ГОРДОН
 
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Українець Поляков посідає третє місце за інвестиціями в космічну сферу США після Маска і Безоса – Колесник

В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" експерт в аерокосмічній сфері, радник голови Національного комічного агентства Андрій Колесник розповів, чого бракує Україні, щоб на правах повноцінного партнера ввійти в сім'ю космічних держав світу, у яких міжнародних проєктах беруть участь українські компанії, чому сьогодні вітчизняні стартапи у сфері космосу не можуть знайти фінансову підтримку, і чи так погано, що українські фахівці їдуть працювати за кордон.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Колесник: Ми виживаємо, замість того щоб розвиватися
Колесник: Ми виживаємо, замість того щоб розвиватися
Фото: Andrii Kolesnyk / Facebook
Олена ПОСКАННА
журналістка
В Україні терміново необхідно поміняти фінансування космічної галузі. Тоді ми могли б розраховувати не тільки на національного, а й на іноземного інвестора

– Для безлічі країн космос – передусім іміджева історія. А що в Україні?

– У нас усі дуже пишаються історією. І вважають, якщо в нас таке минуле, то й майбутнє буде успішним. На жаль, минуле тільки дає змогу всім говорити "Україна – космічна держава", але Україна де-факто на держрівні не займається тим, що мають на увазі під поняттям дослідження і використання космічного простору.

Коли торік ухвалювали зміни до космічного законодавства, вважали, якщо відкриють можливість займатися цією сферою приватному бізнесу, відразу з'являться люди, які захочуть вкладати гроші, і завдяки цьому галузь вдасться витягнути. Подивімося на результат: так, інтерес з'явився, кількість стартапів, які хотіли б почати свій бізнес у цій сфері, зросла, але знайти кошти для космосу виявилося фактично неможливо.

– Чому?

– Приватні інвестори не бачать такої зацікавленості, яка є в інших країнах. Подивіться на США чи Японію. Там розуміють, що космос може фінансувати не тільки держава або тільки приватний бізнес. Саме державно-приватне партнерство є найкращим механізмом розвитку галузі. У нас до цього так і не дійшли.

– Тобто стратегічно торік помилилися?

– Я б сказав, просто недоробили. Захотілося щось поміняти, але не все. Я був учасником цього процесу і бачив, наскільки не було бажання доводити до логічного кінця розроблення механізмів державно-приватного партнерства та впровадження нових форм фінансування з боку держави.

– Чому не захотіли?

– Мені здається, хотіли показати швидкі зміни, але не було чіткого розуміння, куди ми прагнемо потрапити. Тому просто вирішили: якщо знадобиться, ми зможемо потім ще змінити закони. Але оцінюючи політичну ситуацію сьогодні, видно, що швидко чергові зміни не відбудуться, на жаль.

ВІДЕО
Запуск ракети-носія Vega, виготовленої за участю українських компаній, 3 вересня 2020 року. Відео: ESA / YouTube

– На космічну галузь чекають проблеми?

– Звісно. Адже фактично ми нічого не змінили з погляду розвитку. Дали можливість, але не дали імпульсу. Сподіваюся, нове міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, віцепрем'єр Олег Уруський, який багато працював свого часу в космічній сфері, це розуміють і на своєму рівні запустять процес зміни законодавства.

В Україні терміново необхідно поміняти фінансування космічної галузі. Тут знадобляться певні зусилля з боку Верховної Ради, адже треба дозволити залучати іноземні інвестиції у стратегічні сфери. Тоді ми могли б розраховувати не тільки на національного, а й на іноземного інвестора. Поки фінансувати космічні проєкти в Україні фактично може тільки український бізнес. А він із великою підозрою поглядає в бік космосу.

У нас є фахівці, які мають величезний потенціал, здатні створювати дійсно революційні речі

– Зараз нам є що запропонувати світовому космічному ринку?

– Безумовно, є низка проєктів, які успішно реалізують. Хочу нагадати, що українські підприємства працюють над складниками ракет-носіїв Antares та Vega.

