+13 Київ
Про підсумки минулого року
Їх можна, напевно, згрупувати у три великі групи подій.
Перша пов'язана з проблемою, яка охопила більшість людства. Це епідемія COVID-19, яка дестабілізувала економічне, громадянське, політичне, особисте життя сотень мільйонів людей у всьому світі, привела до загибелі – за офіційними даними – 2 млн осіб. Захворіло тепер уже майже 100 млн людей.
Офіційні дані в нашій країні [Росії], як ми знаємо, занизила влада. Занизила з огляду на оцінки людей, які професійно і докладно цим займаються, приблизно у п'ять-шість разів. [...] З огляду на ті дані, які дає Федеральна служба статистики про демографічний рух населення, ми бачимо, що надлишкова смертність у Росії 2020 року виявляється приблизно на 300 тис. осіб більшою, ніж попереднього 2019 року. [...] 300 тис. – це величезна цифра. Таких демографічних утрат, пов'язаних з однією причиною, у нас давно не було. Загальні ж демографічні втрати Росії (саме загальне перевищення смертності над народжуваністю) перевищують 600 тис. осіб минулого року. Ще раз скажу: це колосальні цифри. І це, звісно, далеко не кінець, тому що кожен місяць дає нам збільшення розриву за показниками природного спаду населення.
Другий напрям пов'язаний із тими змінами в політичному режимі, які здійснював Путін і його люди. Це, звісно, пов'язано зі зміною конституції, а точніше – з де-факто проштовхуванням і нібито ухваленням на пеньках нового тексту конституції. Треба визнати, що цей новий текст путінської конституції суттєво змінив навіть ті вбогі та куці права й можливості, які були у громадян у попередній конституції. Сюди ж належить обнулення [президентських строків Путіна].
Третій напрям – те, що ми назвали політичним землетрусом у Сполучених Штатах Америки. [...] Улітку 2020 року він набув характеру гарячої громадянської війни, під час якої загинули тисячі людей. За попередніми даними, які вже оприлюднено щодо дуже невеликого угруповання, унаслідок насильства, яке було спровоковано бойовиками BLM (Black Lives Matter, громадський рух, що виступає проти расизму і насильства щодо темношкірих, особливо проти поліцейського насильства. – "ГОРДОН") та "Антифа" проти громадян, було вбито 610 осіб у 21 місті Сполучених Штатів Америки. Зрозуміло, що це лише верхівка айсберга, а якщо взяти всю країну, то рахунок загиблих іде на тисячі: знищені бізнеси, підпали, розгроми і спроба встановлення морального та фізичного терору проти опонентів. Це те, чим запам'ятається 2020 рік і для Сполучених Штатів Америки, і для всього світу.
Про зміну авторитарних і тоталітарних режимів
Один дуже непростий висновок, але про нього треба говорити. Висновок полягає в тому, що в жорстко авторитарних режимах, якими є режими в Росії та Білорусі, мирного передавання влади не відбувається.
Протягом останніх пів століття не було жодного такого випадку в будь-якій країні світу. Якщо опозиція дотримується жорсткого правила не застосовувати силового опору жорстко авторитарному і тоталітарному режиму, а такий режим жорстко авторитарний і тоталітарний застосовує насильство, – ось за таких умов немає жодного випадку перемоги опозиції.
Такий висновок, його формулювання змушують всіх нас серйозно думати про те, які механізми, способи, методи є для того, щоб покінчити із цим жорстко авторитарним режимом, щоб змінити його і щоб рано чи пізно зробити Росію дійсно вільною.
Про очікування від 2021 року
Якщо ми говоримо про нашу країну [Росію], то очікування, що чергове дно буде остаточним дном і далі ми провалюватися не будемо... На жаль, увесь історичний досвід – і наш російський теж – свідчить про те, що таке цілком імовірно. І навіть більше, з огляду на наміри кремлівського режиму варто, на жаль, очікувати і прогнозувати подальший провал униз.
