+1 Київ
Український націоналізм – це захист українських національних інтересів від Сяну до Дону
– Ігорю, доброго вечора!
– Доброго вечора!
– Скажіть, будь ласка, за що ви сиділи?
– Ну, так склалося, що я тричі сидів. Уперше – після відомих подій і сутичок із "Беркутом" у 95-му році під час поховання його святості патріарха Київського Володимира. Це була провокація правоохоронних органів, мені недовгий термін довелося посидіти...
– ...скільки?..
– ...приблизно півроку. Удруге причиною стала одна з найгучніших політичних справ минулого десятиліття – так звана справа васильківських терористів. Я відбув день у день два з половиною роки, виправданий апеляційним судом, тобто не просто вийшов за амністією, а довів справу до виправдувального вироку, довів, що справу сфальсифіковано. На жаль, правоохоронна система у країні в такій стагнації, що про покарання винних поки не йдеться, але, я думаю, усі вони знають, що рано чи пізно доведеться відповідати. Ну і третій випадок усім відомий, який у парламенті мав місце.
– Ви виправдані – отже, ви невинні?
– Можна цілу програму розповідати про порушення в цій справі, назву ключові. По-перше, нас обвинувачували в підготовці підриву пам'ятника Леніну в місті Борисполі, який на той момент уже було демонтовано. По-друге, вибуховий пристрій, який нібито вилучили з нашого офісу, виносили в латексних рукавичках, не евакуювавши людей. По-третє, його до експертизи знищили, а потім, коли зрозуміли, що зробили абсолютну процесуальну дурість, експерт написав, що відновив його...
– ...тобто ви – не терорист?
– Я не терорист, хоча...
– ...іноді хочеться...
– ...ні, хоча зараз пишу книгу "Спогади "васильківського терориста". (Усміхається).
– Чи вважаєте ви себе українським націоналістом?
– Так, уважаю.
– Що таке український націоналізм?
– Як на мене, це захист українських національних інтересів від Сяну до Дону. І на Алясці, і у Сполучених Штатах, і в будь-якій точці земної кулі, а перш за все – у нашій країні. Коли пріоритетом для українського політика, для українського громадянина стане захист національних інтересів, наша держава буде приречена на успіх – це моє тверде переконання. Більше того, хочу зауважити, що український націоналізм початку минулого століття і нинішній – трохи різні речі, хоча вони нерозривно пов'язані. З одного боку, це кровно-духовний зв'язок мертвих, живих і ненароджених українців, а з іншого – звичайно, будь-яка ідея із часом змінюється. А хто ці зміни намагається зупинити, шкодить і ідеї, і нації, на користь якої вона має працювати.
– Добре. Ви – українець?
– Так.
– Упевнені в цьому?
– Я ж сказав: кровно-духовний зв'язок. І я ніколи не збирався міряти черепи українців, проводити аналізи...
– ...але по крові ви – українець?
– Я знаю походження свого роду до п'ятого коліна...
– ...там усі українці?
– Ні. Є поляки, росіяни, більшість – українці...
– ...хто ще?
– Ну далі я не можу сказати, і ніхто насправді не може...
– ...о!..
– ...утретє акцент зроблю: кровно-духовний зв'язок – ось що важливо! Не виключно кровний і не один лише духовний. Ця комбінація дає розуміння того, що таке нація.
Кожне слово і вчинок українського політика потрібно розглядати крізь призму війни, із погляду того, як країна-агресор може використати це
– Чи усвідомлюєте ви, що всі керівники українських націоналістів є агентами Москви?
– Відповім запитанням на запитання: яких керівників українських націоналістів ви маєте на увазі? Колишніх, сучасних?
– Сучасних.
– Я вже говорив про це: дехто з тих, хто називає себе українським націоналістом, залишився в минулому столітті. І він більше шкодить, свідомо чи ні, будучи чи не будучи агентом, я ж не був присутнім під час вербування, щоб такі заяви робити...
– ...але ви припускаєте таку можливість?
– Деякі вчинки цих людей працюють так чи інакше...
– ...на Росію...
