$39.22 €42.44
menu closed
menu open
weather +13 Київ

Мосійчук: Януковича називаю Вікторією Федорівною – за аналогією з Керенським, який у жіночій сукні біг G

Мосійчук: Януковича називаю Вікторією Федорівною – за аналогією з Керенським, який у жіночій сукні біг Ігор Мосійчук: Наступним президентом України стане Олег Ляшко, а я тоді стану генпрокурором
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

Чому "русская весна" провалилася в Одесі та Харкові, чи правда, що Радикальна партія цілком і повністю належить Рінату Ахметову, скільки грошей Олег Ляшко дав батальйону "Азов", хто буде наступним президентом України, що необхідно для того, щоб відокремити бізнес від політики, скільки російських агентів серед українських націоналістів і чи потрібно валити Керченський міст. Про це, а також про те, хто і за що намагався його вбити, в авторській програмі Дмитра Гордона на каналі "112 Україна" розповів народний депутат України Ігор Мосійчук. Видання "ГОРДОН" ексклюзивно публікує текстову версію інтерв'ю.

Український націоналізм – це захист українських національних інтересів від Сяну до Дону

– Ігорю, доброго вечора!

– Доброго вечора!

– Скажіть, будь ласка, за що ви сиділи?

– Ну, так склалося, що я тричі сидів. Уперше – після відомих подій і сутичок із "Беркутом" у 95-му році під час поховання його святості патріарха Київського Володимира. Це була провокація правоохоронних органів, мені недовгий термін довелося посидіти...

– ...скільки?..

– ...приблизно півроку. Удруге причиною стала одна з найгучніших політичних справ минулого десятиліття – так звана справа васильківських терористів. Я відбув день у день два з половиною роки, виправданий апеляційним судом, тобто не просто вийшов за амністією, а довів справу до виправдувального вироку, довів, що справу сфальсифіковано. На жаль, правоохоронна система у країні в такій стагнації, що про покарання винних поки не йдеться, але, я думаю, усі вони знають, що рано чи пізно доведеться відповідати. Ну і третій випадок усім відомий, який у парламенті мав місце.

– Ви виправдані – отже, ви невинні?

– Можна цілу програму розповідати про порушення в цій справі, назву ключові. По-перше, нас обвинувачували в підготовці підриву пам'ятника Леніну в місті Борисполі, який на той момент уже було демонтовано. По-друге, вибуховий пристрій, який нібито вилучили з нашого офісу, виносили в латексних рукавичках, не евакуювавши людей. По-третє, його до експертизи знищили, а потім, коли зрозуміли, що зробили абсолютну процесуальну дурість, експерт написав, що відновив його...

– ...тобто ви – не терорист?

– Я не терорист, хоча...

– ...іноді хочеться...

– ...ні, хоча зараз пишу книгу "Спогади "васильківського терориста". (Усміхається).

– Чи вважаєте ви себе українським націоналістом?

– Так, уважаю.

– Що таке український націоналізм?

– Як на мене, це захист українських національних інтересів від Сяну до Дону. І на Алясці, і у Сполучених Штатах, і в будь-якій точці земної кулі, а перш за все – у нашій країні. Коли пріоритетом для українського політика, для українського громадянина стане захист національних інтересів, наша держава буде приречена на успіх – це моє тверде переконання. Більше того, хочу зауважити, що український націоналізм початку минулого століття і нинішній – трохи різні речі, хоча вони нерозривно пов'язані. З одного боку, це кровно-духовний зв'язок мертвих, живих і ненароджених українців, а з іншого – звичайно, будь-яка ідея із часом змінюється. А хто ці зміни намагається зупинити, шкодить і ідеї, і нації, на користь якої вона має працювати.

– Добре. Ви – українець?

– Так.

– Упевнені в цьому?

– Я ж сказав: кровно-духовний зв'язок. І я ніколи не збирався міряти черепи українців, проводити аналізи...

– ...але по крові ви – українець?

