+17 Київ
19 липня 2017 року Державною Думою Російської Федерації ухвалено низку змін до федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" та статей 8 і 14 федерального закону "Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації".
Ухвалили, та й грець з ними. Здавалось би, саме так слід було відреагували на цю пересічну новину, якби зазначені зміни не зачіпали інтересів України. Тим більше, що події кількох останніх років свідчать про нестримне бажання офіційної Москви постійно втручатись у внутрішні справи незалежної України. Так, спочатку РФ "відгукнулась" на стогін "пригнобленого" Україною російськомовного населення Криму, анексувавши частину території "братської" держави. Потім, виявивши неабияку послідовність у реалізації своїх далекосяжних великоімперських планів, вдалась до окупації окремих районів Донецької та Луганської областей.
Результати проведеного нами дослідження змісту законодавчих новел північного сусіда, на наш погляд, є ще однією яскравою ілюстрацією агресивної по відношенню до України поведінки Кремля. Однак цього разу у РФ вирішили "подбати" про знедолених українських громадян та надати прихисток тим із них, які, не витримавши лихої долі, висловили бажання залишити батьківщину, змінивши при цьому громадянство.
Подавши заяву про відмову від наявного громадянства України та отримавши громадянство РФ, особа матиме реальну можливість уникнути кримінальної відповідальності в Україні
Перш за все привертає увагу запровадження РФ спрощеної процедури прийняття до громадянства РФ осіб, які вирішили позбутись громадянства України (виділено авторами. – "ГОРДОН"). "Великодушний" російський законодавець вирішив поширити зазначені законодавчі новели виключно на громадян України. Так, змінами до пункту "в" частини другої статті 14 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" передбачається, що відмова громадянина України від громадянства України здійснюватиметься шляхом направлення цим громадянином заяви про відмову від наявного у нього громадянства України до уповноваженого органу цієї держави. Рішення щодо надання такій особі громадянства РФ прийматиметься на підставі нотаріально завіреної копії заяви особи про відмову від наявного у неї громадянства України.
Таким чином, рішення про надання громадянства РФ прийматиметься незалежно від того, чи припинено особі громадянство України, чи ні.
Зазначений підхід до удосконалення законодавчого регулювання питання прийняття до громадянства видається неприпустимим, адже його реалізація з великою вірогідністю може призвести до подальшого ускладнення україно-російських стосунків та настання інших негативних наслідків. Так, статтею 18 закону України "Про громадянство України" встановлено пряму заборону, якою вихід із громадянства України не допускається, якщо:
- особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; або
- стосовно цієї особи в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню.
Цією ж нормою також визначено, що датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу президента України.
19 липня 2017 року, голосування в Держдумі РФ за законопроект про процедуру особливого порядку видавання російських паспортів українцям. "За" 409 депутатів із 415 присутніх. Фото: duma.gov.ru
Однак, ухвалюючи зміни до статті 14 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" Держдума РФ свідомо проігнорувала наведені вище вимоги українського законодавства. При цьому у статті 16 федерального закону "Про громадянство" містяться приписи, подібні до тих, що передбачені статтею 18 Закону України "Про громадянство України". Так, заяви про видачу повідомлення про можливість прийому до громадянства РФ та поновлення у громадянстві РФ відмовляється особам, які:
- мають не зняту чи непогашену судимість за вчинення умисних злочинів на території РФ або за її межами, що визнаються такими у відповідності до федерального закону (пункт "ж" статті 16);
- переслідуються в кримінальному порядку компетентними органами РФ або компетентними органами іноземних держав за злочини, що визнаються такими у відповідності до федерального закону (до винесення вироку суду чи прийняття рішення у справі) (пункт "з" статті 16).
Тож, подавши до уповноваженого державного органу РФ нотаріально завірену копію заяви про відмову від наявного у неї громадянства України та отримавши на підставі цього документа громадянство РФ, особа матиме реальну можливість уникнути кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення та убезпечити себе від кримінального переслідування з боку правоохоронних органів України. Адже після надання такій особі громадянства РФ офіційна Москва однозначно відмовить Україні у її видачі, оскільки в частині 1 статті 61 конституції РФ записано, що громадянин РФ не може бути висланий за межі РФ або виданий іншій державі.
Держдума РФ створила заохочувальні норми для громадян України, які вчинили або продовжують вчиняти злочини на території Донецької та Луганської областей
Подібні наслідки також матимуть місце у разі надання громадянства РФ особі, щодо якої судом України постановлено обвинувальний вирок, що набрав законної сили та підлягає обов’язковому виконанню, адже ухваленими Держдумою РФ змінами до статті 14 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" створено передумови для ухилення такою особою від подальшого виконання цього вироку.
