-1 Київ
Приблизно у 2008–2009 роках стало зрозуміло, що правду в Росії шукати неможливо, перспектив жодних немає і не буде, і єдина можливість і далі реалізовувати себе, будувати своє життя, життя дітей – це еміграція
– Віталію, ви вже понад 10 років живете у Франції. Що вплинуло на ваше рішення виїхати з Росії?
– Щоб пояснити це, мені потрібно розпочати з історії про свого дідуся Леоніда Канторовича. Він був єдиним радянським економістом, який 1975 року здобув Нобелівську премію з економіки. Це позначилося на моєму вихованні, я закінчив спеціалізований фізико-математичний ліцей у Санкт-Петербурзі, один із найкращих. Основною спеціальністю дідуся все-таки була математика, але математикам Нобелівської премії не дають – він здобув премію за впровадження математичних методів в економіку. Відповідно, після вручення 1975 року Нобелівської премії виникла така наука, як економікс, яку зараз викладають в американських університетах. Він був тим, хто заснував факультет економіки в Санкт-Петербурзькому державному університеті. Наш факультет виділився з історичного факультету, і в Радянському Союзі з'явилося поняття економік. На ті часи одними з перших його студентів були [радянський і російський шахіст, політик] Анатолій Карпов, [нинішній голова Рахункової палати РФ] Олексій Кудрін, [російський економіст, президент Інституту економічного аналізу] Андрій Ілларіонов і багато-багато інших. Факультет залишався престижним, і левова частка міністрів, заступників міністрів, губернаторів останніх 20–30 років – вони переважно вихідці з економічного факультету. Я знаю багатьох людей, хто навчався зі мною, зробив гарну кар'єру, багато людей залишилося у справі й досі керують російською економікою.
Я навчався дуже добре, здобував усілякі іменні стипендії – у мене була стипендія президента [Бориса] Єльцина, левову частку навчання в університеті провів на різних стажуваннях, у відрядженнях за кордоном. Завдяки цьому в мене цілковито європейська освіта. У 25 років я став кандидатом економічних наук і розпочав бізнес-кар'єру.
Із 2003 року в Росії почалося поступове затягування гайок, різних зловживань, різке зростання корупції, абсолютне правове свавілля, цілковитий розвал судової системи, дискримінація поліцейської системи, перетворення країни на кривавий диктаторський режим, що ми бачимо протягом останніх 10 років.
Приблизно у 2008–2009 роках стало зрозуміло, що правду в Росії шукати неможливо, перспектив жодних немає і не буде, і єдина можливість і далі реалізовувати себе, будувати своє життя, життя дітей – це еміграція.
Франція виявилася тією країною, яка прийняла нас, як і багатьох інших росіян, і дала тут можливість для становлення, виховання дітей та для життя. Я дуже радий і вдячний долі, що тут опинився. І мої побоювання, що диктаторський режим і зловживання владою в Росії посилюються, перевершили ті межі, про які ми навіть не могли думати 15 років тому.
Фото: Valeriya Dzhavadyan
– У Франції ви з нуля організували новий бізнес?
– Мені вдалося організувати повністю з чистого аркуша компанію – торговельну марку Jet.Paris, яка стала абсолютним лідером на ринку ділової авіації. Це французький оператор з основними офісами у приватних терміналах аеропортів Ніцци, Канн, Сен-Тропе та Тулона. Ми вибрали концепцію побудувати флот приватного авіаційного таксі в Європі і зробили ставку на корпорацію Honda Aircraft.
Кількома словами поясню, чим відрізняється літак HondaJet від будь-яких інших літаків. Цей літак розрахований на двох пілотів і п'ятьох пасажирів. Незважаючи на те, що кваліфікують його як VLJ (very light jet), він має досить об'ємний салон, великий обсяг вантажу, який перевозять, і в ньому є спеціальний вбудований туалет. Тобто туалет відділений від салону фіксованими, звуконепроникними дверима, його обслуговування проводять ззовні, що відкидає будь-які запахи всередині літака і якісно відрізняє від аналогів інших виробників, де використовують звичайний хімічний туалет, відокремлюваний від салону шторкою, як у ванній.
