-2 Київ
Саакашвілі заслали до нас, а Україна відіслала Черновецького до Грузії
– Антоне, добрий вечір.
– Добрий вечір, Дмитре.
– Ти корінний харків'янин, у тебе чудова освіта, але коли в одному з ефірів я сказав, що Антон Геращенко розумний, кілька людей у Facebook написало мені, що якщо Гордон це стверджує, то він сам дурень. Тому, я тебе прошу, не підведи – сьогодні будь розумним і на висоті.
– Без проблем, тільки хочу зазначити, що в нас у Facebook є величезна кількість ботів і тролів. Наприклад, нещодавно мені надійшла пропозиція купити "фабрику" із п'ятисот ботів, які будуть прославляти мене та партію "Народний фронт". Я, природно, послав людину на три букви (культурні три букви). Але цей момент теж потрібно враховувати.
– Чи згоден ти з тим, що сьогодні в системі МВС, як і раніше, процвітають кумівство, хабарництво та корупція?
– Можу сказати, що вже не процвітають, але ці явища, звичайно, досі є. А хто сказав, що легко змінити сотні тисяч співробітників міліції, тепер поліції, за кілька років? Це великий процес. Ми почали з патрульної поліції та через конкурси вже найняли на роботу 16 тисяч молодих хлопців і дівчат. І ви знаєте, на сьогодні вже немає тієї ситуації, за якої вони чатують водіїв і вимагають у них по $100, якщо хтось п'яний...
– ...це правда...
– ...не стоять у кущах і не махають паличкою, продаючи порушення за 50 грн, – це правда. Такий самий процес нині триває й у слідчих органах. Найменш реформована поки частина – відділ боротьби з економічними злочинами. Однак ми створюємо новий спецпідрозділ, нову службу дільничних інспекторів, що йде на користь нашому суспільству, але це неможливо зробити одномоментно.
– Суспільство, і мене, зокрема, цікавить, чому немає швидкої та рішучої реформи поліції, як це було, наприклад, у Грузії? Я вивчав їхній досвід: вони це зробили, на мій погляд, блискуче, швидко та майже одномоментно...
– Тут є два аспекти. Перший: є багато фантастичних оповідань про те, наскільки добре у Грузії, але, якби там усе було так чудово, Михайло Саакашвілі і далі залишався би президентом Грузії чи шанованою людиною. А оскільки там не все так добре, президента Саакашвілі заслали до нас. Ну а Україна, відповідно, відіслала пана Черновецького до Грузії. Такий собі обмін. Цей момент потрібно чітко розуміти. Другий аспект: Грузія – країна з населенням трохи більше ніж три мільйони людей. Нагадаю, коли там розгортали реформи, у них не було війни. Нам же довелося проводити їх, однією рукою воюючи з Росією, а іншою – реорганізовуючи поліцію. Це дуже непросто. Я кажу це для мудрих людей, які зрозуміють, а тим, хто готовий керуватися гаслами, ці аргументи ні до чого.
– Арсен Аваков – гарний міністр?
– Я вважаю, що він один із найкращих і найдосвідченіших міністрів сьогоднішнього уряду, до того ж із кожним роком його досвід і мудрість зростають. Насправді не буває готових міністрів, ними стають, і тому, я вважаю, вони мають відпрацювати в уряді хоча б кілька років для того, щоб мати можливість реалізувати розпочаті проекти. По-моєму, сьогодні в уряді є тільки два міністри, які працюють усі три роки – це міністр юстиції Павло Петренко й Арсен Аваков. І саме вони, за висновками багатьох українських і зарубіжних експертів, є лідерами у справі реформ.
– Чи правда, що батальйон "Азов" – це сьогодні елітна армія Арсена Авакова?
– Ні, це неправда. Бійці батальйону "Азов" склали таку саму присягу на вірність народу України, як і будь-який інший український військовий, солдат чи нацгвардієць. Тому передусім це хлопці, які захищають нашу країну. У 14-му році я займався формуванням батальйону "Азов". Ми взяли хлопців із Майдану, і вони визволяли місто Маріуполь 13 червня 2014 року. На той момент у нас не діяли ні Служба безпеки, ні армія, і не знайшлося нікого, окрім 150 хлопців, які ще вчора не носили зброї, щоб звільнити центр 500-тисячного міста. Це факт. І ще, що стосується батальйону "Азов", ви знаєте, є величезна кількість пропаганди та російських фейків, які займаються тим, щоб в очах українців і, передусім, Заходу, показати їх негідниками зі свастикою, схильними до фашизму тощо. Потрібно відокремлювати правду від пропаганди. А те, що в кожному військовому підрозділі Національної гвардії та Збройних Сил трапляються люди, які зробили помилку, – так, це буває. Є закон великих чисел: на тисячу людей рано чи пізно знайдеться хтось, хто порушить закон, але нехай він за це відповідає.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Ще одна інформація, яка потребує підтвердження або спростування: кілька людей, серед яких генерали СБУ та МВС, колишні генерали, говорили мені, що азовці тренуються на елітній базі в Нових Петрівцях, що чисельність складу батальйону "Азов" сягає двох–трьох тисяч осіб, що зарплата – $1000, офіцера – від $2000 до $3000, а то й $5000. Чи правда це?
– Ні, це абсолютна нісенітниця. Бійці Національної гвардії полку "Азов" отримують таке саме грошове та матеріальне забезпечення, як і інші підрозділи. Зарплат у розмірах від $3000 до $5000 для офіцерів української армії, на жаль, не існує, але я б хотів, щоб вони в нас були. Щодо бази в Нових Петрівцях, то основна база, на якій тренується "Азов", розташована під містом Маріуполем, її було побудовано за сприяння самого батальйону. У Петрівцях розташована база для охорони міста Києва, і якщо азовці там і бувають, то хіба що на якихось стрільбах чи змаганнях. І ще додам, ви знаєте, існує просто величезний рух із демонізації батальйону "Азов", зокрема, його використовують як пугало чи жупел...
– Хто в цьому зацікавлений?
– Серед інших ті, хто боїться можливого військового перевороту у країні та побоюється, що батальйон "Азов" і його почесний командир Білецький можуть його зробити. Усе це абсолютна нісенітниця. Андрій Білецький, якого я добре знаю протягом останніх трьох із половиною років, – абсолютно адекватна людина, яка чудово розуміє, що жодні військові перевороти цю країну не врятують. Її врятує демократичне, але впевнене, сильне правління.
– До речі, щодо військового перевороту: мені не раз доводилося чути, що президент Порошенко боїться батальйону "Азов", тому що вони можуть його здійснити, й Арсен Аваков утримує свої позиції саме завдяки цьому...
