Ударимо хамством по нехлюйству! Чому топ-чиновники переходять на грубощі G

А ви помітили, що влада в Україні повернулася до практики показушної строгості на різних партгоспактивах і нарадах?

І не те, щоб вона від цієї практики зовсім відмовлялася. Але останнім часом стало якось аж надто помітно. Ці панські інтонації, ці хамські наїзди на заздалегідь відібрану (і, яка, найчастіше, нічого не підозрює) жертву – ніби повертають нас у часи зашкарублого совка – коли будь-який високопоставлений вождь міг публічно (у друку або очно) зрівняти із землею чиновника, лікаря, учителя, діяча мистецтв.

Задає тон, зрозуміло, глава держави. На недавньому шестигодинному засіданні Ради регіонів Петро Олексійович щосили хвалив реформу і лаяв опозицію з недбайливими чиновниками заодно.

"Звичайно, є "зрадофіли". Як каже українська приказка, яким і тризуб над Кремлем постав – вони скажуть, що криво стоїть, – шаленів Порошенко. – Вони й тут знаходять приводи для печалі. І дороги криві, і мости короткі, і театри в історичний пейзаж не вписуються, і ремонти пересуватися заважають. І заводи не те випускають, борщі не так варять". Кінець цитати.

Це, звичайно, ще не вигук "ти свиня!" просто в обличчя опонента – але вже дуже близько. До того ж думки про бездарність критиків президентського курсу явно не виходять із голови Петра Олексійовича. Пам'ятаєте знаменитий перл про неназваних нехороших людей, які "працювати не вміють, нічого, навіть собачої будки, у житті не збудували, і закликають до дестабілізації в державі"?

А його грізне – "рубати буду руки", сказане про розкрадачів в армії?

Ви як хочете, а щодо цього відразу згадав радянську кінокласику. Пам'ятаєте? "Проклятий...розкрадач соціалістичної власності!".

[MULTIMEDIA][/MULTIMEDIA][MULTIMEDIA_DESCRIPTION]Відео: Impichment237 / YouTube[/MULTIMEDIA_DESCRIPTION]

Не залишився в боргу і прем'єр-міністр. На пару з президентом вони розіграли невелику пафосну одноактову п'єску з публічним (усе на тій самій нараді Ради регіонів) звільненням в.о. голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Олега Цвяха.

"Усунути – це мало. Його треба звільнити, і це питання я сьогодні поставлю перед урядом!" – сказав глава уряду. Кажуть, у верхніх рядах (там сиділи представники територіальних громад) знайшлися ненадійні делегати, що дозволили собі лукаво усміхнутися. І знаєте, я б на місці Гройсмана звільнив би й цих мерзотників! Утім, він, здається, не має на те повноважень? Ай-ай-ай, яка жалість!

Перефразовуючи Остапа Бендера, "і побільше хамства! Народу це подобається!". Мабуть, у вищих ешелонах нашої влади вирішили додати строгості. Бо до президентських виборів часу залишилося не так уже й багато; пора вже розпочинати операцію "другий термін Порошенка". Ну, а тут такі розклади: помітних позитивних результатів від проведених "масштабних" реформ – не сказати, щоб дуже багато. А це значить що? А те, що пора сідлати до болю знайомого коника напускною суворістю в боротьбі з корупцією. Ну, щоб на кожному засіданні – догана, подекуди – звільнення, а у свята – й арешти!

І все це – неодмінно перед телекамерами і великим скупченням журналістів. Ну, щоб виборець ахнув і хором протягнув:

– Суворий. Але справедли-и-и-и-и-вий!

До речі, цей вірус – заразливий. Он, обматюкав колись прем'єр-міністр Гройсман першого віце-прем'єра Зубка просто в президії Верховної Ради – і скільки галасу було! Той, розумієш, обтерся – а на днях узяв – та й облаяв мера міста Славутича. За незадовільну підготовку до опалювального сезону. Правда, не матом облаяв, а вимогою відставки з посади (що для вразливих чиновників уже куди гірше буде).

– Уважаю, вам потрібно подати у відставку з поста мера! – сказав грізний Зубко.

Дивні діла твої, господи... Може, г-н Фомичев і зірвав підготовку до обігріву – але для чого, постає питання, Україна стільки років із ретельністю розділяла повноваження владних структур і робила натиск на децентралізацію? Для того щоб призначений перший віце-прем'єр заради піару котив бочку на обраного городянами мера міста?

Утім, чи то ще буде? До виборів ми ще й не те побачимо! Особисто я роблю ставку на гучні затримання просто в ефірі наступного засідання Ради регіонів. А чого – уся країна дивиться!

А поки звикаємо до совкового хамства у випусках новин. До вереску начальників, великих крапель поту на обличчях підлеглих, радісного драйву в голосі телеведучого.

"Так, але ми ж у Європу йдемо?" – здивовано запитає читач.

Ну, що на це можна заперечити? Так-то воно так, звичайно, – але вибори...