У нашому літаку може летіти кілька друзів, приятелів, які можуть непогано впитися пивом, шампанським і не відчувати дискомфорту.
Оскільки літак має досить низьку вартість польотної години, ми можемо пропонувати цілком конкурентні ціни.
Фото: Elkina Anastasia
Літаємо ми в короткі рейси Європою, зараз багато рейсів із Ніцци до Києва, з Одеси до Ніцци. Обмеження з Білоруссю різко скоротили можливості перельотів із Москви, сподіваємося, що нормалізується. У нас були рейси Ніцца – Тель-Авів. Дуже багато польотів було просто Африкою.
Літак, незважаючи на свої розміри, має дальність польоту 2600 км, характеризується великою надійністю і високими експлуатаційними параметрами. У нас були рейси взимку за температури -30 ºC – ми могли залишати літак на ніч просто неба, хоча для багатьох, навіть великих літаків, нічний паркінг без ангара може спричинити серйозні проблеми.
– Як ви добираєте пілотів для приватних літаків? Українські льотчики можуть у вас працевлаштуватися?
Ми французька компанія. У нас усе дуже жорстко регламентовано. Наші літаки мають французьку реєстрацію, це передбачає, що пілоти мають бути із французькими документами. Не відкидаю, що якоїсь миті ми братимемо на роботу і громадян інших країн, але це потребуватиме з їхнього боку певного обсягу роботи з перепідготовки, підвищення кваліфікації, зі здобуття якихось додаткових сертифікатів. Теоретично це все можливо, ринок цілком охоче приймає і українських пілотів, і стюардес.
– Які вимоги до французьких пілотів?
Наші літаки Honda Jet – це новий тип літаків, яких у Європі ще дуже мало, тому коли у звичайній авіації мінімізували обсяги перевезень, до нас приходить багато пілотів великих літаків, які хочуть, щоб ми їх перевчили, видали необхідні сертифікати для роботи на наших літаках.
І ми, у принципі, цим активно займаємося, тому що зазвичай кваліфікація людей, які керують великими літаками, досить висока, у них є добре знання світових аеропортів, ми підписуємо трудові договори і власним коштом навчаємо співробітників.
Таке навчання або перенавчання коштує приблизно €200 тис. (орієнтовно 6,3 млн грн). Ви розумієте, що для нас це накладно, але ми створили ту базу, на якій можемо проводити навчання, у нас власні тренажери, досить багато часу наших літаків ми використовуємо для тренувальних польотів зокрема. Ми активно нарощуємо зараз кількість екіпажів, щоб підвищити ефективність використання власних літаків.
– Скільки коштує клієнтові переліт?
Переліт у приватному літаку – це не завжди так дорого, як про це пишуть. У середньому переліт Європою у великому приватному літаку може коштувати приблизно €5 тис. (орієнтовно 157 тис. грн). Переліт із Києва до Ніцци – це приблизно чотири години польотного часу – коштує від €15 тис. до €20 тис. Тобто це відносно невеликі ціни, особливо якщо порівнювати з перельотом бізнес-класом і ділити на кількість пасажирів.
– Чим, окрім підвищеного комфорту і відповідної вартості, відрізняється політ у приватному літаку від перельоту літаками цивільної авіації?
Для приватного перельоту вам необхідно приїхати в аеропорт максимум за 30 хвилин. Зазвичай під час перельотів приватними літаками використовують бізнес-зали або бізнес-термінали, які не властиві загальній авіації, – це великі, окремо розташовані будівлі з особливим спектром послуг, із великим рівнем безпеки. Зрозуміло, харчування, зрозуміло, якийсь додатковий сервіс із погляду багажу, але найважливіше, що часом ніхто не знає навіть із тих, хто користується приватною авіацією, – це два параметри.
