Клуб читачів
ГОРДОН
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Записки колишнього підполковника КДБ: Серпневий провал 1991 року і гроші КПРС

Один з авторів книжки "КДБ грає в шахи" і колишній співробітник Комітету держбезпеки СРСР Володимир Попов нещодавно завершив роботу над своїми мемуарами. У книжці "Змова негідників. Записки колишнього підполковника КДБ" він розповідає про становлення режиму російського президента Володимира Путіна, його соратників, про свою роботу в комітеті та головні події, до яких були причетними радянські спецслужби. Раніше книжки не видавали. Зі згоди автора видання "ГОРДОН" ексклюзивно публікує розділи з неї. У цій частині "Записок" Попов розповідає про путч 1991 року.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Президент РРФСР Борис Єльцин 19 серпня на мітингу перед Білим домом у Москві
Президент РРФСР Борис Єльцин 19 серпня на мітингу перед Білим домом у Москві
Фото: yeltsin.ru
Володимир ПОПОВ

ДКНС – планування операції

Серпневий путч 1991 року не був спонтанним, яким його намагалися показати після проваленої спроби ті, хто стояв на чолі змови. Усе готували завчасно і таємно. Зокрема, було заздалегідь за наказом голови КДБ Володимира Крючкова складено та погоджено перші політичні документи ДКНС, такі як: "Заява радянського керівництва", "Звернення до радянського народу", "Постанова №1 ДКНС СРСР" і "Звернення до глав держав та урядів і генерального секретаря ООН".

Проєкти цих документів у КДБ готували помічник першого заступника голови КДБ СРСР Олексій Єгоров і заступник начальника ПГУ КДБ СРСР Володимир Жижин. До підготовки "Звернення до радянського народу" було також залучено інформаційно-аналітичне управління КДБ, насамперед начальника аналітичного управління КДБ СРСР, згодом – викладача МДІМВ і депутата Держдуми від блоку "Родина" Миколу Леонова. (Аналітичне управління було створено у 1990 році на базі Служби оперативного аналізу та інформації КДБ СРСР.)

Після поразки путчистів КДБ під головуванням нового керівника, призначеного Борисом Єльциним, генерал-лейтенанта Вадима Бакатіна, провело службове розслідування, під час якого з'ясовували ступінь причетності співробітників КДБ до організації путчу та ступінь їхньої участі в ньому. На масштаби планованої Крючковим операції вказував висновок слідства, багатосторінковий документ, із якого, будьмо відвертими, щодо КДБ як структури ніхто не зробив жодних висновків. Наведемо цей тепер уже історичний документ повністю:

"Із матеріалів розслідування вбачається, що ще у грудні 1990 року Крючков В.О. доручив колишньому заступнику начальника ПГУ КДБ СРСР Жижину В.І. і помічнику колишнього першого заступника голови КДБ СРСР Грушка В.Ф. Єгорову О.Г. здійснити опрацювання можливих первинних заходів зі стабілізації ситуації у країні на випадок введення надзвичайного стану. Зазначені матеріали було підготовлено, проте, за словами виконавців, до початку серпня 1991 року їх не використовували.

Із великим ступенем вірогідності можна припустити, що з кінця 1990 року до початку серпня 1991 року, зважаючи на ситуацію, яка склалася у країні, Крючков В.О. спільно з іншими майбутніми членами ДКНС здійснював можливі політичні та інші заходи щодо введення у СРСР надзвичайного стану в конституційний спосіб. Однак, не одержавши підтримки президента СРСР і Верховної Ради СРСР, зазначені особи від початку серпня 1991 року почали здійснювати конкретні заходи з підготовки до запровадження надзвичайного стану в незаконний спосіб. Із 7-го до 15 серпня Крючков В.О. неодноразово проводив зустрічі з деякими членами майбутнього ДКНС на таємному об'єкті ПГУ КДБ СРСР під кодовою назвою АБЦ. У цей самий період часу Жижин В.І. та Єгоров О.Г. за вказівкою Крючкова провели коригування грудневих документів щодо проблем введення у країні надзвичайного стану. Вони ж за участю тодішнього командувача повітряно-десантних військ генерал-лейтенанта Грачова П.С. підготували для Крючкова В.О. дані про ймовірну реакцію населення країни на запровадження в конституційній формі режиму надзвичайного стану. Зміст зазначених документів потім знайшов відображення в офіційних указах, зверненнях і розпорядження ДКНС. 17 серпня Жижин В.І. брав участь у підготовці тез виступу Крючкова В.О. на телебаченні в разі введення надзвичайного стану.

Отримані під час розслідування матеріали свідчать про те, що учасники змови на різних етапах її реалізації відводили КДБ СРСР вирішальну роль у здійсненні наступних завдань: усунення від влади президента СРСР [М.С. Горбачова] через його ізоляцію; блокування ймовірних спроб президента РРФСР [Б.М. Єльцина] чинити опір діяльності ДКНС; установлення постійного контролю за місцеперебуванням керівників органів влади РРФСР, Москви, відомих своїми демократичними думками народних депутатів СРСР, РРФСР і Мосради, великих громадських діячів із метою їх подальшого затримання; здійснення разом із частинами Радянської Армії та підрозділами МВС штурму будівлі Верховної Ради РРФСР із подальшим інтернуванням захоплених у ній осіб, зокрема керівництва Росії. Для цих завдань колишній голова КДБ СРСР Крючков В.О., використовуючи своє службове становище, залучив окремі, зокрема спеціальні, сили та засоби підрозділів центрального апарату і війська КДБ СРСР.

Унаслідок цього в період часу із 17-го до 19 серпня деякі війська спеціального призначення КДБ СРСР та спецпідрозділи ПГУ КДБ СРСР було приведено в підвищену бойову готовність і передислоковано в заздалегідь виділені місця для участі спільно з підрозділами РА та МВС у заходах щодо забезпечення режиму надзвичайного стану. Силами спеціально створених груп 18 серпня президента СРСР Горбачова М.С. було ізольовано в місці відпочинку у Форосі, а за президентом РРФСР Єльциним Б.М. та іншими опозиційно налаштованими щодо змовників особами встановлено зовнішнє спостереження.

За участю сил та засобів КДБ СРСР проводили також і інші заходи, спрямовані на створення умов для здійснення змови. Після оголошення 19 серпня про утворення ДКНС і про введення надзвичайного стану керівництво комітету вживало заходів, спрямованих на підвищення бойової готовності органів та військ КДБ і забезпечення їх участі у виконанні рішень та вказівок ДКНС. Із використанням сил КДБ СРСР було організовано контроль за діяльністю засобів масової інформації, здійснювали вивчення реакції населення у СРСР та іноземних кіл на події у СРСР.

20 серпня було проведено підготовку непланованого раніше захоплення будівлі Верховної Ради РРФСР групами спеціального призначення КДБ СРСР із використанням у цій операції підрозділів РА, МВС і спецвійськ КДБ СРСР. Тоді ж через неможливість її проведення без значних людських жертв із боку мирного населення штурм було скасовано. Здійснюючи загальне керівництво проведеними заходами, Крючков В.О. активно використовував із цією метою наближених до себе осіб із-поміж керівництва КДБ СРСР, які за його вказівками організовували залучення окремих сил та засобів підрозділів центрального апарату та військ КДБ СРСР на конкретних ділянках і напрямках.

Зокрема:

Перший заступник голови КДБ СРСР генерал-полковник Грушко Ф.В. був безпосереднім учасником змови, неодноразово разом із Крючковим В.О. був присутнім на його зустрічах із членами ДКНС. Систематично брав участь у роботі так званої робочої групи Бакланова О.Д. Поряд із Крючковим В.О. віддавав найважливіші розпорядження з використання можливостей Комітету держбезпеки СРСР для реалізації задумів змовників. Безпосередньо віддав наказ про підготовку заходів з ізоляції президента РРФСР, залучення спецпідрозділів ПГУ КДБ СРСР, посилення режимних заходів на Держтелерадіо СРСР.

Перший заступник голови КДБ СРСР генерал-полковник Агєєв Г.Є. безпосередньо керував заходами щодо ізоляції президента СРСР через вимкнення засобів зв'язку на об'єкті "Зоря" у Форосі й перепідпорядкування 79-го прикордонного загону та 5-ї окремої бригади прикордонних сторожових кораблів начальнику Служби охорони КДБ СРСР Плеханову Ю.С. та його заступнику Генералову В.В.

