+2 Київ
Василь Голованов – телеведучий і генеральний продюсер телеканала NewsOne, володар звання "Тележурналіст року" національної премії "Людина року" у 2017 році. Також він відомий як драматург і актор київського театру "Чорний квадрат".
Щоправда, зараз робота на телебаченні забирає всі сили, зізнався в інтерв'ю журналісту видання "ГОРДОН" Голованов. Часу на театр і написання драм практично не залишилося. Але він сумує за театральними підмостками і не планує покидати сцену. "Мені часом здається, що я граю роль то ведучого, то продюсера, то актора. І немає найулюбленішої, кожна з них – ще одна моя грань", – зазначив тележурналіст.
На його думку, зараз в Україні активно розвивається інформаційне телебачення і немає серйозних проблем зі свободою слова. Однак не завжди політикам вдається втриматися від спокуси тиснути на ЗМІ. Голованов переконаний, що кожен має право висловити свою думку, навіть якщо вона комусь може не сподобатися.
Злочинець Онищенко чи ні – це тільки суд може визначити. Але кожен має право висловитися, навіть злочинець
– Як журналіста не можу не запитати вас про історію з "убивством" Аркадія Бабченка. СБУ свою роботу зробила, уберегла людину, і, можливо, навіть не одну. Після всього, що сталося, ви особисто відчуваєте себе в більшій безпеці?
– СБУ і ГПУ "воскресили" Бабченка. З'явився "розстрільний список". Спочатку нам повідомили, що у ньому 30 осіб, потім – 47. Журналістів і блогерів запросили до СБУ. У радіоефірі Юрій Луценко сказав, що зустрічався із 17 фігурантами цього загадкового переліку. Сайт "Страна.uа" опублікував дві сторінки з прізвищами, іменами і датами народження. Генпрокуратура заявила про непричетність до оприлюднення, оскільки в неї списку немає, але генпрокурор його бачив. А потім СБУ відкрила кримінальне провадження щодо розголошення даних досудового розслідування після публікації матеріалу...
То чи був список, і якщо був, то в кого? Чому серед прізвищ немає самого Бабченка? Що за замовник убивства, який наперед дає перелік потенційних жертв?
Мені здається, хотіли як краще, а вийшло як завжди. Після операції зріс рівень довіри до спецслужб? Не думаю. З'явилося в людей відчуття захищеності? Не впевнений. Завдано удару по репутації країни після виступу міністра закордонних справ Павла Клімкіна в Радбезі ООН? 100 відсотків.
У всій цій історії багато прогалин і відверто брудних плям. А вишенькою на торті стало прохання новоспеченого "героя" $50 тис. за інтерв'ю вашому виданню.
– Особисто я не бачу проблеми в тому, що Бабченко озвучив свою ціну за ексклюзив. Таке у світі практикують. А, до речі, у вас просили гроші за інтерв'ю?
– Я ніколи не платив, і мені за інтерв'ю не платили, і таких прохань я не чув.
Голованов: Злочинець Онищенко чи ні – це тільки суд може визначити. Але кожен має право висловитися, навіть злочинець. Фото: Василий Голованов / Facebook
– Не так давно ви поспілкувалися з нардепом-утікачем Олександром Онищенком. Такі інтерв'ю з одіозними персонажами негативно сприймають в Україні. Досить згадати, що говорили про Наташу Влащенко після її інтерв'ю з Андрієм Портновим. Вам було важко працювати з таким неоднозначним спікером, розуміючи, що частина адресованого йому негативу неминуче прилипне до вас?
– Я після цього записав ще й інтерв'ю з колишнім міністром екології Едуардом Ставицьким. А що це за гра, коли ми маємо здогадуватися, у кого можна брати інтерв'ю, а в кого – ні? Де список заборонених? Нехай його Адміністрація Президента, нарешті, опублікує. Це не означає, що ми його приймемо, але ми хоча б зрозуміємо.
У YouTube майже мільйон переглядів розмови з Онищенком – отже, вона цікава глядачеві. Не розумію, чому не можна робити такі інтерв'ю. Ці люди скажуть щось неприємне для Банкової? Так нехай у них не беруть інтерв'ю ті, хто афілійований на Банковій, хто приходить туди по зарплату.
Я виконував журналістське завдання. Мені було цікаво витягти максимальну кількість відомостей. Онищенко володіє інформацією і розповів якусь частину. Мені особисто і, думаю, глядачеві він цікавий тим, що був безпосереднім учасником схеми. Йому вірять, бо він говорить не про когось, а про себе, що він особисто брав гроші і ніс їх туди за те-то.
