Прокурор Тедеєв: Я руками намагався розбити скло авто, що тонуло. Водій у шоці, у нього судома. Дівчина поруч із ним в істериці билася G

В останній день зими 2020 року в Києві на Лівому березі легковий автомобіль із двома пасажирами раптово різко звернув з дороги й упав у води Русанівського каналу. ДТП обернулася б трагедією, якби на допомогу не прийшов незнайомець. Він стрибнув у крижану воду і витягнув водія та пасажирку з авто, що тонуло.

Рятівником молодої подружньої пари виявився прокурор Казбек Тедеєв, із яким видання "ГОРДОН" улітку минулого року записало велике біографічне інтерв'ю про його життя у Владикавказі в розпал трагедії в Беслані та в Алушті під час анексії Криму, про роботу у прокуратурі та про взаємини із троюрідним братом – українським олімпійським чемпіоном із вільної боротьби та екснардепом Партії регіонів Ельбрусом Тедеєвим.

У новому інтерв'ю "ГОРДОН" Казбек Тедеєв розповів, як опинився на місці трагедії, чому відмовився від госпіталізації одразу після порятунку двох людей і коли повноцінно повернеться до прокурорської роботи після конфлікту зі своїм начальством.

За словами водія, ДТП сталася через собаку, який раптово вибіг на проїжджу частину. Автомобіль утратив керування й упав у воду. Фото: kiev.informator.ua

– Казбеку, як ви почуваєтеся?

– Зараз трохи краще, якраз повертаюся від лікаря. Мене напхали ліками. Після інциденту ніч не спав, адреналін зашкалював. Я тоді нереально, дуже замерз, температура на вулиці -2 °С, у воді ще холодніше. У неділю відлежувався, лікувався.

– Який діагноз вам поставили?

– Запалення легенів. Я просто зараз із лікарні повертаюся. Щойно із другом проїжджали вулицею Щорса (зараз вона Коновальця називається), бачимо – машина чиясь димить. Я навіть пожартував: проїжджай повз, якщо я знову опинюся на місці надзвичайних подій, люди не зрозуміють, скажуть, що Тедеєв – не прокурор, МНСник якийсь.

– А як ви опинилися на місці подій, коли на Лівому березі Києва автомобіль не впорався з керуванням і вилетів із дороги в Русанівський канал?

– Випадково, просто поруч проїжджав, навіть назву вулиці не запам'ятав. Чесно скажу: якщо знову опинюся в такій ситуації, подумаю, лізти в зимову річку чи ні.

– Я правильно розумію, що ви побачили, як авто впало в канал і побігли рятувати людей у салоні?

– Не хочу говорити "побіг рятувати", просто допоміг людям вибратися з води. Ні, моменту, як авто впало в воду, я не бачив. Я спокійно їхав у своїх справах, вікно в моїй машині трохи прочиненим було, раптом чую пронизливий жіночий крик: "Допоможіть!".

Тут же якийсь дорослий чоловік із сивою бородою біжить у бік крику. Я встиг його запитати: "Що трапилося?", він мені на ходу відповів: "Машина у воду впала, там діти!". Я як почув, що в авто можуть бути діти... Загалом, одразу ж побіг за цим чоловіком на жіночий крик.

Підбігаю до води, бачу – на березі купа роззяв, хтось навіть телефон у руках тримав. А у воді авто під воду швидко йде. Знову чую жіночий голос: "Допоможіть! Допоможіть!". Я скинув свою куртку і в чому був – кросівки, джинси, светр – стрибнув у воду.

– З огляду на фото з місця події, на вулиці вже темно було. Ви навпомацки людей із-під води витягали?

– Практично. Метрів три-п'ять від берега проплив і опинився поруч із машиною. Начебто глибина невелика, але твань затягує, провалюєшся. Я підплив, зрозумів, що дітей в авто немає, тільки на передніх сидіннях чоловік та жінка. Уже пізніше дізнався, що в салоні молода подружня пара була. Обоє не могли відчинити двері й вибратися, тому що вода залила салон, авто наполовину під воду пішло.

