Кучеренко: Мої діти навчаються в Києві, а не у Штатах або Англії G

– Чому в "Батьківщині" вирішили висунути на пост мера Києва саме вас, як ухвалювали це рішення? Була дискусія чи від початку розглядали лише вашу кандидатуру?

– Формальне рішення про висунення кандидата в мери буде на конференції, яка відбудеться буквально протягом семи-восьми днів, тобто це формальність, тому що за законом кандидата має висувати міська партійна конференція. Але, безумовно, ці кандидатури погоджують і з центральним апаратом, і зрозуміло, що фігуру кандидата на посаду київського міського голови та інших міст погоджує і особисто лідерка партії Юлія Володимирівна Тимошенко.

Я дуже давно працюю з Юлією Володимирівною, ще в Кабміні 2001-го, 2002-го, 2005-го, 2007-го і 2008 року. Я вів весь цей час професійно свою діяльність, і від Юлії Володимирівни надійшла пропозиція – і я, безумовно, не міг відмовити. Тим паче, що я сам давно був готовим до цієї пропозиції, тобто жодних несподіванок для мене тут не було. ЇЇ погодило керівництво міської партійної організації, вона оновлена, там новий керівник, чудовий хлопець Віталій Нестор.

Зрозуміло, що й у нього були амбіції, напевно, це абсолютно нормально. У кожного з нас в молодому віці амбіції стати президентом світу, країни, головним космонавтом. Але ми абсолютно спокійно поговорили і погодили, це було консенсусне рішення, що на сьогодні кандидатурою, оптимальною для киян – підкреслюю це, тому що інтереси киян на першому місці мають стояти – і для "Батьківщини", яку я представляю, є ваш покірний слуга Олексій Кучеренко.

Я на сьогодні депутат Верховної Ради від фракції "Батьківщини", я громадський діяч, я поки що не є членом партії, але я абсолютно сприймаю всі її ідеї і намагаюся як громадський діяч і очільник Всеукраїнського союзу власників житла максимально ідеологію партії поєднувати й адаптувати до сподівань населення, споживачів, жителів у своїй сфері – це енергетика, комунальний сектор, інфраструктура тощо.

– Як же так сталося, що ви стільки років працюєте з Юлією Володимирівною і не є членом партії?

– Я співпрацюю з партією досить давно. Навіть більше, я в уряді Тимошенко був за квотою "Нашої України" на той момент, це був грудень 2007 року. Але я не хочу ворушити те минуле і виносити сміття з хати, але я як міністр, зрозуміло, що працював субординовано в уряді, який очолювала Юлія Тимошенко на той момент від БЮТу. Я не грав ні в які політичні ігри, я просто чесно, спокійно і професійно виконував свою роботу. І якоїсь миті Юлія Володимирівна це оцінила, і мені було комфортніше не бути залежним від політичних вказівок, тим паче, що на той момент відносини між БЮТом і "Нашою Україною" були дуже натягнутими. БЮТ на той момент мав дуже велику фракцію, домінував, абсолютно законно здобув портфель прем'єра. Я на той момент відштовхувався виключно від інтересів країни. Я думаю, що Юлія Володимирівна це оцінила, тому надалі в нас на цю тему не було жодних сумнівів.

Але на сьогодні я був членом тільки однієї партії – "Нашої України". У КПРС не був. Зараз дуже модними є дискусії – був чи ні у КПРС. Я не був ніколи. У "Нашій Україні" був, і поки що вирішив, що я хочу бути громадським діячем, який має авторитет і на нормальних, зрозумілих, прагматичних умовах співпрацює з "Батьківщиною", ідеологія якої мене абсолютно на сьогодні задовольняє, так само, як її керівництво – Тимошенко – і так само, як всі її провідні політики.

Фото: ba.org.ua

– Усі кандидати в мери Києва кажуть про одні й ті самі больові точки столиці: транспорт і затори, новобудови і старий житловий фонд, екологія тощо. Що ви збираєтеся з цим усім робити, якщо вас оберуть?

– На рівні гасел одних і тих самих ми борсаємося як у країні, так і в Києві протягом багатьох десятків років. Я передусім киянам хочу порадити зробити простий логічний умовивід. Я математик і кібернетик за базовою освітою, мене вчили на факультеті кібернетики Київського держуніверситету імені Шевченка аналізувати й будувати математичні моделі, а взагалі кібернетика – це наука про управління складними динамічними системами. Тобто не просто "ля-ля-ля", а побудова алгоритмів і моделей управління, їх корекція та доведення до ладу.

