Настрій Трампа – не єдиний тривожний дзвіночок
Настрій Дональда Трампа – не єдиний тривожний дзвіночок нинішнього саміту в Анкарі.
Напередодні турецькі силовики заарештували понад 200 протестувальників. Але це ніщо, порівняно зі справжнім полюванням на опозицію, яке Ердоган веде останніми роками. Раніше це викликало обурення колег по блоку. Порушення прав людини, авторитарні тенденції, поступове знищення громадянського суспільства – усе це перераховували серед причин, чому Туреччину досі не прийняли до ЄС.
НАТО – блок оборонний, але з ким цю оборону будувати – питання першорядної важливості. Принаймні було донедавна. Але становище Туреччини в Альянсі змінюється.
Сьогодні це друга за чисельністю армія у блоці. Її оборонний експорт зростає на тлі воєн у Європі й на Близькому Сході. Відкриті канали комунікації як із Москвою, так і з Києвом, а також участь в іранських переговорах роблять Ердогана важливим посередником. І все це дає Анкарі важелі, яких у неї раніше не було.
В обмін на все це західні союзники обирають не помічати ані арешту мера Стамбула й сотень опозиційних політиків, ані руйнування судової незалежності, ані того, що Ердоган роками балансував між НАТО й Москвою, купуючи російські С-400 і блокуючи розширення Альянсу.
Для Ізраїлю в цьому є пряма проблема. Ердоган – один із найпослідовніших і найгучніших критиків Ізраїлю на міжнародній арені. Він розірвав дипломатичні відносини з Ізраїлем, називає його лідерів воєнними злочинцями й активно використовує палестинську тему у внутрішній і зовнішній політиці. І тепер ця людина стає дедалі ціннішим і незаміннішим союзником для Заходу, включно зі США.
Що сильніші позиції Туреччини в НАТО, то більше західним союзникам доведеться на це зважати. А отже, і на його риторику, і на його позицію щодо Ізраїлю.
Джерело: Leonid Nevzlin / Facebook
