29 січня міністерство фінансів США презентувало Конгресу "кремлівську доповідь". Її відкриту частину – список зі 114 високопосадовців і 96 олігархів, наближених до "російського режиму" – опублікували американські ділові видання. У доповіді згадано російських міністрів, помічників і радників президента Володимира Путіна, очільників Москви і Санкт-Петербурга, а також бізнесменів зі статками понад $1 млрд за російською версією Forbes.
31 січня експерт Atlantic Council Андерс Аслунд заявив, що список підмінили. За його словами, спочатку в документі вказали олігархів і посадовців, які заробили статки завдяки зв'язкам із Путіним. Водночас помічник міністра фінансів зі зв'язків із громадськістю Тоні Саєг стверджує, що наведений список наближених до Кремля посадовців і бізнесменів "повсюдно інтерпретують неправильно".
Як формували доповідь, чому значна частина інформації виявилася засекреченою і яких кроків очікувати від Конгресу США найближчим часом, в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" розповів один з учасників робочої групи з розроблення критеріїв для визначення фігурантів доповіді, колишній радник президента Путіна, старший науковий співробітник Центру з глобальної свободи і процвітання Інституту Катона у Вашингтоні, політолог і економіст Андрій Ілларіонов.
Останніми місяцями у Вашингтоні з'явилося чимало "ходаків", які цікавилися, як не потрапити до списку
– Як почалася робота над "кремлівською доповіддю" і яку саме роль ви з Андрієм Піонтковським відіграли в її підготовці?
– Після того як у липні минулого року Конгрес ухвалив, а в серпні того самого року президент Дональд Трамп підписав закон №3364 "Про протидію супротивникам США Ірану, Північній Кореї і Росії", в адміністрації США було створено міжвідомчу групу, до якої увійшли працівники міністерства фінансів, Державного департаменту та Національної розвідки. Група почала роботу з виконання доручень, що ввійшли до закону.
Особливу роботу проводили на виконання ст. 241 закону. Відповідно до неї, потрібно було підготувати доповідь, у якій мав бути список політично значущих фігур, наближених до російського режиму і президента Володимира Путіна, так званих олігархів, державних і напівдержавних організацій, складових ядра путінського політичного режиму. Група мала підготувати доповідь протягом 180 днів і оприлюднити її 29 січня цього року. До того ж у статті було наведено досить докладний перелік інформації, яку слід викласти в доповіді. Там само прописано, що у доповіді може бути закрита частина, якої не публікуватимуть.
Через деякий час після початку роботи міжвідомчої групи до мене і мого колеги Андрія Піонтковського звернулися з проханням допомогти в розробленні критеріїв для підготовки доповіді. Ми працювали разом із Деніелом Фрідом, високопоставленим американським дипломатом, який працює зараз в Atlantic Council, та експертом Atlantic Council Андерсом Аслундом. Ми підготували пропозиції щодо трьох критеріїв і семи груп осіб, яких можна занести в доповідь.
Наша з Андрієм Піонтковським позиція має принциповий характер: ми займалися винятково визначенням критеріїв та ідентифікацією груп; ми не рекомендували і не збираємося рекомендувати американським органам влади тих чи інших конкретних осіб.
– Піонтковський казав, що Вашингтон заполонили російські олігархи та їхні представники, які відчайдушно шукали, із ким би домовитися...
– Дійсно, останніми місяцями у Вашингтоні з'явилося чимало "ходаків", які цікавилися, як не потрапити до списку, які умови для цього. Помітним публічним візитером став головний редактор "Эха Москвы" Олексій Венедиктов, який за два тижні до оприлюднення доповіді спеціально прилетів до Вашингтона, щоб з'ясувати зміст документа, і зокрема, чи можна внести якісь зміни в нього, кого занесуть до переліку, кого не занесуть.
Хоча зміст доповіді йому був невідомим, у своєму виступі в Інституті Кеннана він заявив, що доповідь йому не подобається. Хай там як, він попросив додати до списку ім'я одного депутата Державної думи РФ і водночас цікавився, за яких умов двох відомих посадовців путінської адміністрації можуть не занести до доповіді, що вони мають зробити, щоб туди не потрапити.
– А можете назвати прізвища цих посадовців?
– Поки що ні. Але активність пана Венедиктова справила враження у Вашингтоні.
Громадськість пережила шок. Але не від удару, завданого оприлюдненням "жартівливого списку", а від розуміння того, яку низьку якість роботи продемонструвала нинішня американська адміністрація
– Як ви самі сприймаєте ситуацію з оприлюдненням доповіді? Чому її не виклали на офіційних сайтах?
– 29 січня, коли Кремль завмер в очікуванні оприлюднення, доповідь не опублікували ні о 9.00, ні о 12.00, ні навіть о 18.00, коли закінчився робочий день. Її оприлюднили за 12 хвилин до закінчення дедлайну опівночі. Оприлюднення відбулося, але у дуже специфічний спосіб. Доповіді немає на сайтах ні мінфіну, ні Держдепу, ні Національної розвідки, ні Білого дому, ні якогось іншого державного органу. Замість цього доповідь передали у вигляді файлу засобам масової інформації – Associated Press, Financial Times, Bloomberg. ЗМІ оприлюднили цей документ на своїх сторінках.