– Уважаєте, він був щирим?
– Мені хочеться вірити, що я витягнув правду. Якщо не всю, то хоча б частково. Будь-який журналіст завжди залишається зі своїми сумнівами. Але Онищенко мені був цікавим як співрозмовник. Інформація, яку я одержав, щонайменше резонансна.
– Але ж він публічно зізнався у скоєнні злочинів. По суті, він – злочинець, корупціонер. Навіщо давати йому слово, майданчик для виступу?
– Він із того й почав: "Я розумію, що ця історія мене не прикрашає, я не вийду з неї весь у білому, але я хочу про це розповісти". Злочинець Онищенко чи ні – це тільки суд може визначити. Але кожен має право висловитися, навіть злочинець.
Ми ж розуміємо, що президентський канал не буде боляче кусати Петра Олексійовича. У нашому ж випадку такого немає
– Тобто свобода слова в Україні без берегів. Й історія з Онищенком це підтверджує...
– Ми маємо розкіш говорити правду. Нам не треба ставити якісь фільтри – зараз це дорогого коштує. Не всі ЗМІ в Україні можуть собі таке дозволити. На об'єктивах наших камер немає ні рожевих, ні чорних лінз. Ми показуємо ситуацію у країні такою, якою вона є. Ми оперативно доносимо інформацію, відфільтровуючи тільки неправдиву. У нашій студії представники всіх політичних сил. Ми даємо можливість нашим глядачам ставити запитання гостям ефіру. Усе це конвертується у високі рейтинги.
Звісно, свобода слова існує. Але разом із тим є тиск і різні перешкоди. Впливати на мас-медіа намагаються політики, державні інституції. Люди, які зараз біля керма. А псевдоактивістів може підіслати хто завгодно. Не обов'язково для цього сидіти у владному кабінеті. Ви чудово знаєте, як приходили блокувати наш телеканал узимку. За моєю інформацією, до нас можуть прийти ті самі люди. Чекаємо. Не скажу, що з відкритими обіймами.
Періодично вмикається якийсь державний механізм у вигляді перевірок. Причому щодо дріб′язкових порушень, які іншому телеканалу не замислюючись пробачили. NewsOne розглядають під збільшувальним склом. Контролюють кожен подих. Ми бачимо це за постами у Fаcebook персон, наближених до АП. Вони пильно стежать, моніторять кожен наш ефір.
Голованов: Коли про мене пишуть щось неприємне, я просто ігнорую. Не роблю їм реклами. Фото: Василий Голованов / Facebook
– В Україні ЗМІ створюють і утримують переважно політики й олігархи. Зрозуміло, для чого: переважно для захисту власних інтересів. Свобода слова, як бачимо, є, а чи є незалежність від інвестора?
– Власники українських телеканалів, напевно, впливають на інформаційну політику. Ми ж розуміємо, що президентський канал не буде боляче кусати Петра Олексійовича. У нашому ж випадку такого немає. Нам не кажуть, кого хвалити, а кого лаяти. У нас доволі цивілізовані відносини з інвестором.
– Народний депутат Євгеній Мураєв, який є власником NewsOne, рекомендує, які теми і з якою інтонацією висвітлювати, кого запрошувати у студію, кого ні...
– Навпаки, коли він бере участь у шоу, часом скаржиться, що ми йому найменше дали часу на виступ. Буває, навіть ображається, що його рідко запрошують. Я пояснюю, що часто не можна. Є регулярність, із якою ми кличемо всіх спікерів, і до інвестора такі самі вимоги, як до всіх інших. Ні більше, ні менше.
– Які у вас із ним узагалі стосунки?
– Робочі, товариські.
– А чому у вас в ефірі так багато Вадима Рабіновича? Чи не тому, що вони з Мураєвим в одній партії?
– Рабіновича набагато більше на іншому каналі, де він веде свою програму і приходить ще й гостем, це саме стосується і Дмитра Гордона.
На нашому каналі Мураєв, Рабінович, Гордон – спікери, до яких завжди високий глядацький інтерес. Я знаю: запрошу їх в ефір – у нас будуть високі показники. Я задовольняю потребу глядача і свою потребу як топ-менеджера, який хоче побачити гарні рейтинги.
– Тобто справа не у зв'язках, не у грошах, не у джинсі.
