Західні країни занадто часто підтримували клептократичний керівний клас України – The American Interest

Україна залишається глибоко неблагополучною країною, і її керівництво стає таким самим корумпованим, сконцентрованим на власних інтересах і відверто авторитарним, як і те, яке було повалено внаслідок протестів на Майдані

Київська "патрональна" політика та м'який авторитаризм можуть знищити надії Майдану, як це сталося після Помаранчевої революції.

У перші дні роботи адміністрації Трампа перспективи України виглядали дуже похмуро. Сполучені Штати щойно обрали президентом людину, яка пообіцяла відмовитися від усталеного десятиліттями зовнішньополітичного курсу, чим поставила під сумнів систему, що підкріплювала післявоєнний порядок у Європі, і яка пообіцяла подружитися з Росією. У цей страшний момент відомі українці задумалися про немислиме: Україні доведеться піти на компроміс щодо Криму або відмовитися від свого прагнення в ЄС і НАТО.

Вісім місяців потому обставини змінилися, і, значною мірою, на користь України. Президент Трамп, прислухаючись до порад своїх досвідчених помічників, перейшов до традиційнішої зовнішньої політики, тоді як скептичний Конгрес зв'язав йому руки в питанні відновлення відносин із Росією. Трамп і його підлеглі не раз підтверджували зобов'язання США перед Україною й обіцяли відновити мирний процес. Під час нещодавнього візиту до Києва міністр оборони США Меттіс упевнено натякнув, що адміністрація Трампа надасть Україні летальне оборонне озброєння, чого не зробила не схильна до ризику адміністрація Барака Обами. На економічному фронті Україна, схоже, також іде шляхом відновлення: обсяги виробництва зростають, прогнози оптимістичні, тоді як інфляція падає.

Але ці радісні дані приховують похмуру правду: Україна залишається глибоко неблагополучною країною, і її керівництво стає таким самим корумпованим, сконцентрованим на власних інтересах і відверто авторитарним, як і те, яке було повалено внаслідок протестів на Майдані. Останніми місяцями активісти та журналісти все частіше зазнають переслідувань, а президент Петро Порошенко зміцнює мережу патронажу, відмежувавшись від реформаторів, вигнавши суперників із країни й оточивши себе лояльними політиками. Між тим знайомі персонажі на кшталт Юлії Тимошенко будують змови в тіні.

Тому найбільша небезпека для України сьогодні не в тому, що її може бути захоплено Росією чи відкинуто Сполученими Штатами. Небезпека полягає в поступовому сповзанні України до патрональної політики та м'якого авторитаризму – обидві ці біди можуть знищити надії Майдану, як колись сталось і з Помаранчевою революцією.

Патрональна політика й авторитаризм можуть знищити надії Майдану, пише Шон Кілі. Фото: EPA

Проблеми України, у певному сенсі, не унікальні. Як і багато пострадянських держав, країна обтяжена елітарною олігархічною структурою, якої виявилося не так просто позбутися, попри надії активістів і реформаторів, які очолили майданівский рух. Як стверджує Андреас Умланд у статті для сайта Open Democracy (із відсиланням до політолога Генрі Гейла), Україна, як і раніше, є класичним випадком "патрональної політики", де владу розподіляють через клієнтелістські² мережі, а не через офіційні політичні процеси:

• У патрональних політичних режимах владу акумулюють та реалізують через більш або менш успішне створення, підтримання та взаємодію неформальних і часто взаємопов'язаних пірамідальних структур, очолюваних чоловіками (іноді – жінками), які стоять біля керма великих економічних конгломератів, регіональних політичних машин або центральних державних адміністрацій. [...]

• Як правило, найпотужніші з цих мереж проникають у різні соціальні інститути, починаючи від міністерств, закінчуючи партіями, компаніями, ЗМІ та некомерційними організаціями. Міцність цим союзам забезпечує не інституціональна ієрархія, а сімейні зв'язки, особисті дружні відносини, знайомства, неформальні платежі, мафіозні поняття, почуття обов'язку та компромат.