– Арсен Аваков утримує свої позиції завдяки тому, що він є міністром від фракції "Народний фронт", до якої входить 81 депутат. Наша фракція, разом із БПП, є основою коаліції, і якщо її не буде, парламент може бути розпущено, підуть вибори й обрання нової Ради, і наступна коаліція вже буде призначати міністра внутрішніх справ. Якщо президент уважає за потрібне розпустити парламент зараз, нехай він це зробить.
– Тобто Петро Олексійович Порошенко Арсена Борисовича Авакова не боїться?
– Я хочу сказати, що таких понять, як "боїться" чи "не боїться" в цьому випадку не існує. Є поняття "політичної конкуренції". Петро Олексійович Порошенко хоче переобратися на другий термін. Буде це відповідати інтересам фракції "Народний фронт" чи ні – публічно про це поки що не заявлено. Кандидати в президенти можуть бути різними, зокрема Юлія Тимошенко. Для мене, наприклад, вона категорично неприйнятна. Я вважаю, що це та людина, яка поверне Україну під ярмо Російської Федерації та буде готова укладати таємні пакти з Путіним. Щодо третіх можливих кандидатів, то, якщо подивитися на результати соціологічних опитувань, там досить обмежена "лава запасних".
– Але хто там, на цій "лаві"?
– Дивіться самі: соцопитування показують такі імена, як, наприклад, Святослав Вакарчук. Потрібно запросити його до вас у студію та запитати, чи готовий він стати президентом України в тому стані, у якому вона наразі перебуває. Є, звичайно, відомий кандидат Олег Валерійович Ляшко, який уже посів третє місце в рейтингу на виборах 2014 року, і я думаю, що він обов'язково буде балотуватися на наступних, якщо історія йому в цьому не завадить. Ще, можливо, Андрій Садовий...
– Яка історія? Його особиста...
– Ви знаєте, усе постійно змінюється: місяць тому депутат Розенблат ходив парламентом і розповідав про реформу видобування бурштину й ухвалення відповідного закону, а тепер він ходить на допити. Різні бувають ситуації. У нашій країні ніколи не можна зарікатися ні від тюрми, ні від суми.
Порошенко хотів би повністю керувати всіма міністрами, фракціями та парламентом
– В інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" ти сказав: "Порошенко знає, що Аваков може метнути склянку і в нього, тому не буде доводити конфлікту до такої стадії". Як це розуміти?
– Це розуміти так, що Арсен Борисович Аваков – жива людина, яка, якщо її вивести з себе, теж може не стриматися. Так його розлютив Михайло Саакашвілі своїми безглуздими заявами на відомій раді реформ у президента. Аваков, якщо потрібно, може висловити свою позицію і словом, і ділом. Не потрібно його до цього доводити.
– Також ти сказав: "Для президента гарний будь-який глава МВС, за умови, що його прізвище не Аваков"...
– Так...
– ...тобто Аваков неприйнятний для президента як міністр МВС?
– Президент України Петро Олексійович Порошенко хотів би повністю керувати всіма міністрами, фракціями та парламентом. Це природне бажання в умовах української реальності на 26-му році демократії для президента, хай яким би було його прізвище. Згадайте Ющенка: начебто кволий, хирлявий президент, але все одно втручався в роботу парламенту, прем'єр-міністра тощо. Я кажу про те, що, звичайно, президент хотів би мати міністром внутрішніх справ іншу людину – того, хто був би до нього максимально лояльним. Але в нас на сьогодні поки що демократія, і це означає, що обраний народом парламент і партії сформували коаліцію та призначили міністрів. Ми, окрім Авакова, дали ще п'ятьох міністрів: міністра юстиції Петренка, міністра освіти Лілію Гриневич, міністра екології Остапа Семерака, міністра транспорту пана Омеляна та пана Жданова – міністра...
– ...спорту...
– ...так. Ось це наша команда, і ми можемо сказати, що ці міністри відповідали за ось такі напрями та за підсумками своєї роботи провели чи не провели ость такі реформи, і на цій підставі ми будемо розраховувати результати наступних виборів.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Колись у Харкові ти був помічником Геннадія Кернеса. Що це за людина?
– Це людина, яка прагне абсолютної влади та повного підпорядкування всіх і вся. Справді, мене доля зводила з ним, коли я був у віці від 19 до 23 років. Ми працювали досить тісно: я, зокрема, займався виборами до міської ради Харкова, й у 23 роки був наймолодшим депутатом Харківської міськради. Але потім я зрозумів, що Геннадій Кернес – це не та людина, що хоче добра для міста Харкова. Він може створити парк Горького чи якісь інші проекти, однак водночас не забути про себе та свою команду. Але найголовніше в іншому – за ці проекти потім дуже довго доведеться розплачуватися, у прямому та переносному сенсі, майбутнім керівникам і міським радам міста Харкова, тому що все це робили за кредитні кошти, яких, як правило, не сплачують вчасно та за якими нараховуються значні відсотки на неринкових умовах. Насправді в міській раді Харкова поки що не сформувалося тієї команди, яка поставила би запитання Кернесу та самій собі: "А яке місто Харків ми будуємо?".
– Кернес – розумник?
– Він дуже недурна людина. Якби він був дурним, він не став би тим, ким він є. Знаєте, просто для мене є люди зі знаком добра, а є – зі знаком зла. Ось Кернес – не зі знаком добра.
– Хай би скільки я питав харків'ян і на вулицях міста, і в таксі, і просто місцевих жителів, практично всі кажуть, що Кернес – їхній мер, що вони його люблять, хай живе Кернес! Вони помиляються чи він справді гарний мер?
– Ви знаєте, Аль Капоне, коли він був фактично мером Чикаго, теж дуже багато чиказьців поважало, особливо італійського походження, але закінчив він погано.
– Яка кішка пробігла між Аваковим і Кернесом, що були близькими певний час?
– Це звичайна зрада...
– ...хто кого зрадив?
– ...пан Кернес підлабузнювався свого часу до Авакова, я особисто мав можливість це спостерігати. Але коли він допався до влади (за часів панування Партії регіонів, до якої переметнувся Геннадій Кернес, перед цим побувавши в партії Ющенка "Народний союз "Наша Україна"), він робив усе, щоб у найжорсткіші способи звести рахунки з Арсеном Аваковим. Є знамениті кадри, де він виступає в помаранчевому шалику з трибуни та критикує тодішнього губернатора Кушнарьова. Кернес зробив усе, щоб знищити бізнес і Арсена Авакова, і його партнерів. Зокрема через жорстокі дії слідства наближений до Арсена Борисовича фінансовий директор однієї з компаній у 2012 році викинувся з вікна.