За його прямою вказівкою здійснювали підготовку до затримання й ізоляції президента РРФСР та керівництва Російської Федерації, блокування в контакті з підрозділами Радянської Армії та МВС СРСР будівлі Верховної Ради РРФСР, її подальшого штурму, роззброєння осіб, які в ній перебували, та їх інтернування. Віддав розпорядження щодо формування і скерування в Латвію, Литву та Естонію груп оперативних співробітників для забезпечення режиму надзвичайного стану.

15 серпня особисто здійснив інструктування викликаного з відпустки начальника 12-го відділу КДБ СРСР генерал-майора Калгіна Є.І. та начальника УПС КДБ СРСР генерал-лейтенанта Біди А.Г. з організації слухового контролю щодо групи керівників СРСР і РРФСР, яких обслуговував цілком таємний, таємний та міський телефонний зв'язок за місцями їх роботи і проживання. Із 18 серпня здійснював загальне керівництво з використання задіяних у здійсненні змови сил та засобів підрозділів центрального апарату та військ КДБ СРСР. Як представник КДБ СРСР брав участь у засіданні Кабінету Міністрів СРСР 19 серпня ц.р., керував підготовкою окремих документів про діяльність органів та військ КДБ СРСР в умовах надзвичайного стану, скеровуваних на місця.

Заступник голови КДБ СРСР генерал-майор Лебедєв В.Ф. дав вказівку про організацію 18 серпня зовнішнього спостереження за групою керівників СРСР і РРФСР, народних депутатів СРСР і РРФСР, чільних громадських діячів, [і] адміністративному затриманню окремих із них. Зокрема, за його прямою вказівкою було задіяно сили управління "З" та 7-го управління КДБ СРСР із затримання Уражцева, Гдляна, Просєлкова, Камчатова. Створив групу інформаційного забезпечення режиму надзвичайного стану, здійснював керівництво заходами з підготовки та розповсюдження документів ДКНС, а також засобів масової інформації, що стосувалися діяльності, зокрема щодо радіостанції "Эхо Москвы".

Заступник голови КДБ СРСР генерал-лейтенант Петровас І.К. віддав розпорядження про приведення військ спецпризначення в бойову готовність, надіслав у органи та війська КДБ СРСР конкретні вказівки, які регламентували їхні дії в умовах підвищеної бойової готовності. Здійснював керівництво та координацію дій із МО СРСР із просування військ до Москви, зокрема під час підготовки штурму будівлі Верховної Ради РРФСР. За його командою у Прибалтику було скеровано 300 людей особового складу 103-ї повітряно-десантної дивізії.

Заступник голови КДБ СРСР, начальник управління КДБ СРСР у Москві та Московській області генерал-лейтенант Прилуков В.М. 17 серпня Крючков В.О. ознайомив його з основним задумом змови і, починаючи з 18 серпня, здійснював практичні заходи щодо участі в його реалізації з використанням сил та засобів УКДБ. Брав особисту участь у всіх нарадах у керівництва КДБ СРСР та у МО СРСР, де розробляли конкретні заходи щодо використання військ, спецпризначенців та оперативного складу в місті Москві, віддавав вказівки щодо їх виконання своїм заступникам.

Одержані комісією дані щодо вказаних вище осіб дають підстави вважати, що ще за кілька днів до 19 серпня вони тією чи іншою мірою були обізнані про задуми змовників та усвідомлено діяли в їхніх інтересах. Одночасно з матеріалів розслідування вбачається, що група керівників підрозділів центрального апарату та військ КДБ СРСР активно брала участь у виконанні їхніх вказівок, водночас деякі з них ще до початку подій мали інформацію про спрямованість та цілі проведених ними заходів, однак до появи ознак провалу змови конкретних кроків щодо протидії їй не робили.

Під час роботи комісії деякі з них виявили нещирість і намагалися применшити частку своєї відповідальності. Зокрема: начальник управління "З" КДБ СРСР, генерал-майор Воротніков В.П.

За твердженням заступника начальника управління "З" Мороза О.В. Воротніков інформував його про те, що о 18.00 18 серпня у країні буде введено надзвичайний стан. Цього ж дня до 16.00 він забезпечив виклик і скерування працівників управління спільно із представниками 3-го головного управління спецрейсом в Естонію, Латвію та Литву. Водночас за його вказівкою було сформовано групу з 11 співробітників управління "3" та сімох працівників УКДБ у Москві та Московській області для проведення адміністративних затримань. (Під час інструктування кожному члену групи вручали незаповнені бланки розпорядження на адміністративне затримання, здійснення яких було передбачено у взаємодії із бригадами "ЗС" [зовнішнього спостереження]). 19 серпня [Воротніков] отримав у Лебедєва В.Ф. список осіб, які підлягали негласному спостереженню і затриманню, і передав його Добровольському Г.В.