Патрональні режими можуть проводити реформи за західним зразком, щоб забезпечити зовнішню підтримку, водночас маніпулюючи цими реформами, спотворюючи їхню суть або вибірково використовуючи проти опонентів режиму

На думку Умланда, патрональні системи, подібні до української, важко викорінити, тому що вони набагато меткіші, ніж думає більшість. Затверджені урядом цінності можуть змінюватися, але кланова структура системи залишається незмінною. "У межах патронального політичного режиму офіційно прозахідна зовнішня політика може легко співіснувати з гіперкорупційною внутрішньою політикою, – стверджує Умланд, – поки цей конфлікт не стосується фінансових та інших інтересів керівного клану". Окрім того, такі режими можуть проводити реформи за західним зразком, щоб забезпечити зовнішню підтримку, водночас маніпулюючи цими реформами, спотворюючи їхню суть або вибірково використовуючи проти опонентів режиму.

Це саме той шлях, який обрав Київ. У президента Порошенка є перелік реформ, які він урочисто презентував західній аудиторії, згортаючи або спотворюючи їхній сенс після реалізації. Наприклад, у березні після ухвалення закону про розкриття активів посадових осіб до нього додали поправки, які виставляють ті самі вимоги до антикорупційних неурядових організацій. Західні союзники України побачили в цьому явну спробу вибіркового переслідування активістів, журналістів і неурядових організацій, чиї розслідування занадто загрожують комфорту влади.

Після цього Порошенко почав роботу над скасуванням поправки, але активісти, такі як голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін, який часто критикує президента, стверджують, що нова поправка – лише облуда. Сам Шабунін серед інших активістів стверджує, що держава його незаконно прослуховує та переслідує іншими способами. У травні його організацію звинувачували в парламенті в розтраті американських грошей із подання таємничої організації, яку, схоже, було створено за одну ніч, щоб провести кампанію проти Шабуніна. Незабаром після цього податкова поліція почала розслідування проти Центру протидії корупції. Є також докази, що Служба безпеки України організувала протести проти Шабуніна.

Водночас Катерина Смаглій з Інституту Кеннана зазначає, що деякі громадські організації самі зробили себе вразливими для таких нападок, улившись у наявні патрональні мережі, як внутрішні, так і міжнародні. Деякі українські неурядові організації більше зосереджені на написанні звітів, щоб догодити західним донорам, ніж на задоволенні потреб місцевих українців, а інші – великих олігархів, таких як Віктор Пінчук чи Ігор Коломойський. І коли такі антикорупційні організації націлюються на уряд, їх дуже легко дискредитувати як ще один інструмент, який використовують олігархи для просування власних інтересів.

Як показали Панамські документи торік, нинішнє керівництво України гниє з голови: у президента Порошенка – безліч прихованих офшорних компаній, у яких він тримає своє величезне багатство далеко від юрисдикції очолюваної ним країни

Водночас проблеми України у втіленні демократичних обіцянок Майдану не зменшили прагнення суспільства до реформ. Нещодавнє опитування засвідчило, що 51% українців уважає боротьбу з державною корупцією головним пріоритетом для України – їх більше, ніж тих, хто назвав пріоритетом війну з Росією. Однак мало хто вважає, що держава або громадянське суспільство викорінить корупцію. Рейтинги популярності всіх провідних українських політиків пригнічують: найпопулярніша з них – Юлія Тимошенко – здобула лише 22% схвалення. Ще одна перестановка ненависної політичної еліти навряд чи допоможе усунути основні патології української держави. Необхідне глибше осмислення, що враховує власну провину Заходу у підтримці корумпованої олігархії України.