– Ми цим не грішимо. У нас для охочих є пряма реклама. Купуйте офіційно – і ми будемо ставити ваші ролики. Нещодавно надходили скарги в приват, що ми крутили привітання Ляшка з Великоднем. Чому в розділі реклами не можна його розмістити?
– Не так давно журналіст Андрій Бобровніков, який розслідував справу про вбивство Ендрю і виїхав через загрозу життю в Німеччину, у себе у Facebook написав пост із розцінками українських телеканалів на розміщення піар-матеріалів. Є там і NewsOne: півтори хвилини в новинах – 55 тис. грн.
– Пам'ятаєте старий одеський анекдот: "Сьомо, ваша дочка – повія". – "Дозвольте, у мене немає дочки". – "А ви тепер це всій Одесі розкажіть". Ми живемо у століття домінування соціальних мереж. З'явилася нова професія – блогери. Ніхто не замислюється, що лідерами думок теж користуються?
Іноді це нешкідливо: торгова марка просить написати, що ти заходив до них у ресторан, а там усе дуже смачно. У людини 100 тис. підписників, вона написала – наступного дня в ресторані аншлаг. Так само через цих блогерів проводять операції з розкрутки та дискредитації когось або чогось. Лідери думок можуть закинути будь-яку інформацію.
Звісно, можна йти до суду і доводити, що це наклеп. Але це така невдячна затія, що легше проігнорувати. Якби ми на кожне вкидання реагували, то робили б піар таким людям. Коли про мене пишуть щось неприємне, я просто ігнорую. Не роблю їм реклами.
Чому якісь люди беруть на себе роль моральних авторитетів і вирішують, хто кому ворог?
– Ви розповідали, як узимку активісти блокували телеканал. Але це сталося не просто так, а тому, що Мураєв назвав Євромайдан державним переворотом. Як ви самі оцінюєте ці заяви і реакцію суспільства на них?
– Є раціональне сприйняття та емоційне. Я можу зрозуміти реакцію частини населення, яку ці висловлювання до глибини душі образили. Але з точно таким ступенем я не можу зрозуміти, чому людина не має права на свою думку? Я думаю, людина має право висловити свою думку. До того ж Мураєв – народний депутат. Це – його політична позиція.
Мине 100 років, покоління розсудять, як і що відбувалося у 2014 році. Зараз боляче говорити на якісь теми. Зовсім нещодавно загинули люди, лежать квіти на Майдані. Багато хто чекав великих змін, а ті не відбулися, і тепер люди соромляться собі зізнатися, що їхні сподівання обмануто.
– Не так давно Мураєв вельми неоднозначно висловився на адресу режисера Олега Сенцова, який зараз ціною власного життя домагається волі для всіх українських заручників. По суті, повторив тези російської пропаганди про те, що Сенцов готував теракти.
– Фразу кожен трактував як хотів, часто маніпулятивно перекручуючи. За кілька днів Євгеній записав відеозвернення, у якому він просить вибачення в Сенцова за дії української влади. А в коментарі до цього відео написав, що не вважає Сенцова терористом. Які ще можуть бути запитання?
– Тоді не відкидаю, що до телеканала знову приходитимуть незадоволені висловлюваннями Мураєва люди.
– Якщо є якісь запитання до депутата, адресуйте їх йому в певний спосіб. Аналогічна ситуація сталася нещодавно з блокадою ZIK. Чому ви йдете до журналістів блокувати телеканал? Ідіть у високі кабінети влади, додому до олігархів і озвучуйте свої вимоги. А пікетувальники приходять туди, куди зручно, де їм дозволять стояти.
– Після грудневої акції протесту біля стін телеканала міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що поліція "ухвалить рішення в межах своєї компетенції". Можете розповісти, чим закінчилася історія з блокадою?
– Було проміжне рішення: визнати те, що відбувалося біля нашого телеканала, мирною акцією і закрити діловодство. Але дозвольте, коли в тебе під офісом бочки, охоплені вогнем, колючий дріт, сотні мішків із піском, мікроавтобус, люди в балаклавах, – це аж ніяк не мирна акція. Під нашим тиском справу поновили в середині березня. Чекаємо, що буде далі. Ми в цьому випадку неактивна сторона. Усі необхідні матеріали підготували і правоохоронним органам надали.
– Протягом останнього року телеканал неодноразово опинявся в центрі скандалу, а ваші журналісти навіть до бази "Миротворця" потрапили...