Саме тому я кожному киянину хочу поставити одне запитання. Якщо ви пам'ятаєте, що вам обіцяла нинішня команда міська 2014 року, коли були перші вибори, і 2015 року, коли були повторні, якщо ви піднімете ті обіцянки: метро на Троєщину, Подільський міст, затори, житлові програми, метро на Виноградар, "розумне місто", комуналки й тарифи – і просто для себе зробіть два висновки. Перший: чи виконала обіцянки нинішня команда упродовж цих шести років? Другий: ситуація в Києві покращилася чи погіршилася?

Якщо ситуація покращилася і обіцянки виконали, однозначно тоді сміливо голосуйте за команду Кличка нашого Віталія, боксера-спортсмена славного, і його, так би мовити, професійну команду. Це якщо ви вважаєте, що ситуація покращилася. Якщо ж у вас усе-таки є сумніви, то тоді зробіть спробу зануритися в мої аргументи і зробити свій вибір усвідомлено і як логічно підготовлені громадяни, а не як "електорат". Це вступ.

– А пропозиції які у вас?

– На сьогодні я констатую першу річ: бюджет Києва, а це наші з вами податки, використовують вкрай неефективно. У мене не просто десятки фактів кричущих порушень. Ось – тому (показує пачку документів. – "ГОРДОН"), це мій запит в аудиторську службу, це оцінка держаудитом ефективності використання бюджетних коштів у Києві, вкрай негативна. Можна підняти документи Рахункової палати, ви те саме там прочитаєте. І загалом, і за конкретними програмами. Найближчим часом мені надійде на тисячу сторінок звіт Кабміну, який рівно рік тому робив аудит діяльності міста. Я вже бачив окремі його рядки, я вважаю, що там повно фактів для передання в органи правопорядку. Але щонайменше я беруся вам стверджувати, що неефективно використовують кошти Києва. Тому перший пункт моєї програми – аудит.

Я не хочу повторювати президента Володимира Зеленського, який нам обіцяв аудит усієї країни перед виборами на посаду президента. Аудиту не провели. Не провели аудиту житлового фонду, а він обіцяв рівно рік тому, після того, як розвалився будинок у Дрогобичі, восьмеро людей загинуло. Він обіцяв – не провели. Ми не знаємо, у якому реально стані наші мости, ми не знаємо, у якому стані наші будинки, ми не знаємо, у якому стані наші тепломережі, наші ТЕЦ, наша каналізація, наші електромережі. Я просто нагадаю вам, що два місяці тому вперше за 30 пострадянських років зупинилося метро через аварію на ТЕЦ-5. Ніколи такого не було, метро можна примусово зупинити, але не через збій енергосистеми, це надзвичайна техногенна ситуація. І свідчить вона про те, що в Києві накопичуються інфраструктурні проблеми.

Перше – це аудит, повний аудит міста: і фінансів, і технологічного ланцюжка. Без аудиту це тупикова ситуація. Це ніби ви розпочали ремонт свого будинку, але у вас немає ні проєкту, ні аналізу міцності фундаменту, носійних конструкцій – ви вкладатимете гроші, а потім однаково все це навернеться, ви витратите утричі більше, ніж могли б, якщо ще ніхто не загине дорогою. Аудит – це перше.

– Хто робитиме для вас такий аудит?

– Аудит має робити професійна команда. Я не хочу казати, що у Віталія всі непрофесіонали, але є маса в мене особисто претензій, окрім професіоналізму, до команди міського керівництва. Поясню відразу причини, нічого складного тут немає. За всієї симпатії до Віталія як до людини, спортсмена нашого, обличчя нашої спортивної України, усе-таки ми всі розуміємо, що його професійний рівень у питаннях управління, будівництва, комуналки, інфраструктури... ну, м'яко кажучи, у нього інша освіта. І саме тому за законами управління він і команду добирав за своїм ранжиром. І тому, на жаль, на сьогодні я не можу сказати, що за моєю суб'єктивною оцінкою, рівень професіоналізму команди КМДА відповідає проблемам, які стоять перед містом.

Я це і збираюся довести в підсумку. Для цього треба провести аудит. Я, до речі, не розумію, чому цього не зробив президент Зеленський, він збирався його робити рік тому.

– Це робитимете силами української команди чи плануєте залучати міжнародні компанії?

– Точно української. Не треба точно запрошувати жодних Deloitte Touche, тому що це все цілковите розводилово. Їм дають гроші, вони проводять бухгалтерський аудит – "Нафтогазу", наприклад. Нікого це не цікавить, це абсолютна туфта. Просто ті факти, які в мене вже є, – їх треба просто узагальнити і оприлюднити, щоб усі зрозуміли. Ви зрозумійте, міська влада не може працювати без довіри, це 100%, у неї нічого не вийде. Тому кияни повинні чітко для себе усвідомити, вони задоволені чи не задоволені.