Скажімо прямо, це досить незвично, коли офіційного документа, який готує виконавча влада за дорученням Конгресу США, у підсумку офіційно ніде не публікують, зате таємно передають у ЗМІ.
Оприлюднення доповіді викликало шквал емоційних коментарів – і в Росії, і в усьому світі. Досить швидко з'ясували, що опублікований текст є компіляцією чотирьох списків: верхніх частин телефонних довідників адміністрації президента й уряду Росії, списку 96 мільярдерів російського Forbes (які станом на 2017 рік володіли капіталом у розмірі $1 млрд і більше) й опублікованого в серпні 2017 року агентством РБК списку керівників державних компаній. До цього списку РБК не було занесено кількох відомих менеджерів держкомпаній.
Документ готували до оприлюднення з такою швидкістю, що не встигли перевірити його дані. І так до нього потрапив, наприклад, Олег Бударгін, який у серпні 2017 року ще керував ПАТ "Российские сети", але у вересні його вже було звільнено. Однак 29 січня він опинився в американському списку важливих політичних фігур путінського режиму й олігархів.
Ілларіонов: Ніхто не очікував, що адміністрація США здатна на такий крок. Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
Не дивно, що після ознайомлення зі списком з'явилися коментарі, що це халтура, ганьба, дискредитація і саботаж. Путін скористався ситуацією для того, щоб заявити, що "кремлівський список" спрямований проти всього російського народу. Звичайно, 210 осіб, навіть якщо їх визначили неправильно, не є представниками всього російського народу.
В опублікованій доповіді є імена людей, які під критерії, визначені законом №3364, жодним чином не підпадають. Наприклад, є керівник Федерального архівного агентства, доктор історичних наук Андрій Артизов. Не впевнений, що він часто особисто зустрічається з Путіним. Називати таку людину важливою політичною фігурою, членом путінського режиму, яка керує мільярдами й ухвалює рішення щодо агресії в сусідніх країнах, – безглуздо. У списку також опинився керівник Федеральної служби. Він керує групою офіцерів, відповідальних за оперативне передання важливої державної інформації. У будь-якому державному апараті такі люди були, є і будуть. До політичної частини режиму вони не мають жодного стосунку.
У списку так званих олігархів також багато безглуздого. Олігарх і людина, яка має гроші, – це різні поняття. У сучасній російській мові термін "олігарх" застосовують до багатої людини, яка впливає на рішення влади. Зрозуміло, що всі 96 осіб, які володіють мільярдом і більше, у принципі не можуть упливати на політичні рішення. Навіть більше, до списку потрапили люди, які 10–15 років тому виїхали з Росії, зокрема через переслідування з боку путінського режиму, особи, у яких відібрали весь бізнес чи його частину.
Загалом, список є дивовижною нісенітницею. Андерс Аслунд з'ясував, що в останній момент справжню доповідь, над якою шість місяців працювали співробітники міжвідомчої групи, заборонили публікувати. Замість неї потрібно було до закінчення дедлайну створити новий документ. Ось його і зробили. Аслунд уважає це саботажем. Судячи з усього, таке рішення ухвалили на рівні щонайменше міністра.
Висновок простий: змістовно коментувати опублікований список не можна. Це жарт. Можна сказати, невдалий жарт. Хоча зрозуміло, що стосовно роботи держорганів США такий термін використовувати не дуже зручно. Ніхто не очікував, що адміністрація США здатна на такий крок.
Громадськість пережила шок. Але не від удару, завданого оприлюдненням "жартівливого списку", а від розуміння того, яку низьку якість роботи продемонструвала нинішня американська адміністрація. Деякі сприйняли це як підступ, за яким щось таке стоїть, чого вони поки не розуміють. Те, що можна звести чотири публічні списки в один і заявити: "Це доповідь, створена на вимогу закону, ухваленого Конгресом США", такого ніхто в страшному сні уявити собі не міг. Тому до цього списку якось серйозно ставитися не можна.
Правда, окрім цього жарту, дуже невдалого для американської адміністрації, але дуже вдалого для Володимира Путіна, є закрита частина доповіді, яку все-таки передали в комітети Конгресу в ніч на 30 січня. Міністр фінансів Стівен Мнучин у своїх відповідях у Конгресі дав таку характеристику цьому документу: доповідь є "результатом екстраординарної роботи", містить "детальний аналіз, а її розмір "становить сотні сторінок". За описом такий документ схожий на ту саму доповідь, над якою шість місяців працювала міжвідомча робоча група. Але остаточно підтвердити, так це чи ні, можна лише коли ми матимемо доступ до самого документа. А поки його не опублікували, сказати про нього щось змістовне неможливо.
