Події

Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Дні наші порожні, безподійні. Газети – можна їх не читати

2 червня 2017, 10.00 Этот материал также можно прочитать на русском

Хорошунова: Під моїм бібліотечним вікном город і дітлахи. Усе Шурку нагадує. На знімку підлітки, які під час окупації працювали на Київському залізничному ремонтному заводі. Фото: RVM (Ittenbach)

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на початок війни було 28 років. Сьогодні ми публікуємо запис від 2 червня 1943 року.

2 червня 1943 р., вівторок

Завтра три місяці. Через двадцять днів – два роки війни. Річниці безвихідні.

Дні наші порожні, безподійні. Газети – можна їх не читати. І всі кажуть: готується щось. Радянське радіо повідомляє про німецькі укріплення, оскільки лінії Зігфріца по всьому фронту. І більше нічого не вдалося послухати.

Часом нестерпно зовсім. Дні такі довгі, наче їх зачарував хтось. І тепла справжнього немає, усе дощі, навіть град. Під моїм бібліотечним вікном город і дітлахи. Усе Шурку нагадує.

Попередній запис у щоденнику від28 травня. Наступний запис – 18 червня.

Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірину Хорошунову – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте в розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів опубліковано у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїкиза надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітникові Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.