Яскравий вам приклад, злощасний Шулявський міст – нагадую, його відкривав 1 січня Віталій у костюмі Діда Мороза на квадроциклі. Що він там відкрив, розкажіть? Його ремонт тривав до серпня. У серпні вони закінчували – перекладали асфальт, закатували каналізаційні люки. Подивіться, там з'їздів немає ще нормальних досі, причому з'їзди однаково залишаться проблемою, тому що вони не вирішили проблеми з цехом колишнього "Більшовика", і там не можна ні заїхати, ні виїхати у стратегічному напрямку.

У підсумку що ми маємо: ми вклали півтора мільярда, а за моїми оцінками, ця сума удвічі більша, ніж насправді мала бути; скандал з генеральним підрядником, це корпорація "Укрбуд", яка потім збанкрутувала; і в мене відразу друге запитання: а як можна було сумнівному генпідряднику виділяти ще й авансом 800 млн грн? А як це можна взагалі? Як? Щонайменше, я вважаю, удвічі там завищено кошторис. Міст не вирішив проблеми, я вважаю – гроші витрачено неефективно. І далі потрібно буде доливати, щоб він запрацював. Це яскравий приклад того, про що я говорю.

– У мене перед очима нещодавнє опитування групи "Рейтинг". Ви кажете, що якщо кияни задоволені, то нехай вибирають Кличка. Але ось вони відповідають на це запитання соціологів, і 59% вважають, що ситуація у столиці за час перебування Кличка на посаді мера радше покращилася. Ви не вірите опитуваннями чи кияни чогось не розуміють?

– Я не ворог киянам, вони більше розуміють поки очима, і, на превеликий жаль, їм же не розкривають повністю ситуації щодо стану бюджету, стану комунальної інфраструктури. Але я не ворог, ще раз кажу: свою місію я бачу в одному – під час виборчої кампанії все зробити для того, щоб рівень киян підняти до рівня господарів міста. Тому що вони поки що почуваються приїжджими: приїхав – поїхав.

– Чому ж вони тоді такі задоволені?

– А чому, коли раніше "Київкомуненерго" була в компанії ДТЕК, ми всі були незадоволеними? Але принаймні вона не доїла бюджету, із бюджету нічого не дотували. А ось протягом останніх років 3 млрд грн закачали туди. А куди їх витратили? Можна про це запитати? На ці 3 млрд грн можна було зробити капремонт половини будинків, старих хрущовок, а їх витратили й вони десь розчинилися в цій компанії. А чому, ви не знаєте? А чому ТЕЦ-5 в аварійному стані? А що у нас зі сміттєспалювальним заводом? Не розуміють кияни, що там смердюче таке, вибачте на слові... Ну їдете ви в "Бориспіль" зустрічати європейських гостей і розповідати, що ви європейське місто. Тільки вам повз смердючу Бортницьку станцію аерації треба проїхати і сміттєспалювальний завод. І далі розповідайте свої казки.

А транспортний колапс? Кияни хіба не розуміють, що це не випадково? Що він роками заходив сюди? Хоч одне розумне рішення ухвалили щодо цього? А міст Патона, який треба ставити на капремонт, а ще проєкт навіть не почали готувати. А проєкт протягом двох років готуватимуть, розумієте? Ним же зараз ні вранці, ні вдень не можна проїхати. А міст Метро, який точно в такому самому стані, вони цього не розуміють? А Південний міст, який ремонтують щоліта так, що там затори, не можна проїхати – щоліта, на одному й тому самому місці! А ремонт дороги на Борщагівку, на п'ять місяців узагалі її відрізали, уздовж швидкісного трамвая, і не могли люди потрапити туди. Як можна що п'ять місяців цілковито перекривати дорогу? Я десятки, 20, 100 наведу таких прикладів.

Я тут виконую таку місію, вибачте, може, дещо чорнову, але я здивований, чому цього не робить Офіс президента і пан президент. Усе-таки в нас не просто мер міста, у нас ще й голова КМДА, призначений президентом. Упродовж року можна було розібратися. Тому я дуже хочу, щоб кияни зрозуміли, що тут такий, вибачте, договірнячок.

А проблеми тільки зросли інфраструктурні за цей час. Я аплодую і кричу "Вау!" містку і флагштоку. Який, до речі, дуже гарний, тільки на нього немає жодного документа. Ви ж розумієте, що там жодного дозволу і містобудівної документації? Це все потім хтось узаконюватиме. Точно так само, як немає документів на Подільський мостовий перехід. Ви, напевно, не знаєте, кияни не знають, що його взагалі без документів будують і там взагалі я не знаю, хто і як підписуватиме введення його в експлуатацію.