Таким чином, Держдума РФ створила заохочувальні норми для громадян України, які вчинили або продовжують вчиняти злочини на території окремих районів Донецької та Луганської областей. Мовляв, робіть що заманеться, Росія-матінка вам усе простить!
Крім того, відповідно до вказаних змін, особа після отримання громадянства РФ, складатиме присягу громадянина РФ.
У новому тлумачному словникові української мови "присяга" визначається як урочиста офіційна обіцянка додержуватись певних зобов'язань, клятва вірності якій-небудь справі. Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. (Новий тлумачний словник української мови: у 3 т. /укл.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – 2-ге вид., випр. − К. : Вид-во "Аконіт", 2004 − Т. 2: А-К. – 2004. − 928 с.).
Однак про урочистості з приводу цієї "знаменної події" у житті новоспечених громадян РФ, у вказаних законодавчих новелах немає жодного згадування. Натомість, складання присяги означатиме, що особа бере на себе низку зобов’язань, а саме:
- додержуватись конституції та законодавства РФ, прав і свобод її громадян;
- виконувати обов’язки громадянина РФ на благо держави та суспільства;
- захищати свободу та незалежність РФ;
- бути відданим Росії, поважати її культуру, історію та традиції.
Такий крок видається цілком логічним, особливо для новоспечених громадян РФ із числа тих, про які йшлося вище. На знак подяки за виявлену "материнську турботу" можна поклястися у вірності не те що РФ, а самому дідькові.
Системний аналіз положень законодавчих актів РФ дає підстави під порушенням присяги розуміти вчинення особою проступку (вчинку) проти інтересів держави та суспільства, який суперечить покладеним на громадянина РФ обов’язкам, що може призвести до приниження авторитету держави та перешкоджає подальшому виконанню цією особою своїх обов’язків. Разом з тим, слід зазначити, що законодавством РФ поки що не встановлено юридичної відповідальності власне за порушення присяги громадянина РФ. Не передбачено введення в дію таких приписів й ухваленими змінами.
На відміну від України (згадаймо Сакашвілі), Держдума РФ хоча б формально убезпечила особу від свавілля чиновників, які приймають рішення про припинення громадянства
Ухваленими 19 липня 2017 року змінами розширено перелік підстав для скасування рішень з питань громадянства РФ (стаття 22 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації"). Вказаною нормою передбачається, що рішення про набуття або припинення громадянства РФ підлягає скасуванню за наявності однієї з таких підстав:
- якщо буде встановлено, що це рішення прийнято на підставі поданих заявником підроблених документів чи свідомо неправдивих відомостей, або
- у разі відмови заявника від складення присяги громадянина РФ.
Особливої уваги заслуговує застосована російським законодавцем форма нормативно-правового закріплення зазначених підстав для скасування рішень з питань громадянства РФ. Так, ухваленими змінами передбачено скасування рішення про надання громадянства РФ на підставі повідомлення заявником завідомо неправдивих відомостей щодо зобов'язання дотримуватися конституції РФ і законодавства РФ (стаття 22 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації"), якщо при зверненні із заявою про набуття громадянства РФ або про поновлення громадянства РФ заявник:
- не мав наміру нести обов'язки, встановлені законодавством РФ для її громадян;
- метою набуття громадянства РФ було проведення діяльності, що становить загрозу основам конституційного ладу РФ.
Системне тлумачення цієї законодавчої новели дає підстави стверджувати, що рішення про набуття громадянства РФ підлягає скасуванню лише за умови доведеної в судовому порядку сукупності зазначених обставин. Тож у разі невиконання (неналежного виконання) особою обов'язків, встановлених законодавством РФ для її громадян, але за відсутності констатованої в судовому порядку мети – проведення діяльності, що становить загрозу основам конституційного ладу РФ, рішення про набуття (поновлення) громадянства РФ не підлягатиме скасуванню на підставі повідомлення заявником завідомо неправдивих відомостей щодо зобов'язання дотримуватися конституції РФ і законодавства РФ.
Варто звернути увагу, що факт використання підроблених документів або повідомлення завідомо неправдивих відомостей встановлюватиметься в судовому порядку та констатуватиметься вироком суду, який набрав законної сили. Тож у цьому випадку, на відміну від України (згадаймо обставини припинення громадянства України М. Сакашвілі), Держдума РФ хоча б формально убезпечила особу від свавілля чиновників, які приймають рішення про припинення громадянства через наявність зазначеної підстави. Однак правову оцінку цьому ганебному для демократичного суспільства інциденту ми запропонуємо в нашій наступній публікації.