Кернес настільки багатьом людям зіпсував життя, що замах на нього міг організувати хто завгодно
– До речі, губернатора Кушнарьова – людину дуже розумну, серйозну – убили чи він сам загинув?
– Це був нещасний випадок на полюванні. Але провину за це вбивство повісили не на ту людину, яка скоїла його з необережності, – це моя особиста думка. І не тільки моя, якщо ви зайдете в інтернет, то побачите масу версій на тему того, хто це міг бути. У цьому полюванні брало участь всього кілька людей: колишній ректор, екс-начальник міліції Гусаров, народний депутат Шенцев, хлопець – майстер спорту зі стендової стрільби, який урешті виявився винуватим, і водій, мені здається, Євгена Петровича Кушнарьова. І на моє глибоке переконання, і на думку суду, це не було навмисним убивством, але є питання до того, хто дійсно зробив це фатальне натискання на курок. Що стосується ролі випадковості в історії, то, ви знаєте, якби терорист у Сараєво не застрелив герцога Фердинанда, не почалася б ні Перша, ні Друга світова війна...
– ...і так далі...
– ...так. Він міг би промахнутися, я кажу про терориста, але не промахнувся. Те саме й тут.
– Наскільки я знаю, росіяни свого часу втомилися від Януковича, розуміючи, що з ним нічого зробити не можна, і поставили на Кушнарьова як лідера Партії регіонів. І тільки його смерть змінила їхні плани. Це так?
– Я нагадаю, що Євген Кушнарьов (у мене гарна пам'ять, як і у вас) загинув у січні 2007 року. Річ у тім, що до того моменту росіяни ще не могли втомитися від Януковича, тому що тоді не було зрозуміло, чим закінчиться вся ця історія...
– ...але він був біля плінтуса, програв вибори – потрібен був яскравий, харизматичний лідер...
– Можна проводити аналогію із загибеллю Тараса Чорновола, іншими історичними подіями, але моє особисте переконання – це випадковість, яка сталася на полюванні.
– В інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" Геннадій Кернес сказав, що його замовив Аваков...
– ...так...
– ...а Добкін додав, що й Геращенко. "Замах на Кернеса – особиста помста Антона Геращенка", – сказав він. За що ви з Аваковим замовили Кернеса?
– Те, що сказали пани Кернес і Добкін – абсолютна маячня, причина якої, можливо, полягає в тому, що Михайло Добкін міг узяти якісь таблеточки у свого брата, які, ви знаєте, він використовує та потім у Верховній Раді перебуває в цікавому стані. Думаю, що це єдине нормальне пояснення. Я, до речі, підготував цивільний позов проти Михайла Добкіна про захист честі та гідності. Я його підписав, і в понеділок він вирушить до суду. Я буду вимагати від Добкіна та видання, яке процитувало його абсолютну маячню, вибачень, бо я не маю жодного стосунку до замовлення замаху на вбивство ні Кернеса, ні Добкіна.
– Хто насправді організував замах на Кернеса?
– На сьогодні у слідства немає конкретного підозрюваного. Є різні думки. За однією з версій, це міг зробити Євген Жилін, щоб помститися, а за іншою...
– ...це "Оплот", так?
– Так, оскільки Кернес, скажімо так, спровокував Жиліна, щоб той активно виступав проти Майдану. Але потім Кернес залишився в Харкові, а Жилін із масою кримінальних справ опинився в Російській Федерації, де зрештою його застрелили. Ще одна версія полягає в тому, що недоброзичливців у Геннадія Кернеса так багато, оскільки він настільки багатьом людям зіпсував життя, що це міг зробити хто завгодно. На сьогодні немає конкретного підозрюваного в цій справі.
– Геннадій Кернес – сильна людина, яка дуже любить життя та, здавалося б, досягла всього. Сьогодні він у поганому становищі: в інвалідному кріслі, не дієздатний, як раніше. Тобі шкода його чисто по-людськи?
– Чисто по-людськи шкода...
– ...шкода?
– Так.
Я впевнений, що Добкін не буде сидіти в СІЗО
– Усі ми спостерігали засідання суду у справі Михайла Добкіна. Прокуратура призначила за нього заставу в розмірі 50 млн грн, яку він відмовився вносити та заявив, що готовий сидіти в СІЗО. Між іншим, він діє як чоловік, дуже гідно. Я стежу за ним і розумію, що тепер йому пряма дорога у другий тур президентських виборів. Наскільки безглуздо (це моя думка) було забезпечувати Михайлу Добкіну таку славу і, головне, навіщо?
– Коли рік тому ми призначили генеральним прокурором Юрія Віталійовича Луценка, ми дали йому право на внесення подання щодо зняття недоторканності з народних депутатів. Він і тільки він ставить свій підпис під цими документами. Це означає, що він повинен бути впевненим, що в документі про зняття недоторканності з депутата буде достатньо підстав, щоб довести цю справу до суду й отримати обвинувальний вирок. Якщо цього не буде, то Михайло Добкін просто-напросто отримає індульгенцію, зокрема й від переслідувань стосовно інших питань. Ті моменти, які йому висувають, – порушення під час виділення земельних ділянок дев'ятирічної давнини, найімовірніше, справді були. Але в цій справі потрібно передусім притягувати до відповідальності осіб, які ставили свої підписи на документі, знаючи, що цю землю виділяти не можна, – це начальник управління земельних ресурсів, архітектури тощо. І лише після цього ставити запитання депутатам. Там було колегіальне рішення, тому, я боюся, що в суді прокуратура не зможе отримати того результату, на який розраховує генеральний прокурор...
– ...як і щодо Олеся Довгого, правда?
– Зокрема як і щодо Олеся Довгого. Ми зняли недоторканність із Добкіна та Довгого для того, щоб суд разом із прокуратурою могли дати свою оцінку їхнім діям. Що стосується подальших кроків у справі Добкіна, було очевидно, що за такою статтею (оскільки це не вбивство, не грабіж і не розбій) йому призначать заставу. У мене немає сумнівів, що друзі пана Добкіна, та й він сам, внесуть 50 млн грн застави, він буде під нею, нікуди не втече, стане ходити на допити тощо. Але побачите, що слова про бажання сидіти у СІЗО закінчаться внесенням застави, я впевнений...
– ...не піде до СІЗО?
– Ні.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– А мені здається, піде, я б на його місці так і зробив...
