-2 Київ
Держава, віддаючи митницю під контроль силових структур, сама множить ці корупційні вертикалі
– Суд розблокував конкурс на посаду голови митниці й уже відомо, що службу очолить Максим Нефьодов. Як ви оцінюєте процес відбору?
– Уся система конкурсів на найвищі керівні посади в нас у країні, на мою думку, є профанацією. Я абсолютно впевнений, що переможців заздалегідь визначено під час політичних та інших домовленостей. І конкурс на посаду голови Державної митної служби України (ДМСУ) не є винятком. Навпаки, він дуже показовий своєю передбачуваністю. Я, наприклад, ще в момент оголошення конкурсу знав, що переможцем стане Нефьодов. Коли мене запитували, чому я не подав заявки на конкурс, я так і говорив: не беру участі тільки тому, що знаю, хто переможе, а створювати для нього тло не хочу.
Це анітрохи не применшує чеснот Нефьодова. Але навіщо звичайне кадрове призначення так обставляти, особливо, якщо є рішення прем'єр-міністра, внутрішні домовленості та погодження? У підсумку замість того, щоб робити справу, ми одержали шоу й витратили багато часу на показушні конкурси та судові позови.
– А можуть згодом Нефьодова звільнити?
– Складно сказати. В оточенні президента, з огляду на все, досить стримано ставляться до рішень уряду, якого вже майже немає.
У Нефьодова є амбіції. Сподіваюся, він прийшов не як фейковий керівник. Але одна річ бути управлінцем у соцмережах (це досить легко й комфортно), а інша – показувати результат, не видаючи водночас звичайної роботи митників за свої надзусилля.
Щиро хочу, щоб у нього вийшло. Митниця сьогодні дезорганізована, депрофесіоналізована і демотивована. Триває відверте мародерство її матеріально-технічної бази, рівень соціального захисту митників не гідний їхньої реальної діяльності.
Зараз кажуть про введення механізму "провокації хабара". Так от, на мою думку, такий "механізм" на митниці вже введено – це нікчемне грошове утримання її співробітників. Не може начальник відділу митного оформлення із 20-річним стажем мати зарплату 7500 грн і ходити по воді, як Ісус Христос. Не треба брехати самим собі. Держава жебрацьким грошовим утриманням та знищенням статусу митниці сама продукує корупцію в ній. Держава, віддаючи митницю під контроль силових структур, сама множить ці корупційні вертикалі.
Я ознайомлений із діяльністю Нефьодова на посаді першого заступника міністра економіки. Система ProZorro, співавтором якої його вважають, стала одним із прапорів останніх п'яти років так званих реформ. В учасників держзакупівель ставлення до неї вельми неоднозначне. Митниця – це інше, клопітке господарство. Там на одному пафосі й піарі довго не протягнути.
Ми не просто втратили час, ми втратили митницю. Сьогодні цієї служби як державного інституту немає
– На вашу думку, у якому стані наразі митниця?
– У 2010 році експерти Всесвітньої митної організації оцінили ДМСУ як одну з найдинамічніших митниць серед митниць країн Східної Європи, яка швидко розвивається. Нас ставили нарівні з Угорщиною, Польщею, Румунією, нам давали гарні гранти, із нами працювали серйозні експерти, у нас була значна матеріально-технічна база. Але до 2012 року все зупинилося.
Останній міжнародний пункт пропуску "Ягодин" побудували у 2008–2010 роках і більше взагалі нічого не робили. Грошей, які виділив Євросоюз на обладнання інших пунктів пропуску, ми не освоїли, і їх відкликали. Відома скандальна ситуація. Після 2015-го знищили підрозділи, які займалися міжнародною митною співпрацею. Набрали "завгоспів", із якими наші партнери просто не змогли знайти спільної мови.
Чому так сталося? У 2013 році митну службу ліквідували як окрему вертикаль. Вона увійшла в Міністерство доходів і зборів. Відтоді й донині триває деградація митної справи.