– Я знаю походження свого роду до п'ятого коліна...

– ...там усі українці?

– Ні. Є поляки, росіяни, більшість – українці...

– ...хто ще?

– Ну далі я не можу сказати, і ніхто насправді не може...

– ...о!..

– ...утретє акцент зроблю: кровно-духовний зв'язок – ось що важливо! Не виключно кровний і не один лише духовний. Ця комбінація дає розуміння того, що таке нація.

Кожне слово і вчинок українського політика потрібно розглядати крізь призму війни, із погляду того, як країна-агресор може використати це

– Чи усвідомлюєте ви, що всі керівники українських націоналістів є агентами Москви?

– Відповім запитанням на запитання: яких керівників українських націоналістів ви маєте на увазі? Колишніх, сучасних?

– Сучасних.

– Я вже говорив про це: дехто з тих, хто називає себе українським націоналістом, залишився в минулому столітті. І він більше шкодить, свідомо чи ні, будучи чи не будучи агентом, я ж не був присутнім під час вербування, щоб такі заяви робити...

– ...але ви припускаєте таку можливість?

– Деякі вчинки цих людей працюють так чи інакше...

– ...на Росію...

– ...на країну-агресора і нашого споконвічного ворога. Це по-перше. По-друге, ми зараз перебуваємо у стані війни. Не просто політичної боротьби, коли вийшов Мосійчук чи ще хтось, висловився – і дістав політичну оцінку від людей на виборах. Ми повинні усвідомлювати, що кожне слово і вчинок українського політика потрібно розглядати крізь призму війни, із погляду того, як країна-агресор може це використати для пропаганди, тому що війна гібридна, і від цього ми нікуди не дінемося. Звичайних позиційних воєн, як Друга світова, ми вже не побачимо, усі війни у світі гібридні. Коли кажуть, що перша гібридна війна – тільки зараз, в Україні, це неправда: і в Ічкерії така була, і в Грузії, і в Придністров'ї... Словом, деякі українські політики, свідомо чи ні, я свічку не тримав...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– ...працюють на країну-агресора...

– ...роблять речі, які дозволяють так думати.

– Так ось, з огляду на це, ви усвідомлюєте, що більшість лідерів українських націоналістів – агенти Росії, оскільки все, що вони роблять, іде на користь країні-агресору? Коли в нас проводять якісь дії проти росіян, угорців, поляків, євреїв, проти Московського патріархату, ви розумієте, що все це – прийоми гібридної війни, які вигідні Росії?

– Не згоден із вами, що всі, без винятку...

– ...я сказав "більшість"...

– ...або що більшість – агенти спецслужб Російської Федерації...

– ...але є такі?

– Є. Більше того, будь-яке патріотичне середовище, не тільки в Україні...

– ...звичайно...

– ...використовують спецслужби тих чи інших країн, особливо якщо мова йде про країну у стані війни. Зрозуміло, щоб цю державу зсередини підірвати і зашкодити її інтересам.

Якщо йдеться про угорське питання, то встановлено, що, крім деяких проявів, усе, що в цьому напрямі відбувалося, розпалювали російські спецслужби і, відповідно, завербовані особи. Я це знаю точно. Більше того, націоналістична організація "Карпатська Січ" у Закарпатті протидіяла тим речам, які творилися. Українські націоналісти, осудні, разом із правоохоронцями зупинили заїзд провокаторів на Закарпаття, які збиралися влаштувати цигансько-угорський погром. Бо українські націоналісти, якщо вони при пам’яті, не можуть бути антиугорськими, антипольськими чи антиєврейськими, вони повинні бути проукраїнськими...

– ...це зрозуміло...

– захищати національні інтереси України, а не виступати проти когось.

Якби ми не поїхали із "чорними чоловічками" в Харків, Маріуполь, там сталося б те саме, що і в Криму

– Добре. У лютому 2014 року ви від імені "Правого сектору" в ефірі каналу "112 Україна" пообіцяли відправити до Криму так званий поїзд дружби. Чи не це стало каталізатором анексії півострова? Кримчани говорили мені: "Коли ми почули, що до нас поїдуть бандерівські "поїзди дружби", ми зрозуміли, що треба відокремлюватися від України". Чи не було це свідомою провокацією?