А у мене ще одне головне запитання, а візьміть генеральний план розвитку міста, який діє і поки що його ніхто не скасовував, і порівняйте з тим, що наваяли протягом останніх років. Що до Кличка, що під час. Дуже потужно наваяли. Ви думаєте, це відповідно до генплану на Мечникова виріс суперцентр, або на Федорова, або на будь-якій інший вулиці? Ви думаєте, це за генпланом? Мер і його команда не виконують головного документа міста, генерального плану. А що вам іще треба пояснювати?

Я на кожну зустріч приїжджаю – і на мене навалюються жителі. Ось учора навалилися в Солом'янському районі, до цього у Святошинському. Вони одні й ті самі претензії висувають, і вони накидаються, вибачте, на мене. Я кажу: "Друзі, ми з вами в одному місті, ви точно за адресою свої претензії висуваєте? Ви нічого не плутаєте, коли ви скаржитеся на ваші комунальні компанії, які вас роздягають у ваших під'їздах і ваших дворах?" І це я винуватий чи Тимошенко, що метро зупинили через електронний квиток, на який витратили мільярд гривень? Запишіть, будь ласка – мільярд гривень на електронний квиток! Але, вибачте, це навіть смішно. Або не смішно вже.

Тому я свою місію бачу так. Мені тут жити, я тут живу, мої діти тут живуть, і мої діти не у Штатах і не в Англії навчаються, а в київських школах і ліцеях.

– За кого ви голосували на минулих виборах мера?

– На той момент я вважав, що у Віталія нова команда і вона виконуватиме обіцянки. Навіть більше, я вам скажу, що Віталій протягом року намагався з новою командою якісь речі робити, у нього якісь були консультанти, і німецькі, європейські. І він намагався, але за рік ситуація кардинально змінилася.

– Ви розчаровані своїм вибором?

– У мене з Віталієм свої давні стосунки, ми знайомі 30 років. Він бував на дні народження в мене, у моїх дітей, вони пишалися, я його щиро завжди цінував, і його брата Володю теж. Але керувати містом – це вище за особисті стосунки. Я сьогодні його управлінських талантів не сприймаю. Вважаю, що щось зроблено добре, але безсистемно та хаотично. І, наприклад, я однозначно впевнений, що Віталій і далі має продовжувати служити місту, бажано таким послом міста у світі, розумієте? Він реально може сюди залучати гарних інвесторів, він реально може затягти дуже багатих людей під гарні класні проєкти, які потрібні місту, щоб не доїти бюджету. У нього реальні колосальні зв'язки, але як управлінець міста – я точно кажу, що це не мій ідеал. І тому я вирішив запропонувати киянам альтернативну модель.

– А Кличку ви посаду запропонуєте, якщо вас оберуть?

– Я впевнений, що в Києві має бути якась така собі рада батьків міста, куди Віталій має і може увійти, можливо, очолювати, саме для того, щоб піднімати авторитет міста у світі і притягувати сюди туристів, інвесторів, провідних зірок. Він це може робити ідеально, навіть більше – він це і любить, і вміє робити. А мерська робота – така копітка, щоденна: зранку нараду, потім ще одну, потім поїхав проконтролював, комусь дав по голові, когось звільнив, комусь догану, із людьми поспілкувався, а люди ось так розповіли: про сміття, про під'їзди, про щурів, про тарганів, про шприци... Ти приїхав, і треба провести ще одну нараду.

І вибачте, я вам точно кажу – я не хочу Віталія лаяти, сваритися з ним, але я не пам'ятаю жодної наради, яку б Віталій професійно провів. Або щоб відбулася якась публічна дискусія на міську тему. Це не та модель, це модель картинки, яку нам із вами продають і умовляють. Але я не хочу таким баранцем бути.

Фото: kucherenko.info

– Чому ваші амбіції раптом виявилися на рівні мера, нехай і столиці? Тоді як вас обирали в Раду не раз, ви були міністром. Набагато масштабніші посади, із великими можливостями. Чому ви вирішили, що зараз це – ваш рівень?

