Не треба про стійкість. Я ледве ходжу 

Я в'їхала до Києва, коли російські ракети обстрілювали місто. Співали птахи, лунали вибухи – усе це здавалося сюрреалістичним. На жаль, багато жертв.

У наших друзів більше немає квартири – усе згоріло вщент. Вони вижили лише тому, що спустилися в метро. Там ховалося багато людей, як ви можете бачити на фото. Я поспала дві години й пішла на роботу. У такий день, коли всі втомлені й не виспалися, мені хочеться обійняти кожну людину на вулиці.

Російська імперія впаде, але ми вистоїмо. Не треба розповідати нам, які ми стійкі. Ця стійкість народилася з необхідності.

Я й сама ледве можу ходити від виснаження та недосипу. Якщо можете, будь ласка, зробіть щось, щоб підтримати людей в Україні, які борються за свободу й не мають жодного наміру здаватися.

Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook