-1 Київ
Віталій ПОРТНИКОВ, український журналіст і публіцист. Фото: Віталій Портников / Facebook
– Євромайдан 2013–2014 років створив Україну як суверенну державу. До цього Україна була швидше перейменованою УРСР. Тут річ не тільки в Євромайдані, а в збігу цілої низки історичних обставин. Перше – повстання громадян України за незалежність. Друге – крах пострадянської економіки. Третє – дуже серйозні помилки російського політичного керівництва, яке, замість того, щоб впливати на Україну після перемоги Євромайдану, вирішило воювати з Україною, вдалося до анексії Криму і розв'язання війни на Донбасі. Це дуже важлива обставина як для формування Української держави, так і для формування української політичної нації, якої до Євромайдану здебільшого не було. Українці існували у цій країні як етнічний проект. Ці три складові – цивілізацієтвірні. Від них відштовхується розвиток нашої держави, який найближчими десятиліттями приведе до того, що Україна займе своє місце серед європейських народів.
Для мене завжди було очевидним: у разі, якщо почнеться реальний розрив між Україною і Росією, буде війна. Мирна Україна могла існувати тільки як російська колонія, яку в будь-який момент могли б приєднати цілком і яка б могла стати частиною РФ. Тому що для Росії українські землі – усього лише бунтівна територія. Так, є зараз люди, які кажуть: "Краще б ми були колонією Росії і не були українцями". Вони мають на це право. Багатьом із них плювати на свою країну, свій народ. Вони не відчувають жодної відповідальності, вони готові обміняти націю на юшку. Я радий, що таких не дуже багато, що більша частина етнічних українців думає інакше і готова боротися за свободу.
Я не етнічний українець, а єврей. І якби я в тій ситуації став на бік колабораціоністів, тих, хто готовий пристосуватися до чого завгодно, хто здатний продати Україну за сочевичну юшку, і почав пояснювати все це великою кількістю жертв, смертей і економічними проблемами, то я зрадив би країну, перед якою маю зобов'язання.
Шкодую тільки про загиблих людей – жертв режиму Януковича та агресії Путіна, про захисників нашої країни, загиблих під час АТО, про жертв анексії Криму. Шкодую, що велика кількість українських громадян є заручниками окупантів у Криму і на Донбасі. І шкодую, що багато моїх співвітчизників навіть через п'ять років так і не зрозуміли небезпеки, якою для України є Російська Федерація, і залишаються легкою здобиччю в руках безвідповідальних популістів. Це результат того, що Майдан не охопив широких мас населення, не змінив їхнього сприйняття реальності. Але одночасно дозволив цим масам стати учасниками безпрецедентного історичного процесу, рівного за силою з яким Українська держава та український народ не знали за всю історію свого існування.
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ, лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, народний депутат від партії "Блок Петра Порошенка", уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Україна остаточно і безповоротно взяла курс на євроатлантичну інтеграцію – це найбільше наше досягнення. Ми зазнали втрат. Це майже 44 тисячі квадратних кілометрів території – Крим і частина Донбасу. Загинули люди. Завдано величезної шкоди економіці. Але головне, що ми обрали правильний курс.
Знаю, є люди, розчаровані досягненнями Євромайдану. Але це тому, що вони думають про сьогоднішній день, а не про майбутнє країни. Реформи швидко не впроваджують. Зміни вимагають часу. Тут не все так погано. Навіть міжнародні експерти визнають, що багато зроблено і добре виходить. Звичайно, хочеться швидше, без сучка і задирки, але ми в такій реальності живемо. Є соціальні труднощі, з якими стикаються переселенці. Такі витрати були прогнозованими, тому що країна у нас не найбагатша. Але я повинен сказати, що на окупованій території куди гірше. Тут, принаймні, люди вільним повітрям дихають, а дорожчого за свободу нічого у світі немає.
Євген НИЩУК, міністр культури України, голос Помаранчевої революції і Євромайдану. Фото: Євген Нищук / Facebook
– Майдан змінив мислення суспільства і вектор руху України. Ми цією барикадою відмежувалися від тоталітарного та колоніального мислення, відмовилися терпіти приниження. Для багатьох молодих людей це політичне щеплення на багато років уперед. Поставлено високу планку відповідальності та вимог суспільства для будь-якої влади – нинішньої чи майбутньої. Не бажаю нашій країні більше таких катастрофічних подій, як Майдан 2013–2014 років. Політична ситуація має змінюватися на відкритих вільних виборах. Але якщо коли-небудь ще влада перейде межу людяності, знову почне принижувати людську гідність, не залишить вибору, її треба буде прибрати.