– Значить, дивіться. Той ефір 24 лютого, за дві години після мого виходу з Лук'янівського СІЗО – після двох із половиною років ув'язнення. Проте я знав, що в Києві відбувається і в Криму:ь я був на зв'язку телефоном, зокрема з Кримом. Це був крик волаючого в пустелі. Я розумів, що українська влада здає Крим...

– ...хто конкретно?...

– ...ну, хто у владі тоді був...

– ...імена є у цих людей?

– Усі знають, хто брав участь у тому засіданні РНБО...

– ...отже, усі, хто там був, свідомо здали Крим?

– Усі, хто переконував, що не треба чинити збройний опір. Тепер про те, чому виникло питання про "поїзди дружби". Якщо пам'ятаєте, на початку 90-х уже був "поїзд дружби" в Крим, коли члени УНА-УНСО на чолі зі Степаном Ільковичем Хмарою...

– ...це гарна людина...

– ...так, приїхали у Крим. Тоді теж були сепаратистські пориви, але щойно колона унсовців зайшла в Севастополь, усі ці проросійські сили розбіглися. Чому я кажу "крик волаючого в пустелі"? Я був на зв'язку з кримчанами, я знаю, що були патріоти, були військові, були співробітники правоохоронних органів, готові захищати Україну в Криму...

– ...так...

– ...їх треба було підсилити. А влада була не спроможна що-небудь зробити. Ну так якщо ви не в змозі дати наказ військовим, допоможіть нам, патріотам, прийти на допомогу тим, хто в Криму! Зрозуміло, російська пропаганда використовувала ці "поїзди дружби" як їй треба було. Але якби була можливість повернутися в той день, 24 лютого...

– ...ви б так само вчинили?..

– ...більше того, пішов би на Банкову, повів туди людей і вимагав надати потяг, щоб негайно вирушити в Крим. Та сама ситуація була, коли нам казали: "Не їдьте до Харкова із "чорними чоловічками", не їдьте в Маріуполь..." От якби ми не поїхали...

– ...України не було б у такому складі...

– ...там сталося б те саме, що в Криму!

Тетяна Монтян разом із польовим командиром із Грушевського вела переговори з міністром внутрішніх справ Захарченком. Казала: "Хлопці готові піти, звільніть політичних в'язнів". А до списку політв'язнів не входила Юлія Володимирівна – розумієте?

– Одеська трагедія 2 травня 2014 року – що це?

– Смерть людини – це вже трагедія, а масові смерті – трагедія тим більше. І в той же час це перемога – події 2 травня. Чому я так вважаю? Українська Одеса перемогла найгірші прояви "русской весны" і не дала кошмарам, які прийшли в Луганськ і Донецьк, прийти ще й у це місто. Я вивчав ситуацію. Одного з ініціаторів та спонсорів тих подій, Маркова, який Марадона, затримали...

– ...а він спонсорував?..

– ...так, і його затримали в Італії. Я особисто зі своїм колегою Андрієм Лозовим поїхав до Генуї, зустрічався з прокурором щодо питання екстрадиції. Він сказав: "Якщо Генпрокуратура України надасть мені необхідні матеріали, я зроблю все, щоб екстрадувати його: мені переклали біографію цього пана. Але я прокурор Італії, усе має бути за законом". На жаль, прокуратура імені Шокіна матеріалів не надала, і як нам відомо, Марков поїхав до Москви.

– Виступає на російських каналах...

– ...зрозуміло. Наступний момент: якщо не розслідувати одеських подій 2 травня так само, як події 20 лютого 2014-го в Києві, ми ніколи не перегорнемо тих кривавих сторінок, які заважають нам іти вперед і роз'єднують український народ, а в період війни нам украй необхідна єдність. Чому я обурений діяльністю Горбатюка, чому я постійно говорю про Одесу? Ми повинні сказати правду...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– ...згоден...

