Із чого все почалося?
У 2011 році на Близькому Сході почалася так звана арабська весна: хвиля громадських протестів різного ступеня інтенсивності охопила кілька країн регіону, зокрема й Сирію. Кілька місяців потому виступи проти керівного режиму Башара Асада переросли в повноцінний збройний конфлікт. Противники чинної влади вимагали демократичних перетворень у країні, скасування чинного майже 50 років надзвичайного стану і відставки Асада, який до того моменту керував країною протягом 11 років (29 років до цього керував його батько Хафез Асад).
Із цим конфліктом пов'язані розквіт і розгром "Ісламської держави" – одного з найвідоміших терористичних угруповань у світі. Бойовики ІДІЛ, які оголосили про створення халіфату влітку 2014-го, до літа наступного року контролювали майже половину території Сирії, а також частину Іраку. Зміцнення терористичної організації, яка здійснювала теракти в усьому світі, призвело до того, що восени 2014 року до конфлікту долучилися США на чолі міжнародної коаліції, яка заявила як свою мету боротьбу з "Ісламською державою".
Попутно США надавали допомогу противникам Асада, й у 2015 році президент Сирії звернувся по військову допомогу до президента РФ Володимира Путіна. Так до сирійської війни долучилася Росія.
Акція на підтримку урядових сил Сирії і Башара Асада в Аммані (Йорданія), 15 жовтня 2019 року. Фото: EPA
Протягом вісьмох років так чи інакше участь у бойових діях на боці сирійських урядових військ брали Іран, Ірак, шиїтські угруповання з Лівану, Ємену та Афганістану, збройні групи з Палестини, російська армія і приватні військові компанії. У коаліції проти ІДІЛ були задіяні США, Австралія, Бахрейн, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Йорданія, Канада, Катар, Нідерланди, Саудівська Аравія, Франція. Об'єкти і сирійської урядової армії, й "Ісламської держави" бомбили турецькі та ізраїльські ВПС.
До кінця 2017 року "Ісламську державу" було практично розгромлено, терористи контролювали лише незначні території. У грудні того самого року про виведення військ із Сирії оголосила Росія (водночас на рік раніше Москва вже говорила про виведення військового контингенту). У грудні 2018-го про розгром ІДІЛ і виведення військ оголосив президент США Дональд Трамп. Вашингтон планував залишити у країні приблизно 200 військових, які б займалися тренуванням союзників.
До чого тут курди і Туреччина?
У світі налічують приблизно 40 млн курдів, майже половина з них живе в Туреччині; в Ірані, Іраку та Сирії курди становлять від 8% до 20% населення. Своєї держави у курдів немає, і вони домагаються автономного статусу для власних етнічних територій. Створення незалежного Курдистану було передбачено умовами Севрського мирного договору за підсумками Першої світової війни, проте цю ідею так і не було реалізовано.
У 2012 році курдські повстанці, які контролювали великі території на північному заході Сирії, оголосили про створення власної держави – Демократичної федерації північної Сирії, або Сирійського Курдистану (курдською Рожава). Упродовж війни головним союзником курдів були Сполучені Штати (з урядовими військами Сирії курди дотримувалися нейтралітету). Саме на північному заході Сирії, підконтрольній курдам території, США збиралися залишити обмежений миротворчий контингент після виведення основних сил.
Туреччина, зі свого боку, розглядає курдів як загрозу, насамперед через підтримку турецької "Робочої партії Курдистану", яку Анкара вважає терористичною організацією і з якою воює вже майже 40 років. У січні – березні 2018 року Анкара вже проводила воєнну операцію у цьому регіоні (вона називалася "Оливкова гілка"), щоб відсунути курдів від кордону, і президент Туреччини Реджеп Ердоган заявляв, що цієї мети було досягнуто.
Улітку 2019-го Ердоган анонсував нову операцію, писало турецьке агентство "Анадолу". "Найближчим часом у райони Сирії на схід від Євфрату ввійдуть сухопутні війська ЗС Туреччини. Гадаю, більше не буде спроб випробувати рішучість Туреччини в питанні ліквідації терористичної загрози біля турецько-сирійського кордону", – говорив він 26 серпня.
7 жовтня Трамп повідомив, що американські військові покинуть Сирію через підготовку турецького вторгнення. За його словами, Америка не має брати участь у "чужій війні". Курди розцінили рішення Трампа як зраду (на це він заявив, що курди "не допомагали Сполученим Штатам [під час висаджування] у Нормандії" під час Другої світової).
Фахівець із Близького Сходу Інституту Європи Російської академії наук Олександр Шумілін у коментарі The New York Times назвав вихід американських військ із Сирії "несподіваним подарунком Путіну". Газета пише, що рішення Трампа надає Росії дві основні переваги: дає можливість допомогти Асаду відновити контроль над усією територією Сирії, а Путіну – можливість показати, що він "добрий друг" для країн Близького Сходу.