Перший – це те, що начинка приватного літака суттєво складніша і дорожча від звичайного літака. Ви, напевно, були в горах і розумієте, що в перший день починає з'являтися задуха, набрякають руки, ноги, закладає вуха, часом навіть піднятися сходами видається проблемним.
Це означає, що ваша кров втрачає кисень через розріджене повітря, і для вашого організму це суттєве випробування. Так от, коли ви летите звичайним літаком, організм відчуває навантаження, ніби ви раптом піднялися на гору заввишки 3 тис. м, а у приватному літаку систему тиску влаштовано так, що людина почувається всього на висоті 900 м над рівнем моря, тобто в літаку не набрякають руки-ноги, не закладає вухі й носа, люди, які мають проблеми із серцем, не відчувають якихось особливих перевантажень.
Фото: Elkina Anastasia
Другий чинник – це те, що приватні літаки летять на висоті на 2 тис. м вищій від звичайної, тобто в шарах атмосфери, де немає турбулентності. Під час перельоту приватним літаком турбулентність можлива тільки під час зльоту і приземлення. Але зліт і приземлення приватного літака – це коротший і більш вертикальний процес, відповідно, користувачі приватної авіації зазвичай не мають навіть уявлення, що турбулентність є.
Ну і зрозуміло, завжди приємно, коли у вас є індивідуальний сервіс, за умов пандемії коронавірусу у вас мінімальний ризик заразитися, і переліт стає просто святом.
Фото: Elkina Anastasia
– Кому ви можете відмовити в обслуговуванні? Чи є випадки, коли побутова неохайність на борту літака, конфліктність клієнта була приводом припинити співпрацю? Можливо, є якісь чорні списки?
– У нас досить великий чорний список клієнтів. Ми ставимося передусім із повагою до себе і працюємо тільки з тими, хто заслуговує на нашу довіру та гарне до себе ставлення. Франція – це країна соціалістичних поглядів на життя і стосунків між людьми. І той факт, що в когось раптом з'явилося трохи більше грошей і він звик нехтувати права підлеглих або залежних осіб... Ми вважаємо, що це все має залишитися там, де вони є. Якщо вони вирішили приїхати до Франції, у Європу, то мають поводитися за європейськими правилами і, відповідно, ми готові працювати тільки з тими людьми, які досягли того культурного рівня, щоб отримувати якісні європейські послуги.
Деякі клієнти не завжди відповідають цим вимогам, у нас є не тільки наш чорний список, а й європейський чорний список, куди ми заносимо таких клієнтів.
Це може бути менш помітна історія в діловій авіації, але в яхтовому бізнесі це стандартна історія – людині, яка ніколи не орендувала яхти, уперше буде дуже складно незалежно від грошей узяти її в оренду без чиєїсь рекомендації. Завжди вимагають рекомендацію від капітана попередньої яхти.
Дуже багато із цим пов'язано різних кумедних і сумних, трагічних історій про пригоди людей, які, заплативши гроші, вирішили відірватися по повній програмі, але правова європейська держава не дозволяє порушувати правила проживання в Європі. І те, що часом може здаватися нормальним у країні постійного проживання клієнта, зовсім не означає, що такі речі можна робити у Франції.
– Чим відрізняються російські клієнти від українських, українські – від, наприклад, французів? У чому особливо помітна відмінність?
Ми потихеньку позбуваємося випадкових, разових клієнтів, які постійно бігають по ринку – шукають на три копійки дешевше
Передусім, як я сказав, це ставлення до персоналу. У всій Європі заведено, що є права людини. На жаль, у країнах колишнього Радянського Союзу чекають, що всі працюють цілодобово, чекають, що якщо ти платиш гроші, то у твоїх співробітників не буває вихідних, що за чайові можна десь грубо розмовляти. У нашій країні, у Франції, таке апріорі неприйнятно.
