+4 Київ
Керівництво Німеччини давно прекрасно розуміє, що має справу з кримінальними злочинцями на чолі російської влади
– Глава Мюнхенської конференції заявив, що отруєння Навального стало кінцем ідеї стратегічного партнерства РФ і Німеччини. На вашу думку, наскільки це серйозно?
– В останні дні пролунала ще низка заяв, які свідчать, що керівництво Німеччини сильно стурбоване й обурене цим, по суті, терористичним актом проти лідера російської опозиції. Були заяви [канцлерки] Ангели Меркель і [міністра закордонних справ] Гайко Мааса щодо цього. До речі, німці подію коментують жорсткіше, ніж, наприклад, французи.
Керівництво Німеччини давно прекрасно розуміє, що має справу з кримінальними злочинцями на чолі російської влади. Однак, думаю, це отруєння відіграє свою роль. Можливо, воно стане останньою краплею в чаші терпіння німців.
Рік тому в Берліні вбили чеченського політичного емігранта Зелімхана Хангошвілі. Тоді не просто вилізли чекістські вуха, а було затримано співробітника російської ФСБ, вихідця зі спецпідрозділу "Вымпел". Були певні демарші тоді, зокрема вислали російських дипломатів.
Це теж відіграло свою роль. Я вже не кажу про збитий Boeing, анексію Криму, агресію проти України тощо. Вода камінь точить, і є відчуття, що отруєння Навального стало подією, яка, можливо, суттєво вплине на позицію німецької влади.
– Ви згадали, що Франція утримується від різкіших висловлювань. Є ідеї, чому?
– Заява міністра закордонних справ Франції була беззубою і боягузливою, якщо порівнювати з тими самими заявами Меркель і Мааса. Те, що я бачу, свідчить про крайню непослідовність французів.
Поведінка [президента Еммануеля] Макрона щодо [президента РФ Володимира] Путіна абсолютно незрозуміла. Путін намагався втручатися у президентські вибори у Франції, про що були розслідування, зібрано докази. А Макрон зараз, мабуть, намагається зіграти роль такого умиротворителя Путіна. Не знаю, у чому річ. Можливо, це пов'язано з тим, що всередині країни його становище нестійке і популярність крайніх низька. Але факт залишається фактом.
Санкції можуть вводити тільки на підставі якогось формального доказу причетності до цього злочину російської влади
– Чи можна надалі очікувати від Німеччини якихось конкретних дій, наприклад введення санкцій проти РФ?
– Німці введуть якісь санкції, тільки коли матимуть на руках якісь докази отруєння. Тут досить консервативне керівництво, яке любить порядок. Просто на основі навіть цілком обґрунтованих підозр рішення ухвалювати не будуть.
Отруєння Навального могло вплинути на емоційний стан німецьких лідерів. Але санкції можуть вводити тільки на підставі якогось формального доказу причетності до цього злочину російської влади.
У зв'язку з цим [політикиня і екоактивістка] Євгенія Чирикова, [журналіст] Артемій Троїцький та ваш покірний слуга одразу після отруєння Навального зустрічалися з президенткою Естонії та спробували домогтися її підтримки міжнародного розслідування, щоб потім у європейських політиків були підстави, формальні докази, що російське керівництво є винуватцем отруєння Навального. Спираючись на такі докази, було б простіше вводити санкції та вживати інших заходів впливу.
– Тобто найближчим часом очікувати чогось предметнішого, ніж заяви, не доводиться?
– Поки, мені здається, збиратимуть інформацію. Потрібні дані про цю справу, щоб на їхній підставі ухвалювати конкретні рішення.
Наскільки мені відомо, "Шаріте" звернулася в Бундесвер і до англійських токсикологів із Солсбері по допомогу, щоб точно ідентифікувати, яку отруйну речовину використовували зловмисники. Якщо її ідентифікують і це буде російська розробка бойової отруйної речовини типу "Новачка", цього буде достатньо для подальших дій.
– Чи можуть унаслідок цього охолодження відносин припинити російсько-німецьку співпрацю з будівництва "Північного потоку – 2"?
– Цей трубопровід – якась дуже темна справа. Німецька влада від самого початку в нього вчепилася і, незважаючи на всю критику, яка лунала, розлучитися з ним не хоче. Інше питання, що вже низка об'єктивних обставин перешкоджає реалізації проєкту. Наприклад, американські санкції.
Крім того, в економічному сенсі рентабельність проєкту стає все менш очевидною. Це пов'язано з падінням цін на енергоносії, загальною економічною кризою, зі збільшенням частки відновних джерел енергії в енергобалансі Німеччини. Так що цей проєкт може луснути сам собою.
– Відомий факт, що німецький бізнес сильно тисне на керівництво країни, щоб взаємини з РФ тривали.
– Це абсолютно очевидно. Але це не просто німецький бізнес. Зв'язки з РФ для економіки Німеччини не відіграють такої вже важливої ролі. Навіть товарообіг із Польщею в Німеччині набагато більший, ніж із РФ. Але у відносинах із Росією та російським олігархатом зацікавлені великі корпорації Німеччини – енергетичні, автомобільні та інші.
У них досить серйозний вплив, і вони всіляко перешкоджають тому, щоб було зроблено якісь дії проти російського керівництва і олігархів.
– Це якась цехова солідарність?
– Це, з одного боку, великі бізнес-інтереси. З іншого боку, у німецькій політиці є корупційний складник. Усі ми знаємо історію Герхарда Шредера, колишнього канцлера, який найнявся на службу до росіян. Ця людина досі має вплив. І таких, як Шредер, чимало.
