Гордон: Про розстріл Небесної сотні все похвилинно відомо – хто стріляв, звідки, хто кого вбивав... Коли люди про це дізнаються, то плакатимуть 

Як покарати знахабнілих чиновників і чи можливо це, якщо врахувати, що їх напевне кришують у вищих ешелонах влади? Чи можуть існувати в Україні незалежні політики і не олігархічні ЗМІ? Чи потрібно дозволяти українським громадянам носити вогнепальну зброю і як це відіб'ється на криміногенній ситуації?

Чому саме зараз на порядку денному у народних депутатів знову виник законопроект "Про державну мову"? Чи є ризик дострокових парламентських і президентських виборів? Хто відповідальний за розстріл Небесної сотні і вбивство журналіста Павла Шеремета? Як боротися з пропутінською п'ятою колоною, представники якої досі роблять політику в Україні? Що очікувати Україні від адміністрації нового американського президента Дональда Трампа?

Ці та інші питання Дмитро Гордон обговорював у програмі Світлани Орловської "Велике інтерв'ю" на NewsOne.

Усім, кого образили чиновники, треба знімати їх, виставляти фотографії в соцмережі і писати: "Ось цей чоловік зробив те і те"

– Дмитре, ви завжди займалися певними розслідуваннями, і остання інформація про це стосується двох чиновників – начальника управління державної виконавчої служби у Київській області Світлани Білан та її заступника – колишнього керівника цього відомства у Дніпровському районі міста Києва Олександра Вольфа. Ви оголосили, що люди, які володіють інформацією щодо фактів корупції, пов'язаних з цими чиновниками, можуть звернутися до вас, і анонсували велике розслідування. Воно дійсно буде?

– Знаєте, в радянські часи з 17 років – уже починалася перебудова – я друкувався в газетах. У "Вечірньому Києві", "Комсомольському знамені", "Молоді України", писав для "Комсомольської правди", яка виходила накладом в 22 мільйони примірників, але навіть якщо районна газета тоді давала якусь замітку, де були викладені факти негідної поведінки чиновників або кого-небудь ще, це був привід для ретельного розбору польотів. Як правило, цих людей знімали з посад, або навіть більше – віддавали під суд.

Зараз, на жаль, що б ти не написав, що б не сказав, це як в пісок йде і ніякої реакції з боку держави немає, а тим часом чиновники (це стосується і прокурорів, і суддів, і поліцейських, і жеківських працівників) ображають по всій Україні величезну кількість людей. На кожному кроці простого, пересічного, українця принижують, ображають і позбавляють його, загалом, усвідомлення себе людиною.

Як правило, такі люди залишаються безкарними, тому що хтось їх "кришує", хтось ставить на посаді, і вони поводяться дуже вільно і відчувають себе господарями ситуації. Цьому потрібно покласти край, і я хочу підказати всім, як це робити.

Сьогодні у нас, слава богу, є інтернет – потужний засіб комунікації, є Facebook, тому я пропоную всім, кого образили чиновники, знімати їх (у багатьох ж смартфони є), виставляти фотографії в соцмережі і писати: "Ось цей чоловік зробив те і те". При цьому треба пам'ятати: якщо ти когось обмовиш і зробиш таким чином донос, будеш відповідати. Цей чиновник подасть на тебе до суду, виграє справу і буде правий, але якщо ти правий і стоїш за свою честь і гідність, переможеш ти. Настав новий час, і можна (і потрібно!) абсолютно легко чиновникам, яких ми найняли за свої гроші, за податки, які ми платимо державі, вказувати їхнє місце.

Я справді б'ю тривогу щодо ситуації в державній виконавчій службі, зокрема, через таких людей, як керівник управління цієї служби в Київській області Світлана Білан і її заступник Олександр Вольф. Це два негідники, проти яких є конкретні факти корупції, і я доведу цю справу до кінця, обіцяю, а зараз просто хочу зібрати якомога більше матеріалу, щоб ми показали: дивіться, чим займаються люди у виконавчій службі. Ну а вже потім чекаю реакції НАБУ, міністра юстиції, керівника виконавчої служби України і, зрозуміло, судової та правоохоронної системи. Я закликаю всіх, кого образили, займатися цим самим, тому що держава нам у цьому не допоможе – допоможемо собі тільки ми самі.