Такий підхід, як видається, суперечить положенням Європейської конвенції про громадянство
Викликає подив (якщо не сміх) ще один "законодавчий шедевр" від російського законотворця. Вчинення особою хоча б одного зі злочинів (готування до злочину або замаху на злочин), передбачених статтями 205, 205-1, частиною другою статті 205-2, статтями 205-3 – 205-5, 206, 208, частиною четвертою статті 211, статтями 281, 282-1 – 282-3 і 361 КК РФ, або хоча б одного зі злочинів (готування до злочину або замаху на злочин), передбачених статтями 277–279 і 360 Кримінального кодексу РФ, якщо їх вчинення пов'язане зі здійсненням терористичної діяльності прирівнюватиметься до встановлення судом факту повідомлення завідомо неправдивих відомостей щодо зобов'язання дотримуватися конституції РФ і законодавства РФ.
Такий підхід, як видається, суперечить положенням Європейської конвенції про громадянство, якою встановлено виключний перелік підстав втрати громадянства ex lege (за законом. – "ГОРДОН") або на ініціативу держави-учасниці. Так, у пункті "в" частини першої статті 7 Конвенції записано, що держава-учасниця може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства ex lege або з ініціативи самої держави-учасниці у випадку набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування будь-якого суттєвого факту, що має відношення до заявника, а пунктом "d" – якщо поведінка особи серйозно зашкоджує життєво важливим інтересам держави-учасниці (Європейська конвенція про громадянство).
Як видно, у Конвенції зазначені обставини виокремлено як самостійні підстави втрати громадянства ex lege або на ініціативу держави-учасниці. Тому їх імплементація у національне законодавство має передбачати їх відтворення у редакції статті 7 Конвенції.
Ухваленими змінами до федерального закону РФ "Про громадянство Російської Федерації" Держдума РФ фактично ототожнює різні за змістом та формою правові підстави втрати громадянства, що з юридичної точки зору видається неприпустимим. Застосований Держдумою РФ підхід також суперечить усталеній практиці формування норм законодавства про кримінальну відповідальність, яка не передбачає ототожнення різних за ступенем та характером суспільної небезпеки діяння.
Крім того, слід зазначити, що частиною першою статті 7 Європейської конвенції про громадянство встановлено виключно підстави втрати громадянства ex lege або на ініціативу держави-учасниці. Проте у статті 22 федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" передбачено підстави для скасування рішення про набуття або припинення громадянства РФ. Тож у разі встановлення в судовому порядку факту використання особою підроблених документів або повідомлення нею завідомо неправдивих відомостей для втрати громадянства РФ уповноваженим органом скасовуватиметься рішення про припинення громадянства РФ. Якщо така особа уже набула громадянство (підданство) іншої країни, скасування рішення про припинення громадянства РФ неминуче призводитиме до виникнення у неї множинного (подвійного) громадянства.
Відповідно до присяги, особа, що набула громадянства РФ, братиме на себе зобов’язання захищати свободу та незалежність РФ
Ватро звернути увагу також на пункт присяги, відповідно до якого особа, що набула громадянства РФ, братиме на себе зобов’язання захищати свободу та незалежність РФ. Тож цілком імовірно, що "новоспечені" громадяни країни-агресора будуть залучатись до здійснюваних РФ окупаційних дій на території України (у Криму, а також окремих районах Донецької та Луганської областей), що призведе до ще більшої ескалації протистояння в цих регіонах. До таких умовиводів можна дійти на підставі наступних суджень.
Очільники РФ уже неодноразово демонстрували усьому світові своє зневажливе ставлення до взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань. Яскравою ілюстрацією цієї тези може слугувати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 року, у статті 2 якого записано, що "…Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів" (Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією).
Однак, незважаючи на взяті на себе зобов’язання щодо взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права, РФ у 2014 році анексувала Крим та розпочала окупацію окремих районів Донецької та Луганської областей.
Те саме слід очікувати від РФ щодо виконання нею вимог статті 21 Європейської конвенції про громадянство, якою передбачено, що "… особи, які мають громадянство двох або більше держав-учасниць, повинні виконувати свій військовий обов'язок стосовно лише однієї із цих держав-учасниць" (стаття 21, Європейська конвенція про громадянство).
