“Матір усіх бомб“, GBU-43/B або MOAB. Що США скинули на тунелі ІДІЛ в Афганістані G

Що сталося

13 квітня 2017 року Військово-повітряні сили США повідомили про бомбовий удар по позиціях "Ісламської держави" в Афганістані. На офіційному сайті ВПС уточнили, що о 19.32 за місцевим часом здійснили атаку по комплексу тунелів у районі Ачін провінції Нангархар. Цей район розташований майже на кордоні з Пакистаном. Тут активне угруповання "Вілаят Хорасан" – афганський підрозділ ІДІЛ, який складається в переважно з чинних і колишніх членів афганського та пакистанського відділень руху "Талібан".

Фото: google.com

Американське командування заявило, що завдало удару по позиціях "ІДІЛ-Хорасан" бомбою GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast (MOAB). Це перше застосування "матері всіх бомб" за всю її 14-річну історію існування. Своє прізвисько зброя отримала через абревіатуру, яку також можна прочитати як скорочення від "Mother Of All Bombs".

"Удар спланували так, щоб мінімізувати ризики для афганських й американських сил, які проводять операції на цій території, водночас із максимально можливими втратами для бойовиків та об'єктів "ІДІЛ-Хорасан", – ідеться в повідомленні ВПС США.

"ІДІЛ-Хорасан", яке зазнає поразки, використовує саморобні бомби, бункери та тунелі для концентрації оборони, – цитує сайт американських ВПС генерала армії, командира сил США в Афганістані Джона Ніколсона. – Це відповідна зброя, щоб послабити перешкоди та підтримати динаміку нашого наступу на "ІДІЛ-Хорасан".

Пентагон не повідомив інших деталей про повітряний удар. Сьогодні в міністерстві оборони Афганістану заявили, що ударом було знищено 36 бойовиків і "велику кількість важких і легких озброєнь", і що була зруйнована важлива база ІДІЛ. З огляду на потужність уперше в історії використаної бомби, мова повинна йти про ураження значної мережі тунелів.

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Афганські співробітники служби безпеки займають позиції під час операції проти ИГИЛ після бомбардування в районі Ачин, провінція Нангархар, 14 квітня 2017 року. Фото: EPA

Характеристики MOAB

GBU-43/B – це фугасна авіабомба завдовжки 9,17 м і діаметром 102,9 див. Вона важить 9,5 т, із них 8,48 т припадає на масу вибухової речовини – суміш гексогену, тротилу й алюмінієвого порошку. Така речовина потужніша за чистий тротил у 1,35 рази, сила вибуху бомби досягає 11 тонн у тротиловому еквіваленті. Радіус ураження становить 140 метрів, ще на відстані до 1,5 км від епіцентру відбуваються часткові руйнування.

Система наведення KMU-593/B дає можливість використовувати як інерційну, так і супутникову навігацію. На випробуваннях у 2003 році використовували транспортний Lockheed C-130 Hercules, а під час першого удару 13 квітня бомбу ніс, за повідомленням CNN, Lockheed Martin MC-130. Усередині літака встановлюють платформу, на яку завантажують бомбу. На заданій точці її разом із платформою через люк витягає з літака парашут, після чого GBU-43/B відразу ж відкріплюється від платформи з парашутом і самостійно наводиться на ціль.

MOAB іноді називають найбільшою неядерною бомбою на озброєнні США, але насправді це не зовсім так. Усе залежить від того, що порівнювати: габарити, вагу бомби, вагу вибухової речовини або потужність. У США розроблено керовану протибункерну бомбу GBU-57, яка майже в півтора рази важча, вона важить 14 т, але поступається за габаритами, які складають 6,2 м завдовжки і 80 см у діаметрі. Ця бомба призначена для ураження цілей, розташованих глибоко під землею, і здатна перед детонацією зариватися до 60 м під землю і до 16 м – у бетон. GBU-57 несе у 3,5 рази менше вибухової речовини, ніж GBU-43/B, оскільки основну вражаючу силу в ній має важка загартована оболонка.

У "матері всіх бомб" є ще один конкурент – російська авіаційна вакуумна бомба підвищеної потужності, її в Росії назвали "батьком усіх бомб". "Тато" несе 7,1 т вибухової речовини (менше, ніж у "мами"), заявлена потужність – 44 т у тротиловому еквіваленті, тобто в чотири рази більше, ніж у GBU-43/B. Одержати таку потужність за відносно невеликої ваги вдалося завдяки нанотехнологіям. Принаймні так стверджувала у 2007 році "Российская газета" з посиланням на заступника начальника Генштабу РФ генерал-полковника Олександра Рукшина.

Історія "матері всіх бомб"

Розробка GBU-43/B почалась у середині 2002 року, коли управління з боєприпасів Дослідницької лабораторії ВПС почало дослідження щодо поліпшення оснащення бомби BLU-82 потужністю 6,8 т.

Бомба BLU-120 – попередниця MOAB. Фото: af.mil

На той момент це була найбільша авіабомба на озброєнні США, і спочатку її використовували для очищення посадочних площадок для вертольотів у В'єтнамі. В Афганістані у 2001 році бомби цього типу використовували для атак на печери та тунельні укриття. Але відсутність якої-небудь системи наведення означала, що літак доставки C-130 Hercules повинен був летіти відносно низько та безпосередньо над ціллю, аби досягти необхідної точності. А значить був ризик опинитись у зоні дії ППО супротивника та дуже близько до зони вибуху бомби. Після розробок військові США отримали бомбу більшого розміру, із кращою аеродинамікою та GPS-інерційним наведенням.

Ел Веймортс, творець бомби GBU-43/B, і Джозеф Фелленц, головний конструктор, із прототипом бомби до того, як вона була пофарбована та випробувана. Фото: af.mil

GBU-43/B складається з корпусу бомби BLU-120, який отримав оснащення для управління. Коли бомба відкріплюється від платформи з парашутом, чотири рухомі ребра системи управління на хвості розкриваються та наводять зброю на ціль.

GBU-43/B – це BLU-120 плюс система наведення. Фото: af.mil

Перше випробування МОАВ відбулось у березні 2003 року.

Оглядач американського видання The National Interest Дейв Маджумдар вважає, що саме GBU-43/B ідеально підходить для атаки на тунелі в Афганістані, оскільки не є проникаючою зброєю і добре вражає такі цілі, як печери та каньйони.

Він зазначає, однак, що жодна із сучасних важких неядерних бомб не зрівняється за силою з ядерною зброєю, яка за відносної мініатюрності здатна спричинити безпрецедентні руйнування. Уранова бомба "Малюк", скинута в 1945 році на Хіросіму, важила всього 4 т, була завдожки 3 м та діаметром 70 си. Потужність вибуху становила 15 кілотонн – це значно вище, ніж будь-які сучасні неядерні озброєння.