Я не раз стикався з тим, що є дві групи компаній у Франції. Перші – ті, які категорично не хочуть працювати з вихідцями з колишнього СРСР, припускаючи ймовірні ризики як репутаційні, так і кримінальні. І другі – є люди, які вже до цього звикли і готові погоджуватися заради суттєвого зростання цін та значних сум винагороди. Але хоч і кажуть, що джентльмен не має бути скнарою, та все-таки левова частка людей із колишнього СРСР починає рахувати гроші, з іншого боку розуміють, як ми тут живемо, і починають потихеньку, десь так, підлаштовуватися і приймати наші правила.
– Можливо, у вас є особливі, улюблені клієнти?
– У нас є як власні літаки, так і літаки наших клієнтів, які вони нам просто віддали в управління, але не дозволяють возити ними сторонніх клієнтів. Наприклад, у нас є дуже цікавий мільярдер із Німеччини, дідусь 80 років, який купив собі новий літак за приблизно €15 млн, він має свій екіпаж і із задоволенням у ньому літає. Він вважає, що це буде не дуже правильно, якщо його абсолютно новим, гарненьким літаком користуватиметься хтось інший.
Цікаво завжди зустрічати якихось блогерів, артистів, працювати з ними як зі звичайними людьми. Тому що у звичайному житті часом люди ще цікавіші, ніж коли ми бачимо їх на екрані. З усіма цими людьми в мене у житті дуже багато спільних знайомих – і, як засвідчує досвід, вузьке коло цікавих і порядних людей. Наша політика – радше не розширювати кола клієнтів, а підвищувати його якість. У принципі, мушу сказати, нам це вдається.
Ми потихеньку позбуваємося випадкових, разових клієнтів, які постійно бігають ринком – шукають на три копійки дешевше. Ми надаємо якісно послуги і вважаємо, що лояльність та сталість вигідні для обох сторін. Відповідно, готові надавати такий сімейний, ширший сервіс, ніж якісь масові підприємства, які готові дати ціну, на €10 нижчу.
Наші клієнти це оцінюють – те, що наші літаки зайняті на кілька місяців наперед, це підтверджує. Дуже багато клієнтів, яким симпатичний певний персонал, який знає, припустімо, що клієнт п'є тільки безалкогольне пиво якоїсь певної марки, що в нього собачка похилого віку й у нього не завжди добре з животом.
Є клієнти, які дуже дбають про свою конфіденційність – і це теж важливий параметр мінімального контакту з різними людьми. Передусім це стосується зірок. Левова частка зірок із нами укладає тривалі контракти – це спортсмени, політики, блогери. Їх стає дедалі більше і більше.
– А якщо хтось з екіпажу захоче сфотографуватися з такою знаменитістю?
У Москві вже дійшли до того, що роблять студії, у яких створюють інтер'єри різних літаків, вертольотів, де дівчата можуть сфотографуватися, вдати, що вони нещодавно літали приватним літаком
– Це залежить від людей, вирішують безпосередньо з пасажирами. Але зазвичай відомим людям часом навіть подобається, що до них так ставляться, вважають видатними людьми. З одного боку – мінімізація контактів, а з іншого боку – фотографії або відео бувають різного плану. Одна річ, коли стюардеса сфотографувалася з улюбленим автором передачі, а інша річ, коли якісь журналісти заради наживи намагаються дізнатися, а із дружиною чи коханкою, припустімо, летить людина, і куди вона летить. У принципі, завжди всі люб'язно ставляться.
Але до нас часто звертаються клієнти із запитаннями: "А можна ми пофотографуємося у вашому літаку?" Ну, це не заведено. Інтер'єр кожного літака доступний тільки клієнтам, і в цьому є якась ексклюзивність. Але в Москві вже дійшли до того, що роблять студії, у яких створюють інтер'єри різних літаків, вертольотів, де дівчата можуть сфотографуватися, вдати, що вони нещодавно літали приватним літаком, на це кумедно завжди дивитися, тому що у фотостудії не дотримуються реальних розмірів авіаційної техніки.
Усе-таки літаки досить обмежені в розмірах, і недотримання пропорцій між ілюмінаторами і салоном часом дуже видно. І те саме стосується ситуацій, коли у фотостудії встановлюють ліжка, ванни, джакузі – у принципі, зазвичай в літаку тільки душ.
