Місяць тому ми планували пережити зиму. Зараз плануємо, як доїхати додому 

Коли я вчора їхала з Харкова до Києва, герої репортажу, а потім офіціант у кафе сказали на прощання: "Бережіть себе в Києві". Усі роки повномасштабної війни цю фразу раніше казала я, коли прощалася з кимось у Харкові.

Ранок почався з обстрілу росіянами житлової багатоповерхівки в Печерському районі. Там я зустріла 11-річну Мілану, яка розказала, як їм із мамою врятували життя її шкарпетки.

"Я довго збиралася до школи, мама сварилася, що я не можу вибрати шкарпетки, і ми запізнимося. Але якби ми вийшли не на дві хвилини пізніше, по нас би влучили уламки", – каже вона й показує розбиту машину мами.

Зі зйомки на Печерську я довго їхала через тривоги у свій район. І приїхала "вчасно" на обстріл офісного центру. Люди, які загинули просто на проїжджій частині та біля зупинки, не мали навіть кількох хвилин, щоб кудись сховатися після оголошення тривоги.

"Мій брат говорив зі мною по телефону, коли попав під обстріл. Я почула тривогу, кілька хвилин, вибух – а потім тишу в телефоні", – розказувала Ганна. Її брат живий, але сильно поранений.

Місяць тому ми планували, як пережити зиму. Зараз плануємо, як доїхати з роботи додому. Горизонт планування – кілька хвилин, які є після тривоги. Якщо вона є.

Джерело: Yulia Surkova / Facebook