+3 Київ
Керівник Піратської партії України Сергій Яригін опублікував у Facebook шість сторінок із семисторінкового документа (один аркуш – №4 – відсутній). За його словами, проект закону він отримав від інсайдера в Міністерстві внутрішніх справ, це – "погодження проекту законопроекту". Голова громадської організації "Національна асамблея України" Іван Пєтухов зі свого боку повідомив, що законопроект розробляла Національна поліція України, а опублікований документ – це копія, яку розсилали на погодження до МВС та інших відомств перед тим, як надіслати його на розгляд у Кабінет Міністрів.
Оригінальності документа в Нацполіції, МВС чи Кабінеті Міністрів не коментували, але його оформлення повністю відповідає тому, у якому вигляді урядові законопроекти вносять на розгляд Верховної Ради. Водночас у коментарі агентству "ЛІГАБізнесІнформ" Тетяна Попова, голова ради Телекомунікаційної палати України (громадської організації, що об'єднує телеком-операторів і провайдерів), підтвердила, що розроблення такого законопроекту дійсно відбувалося.
"Його розробляли згідно зі стратегією кібербезпеки, підписаною 15 березня 2016 року, та європейською Конвенцією про кібербезпеку, що діє ще з 2006-го. Його розіслали органам на вичитку, НКРЗІ (Національна комісія, що здійснює держрегулювання у сфері зв'язку та інформатизації. – "ГОРДОН") написала зауваження. Імовірно, у якомусь органі стався витік, і текст потрапив в інтернет", – зазначила вона.
На сайті НКРЗІ йшлося, що Нацполіція розіслала цей законопроект 20 квітня, і його розглядали на засіданні регулятора 16 травня. Комісія вирішила погодити проект "із зауваженнями", але суті цих зауважень у повідомленні не наведено.
З огляду на опублікований проект, Нацполіція пропонує імплементувати в українське законодавство положення Конвенції про кібербезпеку (її було підписано державами – членами Ради Європи у листопаді 2001 року в Будапешті, Україна ратифікувала документ у 2005 році, у 2006-му він набув чинності). Для цього поліція пропонує внести зміни в Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) та закон "Про телекомунікації".
Пропонують увести поняття "цифрові докази" і затвердити порядок збору такої інформації та її використання в розслідуванні; зобов'язати провайдерів установити необхідне для блокування сайтів обладнання за власні кошти (у нинішній редакції закону "Про телекомунікації" йдеться тільки про обладнання для збору даних, але не для блокування інтернет-ресурсів); і головне – дозволити слідчим і прокурорам блокувати доступ до інтернет-ресурсів без санкції суду на 24 години (протягом доби слідчий повинен надіслати до суду клопотання про більш тривале блокування). Зараз в Україні закрити доступ до сайта можна тільки за рішенням суду. У 2012 році, наприклад, Деснянський райсуд Києва вирішив заблокувати сайт "Дорожній контроль", який публікував матеріали про порушення правил дорожнього руху працівниками правоохоронних органів. Водночас для недавнього блокування російських соцмереж "ВКонтакте" і "Одноклассники", а також сервісів "Яндекс" і Mail.Ru, рішення суду не було потрібне: доступ до них закрили на підставі рішення Ради нацбезпеки та указу президента Петра Порошенка.
Крім того, опублікований законопроект передбачає створення реєстру заблокованих ресурсів.
У Російській Федерації схожі норми діють із 2012 року. Під приводом захисту дітей "від інформації, що завдає шкоди їхньому здоров'ю та розвитку", у РФ увели норму про позасудове блокування інтернет-ресурсів, які поширюють "екстремістську інформацію" і заклики до масових заворушень. Право блокувати сайти отримали, крім судів, Генпрокуратура Росії, податкова служба, Роскомнагляд і Росспоживнагляд, МВС і Федеральна служба з контролю за обігом наркотиків. На підставі цього закону Генпрокуратура РФ, наприклад, закрила опозиційні інформаційні сайти "Грани.ру", "Каспаров.ру", "Ежедневный журнал".
За даними проекту "Роскомсвобода" (його веде Піратська партія Росії), відтоді у РФ необґрунтовано заблокували 3,3 млн доменів.
Такі самі норми в Україні ухвалили в січні 2014 року, у пакеті законопроектів, відомих як "диктаторські". Тоді Верховна Рада теж увела поняття "екстремістських матеріалів" у кримінальне законодавство і дала Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сфері зв'язку та інформатизації, право обмежувати доступ до сайтів, які поширюють таку інформацію, або сайтів інформаційних агентств, які працюють без держреєстрації. Для цього потрібен був лише висновок експерта. Ці норми було скасовано до кінця лютого того самого року, після втечі тодішнього президента Віктора Януковича з країни.
Головна відмінність російського законодавства і "диктаторських законів" від проекту, підготовленого Нацполіцією, у тому, що рішення суду для блокування, навіть якщо документ ухвалять у нинішньому вигляді, як і раніше, буде необхідно. Партнер юридичної фірми "еПраво", адвокат Віталій Власюк зазначає, що в цьому проекті немає "жодної особливої "зради".
"Сучасне право, звичайно, дуже гуманне, але в низці випадків залишається жорстким. На жаль, так і треба, якщо ми дійсно хочемо захистити права громадян: спроби "підірвати" силові способи захисту прав людини вдарять по нас бумерангом, оскільки саме держава залишається головним гарантом дотримання наших із вами прав. До того ж у законопроекті містяться чіткі застереження про нацбезпеку і тяжкі злочини", – зазначив він у коментарі "ГОРДОНу".
Водночас глави майже 20 організацій, серед яких представники фінансової сфери, IT і музичної індустрії, надіслали до Кабміну, МВС, Мін'юсту, Нацполіції, Генпрокуратури листа з вимогою "зупинити насадження в країні практики тотального контролю за громадянами" і не погоджувати проект закону. У листі йдеться, що цей законопроект порушує Конституцію України, суперечить Цілям розвитку тисячоліття ООН, рішенням Суду ЄС і Європейського суду з прав людини, а також не відповідає європейській Конвенції про кібербезпеку, норми якої повинні були стати основою документа.