Заступник начальника управління "3" КДБ СРСР генерал-майор Добровольський Г.В., будучи керівником зазначеної вище групи, безпосередньо керував заходами із затримання Уражцева, Гдляна, Комчатова і Просєлкова.

Заступник начальника управління "3" генерал-майор Перфільєв І.В. у взаємодії із заступниками начальника УКДБ у Москві та Московській області, генерал-майором Кучеровим І.В. 19 серпня організував групи співробітників для забезпечення рішення ДКНС про тимчасове зупинення випуску низки газет і журналів. Увечері 19 серпня відповідні вимоги було доведено до видавництва "Правда", "Московская правда", "Литературная газета" і 20 друкарень видавництва "Известия".

Начальник прикордонних військ КДБ СРСР генерал-полковник Калініченко І.Я. 18 серпня поставив завдання Сімферопольському прикордонзагону і Балаковській бригаді прикордонних сторожових кораблів із посилення уваги охорони району зони відпочинку президента СРСР та підпорядкування командирів цих частин тільки начальнику служби охорони генерал-лейтенанту Плеханову Ю.С. та його заступнику генерал-майору Генералову В.В. Дізнавшись 19 серпня про введення надзвичайного стану у країні, [Калініченко] віддав розпорядження про посилення охорони держкордону, а на нараді керівників главку оголосив розпорядження про переведення військ у стан підвищеної бойової готовності. Підписав і надіслав у війська підготовлену начальником військово-політичного управління прикордонних військ генерал-лейтенантом Бритвіним Н.В. вказівку, у якій пропонував широко вести пропаганду серед усіх категорій військовослужбовців документів ДКНС і взяти участь у роботі створюваних на місцях КЧП в інтересах виконання службових завдань. Цим документам, підписаним також секретарем парткому прикордонних військ генерал-майором Анцуповим В.Г., рекомендували обговорити заходи з реалізації рішень ДКНС на партійних зборах.

Начальник 3-го головного управління віцеадмірал Жардецький О.В. про існування ДКНС і його задуми знав із 18 серпня. Брав особисту участь у нарадах у керівництва КДБ і Міністерства оборони СРСР, де розв'язували питання про формування сил та засобів для блокування будівлі ВР РРФСР та її штурму, віддавав вказівки своїм заступникам із їх реалізації. За його вказівкою у главку було сформовано оперативні групи: для дій у будівлі ВР РРФСР на чолі із заступником начальника управління ОВ КДБ СРСР із внутрішніх військ МВС СРСР, генерал-майором Гущею Ю.А.; для вильоту у Прибалтику під керівництвом свого заступника генерал-майора Рижака Н.І.; для аналізу оперативної ситуації, а також групи резерву.

Заступник начальника 3-го ГУ КДБ СРСР генерал-майор Булигін Ю.Є. здійснював керівництво підлеглими главку органами, дав вказівку керівникам особливих відділів КДБ СРСР за військовими округами, що через загострення ситуації в низці регіонів напередодні підписання союзної угоди туди скеровано повноважних представників МО СРСР, із якими їм належить вступити в контакт і одержати відповідні роз'яснення для подальших дій.

Заступник начальника 3-го ГУ КДБ СРСР генерал-майор Калганов Ю.О. для виконання доручення щодо відстеження дій військ у Москві двічі виїжджав до колишнього командувача МВО генерал-полковника Калініна і за результатами доповідав заступнику голови КДБ СРСР генерал-лейтенанту Петровасу І.К.

Заступник начальника 3-го ГУ КДБ СРСР генерал-майор Рижак Н.І. здійснював загальне керівництво оперативними групами, які вилетіли 18 серпня на чолі з ним у Прибалтику. 19–20 серпня за особистою ініціативою надіслав з особливого відділу КДБ по Приб[алтійському] ВО на адресу військової контррозвідки прибалтійської зони й у КДБ СРСР три шифротелеграми, у яких було висловлено фактичну підтримку дій ДКНС, було внесено пропозиції про введення режиму надзвичайного стану на території Прибалтики.