– ...якою б гіркою вона не була, ми повинні вийти і сказати. Можливо, потім ми повинні будемо з обох сторін увести амністію, якщо мова не про умисні вбивства...

– ...а ви правду знаєте – що було в Києві 20 лютого?

– Учора в мене довга дискусія була з людиною, яка стояла з іншого боку барикад, служила в одному спецпідрозділі. І ця дискусія привела нас ось до чого: ми можемо по цеглинках, по крупинках розібрати всі події, крім моменту розстрілу на Інститутській, найкривавішого моменту Майдану. З іншого боку, пропагандони Кремля намагаються...

– ...невже ви не знаєте, що все відомо? Хто перший стріляв, звідки були ці люди, чому "Беркут" стріляв у відповідь...

– Ще раз скажу: я не можу сьогодні стверджувати, хто стріляв першим. Дехто каже: це випадкові чи не випадкові постріли з боку Майдану, які призвели до того, що "Беркут" став стріляти в мітингувальників. Якщо це так, чому Горбатюк не покладе цього на стіл? Другі переконують: стріляла третя сторона, заохочена чи то Кремлем, чи ще кимось... Якщо це так, знову ж таки, чому Горбатюк не відзвітує перед вами, переді мною, перед усією українською нацією? Щоб нація могла перегорнути цю сторінку, нарешті, криваву... Третя версія – стріляли правоохоронці. Ну добре, викладіть цю версію!

– Через це ви порадили пану Горбатюку застрелитися?

– Так! Тому що четвертий рік націю колотить, нація в конфлікті, а він виходить і каже: "Мені хтось заважає". Змінилося чотири генеральні прокурори, Горбатюк не змінювався, він на своєму місці сидить весь цей час. Більше того, пам'ятаєте події під Києво-Святошинським судом, коли вирок оголосили і були зіткнення? Нікого до відповідальності не притягнуто, нікому навіть підозри не вручили, а людей на паркани надягали, ногами на залізні прути... Занадто багато запитань.

Ми з активістами, коли були у слідчого і свідчення давали, бачили Горбатюка і говорили: "Шановний, в окремо взятому епізоді під Києво-Святошинським судом є причинно-наслідковий зв'язок. Несправедливе рішення судді Бурбели обурило людей, викликало хвилю опору. То, може, ми суддю викличемо, запитаємо, що його змусило таке рішення ухвалити? Після цього ж були закони 16 січня тощо, із цього почалася кривава історія революції!" Ні, нікого не кличуть!

Зараз дещо повідомлю вам – це ексклюзив, напевно, буде. Коли йшли перемовини між так званими лідерами опозиції, Вікторією Федорівною, вони домовилися, потім передомовились... Ті, хто бився, горів, ішов у наступ на Грушевського, мали до цих лідерів дуже відсторонений стосунок. На той момент у Ігоря Володимировича Мосійчука була адвокат Тетяна Монтян, яка разом з одним із справжніх польових командирів із Грушевського вела переговори з міністром внутрішніх справ Захарченком. Казала: "Хлопці готові піти, звільніть політичних в'язнів". А до списку тих політв'язнів не входила Юлія Володимирівна – розумієте?

Захарченко відмовився. Більше того, один із високопосадовців АП ходив до Януковича особисто і просив: "Звільніть їх, ми вирішимо це питання кривавого протистояння на Грушевського". Вікторія Федорівна сказала "ні".

Януковича називаю Вікторією Федорівною – за аналогією з Керенським, який у жіночій сукні втік

– Чому ви називаєте Януковича Вікторією Федорівною?

– За аналогією з Керенським, який у жіночій сукні втік...

– ...це неправда, він сказав, що такого не було...

– ...Вікторія Федорівна теж багато чого говорить, а ми знаємо правду, розумієте? Я його ще Бегемотом називаю, щоправда, цю кличку не я придумав, а саме його однопартійці й соратники.