Я ні про що не шкодую. Але у мене є біль щодо загиблих. Із більшістю з них я перетинався на Майдані. Ми разом грілися, координували дії, їли бутерброди, захищали ту територію свободи. Мене дратує, що тих, хто скоїв ці вбивства, покарання все ще не торкнулося. Але воно буде неминуче. Знаю, як багато проблем у країні ще не вирішено, можливо, реформи йдуть повільно, але нечесно говорити, що за ці п'ять років нічого не змінилося. Високий градус Майдану привів до прискореної декомунізації, до розриву з тоталітарним мисленням минулого, до повернення своїх героїв і власної історії, до усвідомлення того, що треба відкривати себе світу в європейському вимірі.
Не хочу навіть припускатися думки про повторення подій після Майдану 2004 року, коли всі досягнення було нівельовано, коли розчарування породило монстра. Я б закликав суспільство не допускати більше розчарування, інакше відбудеться реванш ретроградного мислення і тоталітарного минулого, до влади знову прийдуть сили, які хочуть, щоб Україна котилася по колії, встановленій ще в радянські часи.
Борислав БЕРЕЗА, позафракційний депутат Верховної Ради України. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Зміни неоднозначні. У певний період безвладдя Путіну вдалося провернути аферу з анексією Криму. Він зміг, використовуючи суперечності, створити російську базу на Донбасі. Водночас Майдан допоміг запустити процес, який відштовхнув Україну від Росії, і це великий плюс.
У нас з'явилося активне громадянське суспільство. Майдан показав укотре владі, що вона не вічна. Біда в тому, що влада так і не виконала роботи над помилками. Євромайдан – це реакція на свавілля, запит громадян на торжество справедливості. Поки його повністю не задоволено, тому в моєму розумінні Євромайдан ще не завершився. Він завершиться, коли злочинці понесуть покарання, коли притягнуть до відповідальності тих, хто багато років розкрадав державу, хто вбивав людей на Майдані.
Той я – ідеаліст, який був 2014 року, напевно, зараз був би розчарованим досягненнями Євромайдану. Коли я потрапив у політику, усвідомив складнощі ухвалення державних рішень, по-іншому почав дивитися на всі події. Швидко держава не може еволюціонувати. Я розчарований відсутністю покарання для тих, хто мав бути покараним, що досить велика кількість діячів перефарбувалася (знявши косоворотки, натягнули вишиванки), а політики вкотре скористалися народним обуренням у своїх особистих інтересах. Ми маємо подорослішати, провести роботу над помилками, зробити висновки і рухатися далі. Якби повторилася та ситуація, я вийшов би на Майдан. Інша справа, що, знаючи все, що знаю зараз, я багато чого робив би по-іншому і, знаєте, я б не довіряв старим політикам, не сподівався б, що вони стануть відповідальними, а діяв жорсткіше і прагматичніше.
Дмитро ГОРДОН, журналіст, телеведучий, письменник, засновник інтернет-видання "ГОРДОН". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Євромайдан згуртував країну, поставив європейський орієнтир. Але він також зменшив територію і чисельність населення України. Через те, що втрачено території, убито стільки людей, триває війна з Росією, відбулося падіння економіки. Знав би я тоді, чим обернуться протести на Майдані, я б категорично відмовився їх підтримувати.
Я шкодую, що керівники нам попалися такі бездарні і загалом охрінілі. Ми по суті профукали історичний шанс, який нам випав. Зараз у мене немає розуміння і уявлення, що ще має статися, хто повинен з'явитися у керівництві країни, щоб в України знову з'явилася надія на якісні зміни.
Олександр РОЙТБУРД, український художник, директор Одеського художнього музею. Фото: Julia Gorodetskaya / Facebook
– Євромайдан зупинив падіння України в геополітичне провалля, звідки нема вороття. Якби Україна потрапила у цивілізаційний глухий кут під назвою "русский мир", на ній можна було б ставити хрест.
Виходити на Майдан треба було. Особисто у мене надмірних ілюзій не було. Я здогадувався, чим усе може закінчитися. Може, не думав, що буде стільки крові, але розумів, що проблеми залишаться, а нова влада далека від досконалості. За всіх утрат і недоліків того, що відбувається у країні сьогодні, я бачу, що в України з'явився шанс опинитися у цивілізованому світі. Сьогодні я можу не в усьому погоджуватися із президентом, ставитися критично, але, дивлячись на нього, я не відчуваю сорому, що моєю країною керує тупа тварина.
Олексій ГРИЦЕНКО, один із організаторів Автомайдану, учасник АТО, син екс-міністра оборони Анатолія Гриценка. Фото: Олексій Гриценко / Facebook
– У тій ситуації не можна було не виходити на Майдан. Ми були романтиками і, напевно, залишилися ними. Але вже розуміємо, хто і чого вартий, маємо розуміння, хто може пройти випробування владою і грошима, а хто – ні. Якісні зміни відбулися у голові наших співгромадян. З'явилися люди, які точно розуміють: треба постійно працювати, щоб країна змінювалася. Ще дуже важливий момент – відійшла від влади ціла команда, орієнтована на Росію, яка працювала на Путіна в нас у країні.