Заступник начальника управління особливих відділів КДБ СРСР із внутрішніх військ МВС СРСР генерал-майор Гуща Ю.А. 19 серпня висувався із групою на підступи до будівлі ВР РРФСР разом із батальйоном ВДВ і 20 серпня надійшов у розпорядження заступника начальника УКДБ у Москві та Московській області Корсака О.Б. Дізнавшись про підготовлюваний на третю годину ночі 21 серпня штурм будівлі ВР РРФСР після [рішення], ухваленого на нараді у керівництва групи "А" Карпухіна, [генерал-майор Гуща] відмовився від участі в ньому, про що доповів Жардецькому.

Заступник начальника УКДБ СРСР у Москві та Московській області полковник Карабанов Є.П. брав особисту участь у нараді в керівництва КДБ СРСР і в МО СРСР під час опрацювання питань про штурм будівлі ВР РРФСР, адміністративне затримання групи осіб, які там перебували, безпосередньо керував розробленням плану щодо забезпечення режиму надзвичайного стану в Москві, особисто віддавав розпорядження про планування та підготовку заходів щодо участі УКДБ у штурмі.

Заступник начальника УКДБ у Москві та МО генерал-майор Кучеров В.К. із 19 серпня очолив створений в УКДБ оперативний штаб. За його вказівкою в міськрайоргани 19 серпня було надіслано шифротелеграму "про уточнення наявності друкарської бази, кабельного телебачення та взяття на контроль їхньої роботи". Скерував групи працівників служби "З" УКДБ для доправлення повідомлень у видавництва про закриття випуску деяких центральних, московських міських та обласних видань. Дав указівку начальнику відділення Служби "З" Рязанову А.І. взяти участь в обговоренні в заступника голови КДБ СРСР Лебедєва В.Ф. питання про локалізацію діяльність радіостанції "Эхо Москвы", виділивши для цієї мети кількох співробітників УКДБ.

Уранці 19 серпня [генерал-майор Кучеров] відрядив сімох осіб у розпорядження заст. начальника управління "З" КДБ СРСР Добровольського Г.В. для участі в адміністративному затриманні деяких народних депутатів.

Заступник начальника УКДБ у Москві та МО генерал-майор Корсак О.Б., будучи заступником керівника оперативного штабу, здійснював координацію дій із повітряно-десантними військами щодо блокування Мосради, Останкінського телецентру, Держбанку і Гохрану СРСР. Віддав вказівку про видання сімом співробітникам УКДБ табельної зброї. Брав особисту участь у нарадах у керівництва КДБ СРСР та МО СРСР, на яких розглядали питання оперативно-військової операції в районі будівлі ЗС РРФСР. Віддавав необхідні розпорядження про підготовку співробітників УКДБ до участі у штурмі будівлі ЗС РРФСР. Незважаючи на рішучу відмову керівників оперативних підрозділів УКДБ від участі в цій акції, віддав указівки продовжувати необхідну підготовку до штурму. Генерали Алфьоров, Корсак, Кучеров не доводили до співробітників управління документів, ухвалених російським та московським керівництвом, які надходили через офіцерів зв'язку, до вечора 20 серпня [і] не намагалися дати принципової оцінки діям ДКНС.

Начальник 7-го управління КДБ СРСР генерал-лейтенант Расщепов Є.М. у період підготовки та введення надзвичайного стану безпосередньо брав участь в організації заходів щодо негласного спостереження за керівниками органів влади РРФСР, Москви, народними депутатами СРСР, РРФСР та Мосради, давав вказівки підлеглим на їхню участь в адміністративному затриманні чотирьох із них. 18 серпня о 14 годині особисто вручив групі керівників підрозділів зовнішньої розвідки списки радянських громадян і дав вказівку терміново взяти їх під зовнішнє спостереження. У списках було вказано 63 осіб, серед яких [були] Руцький, Хасбулатов, Бурбуліс, Попов, Лужков, Яковлєв, Шеварнадзе, Шахрай, Станкевич.