Перший ступінь американської ракети-носія Antares, яка доправляє вантажі на Міжнародну космічну станцію, є розробкою конструкторського бюро "Південне", її виробляють на об'єднанні "Південний машинобудівний завод". Четвертий ступінь європейської ракети Vega оснащено двигуном розроблення і виробництва дніпровських підприємств.

ВІДЕО
Третій 2020 року запуск ракети-носія "Антарес" відбувся 3 жовтня. Ракета вивела на орбіту транспортний корабель Cygnus, який доправив вантаж на МКС. Відео: SciNews / YouTube

У Харкові є підприємство FED, раніше найбільш відоме своєю цивільною продукцією – фотоапаратами під однойменною маркою (ФЕД). Згодом його було розділено на дві частини – приватну і державну. Приватний FED розробляє складники систем для авіабудування, космосу і демонструє гарні результати, зокрема щодо міжнародного співробітництва, а державний і далі тягне свою нелегку ношу. Чи виживе він, ніхто не знає.

Кілька років тому приватний FED виграв субконтракт на $5 млн у відомого європейського виробника супутників Thales Alenia Space. Компанія за останніми передовими технологіями сконструювала телекомунікаційний супутник. Для нього потрібно було розробити оригінальну систему терморегулювання. І з цим завданням впоралися українські фахівці. Вони створили унікальну систему, яку, до речі, можна застосовувати не тільки на цьому супутнику.

Річ у тім, що раніше телекомунікаційні супутники мали потужність до 14 КВт, а цей супутник – 22 КВт. У новому додатково встановлено багато апаратури, яка, незважаючи на останні досягнення у сфері космічної електроніки, усе ж інтенсивно споживає електроенергію й, отже, потребує постійної ефективнішої системи охолодження.


терморегулювальний гідроакумулятор для супутника. ЅЕЅ-17, який забезпечить телекомунікаційний зв'язок на геостаціонарній орбіті (36000 км). ЅЕЅ-17 - міжнародний проект, в якому задіяні компанії з США, країн Євросоюзу та України. Фото: wing.com.ua
Терморегулювальний гідроакумулятор для супутника ЅЕЅ-17 розробила та виготовила компанія FED спільно із Центром технічної фізики Державного аерокосмічного університету імені Жуковського "ХАІ". Фото: wing.com.ua


Сподіваюся, ця українська розробка буде затребувана як на Заході, так і в нас. Наприклад, якщо ми повернемося до розроблення українського телекомунікаційного супутника, це буде дуже важлива складова його частина. Також такі системи будуть корисними для реалізації програм з опанування Місяця.

Ще торік українське підприємство надіслало свій виріб замовникові. Наразі проводять випробування, і вже навесні наступного року супутник планують запустити на геостаціонарну орбіту Землі.

Окрім того, FED бере участь у розробленні двигунів для європейських космічних апаратів не на хімічному паливі, а на електричній тязі, і їх можуть використовувати як буксири в навколоземному просторі, на шляху до Місяця й далі.

– Я чула, що зараз готують до запуску першу приватну українсько-американську ракету.

– Ракета-носій Альфа компанії Firefly Aerospace – радше американська ракета, створена з частково українською участю, її можуть запустити вже 22 грудня цього року (запасний день – 31 грудня). Це проєкт вихідця з України Макса Полякова. Це винятковий випадок: Поляков посідає третє місце за інвестиціями в космічну сферу США серед приватного бізнесу після Ілона Маска (засновника SpaceX) і Джеффрі Безоса (засновника Amazon).

Поляков вкладає кошти насамперед в американський бізнес. Виробництво у нього у Штатах. Але він, будучи вихідцем з України і знаючи наш потенціал, за українським законодавством, наприклад, заснував компанію Firefly Aerospace Ukraine. Цей центр досліджень і розроблення допомагає створювати окремі складники для ракети, елементи для турбонасоса, двигунів, камер згоряння, трубопроводів тощо. Вони серійно збираються виготовляти це все на "Південмаші", а потім, після приймальних випробувань, обладнання постачають у США, де проводять остаточні тести у складі вже зібраного виробу або його складових частин. Підкреслюю, основне виробництво розташоване у США.



Поляков також вкладає гроші і в інженерні школи в Україні. Такі відкрито в Рівному, Дніпрі, Києві, Черкасах, Житомирі. Шукають серед студентів і нещодавніх випускників вишів тих талановитих, які зможуть допомогти розвивати бізнес. Адже в Полякова багато цікавих планів.

Він хоче побудувати потужнішу ракету Beta, спроєктувати і побудувати орбітальний буксир, який міг би транспортувати вантажі в космічному просторі між Землею та Місяцем, і хоче мати виробництво власних супутників. Тим більше, що у нього вже є компанія, зокрема філія в Україні, яка опрацьовує супутникові дані, використовуючи унікальні алгоритми, для застосування в різних секторах економіки і державної діяльності. Тобто він будує велику інтегровану компанію, й українські фахівці йому потрібні.

– Ще є схожі проєкти?

 – Ви, напевно, чули про японську місію "Хаябуса-2"? Це міжпланетна станція, яка вирушила до астероїда Рюгу, щоб узяти проби ґрунту, і тепер доправляє їх на Землю. За планами, скидання капсули, що повертається, відбудеться над територією Австралії на початку грудня. У межах цього проєкту японці запрошували міжнародних партнерів до розроблення деяких інструментів. Німецька організація з аерокосмічних досліджень DLR спільно із французьким космічним агентством CNES узяли на себе розроблення астероїдохода MASCOT, який скидали на астероїд для проведення досліджень.


Фото: hayabusa2.jaxa.jp
Автоматичну міжпланетну станцію "Хаябуса-2" запущено у грудні 2014 року. Вона призначена для забору зразків ґрунту з астероїда Рюгу. Зонд "Хаябуса-2" двічі висаджували на астероїд 2019 року. Фото: hayabusa2.jaxa.jp


Цей модуль містив певні елементи, пов'язані із системою терморегуляції. Ефективного пристрою теплопередачі в межах потрібних технічних характеристик для нього ніде не могли зробити. Із цим завданням впоралися лише фахівці кафедри теплоенергетичного факультету Київського політехнічного інституту. Їхня розробка виявилася оптимальною для німецько-французького інструмента. Ось так науковий заклад зміг дати цікавий результат для міжнародного науково-технічного співробітництва.

Цей науково-технічний контракт доводить, що у нас є фахівці, які мають величезний потенціал, здатні створювати дійсно революційні речі.



– А що зараз відбувається з розробленням ракети "Циклон-4М"? Раніше повідомляли, що і космодром у Канаді будуватимуть для її запуску, і що ми беремо участь у цьому проєкті.

– Космодром у провінції Нова Шотландія (Канада) є приватною ініціативою групи потенційних американсько-канадських інвесторів. Першою, але не єдиною, ракетою-носієм для використання вони бачать український "Циклон-4М". Це двоступеневий виріб, запропонований КБ "Південне", на основі розробок, які з'явилися під час реалізації вже невдалого проєкту "Циклон-4" зі стартовим комплексом на космодромі Алькантара (Бразилія вийшла із проєкту 2015 року).

Для нового варіанта у Дніпрі вже закінчили повний цикл випробувань двигуна (для використання на другому ступені), і можна сказати, що двигун, як сам, так і у складі ступеня, готовий для практичного застосування. Усі витрати покривали коштом, одержаним на реалізацію бразильського проєкту, зокрема і кредитним, виданим під державні гарантії.

ВІДЕО
Другий етап випробування рідинного (хімічного) ракетного двигуна РД861К. Цей двигун входить до складу третього ступеня ракети-носія "Циклон-4" і призначений для створення тяги та маневрування. Двигун розробило конструкторське бюро "Південне" й виготовив Південний машинобудівний завод. Відео: Yuzhnoye SDO / YouTube

Для першого ступеня необхідний новий маршовий двигун, створенням якого зараз займаються у КБ "Південне". Фінансування цієї частини залишається під питанням, оскільки ініціатори будівництва канадського космодрому чекають з України вже повністю розроблену і готову до використання ракету-носій і мають намір закуповувати її як єдине ціле, тільки коли вона буде готовою для комерційного використання.

На мою думку, саме відсутність джерела стабільного фінансування для завершення робіт над "Циклон-4М" (передусім першого ступеня), а також технічні питання, які виникли, насамперед через проблеми з необхідністю розв'язання питань щодо імпортозаміщення, – ставлять під сумнів швидку появу цього виробу на канадській землі.

На жаль, доводиться констатувати, що подальше зволікання може поставити хрест на комерційному використанні "Циклон-4М" через появу конкурентів у цьому сегменті на світовому ринку послуг. Вони можуть запропонувати в півтора раза дешевше вартість виведення аналогічних за ваговим критерієм корисних навантажень на відповідні орбіти.

Світовий космічний ринок до 2040 року має зрости до $1 трлн. Він бурхливо розвивається

– Скільки компаній в Україні працює на космос?

 – Якщо брати держкомпанії, то в управлінні Державного космічного агентства ще нещодавно було більше ніж 20 підприємств, які формально працювали на космос. Що стосується приватних компаній, то їх на сьогодні можна перерахувати на пальцях. Ще кілька років тому суб'єктам космічної діяльності видавали ліцензії. Причому не компанії як такій, а на конкретний контракт, або постачання, або вид робіт. У 2015–2017 роках, наприклад, видавали понад 100 дозволів на рік. Потім цей вид регулювання скасували.

– Можливо, космічний ринок здається для України не дуже перспективним – витрат багато, а доходи сумнівні?

– Світовий космічний ринок до 2040 року має зрости до $1 трлн. Він бурхливо розвивається. Лише США і щороку додають 8–10% до свого обсягу. Це дуже перспективно. Але без держпідтримки, без прогресивного законодавства, без механізмів взаємодії із приватним сектором ми не зможемо відкусити шматок пирога від цього ринку.

– Якщо так вигідно, то чому в нас не вкладають у космічну сферу? Тому що ми такі бідні?

– Потрібно не так уже й багато грошей. 2,5 млрд грн на рік на науково-технічну діяльність я вважаю оптимальною цифрою. Це надалі може країні принести в 10 разів більше грошей через нові робочі місця, податки тощо. Такого обсягу інвестиція могла б підняти нашу космічну галузь на той рівень, коли нами знову зацікавилися б у світі. Ми змогли б повернутися в сім'ю космічних держав і стати повноцінними учасниками міжнародних проєктів. А поки нам виділяють гроші на те, щоб ще рік якось протриматися. Ми постійно виживаємо, замість того щоб розвиватися. У нас відбувається деградація. І поки залишається така система фінансування, ми нічого не зможемо досягти.


Фото: Andrii Kolesnyk / Facebook
Колесник: Будь-який інженер без профільної роботи деградує. Треба постійно мати можливість творити, розвиватися, здобувати нові знання і досвід, брати участь у науковій і технічній роботі. Фото: Andrii Kolesnyk / Facebook


На жаль, торік не дістали підтримки мої пропозиції про диверсифікацію космічної програми, щоб можна було мати окреме фінансування з боку держави космічної науки, оборонного космосу, й окреме співфінансування приватного бізнесу в космічній сфері. А коли буде привід повернутися до цього питання наступного разу, невідомо.

Наприкінці весни космічне відомство започаткувало преакселераційну програму для стартапів Yangel Big Bang. Хотіли, по-перше, подивитися, чи є в нас ініціативи в цьому напрямі, а по-друге – оцінити, чим держава могла б їм допомогти. На цю програму записалося 47 колективів, які оцінюють як стартапи. Із заявок дібрали майже 20 проєктів. Я консультував багато з них із технічного погляду і можу сказати, що частина стартапів дійсно має великий потенціал. Одна заявка мені дуже сподобалася, і її, до речі, внесено в майбутню загальнодержавну науково-технічну програму, яку розробляють на наступні п'ять років. Є проєкти, які за відповідних інвестицій можуть дати гідний результат. П'ять-шість колективів точно можуть розвиватися і випустити конкурентоспроможний на космічному ринку продукт. Нам бракує тільки механізму підтримки.

– Могли б розповісти докладніше про проєкт, який потрапив до держпрограми, чим він вас підкорив?

– Його вирішили занести в розділ "Проведення наукових космічних досліджень" проєкту держпрограми із трохи зміненим призначенням і назвою – "Гравісат". Це буде угруповання мініатюрних космічних апаратів для космічної системи моніторингу надзвичайних ситуацій. Окрім, наприклад, прогнозування сейсмоактивності, також може бути використано для побудови 3D-моделі гравітаційного поля Землі. І в далекій перспективі стати основою для розгортання аналогічних угруповань для досліджень інших небесних тіл, зокрема Місяця, який, як уже відомо, рясніє поки не до кінця вивченими й усе ще непередбачуваними гравітаційними аномаліями.

Узагалі, життя і технології бурхливо розвиваються. Наша молодь бере участь у хакатонах NASA і Європейського космічного агентства. Але молодим не вистачає підтримки. Їм простіше поїхати працювати до Європи чи Азії, куди постійно запрошують наших науковців та інженерів. У США теж їдуть. Але там складніше знайти роботу за кваліфікацією, тому що за американським законодавством в авіаційній і космічній сфері можуть працювати тільки громадяни США.

– Часто політики скаржаться, що українці тікають з України. Це погано, що наші фахівці їдуть за кордон?

– Будь-який інженер без профільної роботи деградує. Треба постійно мати можливість творити, розвиватися, здобувати нові знання і досвід, брати участь у науковій і технічній роботі. Залишившись без роботи, українські інженери, науковці шукають і знаходять можливості. Тим більше, що такі фахівці затребувані в Європі й Азії. І є напевно багато прикладів, про які ми не знаємо, тому що українці за фактом працюють на результат інших країн. Це прикро.

Не треба забувати, що в нас ще є науковці. Вони знаходять можливість працювати за міжнародними проєктами, грантами, контрактами. Є, наприклад, фахівці з космічної погоди, які щороку беруть участь у роботі науково-технічного підкомітету комітету ООН щодо космосу. Є науковці, які працюють в астрономічних (астрофізичних) обсерваторіях України. У нас унікальний за розмірами і можливостями комплекс радіотелескопа під Харковом. Його просто необхідно модернізувати, щоб він став конкурентоспроможним у світі. І це цілком реально.

ВІДЕО
Радіотелескоп під Харковом. Відео: Vladimir Saenko / YouTube

– Ви згадали радіотелескоп і роботу обсерваторій. Наскільки багато в Україні таких об'єктів, здатних не просто функціонувати, а й давати результат?

– Є обсерваторії в Києві в Голосієво, де намагаються працювати й реалізовувати міжнародні проєкти. Є в Одесі. Оптичну систему представлено кількома обсерваторіями, які спостерігають за космічною ситуацією, за кометами, астероїдами. Але це доволі містечкова, внутрішньоукраїнська, не під'єднана до світової система. Ця проблема виникла дуже давно, тому що цією сферою завжди займалися військові. Хоча треба сказати, що завдяки окремій бюджетній статті ці об'єкти непогано фінансують через Національний центр управління та випробувань космічних засобів. І в цієї бюджетної організації в рази більше грошей, ніж у всієї космічної програми. Там працюють і військові, і цивільні фахівці, потихеньку відбувається модернізація.

Величезною втратою для української науки стала втрата Кримської обсерваторії з її унікальним місцем розташування, де був найбільший в Україні оптичний телескоп і багато обладнання, якого немає в інших обсерваторіях країни. Також ми втратили один із найбільших у світі радіотелескоп під Євпаторією. Там же був центр космічного зв'язку, через який у радянські часи керували всіма міжпланетними місіями, а з часів здобуття незалежності – українськими супутниками.

Зокрема планували звідти керувати й телекомунікаційним супутником "Либідь", який так і не злетів (як установив Лондонський арбітражний суд, що розглядав "форс-мажорний" позов, проєкт зупинив головний підрядник – канадська фірма MDA через анексію Криму з боку Росії. Для управління цим супутником було спеціально закуплено й уже на той момент установлено сучасне імпортне обладнання. Ми все це втратили разом із Кримом, і ця втрата сьогодні також обмежує спроможність України як космічної держави.

ВІДЕО
Євпаторійський радіотелескоп РТ-70. Відео: Andrei Nikitine / YouTube
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації