+5 Київ
Один із його пунктів передбачає "право на забуття" фігурантів публікацій у ЗМІ. У разі його підтримки ті, чиї імена фігурували у статтях, зможуть вимагати видалення або обмеження доступу до інформації про себе, якщо вона втратила суспільну значущість або порушує право на приватність. Це стосується не лише судимих чи засуджених, а будь-кого, кого згадують у публічному просторі.
Законопроєкт викликав хвилю обурень серед представників медіаспільноти та правозахисників, які вважають, що він становить загрозу свободі слова в Україні.
Медіапроєкт Bihus.іnfo, який спеціалізується на розслідувальній журналістиці та антикорупційних викриттях, написав у Facebook, що законопроєкт ставить під ризик саме існування журналістських розслідувань.
"Новий тиждень – нова крінж-ідея від депутатів. [...] Цього разу в меню – блокування можливості розповісти вам про чиїсь схеми до вироку суду, компенсації "моральної шкоди" за оціночні судження (це коли комусь не сподобалося, як ви про нього говорите, навіть якщо з фактами все ок), а ще видалення неактуальних матеріалів – щоправда, хто визначатиме їхню актуальність, взагалі незрозуміло", – зазначили журналісти.
Український медіаексперт, журналіст і редактор Гліб Гусєв зауважив, що документ містить три моменти, які створять проблеми для представників ЗМІ. Серед них він назвав неможливість оприлюднити ім’я людини, яку підозрюють чи звинувачують, без її згоди, право близьких родичів померлих розпоряджатися будь-якими їхніми фото та аудіозаписами, а також нерозголошення чужих таємниць, за винятком тих, що можуть захистити життя та здоров’я конкретних людей.
В Інституті масової інформації (ІМІ) наголосили, що документ містить "надмірно жорсткі вимоги до медіа й становить ризики цензури". На думку ІМІ, він створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини, може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій. Ще одним дуже проблемним моментом в інституті називають розширення права на спростування і права на відповідь у медіа.
"Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її "особисті права". І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом", – вважає директорка ІМІ Оксана Романюк.
Після хвилі критики один зі співавторів законопроєкту, нардеп від "Голосу", голова комітету Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин відкликав свій підпис.
"Проконсультувавшись із медіаюристами, які довший час працюють у сфері медіаправа, я дійшов висновку, що окремі положення зі 128 сторінок таблиці правок справді можуть читатися по-різному, і відкликав підпис згідно зі ст. 90 регламенту ВРУ", – поінформував він 24 вересня.
Нардеп визнав, що документ потребує доопрацювання з урахуванням позиції медіаспільноти, хоча й не стосується виключно журналістів. Він додав, що ініціатор законопроєкту, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук поінформований про критику документа з боку ЗМІ й готовий обговорити його із представниками преси.
"Міг би ще багато писати, але зафіксую основне. Я вважаю, що персонально помилився, не забезпечивши на даному етапі експертизу проєкту медіаюристами та поставивши підпис без цієї експертизи. Я визнаю і намагаюся робити все, щоб виправити цю помилку. Інформуватиму про подальші кроки", – підсумував Юрчишин.