17 серпня перед поверненням президента РРФСР з Алма-Ати спільно з начальником групи "А" 7-го управління КДБ СРСР генерал-майором Карпухіним В.Ф. вивчав умови для проведення заходів щодо ймовірного затримання Єльцина Б.М. в аеропорту 'Чкаловський'. Із цією метою особисто виїжджав на місце, поставив завдання підготувати для цього 25–30 співробітників групи "А" і погодити дії з МО СРСР. Наступного дня аналогічних заходів вжили щодо комплексів "Сосонки-4" й "Архангельське-2".

За особливою вказівкою Расщепова Є.М. силами зовнішнього спостереження 18 серпня фіксували приліт Єльцина Б.М. в аеропорт "Внуково" і прибуття його на дачу в село Архангельське-2. Окрім того, Расщепов Є.М. дав указівку підготувати необхідні сили для організації зовнішнього спостереження за Бакатіним В.В., однак роботу щодо нього не розпочинати до особливого розпорядження.

Командир групи "А" 7-го управління КДБ СРСР генерал-майор Карпухін В.Ф. за розпорядженням Крючкова В.О. і Грушка В.Ф., Агєєва та Расщепова 17-го й 18 серпня привів у готовність особовий склад групи, здійснював підготовку спецзаходів щодо президента РРФСР, проводив рекогносцирування в аеропорту "Чкаловський", у дачних комплексах "Сосонки" та "Архангельське". За його командою група "А" у кількості 60 осіб висувалася 19 серпня в район "Архангельського". За вказівкою Агєєва здійснював підготовку штурму групою "А" спільно з підрозділами Радянської Армії та МВС СРСР будівлі ЗС РРФСР. З урахуванням сформованої ситуації навколо будівлі ВР РРФСР, негативного ставлення особового складу групи і доданих підрозділів, доповів Агєєву про недоцільність проведення операції.

Начальник Окремого навчального центру полковник КДБ СРСР Бєсков Б.П. за вказівкою начальника ПГУ КДБ СРСР генерал-лейтенанта Шебаршина Л.В. привів 18 серпня в підвищену бойову готовність бойові групи та підрозділи і надійшов у розпорядження Агєєва. 20 серпня, одержавши вказівку на участь у штурмі будівлі ВР РРФСР, доповів про це Шебаршину, який заборонив йому здійснювати які-небудь дії без його наказів.

У критичний момент [полковник Бєсков] підтримав позицію Карпухіна та командирів інших доданих підрозділів про недоцільність проведення штурму. Аналогічну позицію зайняли начальник 15-го ГУ КДБ СРСР генерал-лейтенант Горшков В.Н. і його заступник генерал-майор Іонов В.Я., який за вказівкою Агєєва 20 серпня створив резервну групу в кількості 200 осіб.

Начальник 12-го відділу КДБ СРСР генерал-майор Калгін Є.І. за особистою вказівкою Крючкова В.О., одержавши інструктаж у Агєєва Г.Є., із порушенням законів СРСР та чинних нормативних актів, віддав розпорядження першому заступнику начальника 12-го відділу генерал-майору Гуськову Г.В. про організацію технічного виконання контролю стосовно керівників СРСР і Росії. Слуховий контроль здійснювали з 18-го до 21 серпня, інформацію, яка надходила, усно доповідали Калгіну і за його вказівками частково викладали в письмовій формі без відповідного обліку. З одержаними матеріалами Калгін ознайомлював Крючкова, а за його відсутності – Агєєва. Калгін та його заступники генерали Гуськов, Смирнов, полковники Кутний, Абакумов, Фетісов під час службового розслідування поводилися нещиро, правдиву інформацію повідомляли лише після висунення фактів, які викривали їх у протиправних діях.

Начальник управління урядового зв'язку [УПС] КДБ СРСР генерал-лейтенант Бєда А.Г. за особистою вказівкою Крючкова 15–17 серпня організував проведення у 12-й відділ КДБ СРСР ліній урядового зв'язку абонентів – керівників СРСР і Росії. 15 серпня за вказівкою Агєєва скерував у складі оперативної групи Служби охорони КДБ СРСР, яка вилетіла у Крим, співробітників УПС на чолі зі своїм заступником генерал-майором Глущенком О.С., підпорядкувавши його начальнику Служби охорони КДБ СРСР. За вказівкою Плеханова Ю.С. 18 серпня о 16.30 Глущенко О.С. віддав розпорядження начальнику 21-го відділу УПС КДБ СРСР Паруснікову С.В. вимкнути всі види зв'язку на дачі президента СРСР у Форосі (об'єкт "Зоря").

