-3 Київ
Ну, ось, дочекалися нарешті й прямого ультиматуму: бізнесмени з "Євробачення" надіслали погрозливого листа прем'єр-міністру Володимирові Гройсману. Сенс послання аж занадто зрозумілий: поверніть на конкурс росіянку Самойлову! Інакше з ганьбою виженемо вас із нашої Європісочниці.
Відмова від власної відмови – це не тільки непослідовність, але й велика дурість
Хочемо вірити, що під цим пресом наша влада не почне крутитися й прогинатися. Вона й без того вкрай нерозумно затягнула з оголошенням про відмову пустити Самойлову на територію України. Відмова ж від власної відмови – це не тільки непослідовність, але й велика дурість. Я нарахував щонайменше п'ять причин, через які Україні в цій історії не слід іти на поступки.
Причина перша: путінські маніпулятори поставили нас у таке становище, коли будь-який вибір ставить Україну в однаково невигідне становище. (Та що там казати, щодо цього вони майстри!). У такій ситуації потрібно діяти, по-перше, за законом, а по-друге, зупинитися на жорсткішому варіанті рішення. À la guerre comme à la guerre. Зокрема, якщо ця guerre – гібридна. Ба більше, саме тому, що ця війна – гібридна.
Причина друга: бракувало ще, щоб уся Європа побачила: закон в Україні – як дишло. Адже скасування санкцій щодо Самойлової стане воістину роковою дірою в цілком стрункій і продуманій українській позиції щодо фізичних осіб і організацій, які тією чи іншою мірою визнали окупований Крим "російським". Згадаймо березневі заголовки в новинних стрічках:
"Україна заборонила в'їзд п'ятьом європейським депутатам, які відвідали Крим" (20 березня).
"Україна заборонила в'їзд морякам судна, що заходило до Криму" (17 березня).
"Артемію Лебедєву (російський дизайнер і блогер Артемій Лебедєв. – "ГОРДОН") через Крим заборонили в'їзд до України" (24 березня).
"Україна передала ноту протесту до МЗС Німеччини через візит до Криму місцевого політика" (30 березня)...
...і так далі.
Водночас зовсім не виключаю, що перераховані мною новітні епізоди застосування санкцій – це цілком свідоме системне мотивування відмови СБУ на в'їзд Самойловій. Але це той випадок, коли неважливо, що первинне, яйце чи курка. Ухваливши складне рішення, потрібно бути послідовним і наполягати на своєму.
Не варто плутати дух волі з пропагандистським душком
Причина третя: не можна дозволяти бізнесменам, політиканам і цілим режимам скидати на тебе свої мерзоти. Адже що пише в своєму листі пані Дельтенре (генеральний директор Європейської мовної спілки (EBU) Інгрід Дельтенре. – "ГОРДОН")? "Жодна з країн-господарів раніше не перешкоджала виступу будь-якого артиста на "Євробаченні", тому EBU не хотіла би створювати прецедент у 2017 році. Ми розглядаємо виключення російської співачки з конкурсу як неприйнятний крок".
Ось як: виявляється, наша позиція щодо Самойлової – це "неприйнятний крок"! І ніхто чомусь не називає "неприйнятним" огидний цинізм кремлівської пропаганди, яка під час гібридної війни навмисно посилає в тил до ворога дівчину-інваліда. Ніхто з босів "Євробачення" не поцікавився в Путіна, Ернста, Захарової та інших: це що, хай йому грець, за фокуси?
Причина четверта: якби ми пустили Самойлову до країни – навряд чи хто-небудь зміг би вберегти нас від наймасштабніших провокацій. Надто потужна держава, що вже набила руку на медіадиверсіях, проти нас працює. Хто, наприклад, може поручитися, що російська співачка не виїде на сцену з прапором "ДНР"? Де взяти гарантії, що довкола її виступу путінські ЗМІ не зверстають чергову історію а-ля розп'ятий хлопчик? А якщо на Самойлову з криками "Слава Бандері! Смерть ворогам!" нападе який-небудь засланий козачок? Чи маємо ми необхідний ресурс для того, щоб уберегтися від таких сценаріїв? Ні, не маємо, покійний Вороненков не дасть збрехати...
Ну, і п'ята причина, суто естетична. Люди, які пускають слину від "Євробачення": якщо у вас проблеми з музичним смаком – майте, принаймні, терпіння вислухати тих, у кого з цим смаком усе в порядку. Отже, ще раз, по складах: пісенний конкурс "Євробачення" – незаслужено розпіарене, з жахливим геополітичним смородом, шоу, забите третьосортною бездарною музикою, слухати яку – означає не поважати самого себе. По-справжньому актуальні, великі артисти цей паноптикум естрадних фріків ігнорують. Чи бувають винятки? Бувають, починаючи з ABBA й завершуючи Джамалою. Але винятки ці можна перерахувати на пальцях однієї руки. Ну, добре, обох рук.
Скажу більше: було б цілком символічно й симпатично, якби на цьому переможному піку – величній пісні Джамали про Крим і біль кримськотатарського народу – ми підбили остаточні підсумки участі України в конкурсі "Євробачення". І нехай медіапровокатори закидають нам те, що, відмовляючи російській співачці у в'їзді, ми чинимо замах на європейський дух свободи. Не варто плутати дух із пропагандистським душком. Через три роки важкої гібридної війни ми навчилися бачити різницю.
