Є ймовірність, що Путін нікого не налякав, а підштовхнув до правильних рішень 

Саміт НАТО в Анкарі. Напередодні.

7–8 липня у столиці Туреччини відбудеться зустріч лідерів держав Альянсу за участю президента України.

Ще два місяці тому ця подія мала максимально суперечливий і незначущий вигляд. Трамп конфліктував із європейськими партнерами щодо Ормузу. У Європі був свій роздрай. Тому особливих сподівань не було.

Тепер я б сформулював так: є потенціал, однак у якому напрямі його буде конвертовано, станом на зараз невідомо. Саме тому і Україна, і – особливо – Росія доклали додаткових зусиль для створення вигідного контексту.

1. Путін зробив такі кроки.

По-перше, у ніч із 1-го на 2 липня Росія атакувала Київ, убила 30 цивільних лише у столиці, водночас кілька днів поспіль завдавала відверто терористичних ударів по Сумах, Запоріжжю, Харкову, Дніпру, Херсону й інших містах прифронтових регіонів, не кажучи вже про фронтові Слов'янськ і Краматорськ.

По-друге, 3 липня (напередодні ювілею США і як тло для розмови із Трампом) Путін влаштував огидний перформанс із "захопленням Костянтинівки".

По-третє, наступного дня Кремль скерував на похорон аятоли Хаменеї пияка Медведєва. Очевидно, за задумом сукупність цих дій мала продемонструвати сильну позицію Москви.

Однак ефект, схоже, виявився протилежним.

Символом РФ на цьому етапі є жалюгідний вигляд експрезидента Росії, який ледве боровся з абстинентним синдромом. Озброєний агресивний пияк може бути небезпечним, але межі його могутності очевидні.

Скажу чесно, я сумнівався, що Путін завдасть ще одного удару в ніч із 5-го на 6 липня. Судячи з реплік офіційних джерел та експертів, не тільки я сумнівався – багато хто очікував удару 6–7 липня.

Але, мабуть, результати "масажування" Трампа й лідерів НАТО в Москві визнали настільки незадовільними, що вирішили посилити.

Як гіпотеза: Кремль зсунув удар на день раніше, оскільки Україна відмовилася брати участь у фарсі навколо Костянтинівки.

Міноборони РФ публічно ініціювало кількагодинний режим тиші 6 липня, нібито "для обміну тілами загиблих". І пропонувало Україні до 12.00 5 липня заявити про згоду. Коли згоди не надійшло, ударили ракетами по Києву, щоб витіснити цю історію.

Бо вона явно доводить: Путін "узяв" Костянтинівку авансом, хоча там ситуація дуже важка. Саме тому РФ хотіла за кілька годин підтягнути до міста свої війська, аби форсувати процес.

Не вийшло.

У підсумку Росія вбила в Києві ще щонайменше 15 цивільних і приблизно 60 осіб поранила, також сім осіб убито Росією і 29 поранено формально в Київській області (Вишневе, по суті, – Київ).

Фото загиблої сім'ї у зруйнованій багатоповерхівці буде наочною демонстрацією того, у чому зараз Росія сильна: в організації воєнних злочинів.

Це гранично чіткий сигнал: без перехоплювачів балістики Київ перетворюється на тир для росіян, як і всі інші міста на півночі, сході й півдні України. НАТОвські лідери мають окреслити якусь позицію.

Окрім оперативного передання Україні протиракет і нарощування їх виробництва, є ще щонайменше дві опції – виконання вже затверджених санкцій (у російських ракетах повно західного комплектування) і допомога в масштабуванні далекобійних засобів (щоб восени по РФ щоночі летіло 1 тис. дипстрайків усіх видів).

Є ймовірність, що Путін нікого не налякав, а підштовхнув до правильних рішень. Незабаром побачимо.

Що зробила Україна?

1. У ніч із 5-го на 6 липня сили оборони України продемонстрували широкий спектр приголомшливих результатів, які можна згрупувати у блоки "нафта" і "Крим".

У блоці "нафта" СБУ разом із колегами з інших відомств здійснила успішний візит до Ярославської області, де вкотре дотягнулася до об'єктів Ярославського НПЗ, а також охопила своєю турботою пов'язану з ним НПС "Ярославль" (на чому служба спеціалізується).

Усе це – у межах демонтажу великого вузла виробництва і транспортування нафти / нафтопродуктів на експорт через Балтику, а також – у Московський регіон. До Балтики ще – відомості про пошкодження об'єктів у порту Усть-Луга і Висоцьк.

Окрім того, СБУ повідомила (а карта пожеж NASA підтвердила) про візит на ТОВ "Первый завод" (Калузька область, орієнтир – н.п. Полотняний завод). Це НПЗ середніх розмірів, який переробляє 1,2 млн тонн нафти, виробляє бензини, дизель, гас, моторне мастило, мазут тощо. Його краса – це один із небагатьох НПЗ безпосередньо поряд із Москвою (140 км) і на заході РФ загалом.

Пробуксовування цього заводу в моменті просаджує можливості маневру пальним як на користь угруповання інтервентів на нашому північному кордоні, так і на користь російської столиці.

І, нарешті, фішка тижня (а то й місяця) – перша результативна атака на монструозний Омський НПЗ. Дрони ССО подолали дистанцію орієнтовно 3 тис. км (тільки по прямій – 2500 км) і випилили на якийсь час щонайменше одну критично важливу установку потужністю 8,5 млн тонн перероблення. Днями був ознайомчий візит, із нього зробили правильні висновки, вони – на обличчі любих росіян.

Про Омський НПЗ написано за останній час стільки, що немає сенсу повторюватися. Лише маленьке уточнення: окрім циклопічної потужності (приблизно 22 млн тонн на рік, перше-друге місце в РФ, головний завод на схід від Уралу), завод в Омську виробляє орієнтовно 1 тис. видів різноманітних продуктів, це дуже сучасний багатопрофільний нафтохімічний комплекс у структурі "Газпром-нефти".

Тобто, ймовірно, спад не тільки щодо бензину / дизеля / гасу, а й за ланцюговою реакцією – на інших підприємствах, які зав'язані на спеціалізовану продукцію Омська.

Отже, щодо "нафти" напередодні саміту НАТО Україна:

• уперше дотягується до найбільшого НПЗ РФ на відстані 2500+ км;
• укотре шарпає великий вузол у Ярославлі (для чого треба облетіти Москву);
• термосить НПЗ у Калузькій області (знову ж таки – надкушуючи потік поблизу Москви);
• тримає в тонусі порти на Балтиці (Усть-Луга, Висоцьк, трохи раніше був СПб).

Додатковий штрих: знищено пускову ЗРК С-400 у Брянській області.

Діапазон дії – на картинці: від Балтики до Сибіру. Раніше був континентальний масштаб, тепер уже офіційно – міжконтинентальний.

1. Блок "Крим" не менш наочний.

По-перше, з погляду зачищення елементів російської ППО:

• СБУ продовжила погром ангарів на військовому аеродромі у Гвардійському;
• також служба уразила ЗРГК "Панцир-С2" і мобільну вогневу групу поблизу Сімферополя;
• СБС уразили пускову установку С-400 неподалік Керчі;
• СБС атакували РЛС "Небо-У" (район Керчі).

По-друге, із метою від'єднання російського окупаційного угруповання у Криму від пального СБУ і СБС атакували нафтовий термінал і нафтобазу "ТЕС-1" у Керчі.

Також СБС дотягнулися до двох танкерів, які перевозили пальне з Таганрога у т.о. Крим.

По-третє, у межах зниження бойових можливостей окупантів на півострові СБС атакували чергову підстанцію. У підсумку відпрацювання по енергооб'єктах привело до того, що по всьому Криму й окупованій частині Херсонської області фіксували блекаут різної тривалості…

Ось на такому тлі лідери країн НАТО збиратимуться в Анкарі. Станом на ранок 7 липня "звіт" напевно буде "уточнено".

Чи означає це, що неприємних сюрпризів не буде? Зовсім ні. Про що свідчить, наприклад, учорашня заява міністра оборони Польщі щодо оприлюднення інформації про всю допомогу Україні з 2022 року.