"Я думав тоді тільки про одне: куди заховати дітей?" Про що розповів Путін в інтерв'ю Стоуну G

Про розвал СРСР:

Я часто чув критику на свою адресу через те, що я жалкую щодо розвалу Радянського Союзу. Але, по-перше, найголовніше полягає в тому, що після розвалу Радянського Союзу 25 мільйонів російських людей протягом однієї ночі опинилися за кордоном. І це реально одна з найбільших катастроф XX століття. Тому що люди жили в межах однієї країни, у них були родинні зв'язки, робота, квартира. Вони були всі в рівних правах, за одну секунду вони опинилися за кордоном. А в країні виникли спочатку ознаки, а потім і повномасштабна громадянська війна (після цієї репліки у фільмі показано події жовтня 1993 року в Москві, розстріл Будинку Рад. – "ГОРДОН") .

Про свій прихід до влади:

Я не знаю, чому Єльцин зупинив свій вибір саме на мені. Але коли Єльцин запропонував мені вперше, я відмовився. Так, він просто тут, у сусідньому кабінеті, мене запросив. Сказав, що хотів би призначити мене прем'єр-міністром і хотів би, щоб я потім балотувався у президенти. Я сказав, що це велика відповідальність, це має змінити все моє життя і я не впевнений, що готовий до цього. Одна справа – бути просто чиновником, навіть високого рангу: можна жити життям практично пересічної людини, ходити в гості, ходити в кіно, у театр вільно, спілкуватися із друзями і не мати такої персональної відповідальності за все, що відбувається у країні, за долі мільйонів людей. А взяти на себе відповідальність за Росію в тій ситуації – це дуже непроста справа.

І відверто кажучи, я не знав тоді, які плани щодо мене у президента Єльцина, і я не знав, як довго я зможу це робити, тому що будь-якої секунди президент міг сказати: "Ти вільний". І я думав тоді тільки про одне: куди заховати дітей? Уявіть собі, мене б звільнили з посади, яку я обіймав. Охорони немає, нічого немає. І що робити? Як жити? І як гарантувати безпеку сім'ї? Тоді я вже вирішив, що якщо доля так розпорядилася, треба до кінця йти.

Про президентство Дмитра Медведєва:

Я працював багато і загалом досить успішно, але президентом Росії тоді була інша людина, не я. Я знаю, як у нас у країні, як за кордоном цей час оцінювали. Маю вам сказати, що президент Медведєв повністю самостійно виконував усі свої обов'язки. Президентом у країні може бути тільки одна людина – та, яку обрав народ.

Про вступ Росії в НАТО:

Я пам'ятаю одну з наших останніх зустрічей із президентом Клінтоном. І я під час дискусії сказав: "Можливо, розглянути такий варіант, щоб і Росія вступила в НАТО?" Клінтон раптом відповів: "Ну, чого ж, я не проти". Але вся делегація американська дуже занервувала. Чому занервували наші партнери? Якщо Росія приєднається, по-перше, у неї завжди буде свій голос, ми не дозволимо нами маніпулювати. Але наші американські друзі навіть думки про це не припускають.

Про розширення НАТО:

Радянський Союз розвалився, ворога немає для США і Заходу загалом. Навіщо треба розширювати НАТО? Проти кого? Для того, щоб гарантувати безпеку всіх країн, якщо вони почуваються в небезпеці, зовсім необов'язково НАТО розширювати. Можна укладати двосторонні договори про безпеку і взаємодопомогу. Необов'язково створювати образ ворога з когось.

Про розміщення ракетних комплексів НАТО біля російських кордонів:

Насправді це ще одна груба, стратегічна помилка наших партнерів. Тому що на всі ці дії Росія дасть адекватну відповідь. І це означатиме не що інше, як ще один виток гонки озброєнь. Водночас наша відповідь буде набагато дешевшою, можливо, десь грубшою. Але вона буде ефективною. І ми збережемо цей так званий стратегічний баланс.

Про Карибську кризу:

Хотів би нагадати, із чого почалася Карибська криза. Я не шанувальник Хрущова, але все-таки розміщення на Кубі радянських ракет спровокувало розміщення американських ракет біля Туреччини, із території якої вони легко досягали Радянського Союзу. Хрущов відповів на це розміщенням ракет на Кубі. Він не був ініціатором Карибської кризи.

Про порівняння Путіна з Гітлером, яке застосувала Клінтон:

Нічого нового для нас у цьому немає. Ми з нею знайомі особисто, вона енергійна жінка. У нас теж могли би бути різні порівняння, але ми, з огляду на політичну культуру, утримуємося від крайніх висловлювань.

Олівер Стоун знімав "Інтерв'ю з Путіним" протягом двох років. Фото: ЕРА

Про ставлення до гомосексуалів у Росії:

У нас немає жодних обмежень і утисків за статевою ознакою. Навіть більше, дуже багато людей відкрито заявляють про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію, ми з ними підтримуємо стосунки. Багато з них мають видатні досягнення у своїх видах діяльності, вони здобувають навіть державні нагороди, ордени за свої успіхи. Жодних обмежень.

Є закон, який забороняє пропаганду гомосексуалізму серед неповнолітніх. Логіка цього закону в тому, щоб дати дітям спокійно вирости, не впливаючи на їхню свідомість. А коли він виросте, він може ухвалити будь-яке рішення, як улаштувати своє життя, зокрема особисте і сексуальне.

Про похід у душ із геєм:

Я краще б не пішов із ним у душ. Навіщо його провокувати? Ви знаєте, я – майстер спорту із дзюдо, а також із самбо.