– Погляньмо... Ви маєте на увазі, що в нас в президенти та на високі посади не можна потрапити без СІЗО?
– Звичайно...
– ...генеральний прокурор сидів, Юлія Тимошенко – двічі прем'єр-міністр – сиділа, Янукович сидів...
– ...то хто не сидів?
– У нас іще багато хто не сидів – я, наприклад...
– ...і я, слава богу. Добкін гідно поводиться?
– Ви знаєте, дивлячись, у чому вимірювати цю гідність...
– ...по-чоловічому, не ховається за медицину, "швидку", інвалідні візки, не скиглить, не ниє...
– Якщо порівнювати його з Онищенком, який утік, не чекаючи зняття (депутатської недоторканності. – "ГОРДОН")...
– ...із Насіровим...
– ...так, порівняно з ними він поводиться гідно. Але було б краще, якби він не скоював усіх тих негативних учинків, які він зробив для міста і країни. Я маю на увазі його беззастережну підтримку Януковича, дії проти Майдану в Харкові. І ось якраз ситуацію з Майданом варто було б розібрати серйозніше. Один із колег-депутатів, виступаючи в залі, нагадав, що з усіх губернаторів і голів обласних рад південного сходу України тільки один голова Запорізької облради дістав умовний термін за дії проти Майдану, а колишній губернатор Запорізької області застрелився, не чекаючи суду. Але у Дніпрі, Харкові, Одесі, Херсоні, Миколаєві...
– ...нічого...
– ...де було організовано силові дії з побиттями, особливо це стосувалося Одеси, Дніпра та Харкова, нікого, жодного чиновника не було покарано. Це теж завдання генерального прокурора України. І ось тут я хочу сказати, що, якби було чітко розслідувано ці події, було би набагато більше розуміння з боку суспільства...
– ...сто відсотків...
– Єдину справу щодо Кернеса, яка є в суді (вона в Київському районному суді Полтави), розглядають уже два роки, тому що відбувається процес її штучного затягування з боку обвинуваченого. Він має на це право. У нього вісім чи дев'ять адвокатів, він попросив понад сто свідків захисту, і просто кожне засідання суду, які бувають нечасто, закінчується тим, що одного свідка допитують по три–п'ять годин. Звичайно, розрахунок іде на те, що ця влада впаде, і, відповідно, потреби в цьому судовому розгляді не буде. Точно така сама стратегія й у Віктора Януковича, якого наразі судять заочно. Він робить усе, щоб затягнути справу, відмовляючись і від власних, і від державних адвокатів тощо.
– А ця влада впаде?
– Це залежить від нас із вами, Дмитре. І від депутатів Верховної Ради, і президента Порошенка. Якщо ми припинимо займатися чварами та сварками всередині коаліції, улаштовувати війну всіх проти всіх, а почнемо ухвалювати рішення для покращення життя, які відчує на собі кожен громадянин, – це підвищення зарплат і пенсій, зниження рівня корупції, відкритість і можливість ведення бізнесу, залучення сюди інвестицій, створення робочих місць, тоді, будь ласка, – цій владі будуть довіряти.
За кілька днів до загибелі Шеремета Клименко пропонував йому очолити "Радио Вести"
– Антоне, в Україні сталася низка резонансних злочинів. Перше: хто, а головне, навіщо, убив Олеся Бузину? Це відомо?
– Є дві особи, яких підозрюють у цьому вбивстві. Їхні прізвища широко поширені в засобах масової інформації. Деякий час вони перебували під арештом у СІЗО, потім їх випустили під інші види забезпечення покарання. На сьогодні розслідування затрималося, тому що проводять складні експертизи ДНК. Слідство через суд звернулося до компаній Google і Facebook, що буває дуже рідко в нашій країні, з вимогою розкрити дані можливого листування між підозрюваними та Олесем Бузиною. На сьогодні слідство вважає, що ці двоє молодиків убили Бузину, найімовірніше, через мотив особистої ненависті або бажання прославитися, за принципом, так би мовити, залишити свій слід у якійсь історії.
– У них навіть листування було?
– Загальновідомо, що півтора року тому слідство запросило рішення Печерського суду (воно є в інтернеті) про розкриття даних Facebook-акаунтів підозрюваних. Наразі я не володію інформацією, чи були вони отримані, але те, що інших підозрюваних у цій справі немає, – це факт.
– Чи розкрито вбивство Павла Шеремета?
– Ні, на сьогоднішній момент справи Павла Шеремета не розкрито. Хочеться цього комусь чи ні, але я б бажав, щоб його організаторів і замовників було знайдено. Моя особиста думка не змінилася з того ранку, коли загинув Павло. Я одним із перших заявив, що, на мою думку, до цього причетні російські спецслужби. Логіка дуже проста: Павло Шеремет, так само, як і Георгій Гонгадзе, був у близьких стосунках з Оленою Притулою – співзасновником "Української правди". За Гонгадзе стежили міліціонери, про що він і заявив. І вбила його група міліціонерів на чолі з генералом Пукачем – це вже встановлений загальновідомий факт. Судячи з усього, до Павла Шеремета хотіли застосувати такий самий сценарій. Вибух автомобіля, у якому перебував Шеремет, спеціально зроблено не у дворі, де стояла машина і не було відеокамер, а на перехресті, де їх установлено десятки. Резонансна подія на всю країну. Далі, того ж дня, було заявлено, хто стежив за Павлом Шереметом. Це Вадим Троян – заступник голови Національної поліції. Ця інформація була на всіх телеканалах і сайтах. Коли мене запитували про те, чому Троян стежив за Шереметом, я у відповідь запитував: "Звідки ви це взяли?". Зазвичай наша преса, на жаль, не проводить фактчекінга. Насправді ці відомості запустила група російських пропагандистських сайтів. Далі вони чекали якоїсь хвилі, що суспільство і преса обуряться, скажуть, що, а-а-а, це Троян, Аваков стежили за Шереметом, і для чогось його вбили. Але не вийшло. Чому? Зокрема тому, що того ж дня я зробив заяву і сказав, що, друзі, ви хочете звинуватити Трояна в причетності до вбивства Шеремета й у такий спосіб вийти знову-таки на "Азов", – не вийде. Тому що "Азов" дружив із ним, я познайомив керівництво батальйону із Шереметом, і його остання зустріч була з Андрієм Білецьким, "Боцманом" – Сергієм Коротких – та іншими хлопцями. І останній його пост в "Українській правді" був на підтримку батальйону "Азов".
– А московський слід, що тягнеться до колишніх представників української влади, існує?
– Загалом, слідство встановило факт, і цього не приховували ті, хто знав Павла Шеремета...
