-1 Київ
У КНДР закрито не просто доступ у соціальні мережі – обмежено доступ в інтернет у принципі, щоб захистити населення від "небажаної інформації". Вийти в мережу (у країні є місцевий аналог "усесвітньої павутини" – мережа "Кванмен", яку суворо цензурують) чи просто користуватися комп'ютером можна, тільки діставши офіційний дозвіл. Таке право мають лише кілька тисяч осіб. Водночас іноземці в Північній Кореї можуть користуватися 3G-інтернетом.
Як і в Північній Кореї, у Китаї обмежено доступ в інтернет. Знаменитий "Великий китайський фаєрвол" (офіційно він називається "Золотий щит", і його ввели в дію у 2003 році) запустили для "захисту державної безпеки". У країні недоступні Facebook, YouTube, Twitter, Instagram, Google і безліч інших сайтів. Обійти блокування можна за допомогою VPN-сервісів, але, наприклад, анонімайзер Tor у Китаї теж частково заблоковано.
В Ірані право на цензуру матеріалів, які "завдають шкоди основам ісламу і громадським правам", закріплено в конституції країни. Через це у 2006–2009 роках в Ірані заборонили YouTube, Facebook, Twitter, найбільший у світі сайт про кінематограф IMDb, політичні сайти та блоги, сайти з еротичним контентом. У 2012 році іранська влада оголосила, що збирається і зовсім відключити країну від інтернету, але цього так і не сталося.
Цензуру в Ірані називають найбільш жорсткою у світі. Фото: EPA
Інтернет-цензуру в Таджикистані ввели у 2006 році – напередодні президентських виборів: у країні заблокували кілька десятків сайтів, які публікували критичні матеріали про таджицьку владу. У 2012 році в Таджикистані ненадовго заблокували Facebook. "Немецкая волна" писала, що соцмережа відновила роботу тільки після особистої розмови глави "Таджиктелекому" Бега Зухурова із засновником Facebook Марком Цукербергом.
У 2014 році в Узбекистані заблокували Skype і Viber. Місцевий сайт UZMetronom писав, що популярні месенджери були заблоковані за рішенням національного оператора Uztelecom: нібито через ці сервіси компанія позбулася заробітку на міжнародних дзвінках.
Із 2000 року в Туркменістані монопольне право на надання інтернет-послуг має державна корпорація "Туркментелеком". Доступ у мережу контролює місцеве міністерство держбезпеки: щоб скористатися послугами інтернет-кафе, потрібно обов'язково показати паспорт, особисті дані користувача заносять у спеціальний журнал. Крім того, заблоковано іноземні новинні ресурси, а також соціальні мережі та месенджери.
Із 2007 року, коли Сапармурата Ніязова на посту президента змінив Гурбангули Бердимухамедов, ситуація трохи покращилася (наприклад, вартість підключення домашнього інтернету знизилася з $40 до $20 – за середньої зарплати приблизно $280 це досить дорого), але загалом залишилась на тому самому рівні.
У деяких країнах соціальні мережі і доступ в інтернет блокують іноді: переважно під час масових акцій протесту. Так практикує, наприклад, влада Єгипту, Туреччини і Венесуели. Схожа ситуація і в Пакистані: у країні за рішенням суду заблоковано YouTube, соціальні мережі блокують час від часу. Наприклад, у 2012 році Twitter у Пакистані заблокували на 12 годин через рекламу конкурсу зображень пророка Мухаммеда; у 2010-му з тієї самої причини блокували доступ до Facebook. У Саудівській Аравії теж періодично блокують контент, який суперечить принципам ісламу.
Доступ до соцмереж у Туреччині блокують під час масових акцій протесту. Фото: EPA
У Російській Федерації почали блокувати інтернет-ресурси з 2012 року, після того як Державна дума ухвалила закон "про чорні списки сайтів". Сторінки та цілі сайти блокують під приводом поширення "екстремістських матеріалів", порушення закону "Про персональні дані" (з цієї причини, наприклад, у 2016 році в Росії заблокували соціальну мережу для встановлення ділових контактів LinkedIn). Під заборону потрапили деякі опозиційні сайти, зокрема "Грани", "Каспаров.ру", "Ежедневный журнал". За даними "Роскомсвободы", до цього моменту в Росії необґрунтовано заблоковано понад 3 мільйони доменів.
У рейтингу свободи інтернету міжнародної організації "Репортери без кордонів" усі перераховані вище країни належать до "невільних". У 2016 році "частково вільна" Україна посідала 25-ту позицію, а Туреччина – у неї найвища позиція з "невільних" країн – 45-ту. Росія була на 51-му місці у списку із 65 держав.
Офіційно "Репортери..." поки не коментували блокування "ВКонтакте", "Одноклассников", Mail.Ru і "Яндекса" в Україні, але глава німецького відділення організації Крістіан Мур в інтерв'ю "Немецкой волне" назвав рішення української влади "неприйнятним утручанням у свободу думки і свободу преси".
Зі свого боку українська влада підкреслює: блокування російських сайтів – питання нацбезпеки, а не свободи слова. Президент Петро Порошенко говорив, що РФ використовує соціальні мережі для пропаганди і втручання в демократичні процеси у всьому світі. З такою позицією погодився Північноатлантичний альянс і – з застереженнями – Євросоюз.
Рейтинг свободи інтернету "Репортерів без кордонів" за 2016 рік. Зеленим позначені "вільні" країни, жовтим – частково вільні, фіолетовим – невільні. Карта: freedomhouse.org