Про виплату боргів України:

Ми зараз говоримо не про боргові зобов'язання... До речі, Росія сплатила не тільки свій борг перед МВФ, але й борги всіх колишніх республік Радянського Союзу. Зокрема борг України у розмірі $16 млрд.

Про Помаранчеву революцію в Україні:

На виборах переміг той самий Янукович, але із цим вулиця не погодилася, і почалися масові заворушення, які активно підтримували США і Захід. Оголосили третій тур голосування, порушивши Конституцію країни, – це вже саме собою можна вважати переворотом.

Прийшли тоді до влади абсолютно прозахідні політики: Ющенко, Тимошенко. Не можу сказати, що ми вітали такий спосіб заміни влади, але ми тоді продовжили співпрацювати із владою України, я їздив у Київ, вони приїжджали до Москви. Ми зустрічалися у третіх країнах, здійснювали всі наші плани співробітництва. Але їхня політика не влаштувала українського народу, тому після президентського терміну Ющенка на виборах переміг Янукович. І всі це визнали.

Про українсько-російські відносини:

Філософія американської міжнародної політики в цьому регіоні полягає в тому, що потрібно в жодному разі не допустити зближення України і Росії, тому що в цьому хтось убачає загрозу, уважає, що це джерело зростання могутності Росії, і потрібно хай там що перешкодити будь-якому зближенню Росії та України.

Підтримка радикальних націоналістичних елементів в Україні – безпрограшна стратегія з огляду на такий підхід. Тож у цьому сенсі ті, хто це зробив, досягли своєї мети, зробили це бездоганно. Вони молодці.

Про війну у Грузії у 2008 році:

Ми здивувалися, коли побачили, що Буш не тільки підтримував агресивні дії президента Саакашвілі, а фактично намагався перекинути все з ніг на голову, хотів показати справу так, ніби це Росія проявила агресію. Я потім не повірив власним вухам і очам, коли побачив, що західні ЗМІ звинувачують у цьому нападі Росію. І головне – що в це мільйони людей у всьому світі повірили! Адже Саакашвілі публічно заявив, що він віддав наказ своїм військам розпочати цю акцію.

У мене немає 100% впевненості, що його хтось спровокував, стояв за спиною, підштовхував. Я цього не знаю. Але мені здається, що він самотужки ніколи б не зважився на цю провокацію, я так думаю. У всякому разі його точно ніхто не зупиняв.

Про те, чи записує Москва телефонні розмови та листування росіян в інтернеті:

Ні. Це я можу вам точно сказати. Абсолютно. Такого масового охоплення, такої мережі у нас немає, кажу вам абсолютно відповідально.

Путін уважає вчинок Сноудена "неправильним". Фото: ЕРА

Про Едварда Сноудена:

Перші контакти зі Сноуденом відбулися у нас ще в Китаї, коли нам сказали, що є людина, яка хоче боротися за права людини і проти їх порушення. Потрібно віддати належне Сноудену, він не збирався здавати нам якоїсь інформації, він закликав до спільної боротьби. І коли з'ясувалося, що ми до цього поки не готові, – я, напевно, багатьох розчарую, можливо, і вас – я сказав, що це не до нас. Ми не хочемо. У нас і так складні відносини зі США, нам не потрібні додаткові ускладнення. Він просто пішов і зник.

А потім мені справді доповіли, що Сноуден перебуває в літаку, який має приземлитися в Москві. Потім він повинен перейти в інший літак і летіти далі в Латинську Америку. Але з'ясувалося, що країни, куди він збирався летіти, по-перше, не дуже його приймають, а по-друге, інформація – не від нас, але з інших джерел – потрапила в засоби масової інформації. І стало зрозуміло, що йому вже просто так не дадуть полетіти нікуди.

Сноуден – не зрадник. Він не зрадив інтересів своєї країни. І не передав іншій країні жодної інформації, яка б завдавала шкоди його народу.

Я вважаю, що він, проте, не повинен був цього робити. Я вважаю, що якщо йому щось не подобалося в тій роботі, на яку його запросили, потрібно було просто звільнитися – і все. Але він пішов далі. Це його право. Та якщо ви мене запитали, чи правильно це, моя думка – ні.

Про своє звільнення із КДБ:

Я подав у відставку через те, що не був згоден із тими діями, які зробив уряд. Спроба державного перевороту... Не хотів залишатися в лавах спецслужби у цей час.

Про своїх дочок:

У них є своє сімейне життя, ми зустрічаємося. Вони не займаються політикою, вони не займаються жодним великим бізнесом. Вони займаються наукою, освітою. Я ними пишаюся.

Про демократію в Росії:

Звичайно, у нас протягом майже тисячі років держава складалася як монархія. Потім відбулася так звана революція 1917 року, до влади прийшли комуністи, на чолі держави опинився Сталін. Тільки на початку 90-х років відбулися події, які започаткували новий розвиток Росії. Звичайно, неможливо собі уявити, що сьогодні-завтра у нас настануть такі самі порядки, як у США, Франції чи Німеччині. Суспільство і держава, як будь-який живий організм, мають розвиватися поступово, поетапно.

Про те, кого б він хотів бачити президентом США (діалог відбувся ще до перемоги Трампа):

Ми будемо готові працювати з будь-яким кандидатом, якого обере американський народ. Я думаю, що мало що зміниться. Сподіваюся, що з майбутнім президентом ми зможемо вибудувати такі відносини, які змінять взаємодії Росії і США на краще. Ми, на відміну від багатьох наших партнерів, ніколи не втручаємося у внутрішньополітичні процеси інших країн. Це один із принципів нашої роботи.