– ...ми назвемо це прізвище?
– Так, будь ласка. Павло Шеремет працював на "Радио Вести" і отримував там зарплату. "Радио Вести" належить утікачу начальнику податкової Олександрові Клименку, який запрошував Шеремета за тиждень–півтора до його загибелі до Москви, де у них були переговори. І Клименко пропонував Шеремету очолити "Радио Вести". Йому хотілося, щоб ним керував журналіст, так би мовити, зі світовим ім'ям...
– ...знаковий...
– ...Павло Шеремет учинив по-чесному – він відмовився. Але вважати це мотивом для вбивства, на мій погляд, украй необґрунтовано, оскільки ця версія малоймовірна.
Коли дізнаєшся, що на тебе готують замах, перші кілька днів неприємно, а потім звикаєш
– Убивство Дениса Вороненкова, теж резонансне, сталося на очах у десятків людей у центрі української столиці...
– ...так...
– ...хто це зробив – зрозуміло. Мотиви й замовники відомі?
– (Щось шукає в телефоні). Щодо того, хто вбив – це загальновідомо – кілера звуть Павло Паршов. Я був першим, хто опублікував історію цього молодика, який перебував у розшуку в Україні за скоєння дрібних фіскальних злочинів (продовжує щось шукати в телефоні), і після цього він переховувався в Російській Федерації. До того ж він їхав із Криму, оскільки немає інформації, щоб він виїжджав із неокупованої території України, а повернувся пішки з Білорусі...
– ...пішки?
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Так, пішки прийшов із Білорусі. Перед цим він був у Москві і, як ми розуміємо, проходив там спеціальне навчання. Щодо його подальших дій, то спочатку він пішов у батальйон "Азов", куди його не взяли, а потім – у "Донбас", і його туди взяли. Ми усвідомлюємо, що фактично його завданням було влаштуватися в одне з добровольчих об'єднань і чекати команди. Він чекав понад рік, у серпні 2016-го звільнився з батальйону "Донбас" і далі чекав наказу на вбивство. Але є цікавий момент, я зараз покажу унікальний документ, він, до речі, стосується безпосередньо вас. Денис Вороненков загинув об 11.23, а своє останнє смс він написав мені (повертає телефон екраном до глядача), якщо можете, покажіть зблизька, об 11.21. У цьому повідомленні він скинув мені посилання на інтерв'ю виданню "ГОРДОН" і попросив, щоб я його подивився. "Головний редактор учора була в захваті, сказала, що читається на одному подиху", – написав мені Вороненков. Я відповів: "Good", а за кілька хвилин Дениса не стало. Отже, це теж історичний момент...
– ...жах...
– Це його останнє інтерв'ю.
– У січні поточного року співробітники СБУ запобігли замаху на тебе. Що це було?
– У грудні мене запросив керівник нашої Служби безпеки і повідомив, що до міста Києва з території окупованого Криму через Російську Федерацію приїхало двоє громадян, яким було поставлено завдання вивчити шляхи прямування: де я живу, працюю, мій графік, і що вони дістали завдання на мою ліквідацію. Імовірно, через мою роботу, пов'язану з проектом "Миротворець", і активний захист інтересів України в різних сферах, частину з яких ви знаєте, а частину – ні. Після цього виявилося, що ці люди, приїхавши в Київ, звернулися до агента російських спецслужб, який у цей час був уже перевербованим і був подвійним агентом. Далі всі їхні дії документували: аудіо, відео з усіх боків, перебування у квартирі та в інших місцях. Вони кілька разів поверталися до Росії, діставали нові команди, вели переговори за допомогою електронних месенджерів, які задокументували представники спецслужб. І коли вони отримали вибухівку і вийшли ставити її під мій автомобіль, за тією самою схемою, як Павлові Шеремету або полковнику розвідки Максимові Шаповалу, їх затримали співробітники СБУ. Їхня справа вже в суді, прокуратура пропонує для них довічне ув'язнення. Я був на першому засіданні, воно було 10 днів тому, далі буде суд присяжних. Крім того, у цій справі ще двох людей оголосять у міжнародний розшук. Один із них – громадянин України, який із весни 14 року воював проти нас на Донбасі, а зараз сидить у Бєлгороді. Він віддавав цим двом виконавцям звідти вказівки. А другий – співробітник спецслужб Російської Федерації, який безпосередньо відповідав за цю операцію, чийого імені не розголошують.
– Тобто це означає, що сьогодні проти будь-якої людини, яка обіймає високий пост, серйозну посаду, можна організувати в Києві який завгодно замах?
– Легко. Давайте я перерахую цей мартиролог. Почався він із того, що можна говорити, у Рівному. У вересні минулого року там був убитий колишній майор ГРУ Іван Мамчур. Його розстріляли на сходовому майданчику будинку, у якому він жив, і намагалися подати як бандитські розбірки. Виявилося, що це помста за його роботу в Грузії, коли він у 2008 році допомагав грузинам збивати російські літаки з українських установок "Бук". До речі, його кілера затримано, теж перебуває в СІЗО і піде під суд. Далі, у січні 2017-го був замах на мене, потім – убивство Дениса Вороненкова, у квітні був підірваний полковник Служби безпеки України Олександр Хараберюш...
– ...у Маріуполі...
– ...так. Потім громадянин і агент Російської Федерації скоїв замах на Адама Осмаєва і Аміну Окуєву...
– ...потім – Шаповал...
– Так, унаслідок вибуху загинув Шаповал. Наступного дня – полковник контррозвідки Возний. Шаповал і Возний займалися роботою на окупованій території та очищали її від негідників.
– Які відчуття людини, я говорю про тебе, яка знає, що її мали вбити?
– Перші кілька днів неприємно, а потім до цього звикаєш.
– Страх?
– Знаєте, просто думаєш про те, чого ти ще в житті не зробив, що потрібно закінчити до того моменту, як це станеться. Потім починаєш розуміти, що встигнути все, чого ти хочеш, неможливо, тому треба просто жити далі й робити те, що ти мусиш, там, де ти є.
Якби Росія досягла поставлених цілей, Україна була би поділеною на три частини
– Багато стволів сьогодні на руках у людей в Україні?
– Офіційно – 900 тисяч...
– ...900 тисяч...
– ...із них десь 130 тисяч – нарізних і приблизно вісімсот із невеликим тисяч – гладкоствольних. А щодо кількості незареєстрованої зброї, то точної цифри немає, на те вона і незареєстрована. На сьогодні у нас дозволено мати на руках будь-який вид озброєння, крім короткоствольного, тобто пістолетів, які можна носити приховано.