– Узагалі, задумайтеся, чому якісь люди беруть на себе роль моральних авторитетів і вирішують, хто кому ворог? У нас є суд, який може назвати людину злочинцем чи сепаратистом, якщо таке буде доведено. А тут відбулася підміна понять. Хтось вирішив, що має право складати чорний список і ще розголошувати персональні дані людей.
Коли Саакашвілі проривав кордон, ми були єдиним телеканалом, який транслював ці події у прямому ефірі. Ми скерували знімальну групу в Польщу (до речі, власним коштом – ми оплатили журналістам відрядження, транспортні витрати та добові). Наші журналісти були в поїзді, поряд із Саакашвілі переходили кордон. Після цього їх занесли на сайт "Миротворець". Така безглуздість! Вони фіксували те, що відбувалося, – це нормальна робота журналістів.
Можу показати рейтинги, яким на той момент був глядацький інтерес до цієї теми. Нерозумно ігнорувати такий привід. Чому не поїхали інші? Не буду навішувати ярлики і звинувачувати поза очі. Хай самі скажуть, чому відмовилися показувати те, що відбувалося у країні.
Дуже хочеться, щоб у нас з'являлися лідери нової формації – українські Макрони й Обами, Ілони Маски. Поки у владі таких немає
– На адресу телеканала NewsOne звучить чимало критичних висловлювань від різних політичних і громадських діячів. Такі заяви для вас є приводом не кликати їх на ефір?
– Стоп-листа в нас немає. За рідкісним винятком, який не пов'язаний із висловлюваннями політичної позиції. Є деякі люди, які непоштиво повелися, поливали брудом канал у соцмережах або в інших ефірах телеканалів. Я не вважаю таку поведінку позицією. Це прояв неповаги до телеканала, до мене особисто і до наших телеглядачів. Не бачу причин надалі запрошувати цих людей. В обмін на гостинність вони витерли ноги не на килимку в коридорі, а на дивані у вітальні.
Піти у прямому ефірі – це не позиція, а вияв слабкості. Усе одно що сказати: я не готовий до дискусії, найімовірніше, програю, тоді зроблю вигляд, що образився. Позиція сильного – аргументовано довести свою правоту.
– Є примхливі гості: про це говорити не буду, із таким-то в одну студію не зайду?..
– Люди як люди. Кому не подобається, той узагалі не приходить. Стоп-тем у нас немає. Іноді перед ефіром спікери цікавляться, про що будемо говорити, щоб підготуватися. У нас розмови в ефірі побудовано крізь призму сприйняття людиною подій, які відбуваються тут і зараз. І кожен гість розуміє: ми будемо говорити про те, що актуальне саме сьогодні.
Голованов: Ненормально, коли наділена владою людина відкрито каже: я не буду давати інтерв'ю таким-то каналам і виданням. Так вона створює свій чорний список. Фото: NEWSONE TV / Facebook
– Можете проаналізувати, наскільки державні діячі нашої країни еволюціонували протягом останніх років?
– Безумовно, політики змінилися, з'явилися нові обличчя. Не можу сказати, що відбулись якісні зміни. На жаль, практика показує, що місце сидіння визначає точку зору. І, наприклад, журналісти, опинившись у кріслі в парламенті, раптом змінюють ставлення до своїх уже колишніх колег. Зверхньо поглядаючи, вирішують, до кого будуть ходити, а до кого – ні, кому будуть давати інтерв'ю, а кому – ні. Ненормально, коли наділена владою людина відкрито каже: я не буду давати інтерв'ю таким-то каналам і виданням. Так вона створює свій чорний список. Публічна людина, законотворець, який представляє в парламенті інтереси людей... Як він раптом може вирішити, що не буде спілкуватися з якимись ЗМІ? Ділити аудиторію на перший і другий сорт неприпустимо. А цього розуміння в них немає.
Боюся, чинні політики та можновладці в Україні взагалі не готові вирішувати такі складні завдання, які сьогодні з'явилися в держави. Іде війна. Таке питання, як повернення Криму, – завдання на 10-річчя. Не бачу можливості його розв′язання в короткостроковій перспективі. Можна 100 разів повторювати "Крим – це Україна", але за фактом на шляху на півострів люди перетинають два пости – український і російський. Саме місце називається "адмінкордон". У цьому є якась гібридність – ми не називаємо речі своїми іменами.
Думаю, конфлікт на Донбасі вдасться врегулювати в коротший термін, ніж у Криму. Але все одно рішення не буде простим і швидким. І тут, звісно, багато що залежить від осіб, які керуватимуть країною. Дуже хочеться, щоб у нас з'являлися лідери нової формації – українські Макрони й Обами, Ілони Маски. Поки у владі таких немає.