– Ну, по-перше, я був міністром із питань житлово-комунального господарства, я чудово розумів і в міру сил і компетенції здійснював політику державну. Я ніколи, і жоден міністр, ні я, ні до мене, ні після, не керував житлово-комунальним господарством країни. ЖКГ країни міністр керував у Радянському Союзі, Тому що за його дзвінком знімали, звільняли, призначали, виділяли тощо. З моменту децентралізації і передання влади на місця міністр і уряд здійснюють політику. Я вам точно можу сказати, що на той момент політика була правильною, справедливою: і тарифна, і фінансування, і пріоритети. Ви все можете згадати, що було 2009-го. Інша річ, що на той момент мери, і зокрема славнозвісний [ексмер Києва Леонід Черновецький], вони все це по-своєму інтерпретували. Цей розрив – це системна проблема нашої країни, ця децентралізація, яка стала некерованою. Я за децентралізацію, але я за державний контроль.

Сьогодні я вже рік як перший заступник комітету Верховної Ради з енергетики та комуналки. Я бачу, який безлад коїться у країні в цій сфері: борги, некерованість, люди незадоволені, усе амортизується. Я бачу, який безлад коїться в Києві, нітрохи не краща ситуація, я вам гарантую. Але ви самі можете проаналізувати: прориви теплотрас, прориви води, платіжки, які вам виставляють, відсутність обліку, регулювання. Ми сьогодні перебуваємо в опозиції, і вибачте, але "слуги народу", на жаль, ну вони поки що неадекватні у сприйнятті нормальних ідей. Вони починають розумнішати, але боюся, їм часу забракне.

Але в мене абсолютно нормальний досвід і я абсолютно можу конструктивно в цій ситуації займатися міським управлінням. Це те, чого мене вчили, я закінчив кібернетичний факультет, працював в Інституті кібернетики, закінчив Академію державного управління, я автор десятка книг, зокрема і про державне управління, кандидат наук, я маю досвід і маю мізки, маю команду і розумію, кого потрібно залучати для того, щоб якісно підвищити рівень управління та рівень відповідальності під час ухвалення професійних рішень.

А з Віталієм ми вітаємося нормально, у жодному разі нічого особистого. У нас досить були цікаві події в житті, спогади, щоб ми переходили на особистості. Але місто з його проблемами та інтересами сьогодні вище від цього.

– І це вам цікавіше, ніж робота в Раді?

– Звісно ж, на сьогодні – так. Я розумію, що багато молодих людей зараз зі скепсисом почне розповідати, що ось дідусь зібрався в мери... А "дідуся" п'ятеро синів від 8 до 17 "тонізують" щодня!

Фото з особистого архіву Олексія Кучеренка

– Ну онуків у вас якраз ще й немає ж, ви не дідусь.

– Ну а як, якщо в мене старшому синові 17 років тільки влітку виповнилося?

– У вас п'ятеро, і молодший зовсім маленький?

– У мене 17 старшому, рівно за рік і день двійня народилася, красені такі. Потім молодший-середній, йому зараз 12, і нещодавно з'явився молодший, йому вісім. Я їх усіх люблю, це мої сини, незалежно від життєвих колізій. Вони й самі цінують це, я ними задоволений, я розумію, що в будь-якому випадку це буде цвіт. З їхньою мамою я підтримую абсолютно нормальні конструктивні стосунки, приятельські. Відповідальність за дітей – вона заземляє всі проблеми.

– А мам, якщо не секрет, у цих хлопчиків скільки?

– Одна.

– Ви розповідали раніше, що ви розлучені.

– Так, і діти живуть зі мною. У нас, дякувати богу, метрів житла вистачає, простору вистачає, татові сил вистачає, мама допомагає в міру сил, конфліктів немає, навпаки. Діти це цінують. Жодних проблем немає.

Фото з особистого архіву Олексія Кучеренка

– Повернімося до великої політики. Що ви думаєте про ідею розмежувати посади голови КМДА та мера Києва і законопроєкт "слуг народу" на цю тему?

– У нинішньому законопроєкті немає жодного зобов'язання президента призначати голову адміністрації. Я з вашого дозволу, як магістр державного управління, нехай не ображаються кияни, такий маленький лікнеп проведу. Тому що на цьому часто спекулюють.

Що таке місцеве самоврядування? Це право обрати собі орган і міського голову, які вирішуватимуть багато питань облаштування життя в певному населеному пункті від імені територіальної громади. Чому я не кажу "всі"? Тому що якби були "всі", то тоді країна була б не потрібною. Хоче цього чи не хоче будь-який міський голова, починаючи від Києва, його оточують дороги державного значення, залізниця, енергосистема єдина, газова система єдина, закон і право, які діють від імені держави (мають принаймні) на території певного населеного пункту, стандарти проживання, якості послуг, захисту споживача, захисту прав.