– Але говорять про три–чотири мільйони, так?
– Ну цифри можуть бути різними, але всі вони не є точними й істиною в останній інстанції.
– Треба легалізувати зброю в Україні?
– Дуже складне запитання. Я неодноразово заявляв, що правильним варіантом було би винести на консультативний референдум. Поясню, чому: я вивчив це питання дуже глибоко. Нещодавно я ознайомився з американськими документами – статистикою про те, що у США за 2016 рік від вогнепальної зброї загинуло 1200, а поранено понад 5000 дітей. Вони просто, граючи зі зброєю, випадково вистрілили в себе або інших. Це результат теорії великих чисел...
– ...чи готові ми до такого...
– В Америці на руках є понад сто мільйонів одиниць зброї. Вона лежить десь удома, і діти часто її знаходять. В інтернеті навіть є жахливе відео, де дитина, подивившись, як це було у фільмі, просто вистрілила собі в голову, граючи з татовим пістолетом. Це і є закон великих чисел. Потім, якщо ви хочете захистити свій будинок, можете купити рушницю в магазині мережі "Ібіс". Будь ласка, 4000 грн коштує помповик. Нагадаю, що два місяці тому група бандитів залізла в будинок до жителя Київської області й захопила в заручники його дружину. Він у цей час був поруч – схопив зброю і вистрілив у голову одного з негідників...
– ...його виправдали?
– Повністю виправдали і нагородили наручним годинником від начальника поліції Київської області Ценова. Крім того, виявилося, що той злочинець, якого застрелили, до речі, це вам ексклюзивна інформація, був засуджений у Казахстані до довічного ув'язнення за вбивство, його розшукували в Україні за аналогічний злочин. Казахстан його видав нам...
– ...приголомшливо...
– ...а Фастівський міжрайонний суд відпустив, уважаючи, що немає якихось документів чи доказів. А він уже був засуджений за вбивство, і той, хто в нього вистрілив, фактично врятував свою сім'ю. Крім того, було затримано ще кількох людей із цієї банди. Зараз їх перевіряють на причетність до грабунків із можливими вбивствами в Київській області.
– Якщо коротко – перше, друге і третє – що Україні робити з Росією?
– Нам потрібно озброюватися, зміцнюватися і робити державу сильною, щоб Росія більше не могла руйнувати нас ізсередини і знову нападати. Це найголовніше. Ми повинні стати Південною Кореєю, у якої під боком розташована Північна, щотижня обіцяючи піти війною і стріляти. Південна Корея озброєна до зубів, має суперсучасну армію...
– ...й економіку...
– ...згуртований народ і найпотужнішу економіку. Я хотів би, щоб у нас в Україні була така Південна Корея.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Проти нас ведуть потужну гібридну війну. Хто в ній сьогодні перемагає?
– Я скажу так: Росія не досягла поставлених цілей. Якби це сталося, то Україна була б поділеною на три частини. Про це свідчить широко відома фотографія з пошти Суркова, яку зламали фахівці сайта "Миротворець". Планували, що південний схід відійде до Росії, центральна частина – це такий собі анклав, ні вашим, ні нашим, а західна нехай іде куди хоче. Ось це їхня кінцева мета. А ще забезпечити на наступних виборах перемогу президента, яким будуть таємно керувати з Росії, і повернути контроль над Верховною Радою, як це було раніше. Давайте говорити прямо: фракція комуністів і половина фракції Партії регіонів у попередній Раді...
– ...суто російська агентура, звичайно...
– ...так, агенти Росії. І без Росії жодного серйозного рішення в цій країні не ухвалювали, якщо воно стосувалося зовнішньої політики...
– ...зараз агентів Росії в парламенті теж достатньо, правда?
– Їх уже не так багато, як це було до 2014 року...
– ...але вистачає...
– Я думаю, безумовно, вони ще є. Це ті люди, які мають спільний бізнес із Російською Федерацією, нерухомість...
– ...минуле...
– ...спільне минуле тощо. Але їхній уплив не такий великий. Однак ви бачите, як усі заклики до дострокових виборів президента і парламенту обов'язково транслює російська пропаганда. Вона робить усе, аби руйнувати нашу країну зсередини. І багато в чому їй це вдається. Тому що там, де два українці – там три гетьмани, і цієї істини, на жаль, поки ніхто не відміняв.
Лоліта Мілявська заявила, що вона відьма і прокляне мене за те, що її не пустили до України
– Як людина, яка постійно дивиться російські телеканали, можу сказати, що в Росії видатна пропаганда. Чому у нас така слабка контрпропаганда?
– Усе дуже просто – гроші. Гроші!..
– ...тобто держава не виділяє на це коштів?
– Дивіться, Путін, коли прийшов до влади, розумів, що став президентом за півроку завдяки телевізору...
– ...звичайно...
– ...це описано в багатьох біографічних книгах тощо. Тому він захопив контроль над телебаченням, не даючи себе критикувати. Далі, вони беруть талановитих людей. Скажімо прямо: Кисельов або Соловйов – це талановиті, освічені, інтелектуальні люди...
– ...щедро оплачують...
– Абсолютно вірно. У Соловйова дача на озері Комо в Італії, яка коштує мільйони доларів – це загальновідомий факт...
– ...ми так не можемо?
– Вибачте, а у нас який бюджет? Коли два роки тому почали створювати Міністерство інформаційної політики, а я був одним із лобістів його заснування, там був штат кількістю 21 людина і бюджет у розмірі 4 млн грн, але скільки бруду було вилито на Юрія Стеця і його команду! Говорили, що це міністерство нам не потрібне, що воно стане контролювати ЗМІ, що у нас не буде свободи слова. Друзі, це абсолютна нісенітниця. Це міністерство потрібне державі у стані війни для того, щоб допомагати захищати країну та її інформаційний простір. Нагадаю, у нас у 17-й статті Конституції прямо сказано, що захист України, зокрема її економіки, території та інформаційної безпеки є справою всього українського народу. Водночас, коли ми зламали електронні пошти "міністерства пропаганди ДНР" виявилося, що там штат – 130 осіб, і приблизно п'ятсот людей відповідають за так звану роботу в соцмережах. І для цього Росія виділяє бюджет. На території терористичної "ДНР" живе півтора–два мільйони людей, і, уяви, працює 130 пропагандистів і сотні ботів у соцмережах...
– ...чимало...
– ...там відстежують кожен пчих і кожен пих.
– Добре, що є такий Анатолій Шарій, який перебуває в Гаазі...
– ...так...