Для Путіна це дуже цінний подарунок з будь-якого погляду. З'являється можливість зобразити американців як тотальних русофобів, для яких усі росіяни на один копил
– Адміністрація президента могла сказати: документ настільки серйозний, що оприлюдненню не підлягає. Навіщо потрібно влаштовувати такий цирк і віддавати у ЗМІ липовий список?
– Закон, ухвалений Конгресом, чітко прописав модальність його виконання: доповідь має бути публічною, але в неї може бути (але не обов'язково) закрита частина. Тому адміністрація зобов'язана була формально виконати цю вимогу і хоч щось опублікувати. Оскільки в останній момент надійшла заборона на оприлюднення оригінального документа, над яким працювали півроку, то довелося гарячково створювати те, що і вийшло.
Зізнаюся, що до цього особисто я не міг уявити собі, що таке можливо. Доповіді не опублікували на сайтах держорганів. І цей факт є очевидним підтвердженням того, що самі працівники цих органів не сприймають її серйозно. Заради збереження своєї репутації і професійної честі вони не вважали можливим опублікувати це в себе.
– Поява доповіді в такому вигляді на руку російській владі?
– Для Путіна це дуже цінний подарунок із будь-якого погляду. З'являється можливість зобразити американців як тотальних русофобів, для яких усі росіяни на один копил, мовляв, для них абсолютно неважливо, чим людина займається, головне – що вона з Росії. З огляду на опубліковану частину доповіді, з цим аргументом не посперечаєшся. Така доповідь завдає тільки шкоди.
Однією з цілей закону №3364 було відокремити овець від козлів. Дати можливість людям, які працюють в органах державної влади Росії і держапараті, а також російським бізнесменам, максимально дистанціюватися від Путіна особисто і його найближчого оточення, від кримінальних, злочинних і корупційних рішень цього режиму. Замість цього вийшло прямо протилежне: для людей, далеких від путінського режиму, тепер немає резону дистанціюватися, тому що американська адміністрація мастить їх однією фарбою. Така доповідь уже завдала істотної шкоди.
Ілларіонов: Ми бачимо занадто велику кількість збігів у подіях. Тож питання, яке так часто ставили протягом останнього року, – Who is Mr. Trump? – раптово набуло нової сили і нових обґрунтувань. Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com
Я б звернув увагу ще на один факт. 30 січня відбувся виступ Трампа зі зверненням до Конгресу. У ньому Трамп згадав Росію в контексті того, що у США є два суперники – Китай і РФ. Здавалося б, саме ця згадка могла б продемонструвати ставлення адміністрації Трампа і його самого до нинішньої Росії.
Однак у цьому виступі був розділ, присвячений санкційній політиці США. У цій частині Трамп досить багато говорив про санкції, які адміністрація застосовує щодо Північної Кореї, Ірану, а також на Кубі та Венесуелі. Однак Трамп жодним словом не обмовився про Росію і санкційну політику стосовно неї.
Особливо пікантною відсутність Росії в цій частині промови виглядає тому, що в тому самому законі №3364 йдеться про санкції проти Північної Кореї, Росії та Ірану. Виступаючи в Конгресі, Трамп докладно говорив про санкції проти Північної Кореї й Ірану (яким присвячений закон), а також про санкції проти Куби і Венесуели (про які не йдеться у цьому законі), але він не сказав ані слова про Росію, яка займає центральне місце в цьому законі.
Така демонстративна відсутність РФ у цій частині промови Трампа на тлі колізії, що виникла з оприлюдненням відкритої частини доповіді, дала можливість низці спостерігачів зробити висновок, що відсутність згадок про Росію в цій частині промови Трампа, можливо, не була випадковою. Якщо згадати, що сам Трамп від самого початку не приховував свого негативного ставлення до цього закону і змушений був підписати його тільки тому, що закон практично одноголосно підтримали в Конгресі та Сенаті, то можна зробити висновок, що або сам Трамп, або його співробітники скоїли дії, унаслідок яких не відбулося оприлюднення оригінальної доповіді.
Як доповнення до цього слід згадати, що понад 20 конгресменів і сенаторів написало лист держсекретареві Тіллерсону з вимогою дати пояснення, чому не виконано закону №3364 і не введено санкцій проти Росії, хоча закон зобов'язував зробити це до 29 січня.
Нарешті, стало відомо, що троє керівників російських спецслужб – Сергій Наришкін, Олександр Бортніков, Ігор Коробов, – попри перебування під раніше введеними санкціями, відвідали Вашингтон напередодні оприлюднення "кремлівської доповіді".
Ми бачимо занадто велику кількість збігів у подіях. Тож питання, яке так часто ставили протягом останнього року, – Who is Mr. Trump? – раптово набуло нової сили і нового обґрунтування.
– Ви назвали оприлюднення відкритої частини документа "порушенням закону". Чи може в перспективі це стати приводом для оголошення імпічменту Трампу?
– Не готовий коментувати. Важливо розуміти, що імпічмент можливий тільки тоді, коли за це проголосує Конгрес. Якщо ж більшість його членів не підтримує такої ідеї, імпічмент навряд чи можливий, незалежно від того, як ставитися до роботи президентської адміністрації.