Західні країни занадто часто підтримували клептократичний керівний клас України. Податкові гавані, такі як Люксембург, Швейцарія та Кіпр, із радістю приймають незаконні прибутки олігархів. Слабко регульований лондонський ринок нерухомості є зручним механізмом для відмивання "брудних" грошей через тіньові компанії-пустушки. І, як показали Панамські документи торік, нинішнє керівництво України гниє з голови: у президента Порошенка – безліч прихованих офшорних компаній, у яких він тримає своє величезне багатство далеко від юрисдикції очолюваної ним країни. Попри неохочу підтримку Порошенка з боку Заходу, він залишається продуктом старої системи, давнім членом олігархічного класу, для якого така поведінка є нормою.

Окрім відмивання грошей, Захід також бере участь у відмиванні репутацій. Кожен український олігарх або політик, який себе поважає, наймає у Вашингтоні адвокатів і лобістів, що працюють над просуванням їхніх інтересів на Кей-стріт, Капітолійському пагорбі і серед української діаспори. Отже, лобістська індустрія у Вашингтоні отримує прибуток і підтримує патрональну політичну систему України, а американські фірми виступають як іще один актив у мережах своїх патронів. Ця проблема існує вже багато років і стосується обох партій (Демократичної та Республіканської партій США. – "ГОРДОН"): як свідчить недавнє розслідування Daily Beast, демократичні фірми так само охоче готові були співпрацювати з такими постатями як Пол Манафорт, щоб обілити злочини режиму Януковича, як і республіканські. А в державному секторі американські адміністрації часто применшували проблеми з демократією українських урядів, які публічно сповідували західні ідеали.

Коротше кажучи, готовність США відмивати гроші та репутацію олігархів дає змогу нинішній системі процвітати. Всеосяжне розв'язання цієї проблеми вимагало б такої величезної політичної волі та координації, яких Захід, мабуть, зараз не може продемонструвати. Але є і менш глобальні заходи, яких США та ЄС можуть ужити найближчим часом, щоб усунути власні вади та скерувати Київ правильним шляхом.

Союзники України можуть і повинні й далі чинити тиск на Порошенка та українську владу, пов'язуючи надання фінансової допомоги з проведенням основних реформ, таких як створення антикорупційного суду, чого давно вимагали українські реформатори. Багато з найзначущіших реформ в Україні стали можливими тільки завдяки тому, що такі умови висунули МВФ чи ЄС; і подальшу допомогу не повинні надавати просто так. Адміністрація Трампа також має призначити представника в Україні – в адміністрації Обами таку роль грав Джо Байден, який би підштовхував Київ до боротьби з корупцією. Адміністрація Трампа також мусить розширити співробітництво між правоохоронними органами, наприклад, між ФБР і Національним антикорупційним бюро України, щоб допомогти Києву в переслідуванні відомих корупціонерів і поверненні викрадених активів.

Це кіно ми вже бачили, і воно закінчилося тим, що Віктор Янукович прийшов до влади після того, як Помаранчева революція не змогла виконати реформістських обіцянок

Адміністрації Трампа слід продовжувати тиск на Порошенка й українську владу, зазначає Кілі. Фото: EPA

Якщо Захід не чинитиме такого тиску, то звичні схеми продовжать існування. Антикорупційні розслідування через протидію влади стихнуть. Президентську владу зміцнюватимуть, Порошенко стане безкарно витісняти на узбіччя своїх політичних супротивників (його союзники у парламенті вже вимагають розпочати кримінальне розслідування проти Тимошенко). А оскільки керівний клас готується до виборів 2019 року, країна може загрузнути в міжфракційній ворожнечі та корупційних угодах, які давно вже є характерною рисою української патрональной політики.

Це кіно ми вже бачили, і воно закінчилося тим, що Віктор Янукович прийшов до влади після того, як Помаранчева революція не змогла виконати реформістських обіцянок. Україна вже втратила один шанс на проведення реальних реформ. І не може собі дозволити втратити другу можливість.

1 Журнал The American Interest заснувала у 2005 році частина редакції консервативного журналу The National Interest, яка була незадоволена зміною редакційної політики видання. Колектив The AI очолив відомий політолог і письменник Френсіс Фукуяма.