Ванни встановлюють набагато рідше, і далеко не всім клієнтам потрібні ванни. Це радше ексклюзив, і часом доцільність цього не завжди зрозуміла з огляду на обмеження, пов'язані з нахилами літака тощо. Тому казки про ванни і джакузі в літаках – це радше дуже рідкісний виняток у літаках, які коштують від €100 млн, а таких літаків дуже небагато. І фоткатися в Підмосков'ї у джакузі свого літака за 3 тис. руб. прикольно, але вигляд має, м'яко скажемо, кумедний.
– Віталію, а у вас є права на керування літаком? Чи можлива у вашому житті ситуація, коли є замовлення від клієнта, якому не можна відмовити, є борт, але немає пілота і єдиний вихід – це самому сісти за штурвал?
– Ви знаєте, у кожній сфері справами мають займатися професіонали, а особливо у сферах, пов'язаних із підвищеними ризиками. Напевно, уже пізно перед будь-ким красуватися, це прикольно замолоду, мені здається. Я люблю подорожувати, і будь-який переліт пов'язаний із шампанським, гарними краєвидами, зі спілкуванням із друзями. Може бути якась цікава їжа в літаку, оскільки авіаційне харчування – воно абсолютно інакше. На висоті смаки змінюються, смак однієї й тієї самої їжі в польоті і на землі різний.
– А для вас який достатній набір сервісних послуг під час польоту?
– Обов'язково склянка шампанського, а все інше... Як засвідчує практика, постійні якісні пасажири досить невибагливі до їжі, до якихось послуг. Для них переліт – це якийсь, зокрема, процес відпочинку та можливість оперативно переміститися з точки в точку.
Але для деяких людей часто організовуємо різні свята. У нас не так давно один наш постійний клієнт зняв дуже великий літак на перельоті з Дубая на Балі і під час перельоту освідчився своїй супутниці. Ми до цього готували кульки, банти, напої. Досить часто святкують дні народження, ювілеї.
Фото: Elkina Anastasia
Якщо рейс визнають "чорним чартером", для власника літака це загрожує конфіскацією літака, для авіакомпанії – забороною на подальші польоти, ну а для пасажирів у найкращому разі штраф, а в найгіршому – в'язниця
– В одному з інтерв'ю ви згадали про так звані чорні чартери. Що це? І хто за цим стоїть?
– "Чорні чартери" – особлива тема. Ця проблема, як не дивно, поширена в Україні, Білорусі та Росії. Це ситуація, коли рейс оформляють як приватний, нібито ним летить власник літака або він узагалі порожній, а рейс – комерційний, тобто всередині є пасажири. А комерційне перевезення пасажирів супроводжують особливі правила регулювання і безпеки. Дуже багато ситуацій, коли людина приходить в аеропорт, платить якусь суму готівкою, часом власник літака навіть не знає, що на нього продано майже комерційний рейс, і самі люди, які платять готівкою, не знають, як цей склад кваліфікують правові структури.
Відповідно, люди думають, що вони найхитріші, усіх перехитрили і полетіли за пів ціни, водночас не розуміють, що не тільки самі себе наражають на небезпеку, а й інших – рейс із комерційними пасажирами потрібно виконувати з дуже великою кількістю спеціальних обмежень. Після прибуття до Європи, а у Франції це дуже жорстко контролюють, проводять вибірково як регулярні перевірки, так і перевірки за заявою.
Уявіть ситуацію, що 10 брокерів боролися, щоб відправити товариша Васю Іванова в Ніццу. Вони всі знають, що він летить, коли летить, як летить, але ось він вирішив, що переплачувати €50 – це забагато. Зрозуміло, ці брокери завжди раді допомогти місцевим правоохоронним службам, ну, і тут, у Європі, є спеціальні телефони довіри, куди обізнані люди передають таку інформацію. Відповідно, після прибуття в Європу цей рейс починають перевіряти. Жандарми розділяють пасажирів та екіпаж, ставлять різні запитання, і якщо рейс визнають "чорним чартером" – неофіційним, – для власника літака це загрожує конфіскацією літака, для авіакомпанії – забороною на подальші польоти, ну а для пасажирів у найкращому разі штраф, а в найгіршому випадку – в'язниця. І у принципі, таких пригод досить багато.