У 2014 році короткий період часу я очолював митний напрям у правонаступнику Міністерства доходів – у Фіскальній службі. Це були найскладніші місяці війни на сході країни. Оцінив ситуацію і запропонував РНБО американський варіант розвитку – об'єднання митної та прикордонної адміністрацій. Американці після "чорного" 11 вересня 2001 року в такий спосіб створили потужне відомство не фіскального характеру, а таке, що охороняє національну безпеку країни. На жаль, мою пропозицію відхилили.
Коли Наталія Яресько стала міністром фінансів, я запропонував роз'єднати відомства, зробити митницю окремим органом, чиє завдання – не кошмарити бізнес і вичавлювати гроші, а підтримувати економічну безпеку країни. Цю пропозицію також відхилили, а мене за деякий час звільнили за незгоду з позицією щодо розвитку української митниці.
– Тобто протягом останніх п'яти років нічого прогресивного для зміни ситуації на краще ми не зробили?
– Ми не просто втратили час, ми втратили митницю. Сьогодні цієї служби як державного інституту немає. Це початок для ухвалення рішень новим керівником.
Насамперед необхідно прибрати від митниці всіх, хто з неї годується, – від силових і контрольних держструктур до відвертого криміналітету
– Як ці помилки можна швидко виправити?
– У нас є унікальне вікно можливостей. Найголовніший елемент у ньому – політична воля керівництва країни. Протягом останніх років була воля колишнього президента Віктора Януковича побудувати індустріальну контрабанду у країні. І її талановито реалізували. Не валізи, а вагони чорного кешу викачували з митниці в інтересах певного угруповання. Цю історію ми пам'ятаємо.
Потім з'явилися цікаві суб'єкти. Прийшовши до влади через Майдан, вони вирішили, що теж можуть перетворити митницю на власну годівницю. І нічого іншого не придумали, як піти стежкою Януковича. Мені як керівнику митного спрямування ще 2014-го намагалися приставити якогось "наглядача". Довго ламали в одному з високих кабінетів. Не вийшло. На жаль, цей інститут "наглядачів" усе-таки відбувся. Костянтин Лікарчук, який змінив мене на керівній посаді, мав такий самий конфлікт, його звільнили, бо не погодився з тактикою "наглядача" за митницею і прикривання чужих тіньових схем. Він про це неодноразово заявляв. Тобто фактично до цього дня була тільки "політична воля" цупити з митниці, а не творити.
Зараз я бачу щире бажання президента (що викликає в мене великий оптимізм) повернути країні митницю як державний інститут убезпечення економіки. Це означає, що ми маємо шанс розв'язати питання відновлення служби.
Насамперед необхідно прибрати від митниці всіх, хто з неї годується, – від силових і контрольних держструктур до відвертого криміналітету. Треба поганою мітлою вимести із зон митного контролю всіх "наглядачів", тих, хто підглядає і контролює. Нехай кошмарять корупціонерів-митників та контрабандистів, а не "доять" бізнес.
Далі треба провести кадровий аудит, зберігши людей, які потенційно можуть бути ефективними для майбутньої структури. Залишити професіоналів. Хочу підкреслити: митниця корумпована саме так, як корумповане наше суспільство, усі державні й громадські інститути. Не більше, не менше. Із 10 тис. митників тільки 40% мають доступ до корупційних механізмів. Отже, усіх поголовно називати негідниками й корупціонерами не можна.
Провести аудит нормативної та законодавчої бази. Там стільки всяких петель накидано за останні роки навколо митниці. Контроль митної вартості не вписано сьогодні хіба що в інструкцію прибиральниці Київського залізничного вокзалу. Усі хотіли керувати митницею і через свої лобістські інструменти реалізовували це бажання.
І найголовніше – і я про це вже говорив – із жебрацькою зарплатою митник не корумпованим не буде. Ми не зможемо прибрати всіх і поставити на їхнє місце інших, готових бути чесними за 3–5 тис. грн на місяць.
На щит "реформи" митниці порушують питання автоматизації митного контролю. Лунають гасла про смарт-митницю, діджиталізацію тощо. У реальності IT-технології в нас розвинені. 99% митних декларацій уже оформлюють в електронному вигляді, 98% – у режимі "єдиного вікна". Залишилися фахівці, здатні реалізувати всі новітні розробки. Щоправда, як динозаври в передльодовиковий період. Їх зовсім небагато.