Тому будь-який мер, навіть якщо він супергеніальний, він однаково має розуміти, що він підкорятиметься законам України і Конституції України. Його завдання – у рамках цих законів України і Конституції, захищаючи інтереси громадян, розвивати свою територіальну громаду і всю інфраструктуру. Він генеральний менеджер акціонерного товариства "Київ", яке складається із двох мільйонів 967 тисяч акціонерів. Це кияни, яких на сьогодні офіційно записано. Гостей тут набагато більше, які приїздять – виїздять, тож мільйонів точно 4,5–5. Але я кажу про виборців. І це мер, міський голова і міська рада, це самоврядування.

Тепер, хто такий голова державної адміністрації? Ця особа дуже повноважна, я вважаю, що це має бути людина від президента (хоча якщо ми рухатимемося в бік парламентської республіки, то вона має бути від Кабміну), яка здійснює державний контроль за дотриманням усіх законів, Конституції, права, порядку, свобод громадян, стандартів якості води і всіх послуг на території певної громади. Розумієте? Це те, що в багатьох країнах називають префектом. Ну, Америку не чіпаймо, вона інакше взагалі розвивалася, кожна країна свою модель шукала. Тому в цій ситуації, за старим законом, якщо не помиляюся, 1999 року, про Київ – столицю України, ці дві посади розведено, але за традицією склалося так, що обраного киянами голову призначали головою державної адміністрації.

Ви знаєте, відразу хочу звернути увагу: голова державної адміністрації точно не має права сказати фразу: "Я не впливаю на тарифи, я не впливаю на забудовників, я не впливаю на те, що десь у мене "Еліта-центр" розвалюється, я не впливаю на те, що в мене якісь наркомани". Він голова міськадміністрації, він на все впливає, він за все відповідає – за все, що відбувається на території. На відміну від мера, який дійсно має багато повноважень, але вони неповні. Ось саме тут закладено суть. І, по-моєму, у Києві останніми роками, особливо за Віталія, дуже така цікава модель: там, де це цікаво, я голова КМДА, а там, де треба відповідати – "ой ні, я міський голова". Кияни ось цих відмінностей можуть тонко не відчувати. Я дуже добре відчуваю. Це я вас запевняю. Оскільки я з цим натерпівся, коли був міністром. Коли мери просто займалися анархією і не робили того, що їм наказано.

Тому сьогодні обов'язку призначити мера головою КМДА немає. Навіть більше, нагадую вам, свого часу [Олександр] Попов був головою КМДА за живого Черновецького – міського голови, просто Черновецькому сказали: "Ти сховайся, тому що сядеш". Називаймо речі своїми іменами. І тому Попов був головою КМДА, але він так і не став міським головою, він не вів засідань Київради, його просто готували до виборів, щоб кияни якось могли його обрати. Але в підсумку ми розуміємо, чим це закінчилося. Я не суддя Олександрові Павловичу, у мене з ним нормальні, стабільні взаємини, але 2013 рік – кияни пам'ятають. Він виступав не як лідер міста, а як призначений зверху посадовець від [тодішнього президента Віктора] Януковича. І в цьому його трагедія.

Сьогодні посади й так розмежовано, ця дискусія, думаю, буде і до виборів, і після виборів, я дуже б хотів, щоб реально обрали ту особу, яка може бути одночасно і повноцінним міським головою, але який здійснюватиме державний контроль у межах закону про державні адміністрації. Це навіть два різні закони, розумієте? Це закон про місцеве самоврядування і закон про державні адміністрації. Ось ця одна людина має і там, і там діяти. Хоча в Києві модель управління тупикова, як на мене, і це буде останнє завантаження за такою моделлю. Київ ось такої моделі, як є сьогодні, не витримає. Зокрема і 120 депутатів міської ради.

– А скільки потрібно?

– Менше. Передавати треба однозначно на рівень районів, там має бути адекватна кількість, щоб районні депутати формували районну раду, щоб депутат був від 10–15 будинків, умовно кажучи, він тоді може бути набагато ближчим до народу, він зможе дійсно без відриву від основної роботи виконувати свої функції й відповідати. І туди можна багато повноважень передати: щодо територій, щодо паркувальних майданчиків, щодо озеленення – усі місцеві, районні. У нас величезні райони, у нас райони в середньому по 250 тис. людей – як обласні центри.

А в Київській міській раді, я впевнений, що потрібна оптимальна кількість депутатів, це дуже серйозних таких "батьків міста" обрали, ну умовно – 30–40 щонайбільше. І я подумав би про те, щоб давати їм бюджет і заробітну плату, щоб вони професійно могли працювати як депутати саме міського такого органу.

– Не поєднуючи?

– Я думаю, так. Тому що Київ на це заслуговує і може собі це дозволити.

– Ви йдете і до Київради з командою, на який результат розраховуєте? Зараз 17 депутатів у Київраді.