– Деякі люди бояться висоти. А тепер ще й коронавірусу. Як пандемія позначилася на вашій компанії?
– Під час COVID-19 ми розпочали процес щодо подальшого розвитку у зв'язку з тим, що набагато більше людей вирішило скористатися цим видом послуг, і в цій ситуації ми вирішили, зокрема, купувати власний флот. На сьогодні наша компанія є найбільшим у світі власником літаків Honda Jet (Very Light Jet).
Протягом останніх двох років уся ділова авіація дуже змінилася. Відразу після появи пандемії було різке зростання евакуаційних рейсів, до того ж далеких евакуаційних рейсів. Ми літали з Америки до Києва, Харкова, Ростова, Москви, Пітера, Челябінська.
Це були збірні такі рейси людей, які постали перед фактом, що раптом регулярні рейси припинилися. Це приблизно кінець березня – початок квітня минулого року.
– Ціни в той період зросли?
– Ціни дійсно в той період зросли, тому що сама організація нестандартних рейсів досить дорога й ризикована, виникали ризики щодо виїзду з Америки, щодо в'їзду в Україну, ризики введення карантинів, відповідно, виходив тільки рух в один бік – наприклад, з Америки до Європи. Тобто нікого з Європи, так сталося, що не евакуювали в Америку. Тому в один бік переважно літаки летіли повні, в інший – порожні. І це теж впливало на ціну.
Потім з'явилися рейси з людьми, які застрягли і думали перечекати COVID-19 на Мальдівах, Сейшельських островах, на Гоа, у Таїланді. Коли там почалися проблеми, відповідно теж – із Мальдівів у нас чомусь було багато рейсів у Казахстан, багато було рейсів із Гоа і Таїланду, тому що історично сталося так, що в осінньо-зимовий період багато людей там зимувало, і коли зимівля закінчилася, вони зрозуміли, що, окрім як приватним літаком, вони звідти не виберуться.
Дуже багато опинилося людей, як це не дивно, у таких країнах, як Нова Зеландія тощо, які постійно живуть на Далекому Сході Росії. У ситуації, що склалася, звідти через закриття російських аеропортів летіти можна було тільки в Москву, а вже з Москви – до Владивостока. Можете собі уявити, як це дорого коштувало і як це складно було організувати.
Потім, починаючи десь із кінця травня, люди вирішили, що два місяці пандемії – це занадто багато, вони ще не знали, що далі буде, тому вирішили рвонути в Європу, передусім до Франції, у Ніццу, Канни, у Сен-Тропе, щоб провести літо поза обмеженнями, відносно спокійно. Де-факто минуле літо у нас у Франції було відносно спокійним – із липня карантинні обмеження зійшли, тоді як у Росії все це ще дуже довго тривало.
А далі з осені, коли люди зрозуміли, що дороги назад у звичайне життя немає, вони прийшли до того, що необхідно й далі жити, здійснювати передусім ділові перельоти, і ми зіткнулися з великими запитами на перельоти однієї-двох осіб за якимись маршрутами, які відкладали, але вже стали необхідними. Ну і якісь поїздки родичів, возз'єднання сімей тощо.
Осінньо-зимовий період попри обмеження минув із досить великим обсягом польотів – якщо кілька років тому вважали, що в цей час є якийсь період спаду, то зараз, навпаки, COVID-19 вирівняв вплив сезонності. І я б сказав, що це позначилося на нинішній тенденції – тобто те, що ми бачили весь цей рік: сезонності немає, і, радше навпаки, ця тенденція й далі триватиме. Клієнти зрозуміли, що можна жити в іншому графіку, зокрема, завдяки використанню ділової авіації.