У мене не було ілюзій. Якщо ми не досягли мети в тих темпах, у яких хотіли, це означає, що треба ще більше докладати зусиль, а не говорити: "Я розчарований і йду". Шкодую, що ми втратили темп перетворень. Перші особи країни, які прийшли до влади, – частина старої системи. Вони не орієнтовані на швидкі реформи. Тому ми втрачаємо час. Усе, що вдалося у сфері боротьби з корупцією, зроблено всупереч, а не завдяки тим, хто прийшов до влади після Євромайдану. Ми спостерігаємо серйозний провал менеджменту країни в професійному плані. Тут недостатньо одного бажання реформ. Коли немає фахівців, неможливо якісно керувати економікою і проводити реформи. Також заважає корупція, яка знизу доверху пронизує цю державну систему, кругова порука в судовій і правоохоронній системах.
Ігор ЛУЦЕНКО, народний депутат від фракції "Батьківщина", журналіст. 21 січня 2014 року разом із львівським активістом Юрієм Вербицьким його було викрадено і побито "Беркутом". Пізніше тіло Вербицького зі слідами катувань виявили в лісі під Києвом. Фото: uacrisis.org
– Завдяки Євромайдану відбулася стресова ротація еліт. Монолітну систему авторитарного режиму Януковича зруйновано. І зараз зовсім інша ситуація у країні – є політична конкуренція, що не дає можливості сповзти в диктатуру.
Немає жодної мови про достатність перетворень. Ми перебуваємо приблизно в тій самій точці, де були 2014 року, в плані реформ і перебудови державної машини. Але хоча б у частини суспільства вже з'явилося тверезе розуміння, яким шляхом треба йти. Добре, що відбувся бій. Він став несподіванкою для нашого ворога – Росії. Шкодую, що загинули люди. Без сумніву, я б знову вийшов на протест, навіть знаючи все, що відбулося за останні п'ять років. Україна прокинулася. І у нас з'явився реальний шанс поборотися за своє майбутнє, а не бути пасивним спостерігачем катастрофи.
Юлія Марушевська, активіст Євромайдану. У 2015–2016 роках працювала в Одеській області в команді Михайла Саакашвілі, очолювала регіональну митницю. Фото: Юля Марушевська / Facebook
– Майдан змінив усе. У світі зрозуміли, що Україна – це не якась сіра пляма на карті. Подивіться, який цивілізаційний стрибок ми зробили в плані національної самосвідомості. Змінилися наші погляди, ми навчилися жити осмислено в суспільно-політичному плані, усвідомили, що ціна байдужості дуже висока. У нас відновлюється історична пам'ять, з'являється бажання брати справу у свої руки. Усе, що відбувається, – це наш шлях до самих себе. Так, Майдан призвів до безлічі жертв, але цей біль об'єднує суспільство і дає нам надію на майбутнє, дає сили будувати основу цього майбутнього. Усе було правильно. І якби ситуація повторилася, я б знову була на Майдані.
Зовсім інше питання: чи достатньо ми працювали протягом останніх п'яти років? Хотілося, щоб було зроблено більше. Зміни на рівні державного будівництва досить повільні, вони лише на початковому етапі. Зізнаюся, прикро, що кожен крок у напрямку реформ дається неймовірними зусиллями. Хоча в такий час усі мають працювати як один на наш спільний дім. Коли я думаю про свій досвід, розумію, що хотілося б ухвалювати мудріші рішення і ще наполегливіше добиватися змін.
Сергій ПОЯРКОВ, український художник, активіст Автомайдану. Фото: Фелікс Розенштейн / Gordonua.com
– Такі події, як Революція гідності, відбуваються, коли влада не залишає людям іншого вибору. І якщо б знадобилося, я б знову вийшов на Майдан. До 30 листопада усі сиділи вдома і нікуди не збиралися. Протест Мустафи Найєма закінчився нічим. Це Янукович примусив людей вийти на Майдан, коли скерував "Беркут" бити студентів. І тоді вже не було іншого варіанту. У нас вибір залишився між поганим і жахливим. Ми вибрали погане.
Ми поступово виходимо із Совка. Напрям правильний. Помилок купа? А куди без них? У нас цілком прогнозовані проблеми. Темпами перетворень ніхто не задоволений. Ну, вибачте. За таких виборців не могло статися іншого. Ніхто і не очікував, що народ зміниться в одну мить. Люди, які не платять податків, копають бурштин, возять сигарети контрабандою і купують "євробляхи", навряд чи можуть жити в іншій країні. І політики такі самі.