Якщо процес відновлення, творення митниці довести до ладу, мотивувати людей, зробити так, щоб правоохоронці не боролися з бізнесом і не кришували його, а боролися з корупціонерами – результат буде.
Бізнес готовий платити податки, люди самі приходять і кажуть: створіть рівні правила гри для всіх, закрийте контрабанду – і ми будемо платити податки державі. Тобто комунікація з бізнесом – ще одне з головних завдань.
Треба шукати внутрішні інструменти, які зроблять контрабанду нерентабельною. І переконувати бізнес працювати чесно
– Закрити контрабанду – це взагалі здійсненна вимога?
– Це складне завдання для всіх держав. Але якщо в розвинених країнах ідеться про контрабанду наркотиків, зброї тощо, то в нас загрозою національній економіці стала товарна контрабанда, коли величезний сегмент імпорту йде з-під оподаткування. Боротьба з такою контрабандою – це не заслін на кордоні, а економічні важелі.
Наведу приклад 2008 року, коли я став головою служби. Узяв зведення ввезення мобільних телефонів – у грудні 2008 року 10 тис. одиниць, а за оцінками ринку – приблизно 1 млн. Уявляєте, який сегмент був поза оподаткуванням! Ми підписали меморандум з операторами мобільного зв'язку та Державним центром радіочастот. Жоден мобільний телефон неможливо було активувати в Україні, якщо на нього не було митної декларації. Уже у грудні 2009-го у країну легально ввезено 860 тис. мобільних телефонів. І тільки від цього ми зібрали додатково $72 млн податків. Отже, треба шукати внутрішні інструменти, які зроблять контрабанду нерентабельною. І переконувати бізнес працювати чесно, створюючи для нього прозорі й однакові правила гри.
– Чи є можливість стимулювати взаємодію з Європою, щоб нам допомогли розвивати митницю?
– Європейці завжди потенційно були готовими до комунікацій із нами. На жаль, ці зв'язки ми самі поламали. У нас навіть немає переговірників серйозного рівня у службі. Коли я працював головою, був особисто знайомим із начальниками митниць усіх сусідніх країн. Тоді були цілі підрозділи міжнародного співробітництва. Тепер їх немає – їх ліквідовано. Якась невидима рука всі останні роки урізала повноваження і статус митниці.
Зараз нам підкидають ідею про передання митниці в управління іноземним компаніям. Наші хлопці досі вірять в іноземного керівника. Раніше Арсеній Яценюк цю ідею транслював, а зараз – Нефьодов. Невже вони не розуміють, наскільки це небезпечно? Хіба можна частину свого суверенітету, національної безпеки комусь віддати?
Аналіз такої практики в інших країнах (Болгарія, Македонія, Мозамбік) показав неефективність. Всесвітня митна організація навіть розіслала урядам лист, де рекомендувала відмовитися від послуг приватних компаній щодо забезпечення митної справи.
– Якщо до питання перетворення митниці підійти системно, розумно, цілеспрямовано, як швидко можна досягти результату і що для цього потрібно?
– Без підтримки парламенту нічого зробити неможливо. Зараз необхідно внести надзвичайну кількість правок у законодавчу базу, переписати Митний кодекс, адаптувавши його до європейських вимог.
Якщо в парламенті не буде акумулятора рішення митних проблем, процес розтягнеться надовго. І незважаючи на бажання навіть на рівні президента країни, законотворче болото стримуватиме розвиток. Законодавчий вузол треба рішуче рубати. Я зараз іду в парламент разом із партією "Сила і честь", і моє пріоритетне завдання – митні питання. Для когось вони можуть здатися дуже вузькими, але це не так.
Країна отримує від митниці 50% податків. Це наша медицина, освіта, соціальні послуги. Фактично це один із головних адміністраторів державних податків. І я хочу, щоб цей інструмент працював ефективно. Якщо в парламенті не буде сформовано потужного державного митного лобі, навести лад буде неможливо. Останні п'ять років це, на жаль, підтвердили.
