну або західну зони бойових дій. Саме там у липні 2014-го тривали найзапекліші бої, саме ті райони найчастіше зазнавали атак української авіації, саме там був шанс збити українські військові літаки. Замість цього "Бук" загнали в найглухіший кут, звідки його ракети в принципі не могли дістати північних, північно-західних, західних кордонів зони АТО. Цілком очевидно, що керівництво запланованої спецоперації не збиралося використовувати "Бук" для захисту сепаратистів від "бандерівських" літаків.
Військові 53-ї бригади збройних сил РФ, які, за даними міжнародної дослідницької групи Bellingcat, мають важливу інформацію щодо загибелі малайзійського Boeing. Фото з'явилося в мережі "Одноклассники" через чотири дні після трагедії. На знімку російські військові Євген М., Сергій О., Сергій П. і Рафаель А. Фото: Дмитрий Чекалкин / Facebook
Четверте. 17 липня 2014 року над "Лугандонією" не відбулося жодного прольоту українських військових літаків, тому що напередодні на висоті шести–восьми кілометрів було збито український Су-24. До з'ясування обставин цього інциденту військове командування України заборонило піднімати в повітря свої літаки.
– Це було офіційною заявою української сторони.
– Правильно. Незалежний дослідник не повинен довіряти тільки одній стороні. Довелося уважно переглянути зведення сепаратистів за цей день: у жодному з них не йшлося про польоти української авіації. Хоча і до, і після 17 липня інформаційні ресурси бойовиків постійно писали: мовляв, хунта знову налетіла, знову бомбардувала.
П'яте і останнє, чому версія "Мавпа з гранатою" непереконлива. Якби у командування "Бука" було завдання охороняти небо "Лугандонії", то після випуску першої ракети "Бук" залишився б на території сепаратистів. Попри трагедію, терористи тоді знизали б плечима: мовляв, неприємно, промахнулися, збили цивільний рейс. Але захищатися від нальотів української військової авіації все одно потрібно. Тоді б "Бук" або залишили на цьому місці, або переправили в новий район, у якому він протягом наступних днів чекав би прильоту українських літаків. Замість цього відразу після свого єдиного залпу "Бук" із іншими трьома ракетами знявся з місця і негайно, у ніч із 17-го на 18 липня, повернувся в Росію. Чому? Тому що мети збивати українські військові літаки у нього в принципі не було.
У російського "Бук-М1" у Донецькій області була тільки одна мета – пасажирський літак, найімовірніше, малайзійський Boeing. Саме тому комплекс із ракетами привезли не на передову, а в тил. Саме тому було випущено одну, а не чотири ракети. Саме тому після виконання бойового завдання, поставленого Кремлем зі збивання пасажирського Boeing, "Бук" негайно повернули в Росію.
Липень 2014 року, Київ. Українці весь день несли квіти до будівлі посольства Нідерландів. Із 298 осіб на борту 193 були громадянами Нідерландів. Фото: Dave Hunt / ЕРА
Версія СБУ, що бойовики переплутали населені пункти, не витримує критики. Полковник ГРУ Хмурий, який відповідав за дислокацію "Бука", родом із Донбасу, чудово орієнтується в тих місцях
– Припустімо, перша версія "Мавпа з гранатою" непереконлива. Але чому ви відкидаєте версію тодішнього голови СБУ Валентина Наливайченка? Він стверджував, що з "Бука" планували збити російський пасажирський літак: нібито це створювало casus belli і давало Путіну юридичне право ввести в Україну свої війська. Але, за словами Наливайченка, російський військовий екіпаж, який керував "Буком", заплутався в місцевості і замість села Первомайського Ясинуватського району, привіз машину в смт Первомайський Сніжнянської міськради.
– Справді, із шести десятків рейсів, що пролетіли 17 липня з 13.00 до 18.30 над зоною бойових дій, 26 рейсів було здійснено російськими авіакомпаніями. Якщо завдання командування терористів полягало б у тому, щоб збити російський літак із російськими громадянами на борту, що летів з або в російський аеропорт (що можна було б уявити як так званий casus belli), то це можна було зробити заввиграшки 26 разів. Однак не сталося жодного разу.
Розглянемо цю версію СБУ: командування в Москві нібито планувало збити російський рейс SU2074 Москва – Ларнака, для чого треба було привезти "Бук" у село Первомайське Ясинуватського району (приблизно за 20 км на північний захід від Донецька), але "випадково" виконавці переплутали і приїхали в смт Первомайський Сніжнянської міськради (приблизно за 80 км на південний схід від Донецька). Це безглузда версія.
По-перше, із північно-західного Первомайського ракета не могла б дістати до російського літака. Рейс Москва – Ларнака проходив приблизно за 50 км від села Первомайське, тоді як максимальний радіус дії "Бук-М1" – 35 км. Тобто за своїми тактико-технічними характеристиками ця установка в принципі не могла збити рейсу Москва – Ларнака.