– ...на країну-агресора і нашого споконвічного ворога. Це по-перше. По-друге, ми зараз перебуваємо у стані війни. Не просто політичної боротьби, коли вийшов Мосійчук чи ще хтось, висловився – і дістав політичну оцінку від людей на виборах. Ми повинні усвідомлювати, що кожне слово і вчинок українського політика потрібно розглядати крізь призму війни, із погляду того, як країна-агресор може це використати для пропаганди, тому що війна гібридна, і від цього ми нікуди не дінемося. Звичайних позиційних воєн, як Друга світова, ми вже не побачимо, усі війни у світі гібридні. Коли кажуть, що перша гібридна війна – тільки зараз, в Україні, це неправда: і в Ічкерії така була, і в Грузії, і в Придністров'ї... Словом, деякі українські політики, свідомо чи ні, я свічку не тримав...
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– ...працюють на країну-агресора...
– ...роблять речі, які дозволяють так думати.
– Так ось, з огляду на це, ви усвідомлюєте, що більшість лідерів українських націоналістів – агенти Росії, оскільки все, що вони роблять, іде на користь країні-агресору? Коли в нас проводять якісь дії проти росіян, угорців, поляків, євреїв, проти Московського патріархату, ви розумієте, що все це – прийоми гібридної війни, які вигідні Росії?
– Не згоден із вами, що всі, без винятку...
– ...я сказав "більшість"...
– ...або що більшість – агенти спецслужб Російської Федерації...
– ...але є такі?
– Є. Більше того, будь-яке патріотичне середовище, не тільки в Україні...
– ...звичайно...
– ...використовують спецслужби тих чи інших країн, особливо якщо мова йде про країну у стані війни. Зрозуміло, щоб цю державу зсередини підірвати і зашкодити її інтересам.
Якщо йдеться про угорське питання, то встановлено, що, крім деяких проявів, усе, що в цьому напрямі відбувалося, розпалювали російські спецслужби і, відповідно, завербовані особи. Я це знаю точно. Більше того, націоналістична організація "Карпатська Січ" у Закарпатті протидіяла тим речам, які творилися. Українські націоналісти, осудні, разом із правоохоронцями зупинили заїзд провокаторів на Закарпаття, які збиралися влаштувати цигансько-угорський погром. Бо українські націоналісти, якщо вони при пам’яті, не можуть бути антиугорськими, антипольськими чи антиєврейськими, вони повинні бути проукраїнськими...
– ...це зрозуміло...
– захищати національні інтереси України, а не виступати проти когось.
Якби ми не поїхали із "чорними чоловічками" в Харків, Маріуполь, там сталося б те саме, що і в Криму
– Добре. У лютому 2014 року ви від імені "Правого сектору" в ефірі каналу "112 Україна" пообіцяли відправити до Криму так званий поїзд дружби. Чи не це стало каталізатором анексії півострова? Кримчани говорили мені: "Коли ми почули, що до нас поїдуть бандерівські "поїзди дружби", ми зрозуміли, що треба відокремлюватися від України". Чи не було це свідомою провокацією?
– Значить, дивіться. Той ефір 24 лютого, за дві години після мого виходу з Лук'янівського СІЗО – після двох із половиною років ув'язнення. Проте я знав, що в Києві відбувається і в Криму:ь я був на зв'язку телефоном, зокрема з Кримом. Це був крик волаючого в пустелі. Я розумів, що українська влада здає Крим...
– ...хто конкретно?...
– ...ну, хто у владі тоді був...
– ...імена є у цих людей?
– Усі знають, хто брав участь у тому засіданні РНБО...
– ...отже, усі, хто там був, свідомо здали Крим?
– Усі, хто переконував, що не треба чинити збройний опір. Тепер про те, чому виникло питання про "поїзди дружби". Якщо пам'ятаєте, на початку 90-х уже був "поїзд дружби" в Крим, коли члени УНА-УНСО на чолі зі Степаном Ільковичем Хмарою...
– ...це гарна людина...
– ...так, приїхали у Крим. Тоді теж були сепаратистські пориви, але щойно колона унсовців зайшла в Севастополь, усі ці проросійські сили розбіглися. Чому я кажу "крик волаючого в пустелі"? Я був на зв'язку з кримчанами, я знаю, що були патріоти, були військові, були співробітники правоохоронних органів, готові захищати Україну в Криму...
– ...так...
– ...їх треба було підсилити. А влада була не спроможна що-небудь зробити. Ну так якщо ви не в змозі дати наказ військовим, допоможіть нам, патріотам, прийти на допомогу тим, хто в Криму! Зрозуміло, російська пропаганда використовувала ці "поїзди дружби" як їй треба було. Але якби була можливість повернутися в той день, 24 лютого...