– Як вам правильно сказати. Ось забіг, і перед стартом запитайте у спортсмена, на який результат він розраховує. На перший! Якщо спортсмен перед забігом каже: "Я хочу п'ятим бути"... Або двоє боксерів перед боєм, зібралося п'ять тисяч народу... Я був на боях Віталія, уболівав за нього, і в Німеччині, Дюссельдорфі. І що, його всі розпитують, а він каже: "Я йду програти"? Вибачте, на хріна ти такий потрібен? Розраховую на максимальний результат.

– Якщо уявити це як стрибки у висоту із жердиною, то вам потрібно відразу знати, куди ви ставите планку, заздалегідь.

– Стати вагомою, значущою фракцією в майбутньому складі міської ради, на думку якої всі зважатимуть. Я б навіть не говорив про якусь опозицію, тому що я взагалі слабко розумію, що таке опозиція в місцевих радах. У Верховній Раді – там політика, а опозицією в чому бути? У тому, щоб не давати гроші розкрадати, чи в тому, щоб каналізація працювала добре або вода? Тут я не бачу взагалі приводу для опозиції, розумієте? Тут просто має бути стабільна прагматична робота, і в мене є час і можливість киян у цьому переконати. Звісно ж, було б більше часу – я запевняю, і кращою була б зараз ситуація. Але нічого страшного, працюватимемо, ми на гарний результат розраховуємо.

Хоча є й інша проблема, усе-таки Київ – досить політизоване місто, дуже політизоване. Це непогано, з одного боку, це Київ завжди витягало зі складних ситуацій і Київ був центром ухвалення рішень. Але з іншого боку, багато в чому виборці все-таки керуватимуться політичними симпатіями, а не прагматичними питаннями сміття і каналізації. Тут ось така суперечність є в законі, але поки що іншої моделі немає. Я дійсно певним чином заручник цієї ситуації, я дуже б хотів бути господарником, але, вибачте, за законом я виступаю від політичної сили. Так само, як і мої опоненти.

Той самий Віталій, який, як він запевняє, працює з ранку до ночі, та, однак, іде як лідер політичної партії УДАР. Якої не було видно скільки? Протягом останніх п'яти років? Ніде, на жодних виборах. А зараз знову реанімація партії. З'явилася партія "Перемога" якась. Це особливості нашого українського життя.

– У будь-якому випадку висуватися потрібно від політичної сили і в бюлетенях на голосуванні в міськраду теж будуть партії.

– Тут треба дивитися передусім не так на політичні прапори й гасла, як на адекватність людей і їхній бекграунд. Тих, які йдуть за списками. Цим людям ухвалювати рішення і ділити 58 млрд грн бюджету Києва, а я думаю, він зростатиме. Ось саме ці люди ділять наші з вами 58 мільярдів. Тому замисліться про це.

– Об'єднуватися в міськраді фракція "Батьківщина" буде, незважаючи на ідеологію?

– Я б узагалі не забігав наперед і вважаю, що "Батьківщина" взагалі не має жодних зобов'язань ні перед ким сьогодні брати, просто йти й переконувати, воювати за кожен голос, показувати, доводити. А там якось карта ляже. Зрозуміло, що політичний чинник буде вирішальним, та, однак, іще раз хочу сказати – це відповідальність перед киянами, висока відповідальність.

– Ви очікуєте, що боротьба за голоси буде брудною?

– За такого контролю з різних боків досить складно буде маніпулювати серйозно, хоча потуги завжди є. Ви знаєте, покарали б іще 2005 року за фальсифікацію ЦВК, впаяли б їм гарні строки – і вже забули б цю проблему. А в нас панькаються, на жаль.

Щодо публічної боротьби, я не думаю, що вона буде брудною, вона буде жорсткою. Просто я хотів би і всіх закликаю, щоб це не були бої без правил, розумієте? Якщо це критика, що базується на фактах, аргументах, то будь ласка. Мають бути дискусії, публічні бажано. І не із клерками, не з помічниками мера. Так сенсу жодного немає.

Зрозуміло, що виливатимуть компромат, але зараз це вже має двоякий вплив. У нас люди настільки до всього цього звикли, що хтось хоче замочити суперника, а в підсумку він йому тільки рейтинг підвищує.

– Будь-які згадки є цінними?

– За Марком Твеном – тільки не некролог.

– Аби прізвища не плутали. А чи будуть технології із двійниками? На останніх парламентських багато такого було.

– У мене вже в загашнику 12 Кличків і 18 Пальчевських. Жарт.

– Ініціали хоч збігаються? Ви знайшли правильних людей?

 – Змінимо ім'я, не проблема! Усі будуть Віталіями Володимировичами.