– Як ви потрапили до Олега Ляшка?

– З Олегом Валерійовичем через Андрія Лозового я почав спілкуватися, ще будучи в Лук'янівському СІЗО. Відразу після мого звільнення, за добу, я вже їхав у Харків до Білецького, ми розуміли, що втрачаємо Крим, що починається біда на Донбасі, у Харкові... І ми ухвалили рішення про формування загонів так званих чорних чоловічків. З Олегом Валерійовичем постійно контактували, і перший мільйон на екіпірування "чорних чоловічків", із яких потім склався батальйон "Азов", зі своєї виборчої кампанії дав Ляшко.

– Він і тоді вже був багатою людиною?

– Перший мільйон гривень із виборчого фонду Ляшка привіз Олексій Ленський, нинішній мій колега, у готель "Козацький", і на ці гроші було куплено чорну форму, бронежилети і навіть нелегальну зброю. Пізніше Ляшко фінансував виїзд на Маріуполь, Луганськ, де ми разом затримували Клінчаєва, одного з ініціаторів захоплення Луганської ОДА... Я, до речі, цього тижня давав свідчення у справі Єфремова у Старобільську.

– Тобто Ляшко вам сподобався?

– Дивіться, ми працювали на сході, Олег Валерійович і словом, і ділом нам допомагав. Коли створювали "Азов" у Маріуполі, він був на зв'язку з Аваковим, переконував у необхідності організувати із "чорних чоловічків" батальйон... Назву дав тодішній керівник маріупольської міліції Валерій Андрущак, якого потім 9 травня бойовики викрали, був присутній начальник ДАІ Саєнко, якого вбили бойовики 9 травня, Олег Валерійович, Володя Шпара, мій "співсправник" по "васильківських терористах", гуманіст, який був першим комбатом "Азова"... Андрущак назву запропонував, Андрій Білецький був навіть проти, мовляв, вона регіональна, я йому заперечив, сказав, що все буде залежати від того, як підрозділ себе проявить. І регіональна назва чи ні, але "Азов" зараз знають усі.

– Ляшко – талановита людина?

– Безумовно, не просто талановита! Я бачив його різним. Коли він сам ухвалював абсолютно геніальні рішення – і коли його команда могла в парламенті в чомусь переконати. Він, наприклад, хотів підтримати судову реформу, уважав, що це може щось змінити. Команда була проти, і ми його переконали. Хоча харизма в нього вождистська, він – досить сильна особистість.

Чому не довели до кінця справу Мосійчука? Тому що у справі з'явилися нові обставини, або їх Господь подарував, або ідіот

– Генпрокурор Шокін на засіданні Верховної Ради показав відео, де ви отримуєте хабар...

– ...нібито отримую...

– ...нібито хабар за нібито допомогу в підприємницькій діяльності. Після цього з вас зняли депутатську недоторканність, затримали і відправили під арешт. Згодом відпустили. Що це було?

– Конкретний удар за наказом Банкової – із метою дискредитувати нашого лідера Олега Ляшка і команду Радикальної партії. Я зараз дуже швидко доведу це вам і глядачам: мені досі від цього болить. Думаю, ви і всі, хто цікавиться, читали переписку пана Онищенка з Кононенком, із корумпованим оточенням президента...

– ...читав, хоч це і погано...

– ...там є тільки лайливі слова на адресу Ляшка, а після мого арешту в парламенті – така фраза: "Усе, пі-пі-пі, він уже збитий льотчик". Це кінцеве підтвердження того, про що я кажу...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– ...тобто хотіли збити Ляшка?

– Так. І ще один ексклюзив вам дам. Заявник у цій справі, такий собі Ігор Копець, житель Полтави, уже після всіх цих подій вийшов на мене, запропонував зустрітися. Я подумав, що це або провокація, або шанс, який мені посилає Господь. Написав заяву в поліцію, і вже задокументовано, як ця особа мене шантажує, як у розмові зі мною вона каже: "Ігоре Володимировичу, я розповім, як Адміністрація Президента хотіла з моєю допомогою втоптати в гівно команду Ляшка та вас особисто, як співробітники Генпрокуратури зі мною працювали тощо, тільки зробіть мене своїм помічником і керівником полтавської обласної партійної організації".

– Він здурів?

– Я вам передаю те, що зафіксували співробітники карного розшуку Нацполіції! Ось запитують: чому не довели до кінця справу Мосійчука? Тому що у справі з'явилися нові обставини, і їх чи Господь подарував, чи ідіот.

Кличко сказав: "Форму вдягли і піаряться". Ну і ти вдягни, поїдь туди, звідки я повернувся, та пропіарся!

– Коли я став депутатом Київради, по-перше, мені здалося, що я потрапив кудись не туди, по-друге, одного разу я побачив, як ви, теж депутат, підхопилися з місця і побігли до мера Кличка із криком: "Я тебя сейчас, тра-та-та, побью, не посмотрю, что ты – чемпион мира!" "Які люди є! – подумав я. – До видатного боксера з кулаками біжить, треба ж..." Скажіть, будь ласка: ви розумієте, що якби Кличко дав здачі, від вас мокре місце могло залишитися?

– Ну, по-перше, не знаю я, що б від мене залишилося, хай би спробував, я не боюся. По-друге, це були емоції, тому що Віталій слів не добирав. Я якраз того ранку повернувся з українсько-російського кордону під Новоазовськом, де тоді розташовувався "Азов". Жахливо втомився, не встиг заїхати додому переодягнутися... Що спровокувало ці його слова: "Понадягали форму і піаряться"? Ну і ти вдягни, поїдь туди, звідки я повернувся, та пропіарся! Форма ця смерділа на мені, я не встиг її змінити на чисте щось, і звичайно, це мене образило. І не тільки мене – я думаю, усіх, хто носить форму. Тому я так і відреагував.

– Якби вас не втримали тоді колеги по Київраді, ви б кинулися на Кличка з кулаками?

– Думаю, так. Тому що бувають такі вчинки політиків, за які хочеться дати в щелепу.

– Не боялися ви розстрілювати портрет Рамзана Кадирова з автомата?

– Дивіться, це був якийсь флешмоб, спрямований на те, щоб продемонструвати нашим бійцям і нашому суспільству, що Рамзанку, який весь із себе такий воїн, Україна не боїться.

– Отже, помсти, "отвєточки" ви не боялися?

– Я твердо переконаний, що якби українська влада захищала національні інтереси й вела війну, а не сподівалася, що за нас хтось щось вирішить у Вашингтоні чи Брюсселі, вона підтримувала б сепаратистські рухи на території Російської Федерації. Зокрема на Кавказі. Я і дружу, і співпрацюю з національно орієнтованими чеченцями із середини 90-х. Я досконало знаю історію двох чеченських воєн і всіх політичних моментів, пов'язаних із ними. І я знаю, хто такий Рамзан...

– ...мені здається, і він знає, хто ви...

– ...і він у курсі, так. Я хочу сказати, що це – ворог України. На догоду Путіну чи своїм особистим амбіціям, але ворог.

– Зрозумів вас. Ви його не боїтеся? Скажіть.

– Якби боявся, ми б із вами зараз на цю тему не говорили.

– Але вам відомо, що ті, хто про Кадирова погано висловлюється, потім у нього просять вибачення – і в Росії, і в усьому світі, причому публічно, на відео?

– Ну, перед вами сидить людина, яка не просила вибачення і не буде. Один раз мене намагалися викрасти, один раз – убити...

Керченський міст – ворожа інфраструктура. Будь-яка країна у стані війни прагне ворожу інфраструктуру знищувати

– Днями ви сказали, що потрібно знищити Керченський міст. Як це зробити, по-вашому?

– Дивіться, я вважаю, що технічні моменти обговорювати недоцільно...

– ...але така мета у вас є?

– Ні-ні, я зараз відповім. Керченський міст – це ворожа інфраструктура. Він з'єднує окуповану територію з материковою частиною країни-агресора. Звичайно, для подальшої окупації це стратегічно важливий об'єкт. Будь-яка країна у стані війни, зрозуміло, прагне ворожу інфраструктуру знищувати, міст це, залізничні шляхи чи аеропорт...

– ...ви будете руйнувати Керченський міст?

– Якщо стану міністром оборони – так.

– А партизанськими методами – ні?

– Без коментарів. (Усміхається).

– Добре. 25 жовтня минулого року вас було поранено після вибуху замінованого мопеда, ваш охоронець і випадковий перехожий загинули. Хто і чому хотів вас убити? І чи вас убити хотіли?

– Мене, це доведено слідством. На жаль, Михайло Морміль, перехожий, загинув. Особи виконавців теракту встановлено.

– Вони – українці?

– Вони – громадяни України. Один із 14-го року перебував на території Криму, перед замахом прибув до України, організовував... Є відео з камер спостереження тощо. Інший – також громадянин України, уродженець Волині, житель Києва. Зараз будує котеджі під Грозним.

– За що хотіли вбити, ви знаєте?

– Куратором цієї публіки був офіцер ГРУ Генштабу Російської Федерації, його присутність зафіксовано на території України, у тому місці, де збирали саморобний вибуховий пристрій...

– ...прізвище є в офіцера?

– Без коментарів – на прохання слідства. А за що хотіли вбити... Я думаю, кілька причин було. Перша – це спроба вплинути на позицію нашої команди в парламенті. Із боку Росії вплинути...

– ...друга?

– Помста Рамзанки, враховуючи, що буквально за два дні вбили мою помічницю і чеченську патріотку Аміну Окуєву. Затриманий дав свідчення, усе це в'яжеться докупи, в Інтерпол дали запит про оголошення цієї публіки в розшук, і я стверджую, що за правильної роботи слідчих ця справа може дійти до Гааги, оскільки це класичний теракт, унаслідок якого постраждали люди, які не мають до мене жодного стосунку.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Скажіть: ви тоді встигли злякатися?

– Злякався через добу, навіть трохи пізніше.

– За що ви так не любите українських олігархів?

– З однієї причини: модель держустрою, яку вони пропонують, постійно призводить до соціальних і політичних вибухів. Я вважаю, що для цементування української нації та держави необхідно, щоб бізнес був відділений від політики. Як цього домогтися? Установити правила і жорстко контролювати їх дотримання.

Саакашвілі не люблю, бо не вірю в месій

– Пишуть, що Олег Ляшко і його партія повністю належать Рінату Ахметову. Це так чи ні?

– Це абсолютна дурниця...

– ...не повністю?

– То Льовочкіну нас приписували, то Коломойському, то Фірташу... Онищенко каже, у Порошенка щось брали. Це абсолютно не відповідає дійсності.

– Тобто Рінат Ахметов до Олега Ляшка не має жодного стосунку?

– Рінат Ахметов має стосунок до компанії "Метінвест", футбольного клубу "Шахтар" і багатьох інших проектів. Я б хотів, щоб українці зараз добре розчули те, що я скажу. Так, дійсно, олігархат як явище, поєднання політики і бізнесу, потрібно знищити. Але треба припинити боротися з багатими, потрібно боротися з бідністю! Необхідно відродити українську промисловість, сільське господарство, досить уже повзати, принижуючись перед МВФ і з ним співпрацювати!

– За що ви так не любите Михайла Саакашвілі?

– Ну, любити я його не можу: він узагалі-то чоловік, а мені жінки подобаються...

– ...так...

– ...але якщо без жартів, було два випадки, які для мене є знаковими. Перший випадок: коли бомбили Сухумі, у 93-му, покійний президент Грузії Едуард Шеварднадзе проводив нараду на площі цього міста. Особиста охорона намагалася його звідти забрати, але він сказав: "Не піду, бо якщо я побіжу, побіжать усі". І я пам'ятаю, як Саакашвілі жував краватку...