– ...у нього потужне інтернет-видання. На чиї гроші він існує?
– (Розводить руками). На гроші Російської Федерації, її спецслужб.
– Це доведено?
– Послухайте, це проект Російської Федерації. На сьогодні ви можете просто вивчити його історію, подивитися, як і на кого він працює. Наприклад, коли у російської влади сталася криза з фільмом Навального "Він вам не Дімон", громадянин України Шарій став на бік Алішера Усманова, який є акціонером "ВКонтакте", того самого, через який Шарія розганяли російськими соцмережами, щоб нагнати йому кількість глядачів і таке інше. Це технологія задурювання. Там сидять дуже розумні, грамотні люди, вони контролюють російські телевізійні канали, які ми у себе обрубали і в кабелі, і в ефірі. Зараз вони йдуть в інтернет, щоб створювати величезні "ботоферми". Ті, хто вам пише різні коментарі, ви клацніть і подивіться, що це за люди.
– Шарій – талановитий?
– Він точно не дурень.
– Він агент ФСБ?
– Ви знаєте, чи підписував він клятву кров'ю, я не знаю, але вважаю, що ця людина працює і співпрацює зі спецслужбами Російської Федерації. Якщо Шарій гадає інакше, він може подати на мене в суд – там розберемося.
– Сайт "Миротворець", створений тобою, і ти, узагалі-то, є його мозком...
– ...я маю деяку причетність до цього процесу, але не можу сказати, що я його просто-таки створив.
– Артисти, занесені на сайт "Миротворець", передавали тобі вітання?
– Лоліта Мілявська, яку цілком законно не пустили до України через те, що її ім'я було на сайті "Миротворець", оскільки вона неодноразово відвідувала Крим, прямо в ефірі трьох або чотирьох російських телеканалів сказала, що вона відьма і прокляне мене. Вона заявила, виходячи з вагона поїзда, який привіз її назад до Москви, телеканалам НТВ, ОРТ...
– прокляття... уже діє чи ні?
– Тьху, тьху, тьху, щоб не наврочити, начебто поки живий-здоровий. До речі, я можу одразу всім російським артистам порекомендувати не порушувати державного кордону України. Коли ви летите в Крим літаком із Росії, ви його порушуєте. Бажаєте приїхати до Криму чесно і законно, якщо вже так хочеться...
– ...через Херсон...
– ...так. Приїжджайте до України і через Херсонську область, через херсонський контрольно-пропускний пункт, де наші прикордонники вас відмітять, ви можете їхати в Крим. Якщо ви будете робити інакше, тоді ви втратите заробіток в Україні. Або, наприклад, як Андрій Макаревич або Борис Гребенщиков, з якими я особисто познайомився, вони не їздять до Криму...
– ...розумні, напевно...
– ...вони розуміють, що Росія вкрала його у нас, і не вважають правильним своєю присутністю освячувати цю крадіжку. Навіщо туди везуть артистів? Для того, щоб створювати в Криму враження, що там усе добре...
– ...звичайно...
– ...а там усе зовсім не добре. І ми чудово знаємо, що там, у більшості своїй, не відпочивають ні українські, ні російські туристи. До речі, протягом перших двох років у Росії були рознарядки по державних установах на відпочинок в Криму...
– ...бюджетникам...
– ...поліції тощо. Зараз ця тема вже трохи ослабла, і Крим залишився біля розбитого корита.
– Ціла низка російських популярних артистів втратила тут ринки, які оцінюють, за моїми підрахунками, мільйонами доларів...
– ...так...
– Хтось із них пропонував тобі хабарі для того, щоб бути виключеним із сайта "Миротворець"?
– Ні.
– Шкода...
– Вони розуміють, що це марно.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Днями я дивився на каналі "Россия 1" відкриття фестивалю "Слов'янський базар" у Вітебську. Яким було моє здивування, коли я виявив (і потім ще раз перевірив це в інтернеті), що, виявляється, на фестиваль у дружню нам Білорусь, яку я дуже люблю, поїхала значна делегація провідних українських артистів, які будуть на одній сцені з артистами країни-агресора, я маю на увазі Російську Федерацію, співати, танцювати і демонструвати дружбу слов'янських народів. Це нормально взагалі? Що це за подвійні стандарти?
– Скажімо відразу: ми не воюємо з російським народом. Він тимчасово виявився, на жаль, уже майже два десятки років, під гнітом диктатора Путіна, який, замість того щоб підвищувати якість життя свого народу завдяки поліпшенню доріг, транспорту та економіки, намагається возвеличитися в очах росіян шляхом захоплення територій нашої країни. Це шлях у нікуди, який буде покараний історією, а може, і судом. Повторюю, ми не воюємо з російським народом. Наші спортсмени змагаються зі спортсменами з Росії. Щодо поїздки до Білорусі на цей фестиваль, я не вважаю, що це дуже погано. А ось коли наші артисти навмисно займаються бізнесом у Росії й заробляють там, то до цього можна ставитися по-різному. Хтось просто не відвідує їхніх виступів.
Те, що Порошенко не любить "Народного фронту", – очевидний факт
– Повертаємося до політики. Чи згоден ти з тим, що "Народний фронт" – це мильна бульбашка, яка вже тріснула?
– Ви знаєте, будь-яка партія, яка в роки війни закликає до непопулярних рішень, не може мати великої підтримки апріорі. Але щодо результатів хочу нагадати, що за два тижні до виборів 2014 року "Народному фронту" малювали цифру рейтингу 5–6%, а вийшло – 22%. Тому в нашій країні неможливо зарікатися ні від чого. Нагадую іншу історію: товариш Янукович і його оточення були свято переконані, що вони прийшли назавжди, що Віктор Федорович буде президентом два строки, а після нього прийде Саша Янукович чи хтось іще. Але ви знаєте, що підсумок вийшов плачевним. Тому я вважаю, що...
– ...ще не вечір...
– ...що буде – побачимо – це по-перше. А по-друге, я б дуже хотів, аби у нас громадяни вчилися дивитися не тільки на пропаганду, а ще й на суть питань. Ми почали багато реформ, яких поки ще не закінчено, але їхнє закінчення буде однозначно позитивним. І ще я хочу нагадати про чудове інтерв'ю пана Онищенка – українського олігарха-втікача, де він каже, що Петро Олексійович просив його фінансувати кампанію публічного осуду "Народного фронту". Пам'ятаєте цю фразу?
– Так...
– Він назвав цифру $30 млн. Ну тут, я думаю, він, звичайно, обдурив із сумою разів у два–три, але однак – це факт. І коли у нас у державі різні політичні сили, які декларують єдність, за спиною одне в одного займаються публічною критикою та іншими інтригами, країну у стані війни це в підсумку до добра не доведе.
