Путін продаватиме це за поступки в Україні
Отже, у РФ планують (до того ж через окремий закон) створити "супер-ТВР", до якого входитимуть території Далекосхідного федерального округу. Зі входженням частини територій Арктики.
Сама ідея ТВР (територій випереджального розвитку) і пізніше створюваних ТВСЕР (територій випереджального соціально-економічного розвитку) не є новою. Це такий собі аналог вільних економічних зон. Де, залежно від територій, є податкові (до повного звільнення від податку на прибуток), митні (нульова ставка на ввезення обладнання, а в деяких – режим "митного складу") і навіть міграційні (спрощений режим залучення іноземних фахівців) пільги.
До того ж, хоча ТВР і ТВСЕР вважають синонімами, по факту, перші створювали раніше і з більшим набором "подарунків" інвесторам. Другі, переважно на Півночі, мають такий собі "гібридний" формат – ними керують багато в чому за домінантної участі місцевої влади регіонів, де їх створили.
Чому це так важливо? ТВР виникли від самого початку на Далекому Сході. І незабаром такі території в регіоні стали опорними точками китайського бізнесу. У сенсі, повністю китайського – з китайським менеджментом, китайськими робітниками, китайськими порядками всередині. Теоретично РФ могла б отримати із цього технологічний ривок місцевої (і національної) економіки. Та от у Пекіні не поспішають вводити на території технологічні виробництва. Видобувати ресурси – так, передавати технології – дуже обережно. У підсумку економічно ДФО дедалі більше й більше стає "філією" економіки КНР.
Зі свого боку, Пекін із зацікавленням дивиться на ТВСЕР в Арктиці. Адже арктичні морські шляхи – пріоритет. І дістати можливість створення (і володіння) там опорних портів означає отримати в розпорядження те, що ще нещодавно мало назву "Севморпуть". У Кремлі запускати китайські компанії не поспішають. Лячно. Ба більше, якщо згадати "дух Анкориджа", то Путін активно "продавав" Трампу саме Арктику (як ресурси, так і судноплавство) і доступ до бізнесу й ресурсів Далекого Сходу.
Для Вашингтона таке важливо в контексті стримування Пекіна – контролювати логістику нового транспортного коридору й конкурувати за ресурсну базу Далекого Сходу. А розвиток відносин із Росією в цьому контексті є політикою стримування Китаю (зіграти в Москву проти Пекіна). Путін розуміє цю логіку і продає її (і продаватиме) в обмін на поступки на українському напрямі. Як у момент укладення угоди про замороження (та її виконання), так і після того, через повернення в "західну" економіку й підтримку США в цьому питанні.
Але "віддати Арктику" США, проігнорувавши інтереси КНР, лячно. Крім того, Вашингтон бажає входу на Далекий Схід, де вже вкоренилися китайські компанії. Та й для самої Росії "китаїзація Далекого Сходу" стає проблемою. Особливо на тлі ударів по "нефтянке", торгівлі.
Я вже писав, що для будь-якої імперії підтримання "зв'язаності" територій є питанням виживання. А якщо є проблеми не тільки з рухом товарів, а й навіть із "польотами до Росії" (чи то аеропорти закриті, чи то пального немає), регіон досить швидко й безболісно переорієнтується на новий, як кажуть у Москві, "центр ухвалення рішень". Тобто буде і соціально, і політично дедалі більше схилятися до КНР. Тут повертаємося до ідеї "супер-ТВР". Скасовувати старий податковий режим не можна. Але можна об'єднати всі ТВР в один суперкластер. Формально – розширити можливість роботи в пільговому режимі на величезну територію. Фактично – розмити межі старих ТВР. До того ж з урахуванням помилок, які були на Далекому Сході. Старий "поріг входу" – 500 тис. російських рублів (менше ніж $10 тис.) – був дуже вигідним для малого китайського бізнесу. Збільшують у 10 разів – до 5 млн руб. А коли запрацює нова система, можна частину "старих ТВР" просто скасовувати. У такий спосіб Кремль розраховує, з одного боку, "розмити" китайське домінування на згаданих територіях. Або намагатися залучити більші компанії – щось більше, ніж заготівля лісу чи десяток теплиць.
Але найголовніше – "супер-ТВР" стає вигідною темою для торгу. Адже обмеження щодо території знімаються – практично на весь федеральний округ. І можна торгувати можливостями входу як зі США, так і з іншими країнами. Простіше кажучи, улаштувати аукціон. Не зараз (закон ще не ухвалили), а 2027 року. Поки ж – продавати перспективи. І намагатися обміняти їх на позиції сильних держав щодо України.
Але тут для Кремля є кілька проблем.
1. Позиція як США, так і КНР. Обом державам невигідна повна поразка Росії. Але їм невигідна й поразка України (як чинник, який посилює амбіції РФ). А от послаблений Кремль цілком улаштовує як Вашингтон, так і Пекін.
2. Загроза для самої Росії. Якщо цілий регіон дістане можливість перейти на власні податкову, митну, міграційну системи – ось тобі й справжня "федералізація". І реальне віддалення від Москви. У Кремлі це бачать, і тому курирувати "супер-ТВР" запропоновано на рівні уряду і Держдуми. Але на певному моменті в таких керівників може настати "момент вибору": вигідніше бути одним із "урядовців" чи першим і головним у великій СЕЗ?
Але поки варто спостерігати за ідеєю. І очікувати на новий вояж російських переговірників до США вже найближчого місяця.
Фото: Ігар Тышкевіч / Facebook
