+11 Київ
Коли я дзвонив мамі напередодні від'їзду, їй більше ніж 90 років, вона мене просила: "Не виступай, нічого не говори". "Чому?" – я запитав. На що мама мені сказала: "Вони тебе вб'ють".
– Чому, мамо?
– Тому що ти весь час сперечаєшся з урядом, ти весь час незадоволений чимось.
Я кажу, що я не сперечаюся, я висловлюю свій погляд. І сьогодні я хочу сказати, що я чекаю на рішення від президента (РФ Володимира Путіна. – "ГОРДОН"), відповіді на питання, яке ми обговорювали – доля Олега Сенцова. І президент сказав, що він думатиме над цією проблемою. Але я це говорю, тому що я, як і багато з нас, у неділю дивився те, що відбувалось у країні.
Фото: EPA
І мені здається, що держава робить велику помилку, поводячись так фамільярно з молодими людьми, зі школярами та студентами. Я кажу це тому, що я університетська людина. Я закінчив курс у Кабардино-Балкарському університеті, режисерська майстерня у нас. Юрій Камбулатович (Альтудов. – "ГОРДОН"), ректор, присутній тут, у цьому залі. І я кілька років був із нашими студентами. І я дуже добре знаю настрої молодих людей. Не тільки там, але й настрої молодих людей у центральній частині країни.
Не можна починати громадянську війну серед школярів і студентів. Треба почути їх. Ніхто з наших політиків не хоче їх почути. Ніхто з ними не розмовляє. Протягом багатьох років я звертався до Матвієнко (колишнього губернатора Санкт-Петербурга Валентини Матвієнко. – "ГОРДОН"), звертався до нашого теперішнього губернатора з проханням починати розмовляти з молодими людьми. Я ніколи не діставав позитивної відповіді. Вони бояться це робити. Чому? Це вже неможливо більше терпіти. І я хочу звернутися до наших депутатів. Чоловіків-депутатів, тому що жінки такого нового закону не ухвалять. Ухвалімо закон, що забороняє заарештовувати та взагалі торкатися до жінок, дівчат, які беруть участь у громадських акціях. Якщо ви бачили, що відбувалося...
Якщо ви бачили, що відбувалось у неділю, то ви бачили, як багато було цих жертв, коли за руки, за ноги хапали дівчат, школярок і тягли кудись. Грубо. Це було насильство. Цих людей треба розуміти. Вони зараз нарешті зрозуміли, що в країні відбувається. Ми багато разів, багато років говорили: "А де ж ви? Де ви, студенти? Де ви, школярі? Ви помічаєте, що ви всередині країни? Ви помічаєте, що в цій країні відбувається?" Було мовчання, їх не було. Ось вони з'явилися.
Але звичайно, головне наше з вами завдання – не обговорення політичних контекстів, а ми з вами повинні робити все, щоб гуманітарний розвиток нашого суспільства, наших молодих людей відбувався. Тому що все, що пов'язано з підміною просвіти, освіти якимись релігійними догматами, усе, що пов'язано з боротьбою та введенням у цивільний і політичний простір релігійних інституцій країни, призводить до розвалу країни. Я хочу звернути увагу на це. Я православним можу бути хоч на Північному полюсі, але Росія у мене тут. І тільки тут. Якщо тут почнуть люди з'ясовувати якісь такі відносини, то все інше взагалі перестане мати який-небудь сенс.
Фото: EPA
І останнє: я належу до тих режисерів, фільми яких багато хто не любить. Ну, загалом, не дуже показують. Або зовсім не показують. Це важко. Це прикро усвідомлювати, і деякі, усі останні фільми я змушений робити за межами Вітчизни своєї. Місяць тому я отримав з міністерства культури документ, у якому йдеться, що Міністерство культури солідаризується з рішенням не показувати, наприклад, "Російський ковчег" у Російській Федерації. Мені вже задзвонили якісь люди...
– (голос з залу): Хто?
Я не буду називати прізвищ. Ви всі прекрасно все розумієте. Мені вже дзвонили, що, може, якісь інші мої фільми потраплять під це клеймо. Ну я знаю, що в Чечні вони не дозволені до показу. Але Чечня – особливий сектор, не дуже має стосунок до нашої країни. Усі, хто сьогодні займається молоддю, усі, хто залучений до життя студентства, усі, хто пов'язаний з освітою – ми всі з вами повинні стояти міцно і в одному ряду. Ми повинні боротися за силу освіти. Тільки це позбавить нас від можливої дикості, від можливих політичних катастроф. Дуже дякую.