Одночасно з 18.00 18 серпня до 9.00 22 серпня Служба охорони КДБ СРСР вимкнула зв'язок із підрозділами прикордонних військ, які здійснювали охорону зовнішнього периметра дачі президента СРСР. 19 серпня за наказом Крючкова В.О. [генерал-лейтенант Бєда] віддав вказівку про вимкнення апаратів урядового міжміського зв'язку Єльцина Б.М., Силаєва І.С., Бурбуліса Г.Є.

Заступник начальника 2-го ГУ КДБ СРСР генерал-майор Кононов В.І. 19 серпня за вказівкою Грушка В.Ф. віддав відповідні розпорядження начальникам відділів главку щодо посилення режиму безпеки ТАРС і АПН у зв'язку з уведенням режиму надзвичайного стану. Начальник юридичного відділу з арбітражем КДБ СРСР генерал-майор юстиції Алексєєв В.І. спільно зі старшим консультантом групи консультантів при голові КДБ СРСР Сидоренку А.Г. і начальником секретаріату КДБ СРСР Сідаком В.А. 20 серпня підготували проєкт указу Янаєва "Про укази президента РРФСР №59, 61 і 63 від 19 серпня 1991 року".

Однак, незважаючи на схожий на вичерпний список учасників путчу, справжні ідейні натхненники і таємні керівники ДКНС залишилися неназваними, невпізнаними і, відповідно, непокараними.

ДКНС – наслідки

Більшість пересічних співробітників, керівників нижчої та середньої ланки Центрального апарату та військ КДБ СРСР не підтримала змовників. У ці критичні для доль країни дні, народу і демократії вони фактично блокували втілення в життя планів ДКНС, чим у чималому ступені сприяли проваленню перевороту. Зокрема, путчистів відмовився підтримати особистий склад окремих підрозділів УКДБ СРСР у Москві та Московській області (МО), групи "А" 7-го управління КДБ СРСР, групи "Б" ПГУ КДБ СРСР, військ спеціального призначення, частин прикордонних військ та багатьох інших підрозділів.

Водночас учасники путчу й ті, хто їм сприяв, незважаючи на тяжкість скоєного, дістали символічні покарання. І це до того, що їх діяння було кваліфіковано за ст. 64 Кримінального кодексу Російської Федерації – зрада Батьківщини, згідно з чим було передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років із конфіскацією майна або смертна кара з конфіскацією майна. У 1994 році всіх їх було амністовано.


Пресс-конференция (ГКЧП) - Государственного комитета по чрезвычайному положению СССР, в здании МИД СССР 19 августа 1991 года. Слева направо: А.И. Тизяков, В.А. Стародубцев, Б.К. Пуго, Г.И. Янаев, О.Д. Бакланов. Фото: Центральное телевидение Гостелерадио СССР / wikipedia.org
Зліва направо: Олександр Тізяков, Василь Стародубцев, Борис Пуго, Геннадій Янаєв і Олег Бакланов. На пресконференції 19 серпня 1991 року. Фото: Центральное телевидение Гостелерадио СССР / wikipedia.org


Постраждали лише ті, кого використали "втемну", як і ті, хто був причетним до виведення партійних і державних коштів за кордон. Країну охопила хвиля самогубств високопосадовців ЦК КПРС, залучених у "невидиму партійну економіку", яка становила одну з найохоронюваніших державних таємниць. Ці самогубства не могли не спричинити чуток про те, що когось із тих, хто наклав на себе руки, було насправді вбито.

Застрелився міністр внутрішніх справ Борис Пуго, залучений у змову лише 18 серпня 1991 року, який перебував до того дня у відпустці. Життя його обірвалося пістолетним пострілом у голову 22 серпня 1991 року. Перед тим, як укоротити собі віку, він убив свою дружину Валентину.

24 серпня наклав на себе руки герой Радянського Союзу маршал Сергій Ахромєєв, який обіймав посаду радника президента СРСР із військових справ. Він не входив до складу ДКНС, а дізнавшись про створення ДКНС 19 серпня 1991 року із засобів масової інформації, перервав свій відпочинок і вилетів із Сочі до Москви. У його записнику він залишив такий запис: "Чому я приїхав до Москви із Сочі? Ніхто мене не викликав. Я був упевнений, що ця авантюра зазнає поразки, а приїхавши до Москви, особисто переконався в цьому. Але з 1990 року наша країна йде до загибелі. Горбачов цінний, але Вітчизна цінніша! Нехай хоч в історії залишиться слід – проти загибелі такої великої держави протестували".