– Тобто Петро Олексійович "Народного фронту" не любить?
– Це очевидний факт.
– Верховна Рада у нинішньому вигляді – це ганьба?
– Ця Верховна Рада краща за попередні. Ми, наприклад, не ухвалюємо рішень про здавання в оренду на 30 років нашої території Чорноморського флоту Російській Федерації. Ми намагаємося поступово вивести нашу країну на чіткий європейський шлях розвитку і створити умови для зростання економіки та бізнесу. Те, що я зараз кажу, комусь може здатися диким, але багато громадян хотіли б, аби ми почали жити, як у Німеччині або Швейцарії за помахом чарівної палички. Так не вийде. Для цього потрібно працювати і дотримуватися законів, як у Швейцарії чи Німеччині. Для цього потрібно поважати самих себе, своїх ближніх і мати віру. У нас же багато людей не вірять в Україну, розумієте? І коли ми дивимося результати соцопитувань, то бачимо, що 25–30% населення досі не вважають Україну державою. Це результат того, що 15 років у нас вільно працювала російська пропаганда, яка підривала довіру українців до власної держави. І хочу сказати, що, судячи з історії з Кримом, робила вона це дуже успішно.
– У нас залишилося п'ять хвилин. У мене є ще кілька запитань, тому пропоную трохи прискорити темп...
– Добре.
– Ти, на мій погляд, людина совісна. Ми з тобою неодноразово розмовляли про те, що у нас прогнила і протухла політична еліта. Її навіть словом "еліта" називати не хочеться. Як змінити цю ситуацію?
– Дуже просто...
– ...як знайти іншу еліту?
– Якщо у вас в холодильнику засмерділися курячі яйця, як від них позбутися? Викинути...
– ...і купити нові...
– ...так, іншого шляху немає. Для цього у нас є механізм виборів, на яких ви повинні обирати не тих, хто обіцяє вам три пачки гречки і дві банки тушонки, а тих, хто говорить непопулярні речі. От і все. Тільки такі люди, які говорять вам правду в очі, зможуть змінити країну. А ті, хто брешуть і купують ваші голоси за три копійки, потім будуть ці гроші відбивати.
– За моїми даними, у недавній розмові із президентом Порошенком держсекретар США Тіллерсон сказав, що наш парламент наскрізь корумпований, і наполягав на дострокових виборах до Верховної Ради, які мають відбутися вже восени. Дострокові вибори будуть?
– Ні, не буде. По-перше, я не зовсім вірю, що пан Тіллерсон заявляв такі речі. А по-друге, Америці невигідно, щоб у нашому парламенті було утричі більше прихильників Російської Федерації. Я одразу скажу, що вибори зараз, коли економічні реформи розпочато, але не закінчено, коли обіцяно підвищення заробітних плат і пенсій, але все це ще до кінця не реалізовано, призведе до того, що в парламенті стане більше прихильників Російської Федерації.
– Чому багато наших чиновників найвищого рангу так ненавидять Саакашвілі?
– Знаєте, якби я вірив, що Михайло Саакашвілі хоче добра нашій країні, я б особисто допомагав йому в усьому.
– А такої віри немає?
– Узагалі-то, я та людина, яка познайомила Саакашвілі з Арсеном Борисовичем Аваковим. Бачите, що з цього вийшло?! (Посміхається). Михайло Саакашвілі, я прямо скажу нашим телеглядачам, одеським губернатором пересиджував, чекаючи результатів виборів у Грузії, які були в жовтні 2016 року...
– ...упевнений у цьому?..
– ...по-справжньому губернатором він не працював, а чекав, що його партія знову набере великий відсоток і він зможе повернутися до Грузії. Але вона зазнала нищівної поразки, зокрема (я це знаю від депутатів грузинського парламенту його партії) через недолугу політику Саакашвілі та його заяви, що він повернеться до Грузії та зведе рахунки з усіма. У підсумку з його партії, де в жовтні було 26 депутатів, вийшов 21, і в нього їх залишилося лише п'ять. Саакашвілі – повний політичний банкрут у своїй країні. Тому сьогодні він робить усе можливе, щоб здаватися любим українському народові. Але той шалений піар і незграбні дії, які він робить, – це неправильно і нечесно.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Коротке запитання – коротка відповідь: чи потрібно істотно підвищити зарплати чиновникам, дати їм соціальний пакет, посилити закони і надовго саджати у в'язницю, якщо вони будуть красти?
– Тільки чиновник із достатнім рівнем зарплати і високою компетенцією (а ми не можемо набрати на важливі посади компетентних людей, бо вони не хочуть іти на такі зарплати) буде ухвалювати рішення, які підвищать рівень життя всієї країни. Той самий Вінстон Черчилль, який для багатьох є іконою стилю, у 1917–18 роках, як міністр озброєнь, отримував, якщо перевести на сьогодні, 200 тис. фунтів на рік. Англійці ще століття тому платили нормальні зарплати чиновникам і суддям. І тому в них уже 100 років порядок і економічний розвиток. А у нас політики плюють один в одного і шепочуться про маленькі зарплати, а публічно заявляють, що отримувати три копійки – це так і треба. Але вони копають цій країні могилу. Не можуть компетентні люди працювати за мінімальну зарплату.
– Дуже особисте запитання: раніше ти був дуже огрядний. Тепер ти худнеш і худнеш. Як тобі це вдається?
– Зараз я тримаю себе на рівні. Просто почав менше їсти і намагаюся більше рухатися.
– Усе?
– Так.
– Скільки ти важив і скільки важиш?
– Я важив 160 кілограмів, а схуд до 115–118. Хотів би важити 100–105, але робота останнім часом дуже нервова. Можливо, протягом серпня вийде це зробити.
– Україна прорветься?
– Я вірю в це, для цього працюю і готовий не шкодувати себе і свого життя, аби це сталося.
– Ти ідеаліст?
– Я вважаю, що більше ідеаліст, ніж прагматик. Знаєте, не можна поміняти країну, якщо ти будеш тільки прагматиком. Потрібно ще і вірити в ідеали.
– Останнє запитання: переможуть ідеалісти чи прагматики?
– Повинен бути розумний баланс. Якщо буде занадто багато ідеалістів, то ми залишимося біля розбитого корита, а якщо занадто багато прагматиків, то країна теж може піти неправильним шляхом.
– Антоне, я вдячний тобі за чесні, щирі відповіді.
Записала Вікторія Добровольська