Як зазначає "Русская служба BBC", США фактично схвалили напад на Туреччину. І за два дні, 9 жовтня, турецький президент Реджеп Ердоган оголосив про початок операції "Джерело миру", звинувативши Штати у невиконанні обіцянки.
У чому мета турецької операції?
Заявлена мета "Джерела миру" – та сама, що й в операції "Оливкова гілка": створення безпечної буферної зони вздовж турецького кордону (те, чого, на думку Анкари, не зробив Вашингтон) і переселення в цей регіон понад 3,5 млн сирійських біженців, яких прийняла Туреччина за роки війни. Безпеці в цьому регіоні, уважає Туреччина, загрожують насамперед курдські "Загони народної самооборони" (YPG) та збройні формування "Сирійських демократичних сил" (SDF), створені за підтримки США (основу SDF також становлять курди).
Ситуація в Сирії напередодні початку операції "Джерело миру". Графіка: meduza.io
Що наразі відбувається на півночі Сирії?
До 12 жовтня турецька армія зайняла два прикордонні міста в Сирії: Рас-ель-Айн (пізніше YPG почали контрнаступ на місто) та Ет-Телль-ель-Аб'яд, а також просунулася вглиб сирійської території на 30–35 км, узявши під контроль стратегічну трасу М4.
13 жовтня стало відомо, що курдська адміністрація звернулася до сирійського уряду по допомогу. Переговори, які проводили за посередництва Росії, були успішними. Денні Маккі, журналіст-фрілансер, який висвітлює події в Сирії, писав у Twitter, що для одержання допомоги від Дамаска курди погодилися на ліквідацію SDF і входження бійців цього формування до складу п'ятого ударного корпусу сирійської армії, створеного і контрольованого Росією. Уряд, зі свого боку, пообіцяв курдам автономію після звільнення регіону від турецьких військ, але її деталі будуть узгоджувати пізніше, під час ухвалення нової конституції Сирії.
Уже 14 жовтня сирійська армія за підтримки РФ почала просуватися вглиб Сирійського Курдистану. До 15 жовтня сирійські урядові сили зайняли Кобані і Манбідж, які протягом останніх п'яти років контролювали SDF. Користувач Facebook Олег Блохін (сепаратистський сайт "Украина.ру" називає його воєнним кореспондентом) 15 жовтня опублікував відео з покинутої американської бази в Манбіджі – її зайняли російські та сирійські військові. На відео він заявляє, що американці були тут "ще вчора".
Фотографії з американської бази також опублікував російський журналіст Євген Бєлаш. Він не уточнив, про яку базу йдеться, але позначив у пості Блохіна (фотографії було опубліковано приблизно в той самий час, що й відео Блохіна), тому можна припустити, що фото зроблено на тій самій базі в Манбіджі.
Хто робив ці написи на дошці, теж не зовсім зрозуміло. Можливо, це послання, залишене американськими військовими росіянам.
Відносини Туреччини та Росії знову зіпсувалися?
Поки що ні. Принаймні, не до такої міри, як у листопаді 2015 року (тоді турецький винищувач збив російський Су-24 на кордоні Туреччини та Сирії; пілот бомбардувальника загинув). 16 жовтня, за два дні після об'єднання сирійських і курдських сил для боротьби з турецькою армією, у Кремлі анонсували візит Ердогана в Москву. Президент Туреччини також заявляв, що через операцію в Сирії "підтримує цілодобовий контакт" із Путіним.
Ердоган заявив, що не має наміру завершувати операцію. Фото: EPA
Про бойові сутички між турецькими та російськими військовими не повідомляли.
Як до турецької операції поставилася світова спільнота?
Украй негативно. Негайного припинення "Джерела миру" (окрім Сирії та її головних союзників – РФ та Ірану) від Анкари вимагають НАТО, членом якого є Туреччина, США, країни Європейського союзу, ПАРЄ. Глава Пентагону Марк Еспер 15 жовтня заявляв, що Сполучені Штати змусять НАТО вжити політичних та економічних заходів щодо Туреччини. За його словами, дії Анкари в Сирії були імпульсивними і можуть стати причиною відродження "Ісламської держави", пише Reuters.
15 жовтня міністерство фінансів США ввело санкції проти міністра енергетики і природних ресурсів Фатіха Донмеза, міністра внутрішніх справ Сулеймана Сойлу та міністра оборони Туреччини Хулусі Акара. "Щоб уникнути подальших санкцій, уведених згідно з цим новим виконавчим указом, Туреччина має негайно припинити односторонній наступ на північному сході Сирії та повернутися до діалогу зі США щодо питань безпеки", – сказав держсекретар Майк Помпео.
Увечері того самого дня Ердоган заявив, що Туреччина, незважаючи на санкції, не припинить операцію в Сирії, поки не досягне поставленої мети. За добу він запропонував курдам скласти зброю та покинути територію, на якій планують створити "зону безпеки".
Турецькі військові перекидають техніку до сирійського кордону, 12 жовтня 2019 року. Фото: EPA