Ще за два дні – 26 серпня – о 5.15 із вікна своєї квартири, розташованої на п'ятому поверсі елітного будинку в Москві, викинувся керівник справами ЦК КПРС Микола Кручина, який обіймав цю посаду з 1983 року.

6 жовтня 1991 року точно в такий самий спосіб, викинувшись із вікна своєї квартири, наклав на себе руки попередник Кручини на посаді керівника справами ЦК КПРС Георгій Павлов, який обіймав цю посаду із грудня 1965-го до вересня 1983 року. За 11 днів після цього, 17 жовтня, викинувся з вікна своєї квартири колишній секретар парткому радянського посольства у США, завідувач сектору США та заступник завідувача міжнародного відділу ЦК КПРС Дмитро Лісоволик.

2 грудня 1991 року в під'їзді будинку №10 на Кутузовському проспекті в Москві було вбито голову правління Московського профбанку Олександра Петрова. Банк було створено на гроші КПРС. Дата його реєстрації – 31 січня 1990 року. Як установило слідство, убивство мало всі ознаки замовного. Петров часто виїжджав за кордон і мав знайомства з великими англійськими фінансистами.

8 листопада 1994 року було вбито колишнього співробітника розвідки Юрія Корольова. Перед смертю його катували. Загиблий працював завідувачем відділу фотоілюстрацій журналу "Деловые люди". Мотивів злочину слідство не встановило.

22 грудня 1996 року в передмісті Мінська Самохвалович виявили труп Леоніда Кучерука, полковника КДБ у відставці, який став доволі успішним бізнесменом. Кучерук працював у низці країн під журналістським прикриттям і був добре знайомим із Корольовим. Під час відрядження до Франції Кучерук брав участь в операціях радянської розвідки з передання коштів французькій компартії. Перед смертю його катували.

25 лютого 1997 року зі слідами катувань на тілі було виявлено в гаражі на Новолісній вулиці в Москві труп товариша по службі Корольова і Кучерука, колишнього співробітника радянської зовнішньої розвідки Вадима Бірюкова – заступника гендиректора журналу "Деловые люди" (де осіли колишні розвідники).

Вадим Бірюков народився 1932 року в сім'ї службовців. Закінчив у 1955 році Інститут іноземних мов імені Моріса Тореза за фахом перекладач-викладач (англійська і французька мови). Із 1977 року протягом 13 років працював у інформаційному агентстві ТАСС. Скориставшись цим агентством як трампліном, він у 1990 році став головним редактором журналу "Деловые люди" і, за словами співробітників журналу, багато в чому визначив обличчя видання. Власне, він був одним із його фактичних творців. Із 1995 року був шеф-редактором англомовного варіанта журналу Business in Russia. У другій половині 1980-х років, будучи одним із керівників Головної редакції інформації для закордону ТАСС, став одним із ініціаторів створення в агентстві групи журналістів, які спеціалізувалися на висвітленні міжнародної політики. Згодом такі групи було створено в багатьох інших вітчизняних ЗМІ. Разом із Бірюковим у ТАСС працювали деякі нинішні співробітники "Інтерфаксу". За словами одного з них, який був із Бірюковим наприкінці січня [1997 року] на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія), той був сповненим ідей і творчих планів. До видавничої діяльності працював у КДБ СРСР. Хтось дуже ретельно зачищував сліди й одночасно карав тих, хто самочинно скористався не для них украденими грошима.

Довідка газети "Московский комсомолец"

Так от, виявляється, у чому річ: ті, хто катував, хотіли дізнатися, де заховано виведені за кордон гроші КПРС. Тому що після серпневого провалу 1991 року сили, які породили ДКНС, жадали реваншу. Для його здійснення необхідні були серйозні фінансові ресурси. "Невидима партійна економіка" мала стати базою для повернення втраченої КПРС влади.

Попередню частину опубліковано 11 березня. Наступна вийде 25 березня.

Усі опубліковані частини книжки Володимира Попова "Змова негідників. Записки колишнього підполковника КДБ" можна прочитати тут.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook


 
 

Публікації

 
усі публікації