– Як вам вдалося витягнути людей у зимовому одязі з авто, що тонуло?

– Я руками намагався розбити переднє пасажирське скло, почав кричати водієві: "Дай щось, щоб розбити скло! Відкрий, зламай!". А він у шоці, кричить, що у нього судома, йому зле. Дівчина поруч із ним в істериці билася.

Я так-сяк зміг замерзлими пальцями скло зачепити і трохи опустити, а далі вже легше було: розгойдував це скло, бив по ньому і воно, нарешті, луснуло. Допоміг вилізти дівчині на передньому пасажирському сидінні, буквально за комір її витягував і до берега дотягнув. Важко було, але біля берега її вже люди підхопили.

– А водій за цей час сам вибрався?

– Ні, довелося за ним повертатися. Він пристебнутим був, пасок безпеки ніяк не вийшло відстебнути. Водія судома схопила від холоду, ноги не слухаються, сам він панікувати почав. Мене, чесно кажучи, теж судома схопила. Я, звісно, плаванням у дитинстві займався, але точно не зимовим. Ми ледве-ледве відстебнули паски безпеки, я за пояс цього хлопця через вікно витягнув, якось дісталися до берега.

– Окрім вас, ніхто у воду рятувати людей не стрибнув?

– Ніхто. Мало хто хоче без плавок і гідрокостюма вночі за -2 ºС купатися (посміхається).

– Що було потім?

– Я виліз на берег, "швидка" під'їхала, оглянули водія і пасажирку, госпіталізували. У мене обличчя й руки у крові були, напевно, поки скло розбивав, порізався.

– Чому вас не госпіталізували?

– Ну не такі серйозні травми в мене були: кров зупинили, бинти наклали, нашатир під ніс дали.

– І ви весь цей час у мокрому одязі...

– Спасибі людям, хтось із найближчих будинків приніс мені рушника, ковдру, якийсь сухий одяг.

– Ви самі додому повернулися?

– Ні, дуже вдячний хлопцеві на ім'я Андрій, який зголосився підвезти мене додому. Я в такому стані був, що навіть тих осіб, кого з-під води витягнув, не запам'ятав.

– Чому зараз, коли вам діагностували запалення легень, вас не госпіталізували?

– Лікар подивився, сказав, що стан не критичний, стаціонар не обов'язково. Тим більше що відразу після "купання" я правильне лікування почав. А лежати в лікарні – не моє.

"Я звернувся в Раду прокурорів України із заявою про тиск із боку керівництва". Фото: Сергей Серов / Facebook

– Я брала у вас інтерв'ю ще влітку 2019 року. Ви розповідали, що після зміни керівництва у прокуратурі Київської області на вас і ваших колег почався тиск, що вас усунули практично від усіх справ, тому що ви виступали проти ручного втручання начальства у кримінальні провадження, які вели. На якій стадії зараз ваш внутрішньовідомчий конфлікт?

– Ще минулого року я звернувся до Ради прокурорів України із заявою про тиск із боку керівництва, але програв.

– Чому?

– Думаю, члени Ради прокурорів України, м'яко кажучи, були недостатньо вільними в ухваленні рішень на моє звернення. Бог їм суддя, час усе розставить по своїх місцях. Я оскаржив рішення в суді. У підсумку суд зобов'язав Раду прокурорів знову розглянути мою заяву, оскільки раніше вони упереджено до неї поставилися.

– Майже за рік після конфлікту з начальством у вас плани незважаючи ні на що залишатися прокурором не змінилися?

– Ні. Зараз мене виведено за штат, тобто вказано як працівника прокуратури, але жодних функцій я не виконую, отримую мінімальну зарплату. У нас зараз багато хто поза штатом через чергову реформу прокуратури. Я падати духом не збираюся У мене лише один головний план – залишатися людиною. А прокурор ти чи сторож – не найголовніше.