– Дмитре, я з вами погоджуюсь, що чиновники – це люди, яких ми найняли за свої кошти, за ті податки, які платимо в бюджет, і тому вони повинні працювати на нас, але от з тим, що настав новий час і ми можемо покарати їх своїми діями, своєю увагою і пильним контролем, мені складно погодитися. Можу навести яскравий приклад – згадати ситуацію з Миколою Гордієнком, який знаходив факти корупції на найвищому рівні – в уряді Арсенія Яценюка і так далі. І що в підсумку? Нічого. Можна провести щебагато аналогій. Остання за часом пов'язана з Нацбанком України – плівки прослуховування кабінету заступника голови Нацбанку Катерини Рожкової. Все, що у єдиний державний реєстр внесли, – це те, що прослуховування відбувалося незаконно. Таких фактів надзвичайно багато, очевидних, які набули розголосу, але безрезультатно – виходить, що говорити можна, а покарати ні...

– Можна! Давайте я покажу, як це зробити. Ми продемонструємо всім, як можна покарати конкретних чиновників-корупціонерів, і покажемо людям, щоб вони вміли постояти за себе. Я ще раз повторю: держава нікого відстоювати не буде, пересічний українець державі не потрібен, але самі ж ми себе поважаємо, в змозі себе захистити? Звичайно! І ми будемо це робити. Потрібно тільки не сидіти склавши руки і не нити, що нам погано, нас ображають і так далі – треба боротися за свої права.

Раніше, коли мене запитували, хто головний ворог України, я говорив: "Путін". Я був наївний і сьогодні відповідаю: "Ми самі"

– Ми ось говоримо про корупцію, а, між іншим, пройшла зимова сесія Парламентської асамблеї Ради Європи. Там підготували резолюцію, в якій сказано: Україна – найкорумпованіша країна Європи...

– Ну ми дійсно і є найбільш корумпованою країною Європи, але нам... в очі, а ми говоримо, що це божа роса, розумієте?

Нашим корупціонерам європейці прямо кажуть, що вони корупціонери. Подивіться, он наші депутати і чиновники показали свої е-декларації – ну це ж незбагненно для розуму! Якщо ти не був жодного дня в бізнесі, займався лише чиновницькою роботою, звідки у тебе величезний статок?

Корупціонери, так. Жахлива корупція, і вона, наче корозія, роз'їдає все. Раніше, коли мене запитували, хто головний ворог України, я говорив: "Путін". Я був наївний і сьогодні відповідаю: "Ми самі". Наша корупція, наша нелюбов до Батьківщини – ось хто головний ворог України сьогодні.

– Дивіться, я ось про що думала: туди, на сесію ПАРЄ, українська делегація поїхала з метою докласти максимум зусиль для того, щоб цю резолюцію не прийняли, а з іншого боку, можливо, якщо її приймуть, це стане для наших чиновників чарівним пенделем, стимулом хоч щось, але показово зробити і потім сказати: "Ми розібралися, посадили, довели до кінця...".

– А яка різниця, приймуть чи не приймуть? Як крали, так і будуть красти.

– Ну, нам же гроші на боротьбу з корупцією виділяють...

– Так і їх теж крадуть, гроші ці – все, що нам виділяють, розкрадають.

– Але ж влада, напевно, хоче, щоб виділяли ще, правильно?

– Світлано, скажіть, Україні кредити МВФ потрібні? Я вважаю, що ні, тому що грошей у нас багато, але вони розкрадаються. І кредити, які нам дають, розкрадаються також, а за них не ми зараз будемо розраховуватися – наші діти, онуки...

– Тоді будуть інші контраргументи: кредити, які ми отримуємо від МВФ, – це ж золотовалютний запас. Це наш резерв, але найголовніше – це сигнал для інвесторів: мовляв, заходьте, не бійтеся, у нас все нормально...

– Сьогодні ні один нормальний інвестор, на жаль, у нашу країну не зайде...

– Незважаючи на кредити від МВФ, усі ці сигнальчики-маячки?

– Незважаючи ні на що. У нас досі немає правил гри – не вироблена система, згідно з якою інвестор буде захищений. Інвестор знає: його можуть роздягнути, образити, вимагати хабар, відкат, корупційна складова буде обов'язково. Він ніхто, його можуть пустити по світу, викинути звідси, і все, а гроші його тут залишаться.

– Однак меру Києва Віталію Кличку вдається якось інвестиції сюди заводити, використовуючи дружні відносини з Німеччиною, Австрією...

– Віталій Кличко під особисті гарантії людини, яку знає весь світ і словам якої вірять, сюди інвестиції заводить, але цього надзвичайно мало.

Сюди повинні приходити люди і не повинні взагалі знати, хто у нас президент, хто мер... Я колись заснував у США газету "Бульвар Гордона" – у Нью-Йорку. Я уявлення не мав, хто тоді там мером був: навіщо це мені? На загальних підставах запустили газету, вона там з 2005 року виходить – 12 років. Найбільша російськомовна газета в США називається "Бульвар Гордона в Америці", і мені не потрібно давати хабарі – плати податки, звітуй раз на рік контролюючим органам, і жодних проблем.