– ...ви б так само вчинили?..
– ...більше того, пішов би на Банкову, повів туди людей і вимагав надати потяг, щоб негайно вирушити в Крим. Та сама ситуація була, коли нам казали: "Не їдьте до Харкова із "чорними чоловічками", не їдьте в Маріуполь..." От якби ми не поїхали...
– ...України не було б у такому складі...
– ...там сталося б те саме, що в Криму!
Тетяна Монтян разом із польовим командиром із Грушевського вела переговори з міністром внутрішніх справ Захарченком. Казала: "Хлопці готові піти, звільніть політичних в'язнів". А до списку політв'язнів не входила Юлія Володимирівна – розумієте?
– Одеська трагедія 2 травня 2014 року – що це?
– Смерть людини – це вже трагедія, а масові смерті – трагедія тим більше. І в той же час це перемога – події 2 травня. Чому я так вважаю? Українська Одеса перемогла найгірші прояви "русской весны" і не дала кошмарам, які прийшли в Луганськ і Донецьк, прийти ще й у це місто. Я вивчав ситуацію. Одного з ініціаторів та спонсорів тих подій, Маркова, який Марадона, затримали...
– ...а він спонсорував?..
– ...так, і його затримали в Італії. Я особисто зі своїм колегою Андрієм Лозовим поїхав до Генуї, зустрічався з прокурором щодо питання екстрадиції. Він сказав: "Якщо Генпрокуратура України надасть мені необхідні матеріали, я зроблю все, щоб екстрадувати його: мені переклали біографію цього пана. Але я прокурор Італії, усе має бути за законом". На жаль, прокуратура імені Шокіна матеріалів не надала, і як нам відомо, Марков поїхав до Москви.
– Виступає на російських каналах...
– ...зрозуміло. Наступний момент: якщо не розслідувати одеських подій 2 травня так само, як події 20 лютого 2014-го в Києві, ми ніколи не перегорнемо тих кривавих сторінок, які заважають нам іти вперед і роз'єднують український народ, а в період війни нам украй необхідна єдність. Чому я обурений діяльністю Горбатюка, чому я постійно говорю про Одесу? Ми повинні сказати правду...
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– ...згоден...
– ...якою б гіркою вона не була, ми повинні вийти і сказати. Можливо, потім ми повинні будемо з обох сторін увести амністію, якщо мова не про умисні вбивства...
– ...а ви правду знаєте – що було в Києві 20 лютого?
– Учора в мене довга дискусія була з людиною, яка стояла з іншого боку барикад, служила в одному спецпідрозділі. І ця дискусія привела нас ось до чого: ми можемо по цеглинках, по крупинках розібрати всі події, крім моменту розстрілу на Інститутській, найкривавішого моменту Майдану. З іншого боку, пропагандони Кремля намагаються...
– ...невже ви не знаєте, що все відомо? Хто перший стріляв, звідки були ці люди, чому "Беркут" стріляв у відповідь...
– Ще раз скажу: я не можу сьогодні стверджувати, хто стріляв першим. Дехто каже: це випадкові чи не випадкові постріли з боку Майдану, які призвели до того, що "Беркут" став стріляти в мітингувальників. Якщо це так, чому Горбатюк не покладе цього на стіл? Другі переконують: стріляла третя сторона, заохочена чи то Кремлем, чи ще кимось... Якщо це так, знову ж таки, чому Горбатюк не відзвітує перед вами, переді мною, перед усією українською нацією? Щоб нація могла перегорнути цю сторінку, нарешті, криваву... Третя версія – стріляли правоохоронці. Ну добре, викладіть цю версію!
– Через це ви порадили пану Горбатюку застрелитися?
– Так! Тому що четвертий рік націю колотить, нація в конфлікті, а він виходить і каже: "Мені хтось заважає". Змінилося чотири генеральні прокурори, Горбатюк не змінювався, він на своєму місці сидить весь цей час. Більше того, пам'ятаєте події під Києво-Святошинським судом, коли вирок оголосили і були зіткнення? Нікого до відповідальності не притягнуто, нікому навіть підозри не вручили, а людей на паркани надягали, ногами на залізні прути... Занадто багато запитань.