Фото: Elkina Anastasia
– Якщо в якійсь точці світу виникає воєнне чи політичне загострення або, наприклад, природна катастрофа, чи означає це для вашої компанії, що саме звідти найближчим часом надходитимуть численні замовлення на перельоти?
– Так, безумовно. Навіть протягом останнього року ми пережили кілька таких великих інцидентів. Під час подій у Білорусі у серпні минулого року раптом велика кількість людей терміново захотіла прилетіти до Мінська і така сама кількість одразу ж захотіла полетіти з Мінська.
– У зв'язку з нещодавньою ситуацією в Афганістані були замовлення на термінові рейси від людей, які хотіли покинути країну?
– Безумовно, якісь заходи були пов'язані з Афганістаном, але нас там не залучали – там більше державні були способи.
Але це часто трапляється, особливо коли десь якісь урагани, природні катаклізми, тоді до нас часто звертаються з тим, що терміново необхідно виконати той чи інший рейс. Але це, у принципі, схоже на медичні перельоти, які ми здійснюємо, коли раптом терміново необхідний спеціально обладнаний медичний літак.
– А скільки у вашому парку спеціалізованих медичних літаків?
Протягом останніх пів року – року ми зіткнулися з тим, що досить сильно зросла кількість перевезень "вантажу 200"
– Залежно від діагнозу на борту літака буде встановлено те чи інше обладнання. Діти – одна історія, дорослі – інша, "ковідні" хворі – це третя історія, тому що "ковідних" хворих можна перевозити, але для цього є нове, спеціальне обладнання. Одна річ – просто реанімаційний блок, а інша – наявність літака з можливістю розмістити пасажира лежачи.
Скажімо так, перевезення "ковідних" хворих – це дуже складний і вартісний процес, дуже мало кому це дозволено у принципі робити, тому що людину кладуть у спеціальний бокс, щоб під час перевезення вона не могла нікого заразити.
Треба зазначити, що протягом останніх пів року – року ми зіткнулися з тим, що досить сильно зросла кількість перевезень "вантажу 200". Тобто зазвичай надходить терміновий запит, що необхідно перевезти труну з тілом людини в ту країну, де вона жила. Багато людей доправляли на лікування і з різних причин, у зв'язку з ускладненнями COVID-19 чи іншими, і я б сказав, що помітив зростання кількості перевезень "вантажу 200". Це досить суттєва частина ділової авіації.
– Які особливості таких перельотів?
– По-перше, це вже вважають вантажним перельотом – чому? Тому що летить зазвичай хтось із супроводу, і це виходить звичайний приватний рейс, але водночас у літак кладуть труну, яку оформляють як вантаж. І в кожній країні прийнятні різний розмір трун, їхня вага, обсяг. Наприклад, у США дуже великі труни, і під них інколи складно дібрати літак, який може таку труну закріпити.
Труни, звісно, ідуть закриті, цинкові ізсередини – тобто там спеціальна процедура просвічування тощо, і це завжди дуже складний документальний процес. Але це теж ділова авіація, тому що раніше тіло можна було доправити у вантажному відсіку літака звичайним регулярним рейсом, що і практикували, а зараз через брак регулярних рейсів люди дедалі частіше стали користуватися діловою авіацією.
Сподіваюся, розум міжнародної спільноти й адекватних людей у Росії сприятиме тому, що Крим повернуть, а війна в Донецьку та Луганську теж колись припиниться
– Як анексія Криму Росією і окупація Донбасу вплинула на карту польотів літаків ділової авіації?
– Окупація Криму і війна на Донбасі вплинули на всю світову авіацію, на ділову авіацію зокрема, і, я б сказав, найдурніше в цій ситуації, що найбільше від цього постраждали пасажири з Російської Федерації, тому що будь-який політ як у Європу, так і на південь потребує тепер обльоту окупованих зон, а зараз додалася ця жахлива ситуація з Білоруссю.