І другий епізод: я не вірю в месій. Що прийде в Україну грузин, американець, молдаванин і все зробить. Крім нас самих, ніхто нам не допоможе.

– Через що, якщо коротко, виник у вас конфлікт із мером Дніпра Борисом Філатовим?

– Він був зумовлений нападками Коломойського на команду Радикальної партії. Конфлікт вичерпано, давно вже.

– Чому ви назвали Надію Савченко "троянським конем Росії"?

– У мене було багато підозр, але коли вона після повернення в парламент увійшла і я на шкіру її подивився, я зрозумів: не сиділа Савченко два з половиною роки в тюремній камері.

– А де ж вона була?

– У спецслужб РФ поцікавтеся. Я рівно два з половиною роки відсидів, і тіло моє було, як манжет моєї сорочки, біле. А в Савченко нормальний колір шкіри, що свідчить про те, що перебувала вона на повітрі, при нормальному освітленні, а не в тюремній камері.

Найкращим президентом України був Віктор Ющенко: він дав виховати покоління, яке врятувало країну від наступу ворога

– Я невипадково Надю згадав – зараз вам буде соромно, тому що одного разу ви написали в соцмережах...

– ...я знав, що ви запитаєте! (Усміхається)...

– ...що я нібито організовую зустріч Савченко з Медведчуком...

– ...такий висновок можна було зробити, прочитавши листування...

– ...я вам скажу, кому і з ким я організовував зустріч. Ідеться про Надію Савченко і Леоніда Кучму, який був тоді на переговорах у Мінську. Зустріч відбулася, Надія просила Леоніда Даниловича за наших полонених. Тобто ні до чого тут Віктор Медведчук, запевняю вас.

– Треба було відразу сказати...

– ...я не міг: зустрічі на той момент ще не було. Але тепер, коли вона відбулася і коли я запитав у Леоніда Кучми, чи можу я розкрити це, і він сказав "так", я з вами ділюся. Наступне запитання: раніше ви повним були, потім сильно схудли. У зв'язку із чим?

– Ну, я і щодо цього книгу пишу (усміхається), думаю, багатьом буде цікаво. Якщо коротко, то це моя гібридна війна із самим собою.

– Але так зручніше?

– Безумовно.

– У вас син, донька і молода дружина Владлена. Чим вони займаються?

– Син закінчив ліцей імені Богуна і навчається у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, майбутній військовий. Донька навчається у звичайній школі на Троєщині. Владлена зараз домашнім господарством займається, до цього міліціонером працювала в Приморському райвідділі Одеси, вона одеситка сама. Зараз вивчає іноземну мову, оскільки їй запропонували працювати юристом в іноземній компанії.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Хто, на вашу думку, був найкращим президентом України?

– Віктор Ющенко: він дав виховати покоління, яке врятувало країну від наступу ворога.

– Хто буде наступним главою нашої держави?

– Олег Ляшко!

– Та ви що?

– Я в цьому переконаний.

– Не дай Боже!

– Більше того, я тоді генпрокурором стану. (Усміхається).

– Вам українська політика не остогидла ще?

– Особливо бажання українських політиків плазувати перед західними чи східними партнерами – перед будь-ким.

– Й останнє запитання: вам України не шкода?

– Я відповім словами великого єврея Моше Даяна, якому сьогодні виповнилося б 103 роки: "Наші друзі-американці пропонують нам зброю, гроші й поради. Зброю та гроші ми беремо, а від порад відмовляємося". Хотів би я, щоб українські політики і державні діячі керувалися саме цією фразою...

– ...ну, гроші вони вже беруть...

– ...нехай би від порад відмовлялися, тоді нікого нудити від української політики не буде!

– Дякую вам!

– І вам – за те, що запросили.

Відео: 112 Україна / YouTube

Записала Анна ШЕСТАК

Матеріали за темою