Ми з активістами, коли були у слідчого і свідчення давали, бачили Горбатюка і говорили: "Шановний, в окремо взятому епізоді під Києво-Святошинським судом є причинно-наслідковий зв'язок. Несправедливе рішення судді Бурбели обурило людей, викликало хвилю опору. То, може, ми суддю викличемо, запитаємо, що його змусило таке рішення ухвалити? Після цього ж були закони 16 січня тощо, із цього почалася кривава історія революції!" Ні, нікого не кличуть!
Зараз дещо повідомлю вам – це ексклюзив, напевно, буде. Коли йшли перемовини між так званими лідерами опозиції, Вікторією Федорівною, вони домовилися, потім передомовились... Ті, хто бився, горів, ішов у наступ на Грушевського, мали до цих лідерів дуже відсторонений стосунок. На той момент у Ігоря Володимировича Мосійчука була адвокат Тетяна Монтян, яка разом з одним із справжніх польових командирів із Грушевського вела переговори з міністром внутрішніх справ Захарченком. Казала: "Хлопці готові піти, звільніть політичних в'язнів". А до списку тих політв'язнів не входила Юлія Володимирівна – розумієте?
Захарченко відмовився. Більше того, один із високопосадовців АП ходив до Януковича особисто і просив: "Звільніть їх, ми вирішимо це питання кривавого протистояння на Грушевського". Вікторія Федорівна сказала "ні".
Януковича називаю Вікторією Федорівною – за аналогією з Керенським, який у жіночій сукні втік
– Чому ви називаєте Януковича Вікторією Федорівною?
– За аналогією з Керенським, який у жіночій сукні втік...
– ...це неправда, він сказав, що такого не було...
– ...Вікторія Федорівна теж багато чого говорить, а ми знаємо правду, розумієте? Я його ще Бегемотом називаю, щоправда, цю кличку не я придумав, а саме його однопартійці й соратники.
– Як ви потрапили до Олега Ляшка?
– З Олегом Валерійовичем через Андрія Лозового я почав спілкуватися, ще будучи в Лук'янівському СІЗО. Відразу після мого звільнення, за добу, я вже їхав у Харків до Білецького, ми розуміли, що втрачаємо Крим, що починається біда на Донбасі, у Харкові... І ми ухвалили рішення про формування загонів так званих чорних чоловічків. З Олегом Валерійовичем постійно контактували, і перший мільйон на екіпірування "чорних чоловічків", із яких потім склався батальйон "Азов", зі своєї виборчої кампанії дав Ляшко.
– Він і тоді вже був багатою людиною?
– Перший мільйон гривень із виборчого фонду Ляшка привіз Олексій Ленський, нинішній мій колега, у готель "Козацький", і на ці гроші було куплено чорну форму, бронежилети і навіть нелегальну зброю. Пізніше Ляшко фінансував виїзд на Маріуполь, Луганськ, де ми разом затримували Клінчаєва, одного з ініціаторів захоплення Луганської ОДА... Я, до речі, цього тижня давав свідчення у справі Єфремова у Старобільську.
– Тобто Ляшко вам сподобався?
– Дивіться, ми працювали на сході, Олег Валерійович і словом, і ділом нам допомагав. Коли створювали "Азов" у Маріуполі, він був на зв'язку з Аваковим, переконував у необхідності організувати із "чорних чоловічків" батальйон... Назву дав тодішній керівник маріупольської міліції Валерій Андрущак, якого потім 9 травня бойовики викрали, був присутній начальник ДАІ Саєнко, якого вбили бойовики 9 травня, Олег Валерійович, Володя Шпара, мій "співсправник" по "васильківських терористах", гуманіст, який був першим комбатом "Азова"... Андрущак назву запропонував, Андрій Білецький був навіть проти, мовляв, вона регіональна, я йому заперечив, сказав, що все буде залежати від того, як підрозділ себе проявить. І регіональна назва чи ні, але "Азов" зараз знають усі.
– Ляшко – талановита людина?
– Безумовно, не просто талановита! Я бачив його різним. Коли він сам ухвалював абсолютно геніальні рішення – і коли його команда могла в парламенті в чомусь переконати. Він, наприклад, хотів підтримати судову реформу, уважав, що це може щось змінити. Команда була проти, і ми його переконали. Хоча харизма в нього вождистська, він – досить сильна особистість.
Чому не довели до кінця справу Мосійчука? Тому що у справі з'явилися нові обставини, або їх Господь подарував, або ідіот
– Генпрокурор Шокін на засіданні Верховної Ради показав відео, де ви отримуєте хабар...