Відповідно, вартість перельотів через усі ці історії саме для росіян зросла відсотків на 30. І всі ці їхні політичні ігри вдарили передусім по кишені не тільки пасажирів ділової авіації, а й, зрозуміло, пасажирів звичайних авіаліній. Навіть російські польоти, наприклад до Туреччини, однаково пов'язані з потребою облітати ці проблемні території.
Я б сказав так – у зв'язку з дивною політикою російської держави кількість і якість перельотів ділової авіації, та й звичайної, із Росії різко скоротилася. Досить багато є обмежень – з одного боку, політичних, коли людям не дозволено виїжджати в левову частку країн, так і економічних.
Сподіваюся, ситуацію з Білоруссю розв'яжуть усе-таки швидше і диктаторський режим там зламають, ну, а розум міжнародної спільноти та адекватних людей у Росії сприятиме тому, що Крим повернуть, а війна в Донецьку та Луганську теж колись припиниться.
– У вас є прогнози, коли це станеться?
– Які можуть бути прогнози? Доки в Росії кривавий диктаторський, клептократичний режим, думаю, що очікувати на якісь зміни дуже складно.
Той факт, що людям, які мають українське громадянство, не потрібна віза в Європу, є дуже важливим, як продемонструвало життя, за умов COVID-19. Тому громадянам України в цьому сенсі можна позаздрити з погляду тих, хто живе в Росії, Казахстані
– Якими ви бачите перспективи розвитку ділової авіації?
– Ділова авіація суттєво розвиватиметься найближчими роками. Думаю, щонайменше протягом трьох років ми житимемо в нинішній ситуації "ковідних" обмежень у тому вигляді, у якому вони були протягом останніх двох років. Ми бачимо, що більше і більше людей, які ніколи не літали приватним літаком, але з огляду на обставини були змушені полетіти, стають більш-менш регулярними клієнтами.
Зникне наша розпещеність останніх років, коли я міг сісти у літак із Ніцци, припустімо, у Греції за €15, і я туди міг полетіти за такі гроші просто на вихідні. Зараз, у зв'язку з обмеженнями, люди, напевно, зменшать інтенсивність поїздок, але збільшать їхню якість і передусім безпеку. Тому що, окрім авіаційної безпеки, важлива епідемічна безпека, люди дедалі більше й більше надають цьому значення. Часом ловиш себе на думці, що краще зайвий раз не їхати, ніж ризикувати, що ти десь чимось заразишся. Але однаково літо, море, відпустки – без цього ніяк. Ділові перельоти – це теж важливо. І хто, як не ділова авіація, здатний вирішити ці завдання з мінімальними фінансовими витратами.
У наших планах на найближчі пів року – рік посилити присутність в Україні. Ми плануємо поставити два наші літаки в Києві. Сподіваємося, що зможемо отримати нових якісних клієнтів з України.
Ми дуже сподіваємося на цей ринок, зокрема тому, що наші літаки із французькою реєстрацією мають можливість без проблем літати всередині України, це так звані каботажні перельоти. І карта України така, що наш літак ідеальний для українських клієнтів – ми ефективно можемо літати Україною, з України на довколишні курорти. Це і Ізраїль, звісно, Туреччина, центральна Європа, ну і, звісно, Канни, Сен-Тропе.
Ситуація з COVID-19 позначилася передусім на країнах, із якими у Європи та Америки є жорсткий візовий режим. Це Росія, Білорусь, Казахстан тощо. Тобто багато консульств або не працюють, або майже не працюють. Це означає, що навіть у тих людей, які мали довгострокові візи і кудись їздили, у всіх ці візи з об'єктивних параметрів закінчилися. А далекоглядність української політики і українського народу, здатність домовлятися з європейськими державами і той факт, що людям, які мають українське громадянство, не потрібна віза в Європу, дуже важливий, як продемонструвало життя, за умов COVID-19. Тому громадянам України в цьому сенсі можна позаздрити з погляду тих, хто живе, наприклад, у Росії, Казахстані.
Фото: Elkina Anastasia