Щоб хоча б теоретично дістати літак "Аерофлоту", "Бук" треба було везти не в село Первомайське, а в місто Красногорівку, що розташоване приблизно за 15 км на північний захід від Первомайського. Але й тоді установка діяла б на межі своїх технічних можливостей, оскільки рейс Москва – Ларнака був у межах досяжності "Бука" лише протягом кількох секунд. Збити аерофлотівський рейс було практично неможливо навіть із Красногорівки.
Знімки зі сторінки Сергія Дубінського (Хмурий) у соцмережі "Одноклассники". На фото зліва Дубінський із російським актором Михайлом Пореченковим. На фото праворуч – з актором Іваном Охлобистіним і його дружиною Оксаною. Знімки зроблено восени і взимку 2014 року в Донецьку. Скріншот: Сергей Дубинский / "Одноклассники"
Але важливішою причиною нереалістичності цієї версії було інше. Протягом кількох днів, що передували 17 липня, і Красногорівка, і північно-західне Первомайське були під обстрілом українських військ, які вели активний наступ. По всьому західному периметру "ДНР" тривали запеклі бої. Сепаратисти почали евакуацію своїх людей не тільки з Красногорівки, але навіть із Донецька: тоді вони не були впевнені, що втримають ці міста. Тобто 17 липня відправляти "Бук" на північний захід і захід від Донецька – це було б все одно, що майже гарантовано наражати його на знищення або, гірше за те, передати його українським військам, що вели наступ. Тому Кремль не планував везти "Бук" в село Первомайське Ясинуватського району і збивати російський рейс.
По-друге, не витримує критики так зване "обґрунтування" СБУ, нібито військові переплутали два населені пункти. Хмурий-Петровський-Дубинський, який відповідав за дислокацію "Бука", був полковником ГРУ Генштабу (нині – генерал-майор). Він сам родом із Донбасу, це його рідні місця, він чудово в них орієнтується.
Судячи з перехоплених телефонних переговорів, ЗРК "Бук" ішов у супроводі танків батальйону "Восток". Їхні екіпажі принаймні частково складалися з місцевих. Під час руху колони сепаратисти регулярно зв'язувалися з командуванням і уточнювали, у якому місці перебувають вони і "Бук". Якби було виявлено помилку, її виправили б і перенаправили б ЗРК в інше місце.
По-третє і найголовніше: для здійснення масованого вторгнення в Україну, якби він таке рішення ухвалив, Путіну не потрібен був би жоден casus belli. Для вторгнення потрібно було б мати лише достатню кількість військ, боєприпасів, пального, продовольства, допоміжної техніки. Але таких сил на кордоні Росії та України в той час не було.
10 тис. убитих українців не схвилювали президента Франції, а кілька сотень сирійців – навіть дуже. Це цинічно і жахливо, але для європейців кров різних людей має різну ціну
– Ну як не було "таких сил на кордоні", якщо, за офіційними повідомленнями, навесні–влітку 2014 року біля східних кордонів України було зосереджено до 40 тисяч російських солдатів?
– Максимальна цифра російських військ на кордоні – приблизно 50 тисяч осіб у квітні 2014-го, 30 тисяч – у липні. Цих сил вистачило б максимум для окупації Луганської і Донецької областей, і то тільки в тому разі, якби все населення зустрічало б окупантів квітами, чепчиками та тортиками.
Для порівняння: під час вторгнення в Грузію з населенням приблизно чотири мільйони осіб у серпні 2008 року Кремлю потрібне було угруповання приблизно в 100 тисяч осіб. Населення Донбасу – 7,5 мільйонів осіб, його територія – майже в чотири рази більша за ту, на якій відбувалися військові дії під час російсько-грузинської війни. Тож 40 чи 50 тисяч військових на кордоні з Україною – це був блеф.
Якби Путін планував повномасштабне вторгнення в Україну із захопленням, наприклад, Правобережної України, то він змушений був би зосередити на кордоні угруповання вторгнення мінімум із 800–900 тисяч осіб. Ні цих, ні скільки-небудь порівнянних сил у Путіна не було.
Варто також згадати офіційні заяви Кремля влітку 2014-го, до операції в Іловайську. Путін весь час просив, умовляв, вимагав, благав Порошенка й західних лідерів, щоб було укладене перемир'я. Тоді він хотів тільки одного – щоб українські війська припинили наступ на "ДНР" і "ЛНР".
Андрій Ілларіонов: Якби було збито російський, український, будь-який інший рейс із країн СНД, великою мірою Європу це не стурбувало б. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com– Ніби ви чітко і логічно аргументуєте, але все одно не можу зрозуміти: чому метою спецоперації був не російський пасажирський літак? Із погляду Кремля це було б ідеально: "українська хунта" вбила ні в чому не винуватих громадян РФ...
– Тоді з погляду Кремля мети операції не було б досягнуто. Збито російський літак, загинуло 300 російських громадян, і які наслідки? Жодних. Український наступ триває, наче і не було нічого. Хто в цьому разі буде чинити тиск на Київ і змушувати його перервати наступ сил АТО?
– Тобто, з погляду Кремля, потрібна була загибель саме європейців?