При цьому необхідно зазначити, що РФ підписала, але так і не ратифікувала цю Конвенцію, а ухваленими змінами до норм національного законодавства РФ лише вкотре підтвердила своє небажання додержуватись приписів зазначеного міжнародно-правового документа.
Жириновський запропонував надати громадянство РФ усім мешканцям Донбасу, щоб після чергового перепису можна було заявити, що кількість населення Росії досягла 150 млн
Привертає увагу й те, що зміни до федерального закону "Про громадянство Російської Федерації" та статей 8 і 14 федерального закону "Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації" 19 липня 2017 року ухвалено одноголосно всіма присутніми на засіданні Держдуми РФ народними депутатами.
При цьому у своєму виступі з мотивів Володимир Жириновський (ЛДПР) запропонував надати громадянство РФ усім мешканцям Донбасу, щоб після чергового перепису населення Росії можна було заявити, що кількість населення країни-агресора досягла 150 мільйонів. Олег Нілов ("Справедливая Россия") пафосно назвав цей документ "законом року та таким, що є важливим як для РФ, так і для України". Представник від фракції Компартії РФ відзначив, що ухвалення цього закону має надзвичайно важливе значення для Ростовської області, у якій зараз проживає більшість біженців із Луганської та Донецької областей. Тож маємо цілком прогнозований для сучасної РФ повний "одобрямс"!
Лідер фракції ЛДПР у Держдумі Володимир Жириновський під час обговорення законопроету про спрощену процедуру набуття українцями громадянства РФ. Фото: duma.gov.ru
Таким чином, доводиться констатувати, що ухвалені 19 липня 2017 року Держдумою РФ зміни до федеральних законів "Про громадянство Російської Федерації" та "Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації" є продовженням неоголошеної нетринітарної війни проти України.
(Доктрина тринітарної війни передбачає триєдність "уряд – армія – народ" як головних компонентів війни, тобто війна ведеться урядом за допомогою армії за рахунок або від імені свого народу. Нетринітарна війна – це коли відсутній хоча б один із вказних елементів. На наш погляд, війна, яку веде РФ проти України, має два елементи: уряд і збройні сили. Третього елементу – народу – тут не має).
Ці зміни являють собою яскравий приклад нехтування прогресивними міжнародно-правовими принципами запровадження у внутрішньодержавному праві норм, що стосуються громадянства, а також підтвердженням свідомого штучного створення парламентом РФ передумов для подальшого поширення в Європі поліпа тризму (подвійне або множинне громадянство. – "ГОРДОН").
У такий спосіб офіційна Москва намагається ще більше погіршити україно-російські стосунки та ускладнити процес вирішення збройного конфлікту на сході України.
Маємо цілком прогнозовану страусячу реакцію офіційного Києва на чергові провокаційні дії Кремля
Внесені зміни до федеральних законів "Про громадянство Російської Федерації" та "Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації" у разі їх практичної реалізації створюватимуть додаткові перепони у застосуванні норм українського законодавства, що регулюють правовідносини у сфері кримінального судочинства та виконання судових рішень.
Пересічний українець може поцікавитись: як на все наведене вище відреагувала українська влада? Ніяк. Жодного офіційного коментаря, жодної офіційної заяви з приводу зазначеної події автори статті у ЗМІ не знайшли. Лише на сторінках "Української правди" з посиланням на джерело з Державної міграційної служби України зазначається, що "…закони Росії не можуть змінити процедури позбавлення українського громадянства, і відповідно припинити громадянство України може лише указ президента". Тобто маємо цілком прогнозовану страусячу реакцію офіційного Києва на чергові провокаційні дії Кремля.
З цього приводу варто навести інший приклад. Так, 7 серпня 2017 року МЗС України висловило протест послу Польщі в Україні Яну Пєклу через можливе запровадження польського паспорта нового зразка, на сторінках якого планують зображувати польські військові поховання у місті Львові. У прес-службі МЗС пояснили, що Україна розглядає такі наміри як недружні, які негативно впливають на розвиток стратегічного українсько-польського партнерства. Наша держава виступає проти політизації окремих історичних фактів, які шкодили б розвитку взаємовигідного стратегічного партнерства між Україною і Республікою Польща.
На наш погляд, наведене вище є ще одним підтвердженням того, що до влади в Україні прийшли палкі поціновувачі так званих подвійних стандартів та вибіркового підходу до реалізації державної політики, які у стосунках з іншими державами в одних випадках демонструють доволі жорстку позицію, в інших – занурюються в пісок і чекають добрячого штурхана від інститутів громадянського суспільства.