– ...нібито отримую...
– ...нібито хабар за нібито допомогу в підприємницькій діяльності. Після цього з вас зняли депутатську недоторканність, затримали і відправили під арешт. Згодом відпустили. Що це було?
– Конкретний удар за наказом Банкової – із метою дискредитувати нашого лідера Олега Ляшка і команду Радикальної партії. Я зараз дуже швидко доведу це вам і глядачам: мені досі від цього болить. Думаю, ви і всі, хто цікавиться, читали переписку пана Онищенка з Кононенком, із корумпованим оточенням президента...
– ...читав, хоч це і погано...
– ...там є тільки лайливі слова на адресу Ляшка, а після мого арешту в парламенті – така фраза: "Усе, пі-пі-пі, він уже збитий льотчик". Це кінцеве підтвердження того, про що я кажу...
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– ...тобто хотіли збити Ляшка?
– Так. І ще один ексклюзив вам дам. Заявник у цій справі, такий собі Ігор Копець, житель Полтави, уже після всіх цих подій вийшов на мене, запропонував зустрітися. Я подумав, що це або провокація, або шанс, який мені посилає Господь. Написав заяву в поліцію, і вже задокументовано, як ця особа мене шантажує, як у розмові зі мною вона каже: "Ігоре Володимировичу, я розповім, як Адміністрація Президента хотіла з моєю допомогою втоптати в гівно команду Ляшка та вас особисто, як співробітники Генпрокуратури зі мною працювали тощо, тільки зробіть мене своїм помічником і керівником полтавської обласної партійної організації".
– Він здурів?
– Я вам передаю те, що зафіксували співробітники карного розшуку Нацполіції! Ось запитують: чому не довели до кінця справу Мосійчука? Тому що у справі з'явилися нові обставини, і їх чи Господь подарував, чи ідіот.
Кличко сказав: "Форму вдягли і піаряться". Ну і ти вдягни, поїдь туди, звідки я повернувся, та пропіарся!
– Коли я став депутатом Київради, по-перше, мені здалося, що я потрапив кудись не туди, по-друге, одного разу я побачив, як ви, теж депутат, підхопилися з місця і побігли до мера Кличка із криком: "Я тебя сейчас, тра-та-та, побью, не посмотрю, что ты – чемпион мира!" "Які люди є! – подумав я. – До видатного боксера з кулаками біжить, треба ж..." Скажіть, будь ласка: ви розумієте, що якби Кличко дав здачі, від вас мокре місце могло залишитися?
– Ну, по-перше, не знаю я, що б від мене залишилося, хай би спробував, я не боюся. По-друге, це були емоції, тому що Віталій слів не добирав. Я якраз того ранку повернувся з українсько-російського кордону під Новоазовськом, де тоді розташовувався "Азов". Жахливо втомився, не встиг заїхати додому переодягнутися... Що спровокувало ці його слова: "Понадягали форму і піаряться"? Ну і ти вдягни, поїдь туди, звідки я повернувся, та пропіарся! Форма ця смерділа на мені, я не встиг її змінити на чисте щось, і звичайно, це мене образило. І не тільки мене – я думаю, усіх, хто носить форму. Тому я так і відреагував.
– Якби вас не втримали тоді колеги по Київраді, ви б кинулися на Кличка з кулаками?
– Думаю, так. Тому що бувають такі вчинки політиків, за які хочеться дати в щелепу.
– Не боялися ви розстрілювати портрет Рамзана Кадирова з автомата?
– Дивіться, це був якийсь флешмоб, спрямований на те, щоб продемонструвати нашим бійцям і нашому суспільству, що Рамзанку, який весь із себе такий воїн, Україна не боїться.
– Отже, помсти, "отвєточки" ви не боялися?
– Я твердо переконаний, що якби українська влада захищала національні інтереси й вела війну, а не сподівалася, що за нас хтось щось вирішить у Вашингтоні чи Брюсселі, вона підтримувала б сепаратистські рухи на території Російської Федерації. Зокрема на Кавказі. Я і дружу, і співпрацюю з національно орієнтованими чеченцями із середини 90-х. Я досконало знаю історію двох чеченських воєн і всіх політичних моментів, пов'язаних із ними. І я знаю, хто такий Рамзан...
– ...мені здається, і він знає, хто ви...