[...] Не можна відкидати, що режим і далі рухатиметься цим шляхом, і ми – принаймні морально і психологічно – маємо бути готовими до того, що можуть бути ще набагато більші посилення політичного режиму з очевидними наслідками і для нас, і для наших колег, друзів, наших прихильників і в Росії, і за межами її.
Про те, що відбувається протягом останніх місяців у США
Це дуже важливий урок для нас. Це свідчить про те, що навіть у високорозвинених країнах, навіть у країнах із гігантською, тривалою історією щодо успішних політичних правових інститутів, бувають збої. Треба передбачати дії, які б не перетворювали значну частину громадян власної країни на супротивників і політичної системи, і правової системи. Потрібно розмовляти з людьми. Не можна діяти методом інтриг, провокацій, насильства.
Про важливість меншості
Найважливіший урок для будь-якого вільного суспільства, для того вільного суспільства, яке ми хочемо бачити в Росії, – не можна нехтувати громадською думкою меншості. Не можна затикати їй рот. Не можна використовувати інструменти насильства.
Неважливо, яку вони мають назву – Конгрес Сполучених Штатів чи Державна дума Російської Федерації, Конституційний суд Росії чи Верховний суд Сполучених Штатів Америки. Не можна використовувати її для того, щоб нехтувати громадською думкою меншості. Меншість, а тим більше така меншість, як 40% своїх власних співгромадян [які не довіряють офіційним результатам виборів президента], мають право чути і бути почутими. Мають право викладати свою думку. Мають право її відстоювати. І цю позицію необхідно поважати.
Про зникнення інститутів
[У США] одні вважають, що збереження цієї людини на посаді президента означає національну катастрофу для Сполучених Штатів Америки, не криючись про це говорять. Ця думка добре відома. Інші кажуть навпаки: перехід влади до демократів є національною катастрофою, після чого жодного республіканця більше ніколи не зможуть обрати на посаду президента Сполучених Штатів Америки.
[...] Це предмет обговорення в американській політичній дискусії. Хто з них має рацію, хто не має – покаже тільки майбутнє. Важливо, що ці думки є. Важливо, що обидві сторони – і демократи, і республіканці – сприймають це як питання життя і смерті. Для нас, усе-таки спостерігачів щодо цих подій, для громадян Росії, важливо бачити, як інститути, які виробляли протягом не тільки десятиліть, а століть, які, здавалося б, були непорушними, починають розсипатися під моральним, політичним та адміністративним тиском.
Про Twitter та інші соціальні мережі
Зараз сталася нечувана річ, коли Twitter, слідом за десятками інших акаунтів, забанив президента Сполучених Штатів Америки. Річ у тім, що Twitter, як зараз кажуть, – це приватна організація, яка може це робити. Але Twitter – це публічна платформа, так само як Facebook, Instagram, YouTube. Правила дії в публічній платформі відрізняються від правил дії приватних засобів масової інформації та аналогічні державним органам.
Щодо цього є спеціальне законодавство Сполучених Штатів Америки: платформи не відповідають за зміст того, що підписники – власники акаунтів – розміщують на своїх сторінках. Це була умова, вони просили про це для того, щоб не відповідати за мільйонними позовами, які власники рахунків можуть висунути як одне проти одного, оскільки в них різні думки, так і проти цих самих платформ.
Тримачі платформ, господарі платформ стверджували, що вони є платформами, тому вони не стежать, і не будуть стежити, і не будуть цензурувати зміст. Зараз із політичних міркувань сталося те, що в принципі неможливо було б собі уявити, коли публічна платформа виступає в ролі цензора тих чи інших людей з огляду на політичні та ідеологічні міркування.
Свобода слова – це основа, фундамент вільного суспільства, і Сполучені Штати, американські громадяни знають це найкраще. Це країна, яка протягом двох із половиною століть демонструвала решті світу зразки, критерії, фундаменти вільного суспільства. І зараз ці принципи знищують тут же, у цій самій країні.