Західні лідери намагаються не робити вже зовсім різких рухів – вони розуміють, що в якийсь момент знову доведеться з Путіним вирішувати питання
– Меркель і Путін часто спілкуються...
– Ну, не так уже й часто. Взаємини між ними давно зруйновано. У них була якась особиста історія, але з 2014 року там суцільні руїни. Але вони змушені періодично спілкуватися. Це така пастка, у якій перебувають західні лідери, і німецькі зокрема. З умовним президентом Білорусі Олександром Лукашенком вони можуть не спілкуватися. Ізгой і все – до побачення!
А Путін – керівник ядерної країни, яка відіграє важливу роль у міжнародних відносинах і певну роль у європейській і світовій економіках. Від нього не можна відгородитися. З ним доводиться контактувати. Тому західні лідери намагаються не робити вже зовсім різких рухів – вони розуміють, що в якийсь момент знову доведеться з Путіним вирішувати питання.
– Меркель та інші зверталися до Путіна із закликом провести розслідування, і їм відповіли. Як думаєте, це додасть оливи у вогонь?
– Хамською абсолютно була відповідь. Відносини між Німеччиною та Росією далі погіршуватимуться. І відносини між Росією та ЄС також. У цьому я не сумніваюся.
А ось що буде з відносинами між РФ і США, залежить від результатів президентських виборів. Дональд Трамп багато разів демонстрував, що хотів би з Путіним вести свої гешефти. Якщо ж виграє вибори Джо Байден (сподіваюся, це станеться), то, звичайно, Америка стане знову головним двигуном політики стримування путінської Росії.
У якийсь момент Кремль втомився чекати ефекту від маніпуляцій і тупо дав відмашку на усунення Навального. Пов'язано це було, мабуть, із подіями в Білорусі
– Як громадськість і медіа в Німеччині відреагували на новину про отруєння Навального?
– Про це скрізь говорять – на телебаченні, у газетах, журналах, інтернет-сайтах. Ця тема головна на обкладинках і перших шпальтах. Уперше бачу таке. Сучасні мас-медіа зазвичай націлені на зірок, розкручені фігури.
У Росії періодично вбивають людей, але це все проходило повз німецьку пресу. А випадок Навального висвітлюють дуже активно. Тобто Навальний – політик світового рівня. Замах на нього викликав бурхливу реакцію.
Це можна порівняти з часами, коли ще існував СРСР. Тоді безліч дисидентів відправляли, репресували, але це проходило тлом. А коли репресії торкнулися академіка Сахарова, це стало новиною світового масштабу. Ось зараз, напевно, така сама ситуація. Навальний – "зірка". Усе, що з ним відбувається, цікаво для преси. І, відповідно, є великий інтерес у суспільства. Усі жваво обговорюють і співчувають Навальному.
– Є дві обговорювані ідеї, чому Навального отруїли саме зараз: тому що було розслідування про вірусологічний центр або щоб відвернути від подій у Білорусі. До якої з них ви схиляєтеся?
– До жодної. Навальний займався корупційними справами. У нього завжди було багато високопоставлених ворогів, заможних, які давно з ним хотіли б розправитися. І вони точно це зробили б, якби на його місці був хтось інший.
Ці вороги всім відомі. Глава Росгвардії Віктор Золотов його на дуель викликав, а це дуже впливова у РФ людина. Мільярдер Алішер Усманов йому безпосередньо погрожував. Голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін страшно ображений і, коли п'яний, лайливі вірші на Навального складає.
Тобто його ненавидить безліч людей. Але він був живим і здоровим. Тому що Кремль відмашки не давав.
У Кремлі не тільки люди, які насильством прагнуть усе вирішувати. Є там і хитрі маніпулятори, як Сергій Кирієнко (перший заступник керівника Адміністрації президента РФ. – "ГОРДОН"), які намагаються продавати керівництву і Путіну особисто свої послуги з маніпуляцій. Вони кажуть: навіщо розправлятися, робити з Навального героя, давайте краще його дискредитуємо, обіллємо брудом. Він нікому не потрібним буде, тоді й пристукнем.
Спроби дискредитації йдуть, але не працюють, а розслідування Навального стають дедалі популярнішими. І в якийсь момент Кремль втомився чекати ефекту від маніпуляцій і тупо дав відмашку на усунення Навального. Пов'язано це було, мабуть, із подіями в Білорусі.
Його отруїли не щоб відвернути увагу від Білорусі, а тому що Кремль наляканий тим, що відбувається там. Влада задумалася, як би не допустити, щоб і в Росії люди на вулиці вийшли. А хто єдиний політик у РФ, який може вивести десятки тисяч людей на несанкціоновані акції? Навальний. Він це продемонстрував минулого року.
Тепер його, принаймні на час, отруєнням усунули від політичної боротьби. І що ми бачимо? Навіть його усунення не викликало жодних масових акцій. А чому? Тому що нікому закликати людей і їх організувати. Усі залякані.
– У Росії більше ніж 100 млн жителів і нікому підхопити прапор?
– Люди вийшли б. Але потрібен модератор, ініціатор процесу. Востаннє, коли проводили вибори до місцевих органів, модератором виступів був Навальний і його інформаційні ресурси. У Хабаровську люди виходять, тому що у них є свої регіональні модератори. Без них людям складно самоорганізуватися, зважитися на щось.
Модераторів немає – справжніх буйних мало. Правильніше, буйні є, але їх ніхто не знає. А потрібна людина настільки ж авторитетна, як Навальний, і водночас абсолютно безстрашна. Таких у Росії зараз немає.
