+17 Київ
Як обирали предстоятеля Православної церкви України
15 грудня в Софійському соборі в Києві відбувся об'єднавчий собор. На ньому була присутня більшість архієреїв УПЦ КП та УАПЦ, а також два митрополити УПЦ МП. Із ними були священики і миряни. За словами директора департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрія Юраша, загалом на соборі було приблизно 200 учасників. У другому турі голосували тільки архієреї. Головними кандидатами стали митрополит УПЦ КП Епіфаній та митрополит УПЦ МП Симеон. Перший набрав 36 голосів, другий – 28, розповів Юраш.
Президент України Петро Порошенко, митрополит Епіфаній та представник вселенського патріарха митрополит Галльський Еммануїл. Фото: president.gov.ua
Після завершення собору Епіфаній виступив на Софійській площі разом із президентом України Петром Порошенком і спікером Верховної Ради Андрієм Парубієм.
"Сьогодні справді історична подія, ми зуміли об'єднати три гілки історичного православ'я в єдину помісну православну церкву", – заявив він, додавши, що двері автокефальної церкви відчинені для всіх.
Статуту нової церкви поки не опублікували. Речник УПЦ КП архієпископ Євстратій (Зоря) повідомив, що вона дістала назву Православна церква України, а Епіфаній – титул митрополита Київського і всієї України. Завтра о 10.00 він проведе літургію в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві.
За даними "BBC Україна", вселенський патріарх Варфоломій у телефонній розмові з митрополитом Епіфанієм привітав його з обранням і благословив.
Прогнозують, що томос про автокефалію Варфоломій вручить Епіфанію 6 січня у Стамбулі під час спільної літургії. Туди з ним поїде президент України Петро Порошенко.
Що відомо про митрополита Епіфанія
Митрополиту Епіфанію (в миру Думенко Сергій Петрович) 39 років. Він народився 3 лютого 1979 року в селі Вовкове Одеської області в сім'ї робітників. Дитинство майбутнього митрополита минуло в селі Стара Жадова Чернівецької області, де він закінчив школу. Видання "Молодий Буковинець" пише, що Думенко був відмінником.
У 1996–1999 роках. навчався в Київській духовній семінарії, в 1999–2003 роках – у Київській духовній академії, де захистив дисертацію і став кандидатом богословських наук.
Із 1 липня 2003 року до 31 грудня 2005 року Думенко був секретарем-референтом Рівненського єпархіального управління та особистим секретарем митрополита Рівненського й Острозького Даниїла (Чокалюка), який помер у 2005 році. Він також викладав у Рівненській духовній семінарії. У 2006–2007 роках Думенко навчався на філософському факультеті Афінського національного університету. У 2007 році став викладачем Київської православної богословської академії, завідувачем кафедри філології. Наразі є членом Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.
У чернецтво його постригли з ім'ям Епіфаній (на честь святителя Епіфанія Кіпрського) 21 грудня 2007 року в Михайлівському Золотоверхому монастирі.
"Бажання стати ченцем у мене було ще з часів навчання в семінарії. Бажання було, але був і страх. Я розумів, що прийняти сан – дуже відповідально. Я спочатку закінчив семінарію, а потім і академію. Так склалося, що після навчання мене направили на викладання в Рівненську духовну семінарію, а там уже сформувався життєвий вибір: я прийму чернецтво", – Епіфаній розповідав в інтерв'ю "Україні молодій" у 2013 році.
Навесні 2008 року Епіфанія возвели у сан архімандрита і призначили намісником київського Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря, а також керуючим справами Київської патріархії.
У жовтні 2008 року став доцентом Київської православної богословської академії, а за рік Синод УПЦ КП обрав його єпископом Вишгородським, вікарієм Київської єпархії. У липні 2010 року Епіфаній його призначили єпископом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським, керівником справами Переяслав-Хмельницької єпархії і ректором Київської православної богословської академії.
23 січня 2012 року Епіфанія возвели у сан архієпископа. Восени того самого року став доктором богословських наук. У жовтні 2012 року очолив Синодальне управління у справах духовної освіти.
У червні 2013 року архієпископ Епіфаній став митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським, його призначили патріаршим намісником (наступником патріарха Філарета у разі його смерті). У зв'язку з цим Епіфаній став постійним членом Синоду УПЦ КП. Епіфаній належить до найближчого оточення Філарета і є його правою рукою. Видання depo.ua писало, що він знає грецьку мову.
Порошенко, митрополит Епіфаній та Парубій на Софійській площі в Києві. Фото: ЕРА
В інтерв'ю "Україні молодій" Епіфаній розповідав, що для нього "молитва є справжнім відпочинком". Він зазначав, що для читання художньої літератури часу не вистачає. Одна з його улюблених книг – історичний роман польського письменника Генріка Сенкевича "Камо грядеши". Епіфанію також подобається творчість українського філософа, богослова і поета Григорія Сковороди.
"Молодий Буковинець" пише, що мати і двоє молодших братів митрополита живуть в селі Стара Жадова. Його родичам належить одноповерховий будинок на околиці села. Епіфаній приїжджає в Стару Жадову нечасто. Брати митрополита – будівельники. Зараз їх у селі немає, бо вони на заробітках.
"Звичайна сім'я. Обробляють город, мають господарство", – розповіла виданню їхня односельчанка Олена.
Ставлення до автокефалії та до УПЦ МП
Епіфаній писав у 2015 році, що УПЦ МП "контролюється і спрямовується на догоду кремлівській влади" як особисто патріархом Російської православної церкви Кирилом, так і структурами РПЦ.
"Зі свого боку і сам патріарх, і ці структури залежать від російської влади та особливо – від спецслужб. А співробітники цих служб не лише взаємодіють зі структурами МП, але й безпосередньо працюють у них, носячи хто – піджаки, а хто – і ряси. Цей патріархійно-кремлівський симбіоз відтворюється і в Україні. Є всі підстави вважати, що так само, як і в Москві, тут працюють і добровільні співробітники, і відряджені під прикриттям російські офіцери. Свою роль у взаємодії Лаври та Білокам’яної відіграє і посольство РФ у Києві", – заявляв він.
На думку Епіфанія, автокефальний статус Української православної церкви "є запорукою духовної безпеки і незалежності Української держави", особливо з огляду на агресію Росії проти України. Він уважає, що томос про автокефалію дає "унікальний шанс подолати розкол між православними".
"Навіть в Українській православній церкві, де визнають зверхність Москви, завжди було чимало священиків, які в душі, а дехто і своїми діями, підтримували ідею створення єдиної автокефальної православної церкви в Україні", – відзначав він у травні 2018 року.
У жовтні Епіфаній підкреслював, що силові методи вирішення релігійних питань є неприпустимими.
"Київський патріархат неодноразово декларував, що питання приналежності храмів і церковних споруд має вирішуватися релігійною громадою на добровільній основі. Ми давно пропонуємо справедливий і мирний механізм: якщо понад дві третини громади на загальних зборах висловлюються за певну юрисдикцію, то ця громада зберігає майно за собою у вибраній юрисдикції. Відповідно, меншість, яка бажає перебувати в іншій юрисдикції, має право збудувати собі інший храм. Якщо ж рішення приймає лише проста більшість, то доречним видається почергове богослужіння, щоб задовольнити обидві сторони", – заявляв він.