Це є поганим прикладом, який кожен авторитарний лідер, кожен тоталітарний диктатор тепер використовуватиме і говоритиме: "Дивіться, якщо це роблять Сполучені Штати Америки, то чому це має стримувати мене? У мене тепер є виправдання, я можу закрити будь-які акаунти в будь-яких соціальних мережах. Я можу заткнути рот будь-якому". Чому? Тому що це міжнародна практика, освячена Сполученими Штатами Америки.
Про те, як США подають негарний приклад
Сьогоднішня ситуація у Сполучених Штатах Америки дає нам величезну кількість надзвичайно важливої інформації, як відбуваються події у критичній ситуації не тільки в авторитарних державах, не тільки в авторитарних режимах, як Росія чи Білорусь, але навіть у таких країнах, як Сполучені Штати Америки.
Ми маємо уважно придивитися до цього. Ми маємо вивчати це. Ми маємо робити із цього висновки, щоб не допускати того, щоб прихильники свободи демократії і права в нашій країні опинилися на лаві підсудних під статтею "тероризм". І ви, і деякі наші колеги занадто добре знають, як суди в авторитарних режимах спотворюють, маніпулюють і фальсифікують реальні події для того, щоб дійсно відправити за ґрати – якщо не зробити щось іще тяжче – реальних прибічників свободи.
На превеликий жаль, те, що відбувається зараз у Сполучених Штатах Америки, дає неймовірну підтримку саме таким авторитарним і тоталітарним режимам, тому що вона підриває найважливіші основи вільного суспільства – свободу слова, свободу висловлювання, свободу зібрань, свободу на мирний громадянський протест.
Про зміну концепції протестів у РФ
Ми не можемо дозволити собі, і ми не маємо дозволити нашим колегам проводити масові протести так, як проводили раніше. Тому що авторитарні режими, на превеликий жаль, не є дурними. Вони використовують це для того, щоб готувати та здійснювати провокації проти нас і наших колег.
Ми бачили, як це відбувалося, наприклад, із протестами 2012 року, із протестами інших років, коли люди, які брали участь у мирних протестах, за сфабрикованими обставинам опинялися за ґратами. І опинялися за ґратами на довгі роки. І кому і як ламали долі. Необхідно інакше організовувати громадянський протест. Необхідно гарантувати і безпеку людей фізичну під час цих протестів, і юридичну безпеку людей у тому разі, якщо вони опиняються в лапах таких режимів.
Це потребує дуже серйозного перегляду самої концепції цивільних протестів. Ми не можемо дозволити, щоб наші власні колеги, друзі, прибічники свободи та демократії щоразу, коли вони виходять на вулиці, ризикували своїм здоров'ям, свободою, життям. І коли вони потім опиняються на дні, на місяці або на роки за ґратами... Так послідовно вибивають із лав прибічників свободи найактивніших, найздібніших, найенергійніших людей. Треба із цього робити висновки.
Про найважливіше завдання російської опозиції
Хай які погрози це супроводжують із боку режиму, хай до чого вони готуються – наше завдання однаково залишається найважливішим. Ми хочемо, щоб у нашій країні було вільне суспільство, щоб була вільна політична система, щоб наших співгромадян не хапали і не саджали у в'язницю, щоб їх не труїли ні полонієм, ні "Новачком".
Щоб ніхто не опинявся за висловлювання своїх громадянських позицій, за висловлювання своєї думки в тюрмі ні на 15 діб, ні на 10 років. Це право вільного громадянина. Ми маємо йти до цього. Але ми маємо йти до цього і знайти такий шлях, який буде з мінімальними, а бажано з нульовими втратами передусім для наших власних колег.
Ми не можемо чинити так, як радять деякі – кидатися на амбразури і вистилали шлях до обіцяного вільного суспільства тілами наших людей, яких убивають, отруюють або кидають у табори. Ми не можемо собі цього дозволити, тому що ми передусім цінуємо саме свободу. Умови цієї свободи – життя людини, життя наших співгромадян. Ми маємо робити так, щоб не допускати цього взагалі. Тому ми зобов'язані обговорювати всі можливі способи й методи досягнення успіху, зокрема звертаючи увагу наших колег на помилкові шляхи.
