1 грудня 2019 року в центрі Києва, на перехресті вулиць Льва Толстого і Тарасівської, було обстріляно автомобіль Range Rover, у якому перебував депутат Київської обласної ради, бізнесмен В'ячеслав Соболєв зі своєю сім'єю. Куля снайпера, призначена Соболєву, влучила в голову його трирічного сина Сашка. Хлопчик помер у кареті швидкої допомоги.
За дев'ять місяців розслідування правоохоронцям удалося затримати чотирьох підозрюваних, двоє з яких уже на волі. Також установлено двох організаторів злочину, які зараз перебувають у міжнародному розшуку.
У Головному слідчому управлінні Нацполіції за цим фактом розслідують чотири кримінальні провадження. В одному з них триває ознайомлення сторін із матеріалами, після чого обвинувальний акт буде передано до суду. Зокрема, ідеться про матеріали щодо колишніх бійців роти "Ведмеді" "Української добровольчої армії" Андрія Лаврегу і Євгена Семенова. За даними слідства, Лаврега стріляв у автомобіль Соболєва, а Семенов давав йому сигнал, коли депутат вийшов із ресторану. Лаврегу і Семенова затримали наступного дня після вбивства.
Трохи пізніше у справі прозвучали прізвища 25-річного уродженця Росії Юсупа Абуєва і Юрія Ткаченка. Їхню можливу причетність до організації злочину підтверджують низка доказів і слова одного зі свідків у справі, який у момент убивства був безпосередньо поруч із Абуєвим. На сьогодні обидва фігуранти перебувають у розшуку.
Сам Соболєв веде паралельне розслідування і переконаний, що правоохоронні органи свідомо саботують слідство. Про причини такої поведінки співробітників поліції, результати власного розслідування, замовників та їхніх покровителів депутат розповів виданню "ГОРДОН".
Правоохоронці дуже багато приховали з матеріалів справи, а у мене все це є
– Днями у ЗМІ з'явилася інформація щодо першого рішення суду у справі про вбивство вашого сина. Як ви для себе оцінюєте це рішення?
– Скажіть, будь ласка, людина, яка возила підозрюваних на стрільбище, яка привозила велосипед, уночі переховувала підозрюваних виконавців, вона є співучасницею злочину? Тільки правоохоронці дуже багато приховали з матеріалів справи, а у мене все це є.
Довідка "ГОРДОН". 1 вересня 2020 року Святошинський суд Києва ухвалив вирок одному з фігурантів справи про вбивство трирічного сина Соболєва Олександрові Раєву – студенту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Як свідчить вирок, Раєва визнали винним у приховуванні злочину і засудили до трьох місяців арешту. З урахуванням часу, проведеного під арештом на стадії досудового розслідування, обвинуваченого звільнили в залі суду. Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів. За даними слідства, Раєв допоміг виконавцям убивства сховатися в кімнаті одного з київських гуртожитків, де їх згодом і затримали.
За повідомленням у ЗМІ, Раєв (на прізвисько Майор) – уродженець Ірпеня, 2016 року був активістом організації "Традиція і порядок", яку нібито покинув 2019 року з іншим підозрюваним у справі про вбивство сина Соболєва – Юсупом Абуєвим.
Цей Майор не раз возив підозрюваних, тому що спочатку номер у хостелі зняли не на тому поверсі. І він возив Лаврегу (підозрюваний стрілок. – "ГОРДОН") на стрільбище, щоб той ще раз пристріляв зброю, тому що висотність була іншою.
Тому те, що зараз відбувається, для мене лише підтверджує той факт, що пан Сміх (слідчий Нацполіції. – "ГОРДОН") і деякі його колеги – злочинці, які покривають замовників. Утім, як і людина, яка проводила поліграф.
– У своїх численних зверненнях до президента України й міністра внутрішніх справ ви неодноразово акцентували на причетності до замаху і подальшому приховуванні злочинців представників низки правоохоронних структур. Кого конкретно ви мали на увазі і яка роль цих людей?
– Я говорив про тих, хто протягом багатьох років покривав ОЗУ Ємельянова і не припинив цього робити навіть тоді, коли справа торкнулася вбивства мого трирічного сина.
Ні для кого в цій країні не таємниця, що гроші й зв'язки Ємельянова, Татькова та їхніх спільників дали їм можливість почуватися абсолютно безкарними (Артур Ємельянов, Віктор Татьков, чинний та колишній суддя Вищого господарського суду України відповідно. – "ГОРДОН"). У них у принципі немає меж. Але я до останнього вірив, що в нашій країні є структури, які можуть зупинити цих людей. Поки виходить, що немає.
Трирічний Сашко Соболєв помер у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні. Фото: Вячеслав Соболев / Facebook
Якщо спочатку зволікання в розслідуванні я списував на бюрократію і низький рівень професіоналізму, то зараз розумію, що річ у іншому.
Коли ми домоглися передання справи до Головного слідчого управління поліції, самі слідчі, ознайомившись із матеріалами, сказали, що не бачать жодних результатів роботи київського слідства за два місяці.
Це зараз я знаю, що начальник Головного управління Нацполіції в Києві пан Крищенко мав стосунок через близьких людей до одного із замовників убивства.
Здавалося б, після передання матеріалів і призначення нових слідчих ситуація мала змінитися, але цього не сталося. Слідчий Омельченко, його начальник Сміх і їхній процесуальний керівник не те що самі особливо не напружувалися в розслідуванні, а просто зливали всю інформацію, яку ми їм передавали. Ба більше, вони цілеспрямовано фальсифікували матеріали справи, тиснули на свідків, яких, до речі, ми їм надали, а не вони їх установили. Про поліграф і роботу щодо замовників, яких я озвучив, не буду навіть говорити.
Знову ж таки, історія з наданою мені державною охороною. Це ж чистий фарс. У мене є десятки відео, де чітко видно, як ці хлопці постійно губляться, спізнюються, відмовляються виїжджати за межі міста. На всі запитання у них одна відповідь: "Нам заборонило керівництво".
У постанові суду не прописано, що їм можна їздити по одних вулицях і не можна по інших, там чітко написано: "Забезпечити охорону". Про рівень підготовки цієї охорони я взагалі мовчу. У мене запитання: для чого це роблять? Відповідь очевидна, особливо якщо врахувати, що у поліції є інформація про те, що замовлення не знято і зараз триває активна підготовка до вбивства.
У мене дві мети: посадити замовників убивства на довічне і зробити все, щоб наші діти могли спокійно ходити вулицями
– Ви намагалися звертатися в інші правоохоронні структури?
– Поліція, ДБР, СБУ – ми стукали в усі двері. Звичайно, завдяки суспільному резонансу нас багато хто навіть приймав і обіцяв посприяти, узяти на контроль. Але фактично ситуація не змінилася. Як приклад – пані Венедіктова (Ірина Венедіктова, генеральна прокурорка. – "ГОРДОН") ще кілька місяців тому пообіцяла нам створити спільну з потерпілою стороною групу і запросити нас на нараду. Чекаємо досі.
Один зі співробітників Головного управління розвідки Міністерства оборони свого часу теж узяв участь у цій справі. Його прізвище Червінський. Роман Червінський. Офіцер, до речі. Він вийшов на мене з пропозицією організувати зустріч із чеченцями, які можуть надати потрібну нам інформацію. Я погодився. І зустріч відбулася. Щоправда, жодної інформації ми не дістали. А за кілька днів дізналися, що після візиту "гості" одразу пішли купувати відповідну для виконання замовлення зброю. Ці дані передали в поліцію. Реакція – з мене на час одразу зняли охорону. Думаю, для чого і хто це зробив усім і так зрозуміло.
– Які ваші подальші плани з огляду на те, що зараз ви, по суті, протистоїте всій системі?
– Найближчим часом я планую оприлюднити частину тих даних, які ми зібрали за весь цей час. Повірте, там є досить гучні прізвища й цікаві факти. Думаю, знайдуться люди, які зможуть реалізувати цю інформацію в межах нових кримінальних проваджень. Слава богу, у нас ще є порядні й чесні люди, зокрема і в силових структурах.
– Яка ваша кінцева мета? Притягнути до відповідальності всіх причетних до вбивства сина?
– У мене дві мети: посадити замовників убивства на довічне і зробити все можливе, щоб наші діти могли спокійно ходити вулицями.
Я не готовий сидіти і спостерігати, як у моїй країні хтось безкарно вирішує, кому жити, а кому – ні. Як закон стає вибірковим. Як люди зневірюються в можливості домогтися справедливості. Це шлях у нікуди. Я не хочу такого майбутнього для своїх дітей і для всіх нас, тому залишається тільки одне – і далі боротися.