Із таким розвитком технологій, коли інформацію можна одержувати мало не з праски, кожна людина персонально відповідає за те, що споживає
– Як думаєте, збільшення частки українськомовного мовлення на телебаченні допоможе об'єднати людей у країні?
– Я особисто вважаю, що після збільшення частки української мови в телеефірі нічого особливого не станеться. У нас і без того великий відсоток української мови в ефірі. Аудиторія, яка з нами була, нікуди не зникне. Однак у частині дорослої консервативної аудиторії є люди, які звикли одержувати інформацію російською мовою. Вони не зміняться. А супутнику ніхто не указ. Потім нашим Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, Верховній Раді, парламентському комітету з питань свободи слова доведеться задуматися, до чого вони штовхають людей. До "тарілки", де Соловйов і Кисельов? І кому вони гірше роблять?
– Ви відчуваєте, що в епоху гібридних воєн у вас як у тележурналіста і топ-менеджера телебачення особливе завдання – захищати людей від маніпуляцій?
– Безумовно, але... Із таким розвитком технологій, коли інформацію можна одержувати мало не з праски, кожна людина персонально відповідає за те, що споживає. Хочеться, щоб глядач/слухач/читач був акуратним. Кожен має вміти здійснювати факт-чекінг, схожий на той, який робить журналіст. Безумовно, є частина аудиторії, яка довіряє тому чи іншому джерелу. Але треба розуміти, що маніпуляція не має національності. Інформаційними маніпуляціями займаються і в Росії, і в Україні, і в західних країнах.
– А, скажімо, якщо у вас в ефірі політик відкрито маніпулює даними, хіба не ви йому дали слово, не ви відповідаєте за поширення недостовірних відомостей?
– У прямому ефірі відповідає, безумовно, спікер. Зрозуміло, що ведучий може виступити опонентом, а не лише запитувачем. Але якщо тема вузька, то навіть найчеснішому ведучому складно попередити появу маніпулятивної інформації. Тому глядач зобов'язаний виявляти особливу обережність і критично сприймати будь-яку інформацію.
Протягом останніх років стосунки між глядачем і телебаченням в Україні змінилися. Зараз споживач вмикає телевізор, щоб дізнатися, що життєво важливого сталося у країні. А в нас у країні, на жаль, події з негативним забарвленням – подорожчання, корупція, смерть, війна.
Пам'ятаю, як після Помаранчевої революції настав період затишшя. Тоді ще не було повноцінних потужних інформаційних каналів, але був той самий "5 канал". Життя налагодилося, немає скандалів, різких стрибків, й інтерес до новин згас – почали показувати телемагазин. Ми ж живемо у зовсім інший час, коли інформаційні телеканали затребувані, що видно й за їхньою кількістю, і за рейтингами. Поки ми не можемо конкурувати з талант-шоу і серіалами за показниками, але, коли виходить ток-шоу, ми доволі конкурентоспроможні, буцаємося з великими телеканалами і займаємо топові позиції.
Голованов: Шустер зробив велику справу для українського телебачення – підсадив аудиторію на ток-шоу. Фото: NEWSONE TV / Facebook
– Нашим телевізійникам полегшало, коли Савіка Шустера "пішли" з України?
– Я, до речі, нещодавно познайомився із Савіком особисто – він дав мені інтерв'ю. Цікавий співрозмовник. Телеканалу NewsOne точно не стало легше. Узагалі, Шустер зробив велику справу для українського телебачення – підсадив аудиторію на ток-шоу. Він поїхав, а політичні ток-шоу почали розвиватися на різних телеканалах. І наше ток-шоу "Український формат" – ще одне підтвердження того, що глядачеві така форма ефіру цікава.
– У нас ще залишилися Кисельов і Ганапольський, хоча до них різне ставлення в аудиторії – від любові до ненависті...
– Ганапольський і Кисельов роблять свою справу. Але з усією повагою до них, вони швидше минуле, ніж майбутнє телебачення.
– Вони перейшли на телеканал "Прямий", який запустила та сама команда, що створювала "112-й" і перезапускала NewsOne. Ви відчуваєте, як вам наступають на п'яти?
– "Прямий" – якісний проект. Там працюють мої друзі. Конкуренція нас тільки стимулює. І що сильніший конкурент, то краще ми змушені працювати. У нас ростуть показники, а отже, глядач нам довіряє.