– Можна навіть Володимирами написати, багато хто не розбереться.

– І все-таки, якщо вас оберуть, то які ваші обіцянки кияни зможуть до кінця каденції звірити з реально зробленими справами?

– Кілька головних питань. Гарантую киянам дуже прозору жорстку тарифну політику й тарифне регулювання щодо всіх комунальних та енергетичних тарифів у Києві, гарантую своєю особистою совістю, сімейством та іншим. Жодної копійки не дам нікуди вкрасти, навіть більше, не дам на тарифи вішати неефективне, погане, тупе управління комунальників і втрати безрозмірні тощо. Знаю, як це зробити, найкраще за всіх у країні. Це перше.

Друге. Гарантую киянам у межах закону і правого рішення в суді перерахунок і компенсацію переплачених грошей упродовж останніх років за тарифом на утримання будинків та прибудинкових територій. За моїми підрахунками це 2 тис. грн у середньому на квартиру. Багато киян знає, що я веду давній суд, вже три з половиною роки із КМДА саме стосовно цих тарифів, я впевнений, що я його виграю рано чи пізно, хоча КМДА його затягує максимально, просто тупо не приходить на засідання, із суддями працює. Це нечиста боротьба. Після мого обрання мером я просто з боку міста виконаю ці зобов'язання. Місто обдурило, КМДА і комунальні служби обдурили киян на дуже велику суму. Що з цим робити – ми разом порадимося й вирішимо, у мене дуже гарні є ідеї щодо цього. Я розумію, що все це не так просто компенсувати з бюджету, але це буде нормальна, правильна, справедлива програма.

Гарантую, що в найкоротші терміни, за рік-два, усі будинки Києва матимуть технічну документацію, паспорти будинків із чітким аудитом технічного стану, матимуть документи на прибудинкову територію, яку буде відведено, кияни розумітимуть, за що вони платять.

Буде 100% облік на усі послуги, передусім щодо тепла, і буде однозначно дистанційне зняття показів лічильників, щоб не влаштовувати цей лохотрон, коли телефоном незрозуміло кому кияни щось говорять, а потім дивуються, чому в них платіжки космічні. Це цілковита авантюра, витрачати мільярди грошей на так званий Smart City і не мати дистанційної системи обліку споживання енергоресурсів і комунальних послуг. Це авантюра просто, причому вона не випадкова, її зробили свідомо, для того щоб просто знімати зайві величезні гроші і ділити їх у надрах комунальних підприємств.

Гарантую кардинальне скорочення комунальних підприємств – збиткових, непотрібних, і наведу лад швидко, разом із киянами. Публічний аудит усього Києва.

За рік гарантую зменшити час простою киян у транспорті в середньому удвічі. Упродовж року, досить маловитратними засобами. Я не кажу сьогодні про будівництво великої окружної дороги, це $8 млрд, і 20 років на це потрібно, не вірте тому, хто вам обіцяє, що це протягом року можна зробити, нереально абсолютно. Нісенітниця, авантюра чергова. Але маловитратними засобами за рік можна цих речей досягти.

Щодо екології чітко знаю пріоритети: захаращений, зелений Дніпро, соромно взагалі привести когось, вийдіть на набережну, подивіться. Це Дарницька ТЕЦ, це відвали ТЕЦ, це ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, сміттєспалювальний завод, станція аерації та наведення ладу й жорсткої дисципліни з вивезенням твердих побутових відходів. Київ став захаращеним містом, нечистим.

А Київ зобов'язаний мати шик, блиск, чистоту. Ці речі дуже швидко треба вирішити.

Далі. Гарантую, що я не говоритиму нісенітниць: "У вас буде гаряча вода", я не розповідатиму вам, що в мене вдома бойлер, поставте всі бойлери собі. Це просто непрофесіоналізм, я не хочу його обговорювати.

Гарантую, що зливоскиди чиститимуть. Не списуватимуть на них десятки мільйонів гривень щороку, а потім нам розповідають, що це винуваті "папєрєднікі".

Гарантую жорстку програму оновлення міського транспорту і збільшення його кількості. Протягом останніх чотирьох років скоротилася кількість муніципального транспорту на 100 одиниць. У Києві утричі менше одиниць громадського транспорту, я не кажу про його стан, ніж у Варшаві, яка не більша за Київ. Утричі в нас менше! Ось вам причина того, чому не розсмоктується місто. І чому всі ці вигадки зі смугами громадського руху – вони не працюють. Транспорту немає!

Я розумію, як математик, як кібернетик, як відповідальна людина, як це все вирішити. І це мої особисті зобов'язання перед киянами.