– Так. Вибачте за цей цинічний підхід, але це не мій цинічний підхід. Якби було збито російський, український, будь-який інший рейс із країн СНД, великою мірою Європу це не стурбувало б.
Ось протягом трьох років війни в Україні загинуло понад 10 тисяч осіб. І як на це реагує Європа? Реагує, але мляво. А як Європа відреагувала на загибель 298 пасажирів рейсу, який вилетів з Амстердама? Як Європа відреагувала на бомбардування російською авіацією сирійського Алеппо, коли там загинуло кілька сотень людей?
– Стала дибки.
– Колишній французький президент Олланд відразу назвав Путіна військовим злочинцем. Тобто 10 тисяч убитих українців не схвилювали президента Франції, а кілька сотень сирійців – навіть дуже. Це цинічно й жахливо, але для європейців кров різних людей має різну ціну.
– І сирійська кров для лідера Франції важливіша, тому що?..
– ...Сирія разом із Ліваном були підмандатними територіями Франції. Вони мають тривалі історичні, культурні, мовні зв'язки. Загибель українців, росіян, представників інших національностей колишнього СРСР Європу зачіпає менше, ніж загибель своїх громадян або жителів колишніх колоній.
Знаючи психологію європейців, Путін точно розрахував, що загибель кількох сотень їхніх співгромадян так шокує лідерів ЄС, що ті негайно вимагатимуть від Порошенка зупинити наступ сил АТО.
На жаль, СБУ й українське керівництво не скористалися фантастичним результатом і не стали демонструвати всьому світові, що Кремль хотів збити саме малайзійський Boeing із європейцями на борту
– Є одне "але" у вашій версії про сплановану операцію зі збивання саме малайзійського Boeing. Кремль не міг не розуміти: почнеться прискіпливе міжнародне розслідування, під час якого можуть з'ясувати, що "Бук" привезли з Росії разом із російським військовим екіпажем. Значить, він повинен був серйозно підстрахуватися. Але судячи з доповідей міжнародної комісії, Кремль у чомусь проколовся. У чому?
– Проколів було кілька. Найбільший стався 17 липня і став відомий наступного ранку після трагедії. До цього все йшло чітко за кремлівським сценарієм операції прикриття: Гіркін опублікував пост про те, що "пташку збили", канал LifeNews відразу повідомив, що "ополчення" збило український військово-транспортний літак, Юлія Латиніна оперативно почала розкручувати версію №1 "Мавпа з гранатою".
17 липня 2014 року. О 17.50 за московським часом російський бойовик Ігор Гіркін-Стрєлков повідомляє на своїй сторінці "ВКонтакте", що "в районі Тореза щойно збили літак Ан-26". Протягом перших хвилин трагедії терористи були впевнені, що збили український військовий літак, а не пасажирський Boeing. Скріншот: Сводка от Стрелкова Игоря Ивановича / "ВКонтакте"Але тут стався збій – винятково завдяки СБУ. Саме це стало вирішальним у розкритті злочину Кремля.
– І що конкретно зробила СБУ?
– Можливо, багато громадян досі залишалося упевненими, ніби пасажирський авіалайнер збили сепаратисти, причому збили випадково. Але вранці 18 липня 2014 року СБУ оприлюднила телефонні переговори між російським ГРУшником Хмурим-Петровським-Дубінським і бойовиком із позивним Бурят. У перехопленні Хмурий запитує: "Вона своїм ходом прийшла?", а Бурят відповідає: "Сама перейшла через смужку".
"Перейшла через смужку" означає, що ЗРК "Бук-М1" перейшов через кордон. Хмурий посилив картину, перепитавши: "Із екіпажем?". "Так-так, з екіпажем", – відповів його співрозмовник. Це перехоплення поховало дезінформаційну версію прикриття, ніби "Бук" був або місцевим, або ж захопленим в українців, який бойовики змогли відремонтувати, забезпечити місцевим екіпажем і з нього стріляти.
Оприлюднене перехоплення переговорів Хмурого–Бурята порвало на шматки спецоперацію, яку Кремль так ретельно готував. На жаль, СБУ й українське керівництво не скористалися цим своїм фантастичним результатом і не стали демонструвати і Заходу, і всьому світові, що Кремль хотів збити саме малайзійський Boeing із європейцями на борту. Замість цього вони вигадали безглузду, що не має жодного стосунку до дійсності, версію, нібито екіпаж "Бука" переплутав село Первомайське із смт Первомайський.
– Останнє запитання: чому вам так важливо довести, що метою Кремля був саме малайзійський Boeing? Яка, власне, різниця, випадково чи ні ракета влучила в борт, якщо факт залишається фактом: загинуло 298 осіб, 83 з яких – діти?
– По-перше, правда – це правда, а що вигадка – це вигадка.
По-друге, правда допомагає розуміти логіку терористів. І тим самим точніше прогнозувати їхні наступні дії. Отже, у принципі це може допомогти врятувати життя людей.
По-третє, покарання винуватців злочину має відбуватися за правильною статтею – не за "вбивство з необережності", а за міжнародний тероризм.