– ...і він у курсі, так. Я хочу сказати, що це – ворог України. На догоду Путіну чи своїм особистим амбіціям, але ворог.
– Зрозумів вас. Ви його не боїтеся? Скажіть.
– Якби боявся, ми б із вами зараз на цю тему не говорили.
– Але вам відомо, що ті, хто про Кадирова погано висловлюється, потім у нього просять вибачення – і в Росії, і в усьому світі, причому публічно, на відео?
– Ну, перед вами сидить людина, яка не просила вибачення і не буде. Один раз мене намагалися викрасти, один раз – убити...
Керченський міст – ворожа інфраструктура. Будь-яка країна у стані війни прагне ворожу інфраструктуру знищувати
– Днями ви сказали, що потрібно знищити Керченський міст. Як це зробити, по-вашому?
– Дивіться, я вважаю, що технічні моменти обговорювати недоцільно...
– ...але така мета у вас є?
– Ні-ні, я зараз відповім. Керченський міст – це ворожа інфраструктура. Він з'єднує окуповану територію з материковою частиною країни-агресора. Звичайно, для подальшої окупації це стратегічно важливий об'єкт. Будь-яка країна у стані війни, зрозуміло, прагне ворожу інфраструктуру знищувати, міст це, залізничні шляхи чи аеропорт...
– ...ви будете руйнувати Керченський міст?
– Якщо стану міністром оборони – так.
– А партизанськими методами – ні?
– Без коментарів. (Усміхається).
– Добре. 25 жовтня минулого року вас було поранено після вибуху замінованого мопеда, ваш охоронець і випадковий перехожий загинули. Хто і чому хотів вас убити? І чи вас убити хотіли?
– Мене, це доведено слідством. На жаль, Михайло Морміль, перехожий, загинув. Особи виконавців теракту встановлено.
– Вони – українці?
– Вони – громадяни України. Один із 14-го року перебував на території Криму, перед замахом прибув до України, організовував... Є відео з камер спостереження тощо. Інший – також громадянин України, уродженець Волині, житель Києва. Зараз будує котеджі під Грозним.
– За що хотіли вбити, ви знаєте?
– Куратором цієї публіки був офіцер ГРУ Генштабу Російської Федерації, його присутність зафіксовано на території України, у тому місці, де збирали саморобний вибуховий пристрій...
– ...прізвище є в офіцера?
– Без коментарів – на прохання слідства. А за що хотіли вбити... Я думаю, кілька причин було. Перша – це спроба вплинути на позицію нашої команди в парламенті. Із боку Росії вплинути...
– ...друга?
– Помста Рамзанки, враховуючи, що буквально за два дні вбили мою помічницю і чеченську патріотку Аміну Окуєву. Затриманий дав свідчення, усе це в'яжеться докупи, в Інтерпол дали запит про оголошення цієї публіки в розшук, і я стверджую, що за правильної роботи слідчих ця справа може дійти до Гааги, оскільки це класичний теракт, унаслідок якого постраждали люди, які не мають до мене жодного стосунку.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Скажіть: ви тоді встигли злякатися?
– Злякався через добу, навіть трохи пізніше.
– За що ви так не любите українських олігархів?
– З однієї причини: модель держустрою, яку вони пропонують, постійно призводить до соціальних і політичних вибухів. Я вважаю, що для цементування української нації та держави необхідно, щоб бізнес був відділений від політики. Як цього домогтися? Установити правила і жорстко контролювати їх дотримання.
Саакашвілі не люблю, бо не вірю в месій
– Пишуть, що Олег Ляшко і його партія повністю належать Рінату Ахметову. Це так чи ні?
– Це абсолютна дурниця...
– ...не повністю?
– То Льовочкіну нас приписували, то Коломойському, то Фірташу... Онищенко каже, у Порошенка щось брали. Це абсолютно не відповідає дійсності.
– Тобто Рінат Ахметов до Олега Ляшка не має жодного стосунку?
– Рінат Ахметов має стосунок до компанії "Метінвест", футбольного клубу "Шахтар" і багатьох інших проектів. Я б хотів, щоб українці зараз добре розчули те, що я скажу. Так, дійсно, олігархат як явище, поєднання політики і бізнесу, потрібно знищити. Але треба припинити боротися з багатими, потрібно боротися з бідністю! Необхідно відродити українську промисловість, сільське господарство, досить уже повзати, принижуючись перед МВФ і з ним співпрацювати!
– За що ви так не любите Михайла Саакашвілі?
– Ну, любити я його не можу: він узагалі-то чоловік, а мені жінки подобаються...
– ...так...
– ...але якщо без жартів, було два випадки, які для мене є знаковими. Перший випадок: коли бомбили Сухумі, у 93-му, покійний президент Грузії Едуард Шеварднадзе проводив нараду на площі цього міста. Особиста охорона намагалася його звідти забрати, але він сказав: "Не піду, бо якщо я побіжу, побіжать усі". І я пам'ятаю, як Саакашвілі жував краватку...
І другий епізод: я не вірю в месій. Що прийде в Україну грузин, американець, молдаванин і все зробить. Крім нас самих, ніхто нам не допоможе.
– Через що, якщо коротко, виник у вас конфлікт із мером Дніпра Борисом Філатовим?
– Він був зумовлений нападками Коломойського на команду Радикальної партії. Конфлікт вичерпано, давно вже.
– Чому ви назвали Надію Савченко "троянським конем Росії"?
– У мене було багато підозр, але коли вона після повернення в парламент увійшла і я на шкіру її подивився, я зрозумів: не сиділа Савченко два з половиною роки в тюремній камері.
– А де ж вона була?
– У спецслужб РФ поцікавтеся. Я рівно два з половиною роки відсидів, і тіло моє було, як манжет моєї сорочки, біле. А в Савченко нормальний колір шкіри, що свідчить про те, що перебувала вона на повітрі, при нормальному освітленні, а не в тюремній камері.
Найкращим президентом України був Віктор Ющенко: він дав виховати покоління, яке врятувало країну від наступу ворога
– Я невипадково Надю згадав – зараз вам буде соромно, тому що одного разу ви написали в соцмережах...
– ...я знав, що ви запитаєте! (Усміхається)...
– ...що я нібито організовую зустріч Савченко з Медведчуком...
– ...такий висновок можна було зробити, прочитавши листування...
– ...я вам скажу, кому і з ким я організовував зустріч. Ідеться про Надію Савченко і Леоніда Кучму, який був тоді на переговорах у Мінську. Зустріч відбулася, Надія просила Леоніда Даниловича за наших полонених. Тобто ні до чого тут Віктор Медведчук, запевняю вас.
– Треба було відразу сказати...
– ...я не міг: зустрічі на той момент ще не було. Але тепер, коли вона відбулася і коли я запитав у Леоніда Кучми, чи можу я розкрити це, і він сказав "так", я з вами ділюся. Наступне запитання: раніше ви повним були, потім сильно схудли. У зв'язку із чим?
– Ну, я і щодо цього книгу пишу (усміхається), думаю, багатьом буде цікаво. Якщо коротко, то це моя гібридна війна із самим собою.
– Але так зручніше?
– Безумовно.
– У вас син, донька і молода дружина Владлена. Чим вони займаються?
– Син закінчив ліцей імені Богуна і навчається у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, майбутній військовий. Донька навчається у звичайній школі на Троєщині. Владлена зараз домашнім господарством займається, до цього міліціонером працювала в Приморському райвідділі Одеси, вона одеситка сама. Зараз вивчає іноземну мову, оскільки їй запропонували працювати юристом в іноземній компанії.
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
– Хто, на вашу думку, був найкращим президентом України?
– Віктор Ющенко: він дав виховати покоління, яке врятувало країну від наступу ворога.
– Хто буде наступним главою нашої держави?
– Олег Ляшко!
– Та ви що?
– Я в цьому переконаний.
– Не дай Боже!
– Більше того, я тоді генпрокурором стану. (Усміхається).
– Вам українська політика не остогидла ще?
– Особливо бажання українських політиків плазувати перед західними чи східними партнерами – перед будь-ким.
– Й останнє запитання: вам України не шкода?
– Я відповім словами великого єврея Моше Даяна, якому сьогодні виповнилося б 103 роки: "Наші друзі-американці пропонують нам зброю, гроші й поради. Зброю та гроші ми беремо, а від порад відмовляємося". Хотів би я, щоб українські політики і державні діячі керувалися саме цією фразою...
– ...ну, гроші вони вже беруть...
– ...нехай би від порад відмовлялися, тоді нікого нудити від української політики не буде!
– Дякую вам!
– І вам – за те, що запросили.
Записала Анна ШЕСТАК
