Історія киянки, чий дім зруйнували росіяни, увійшла до музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова 

За словами жінки, все відбулося за одну мить. Найбільший жах – усвідомлення, що доньки заблоковані під руїнами. Розгрібати завали вручну не наважувалися через смертельний ризик – поруч був газовий балон, який міг здетонувати від будь-якого необережного руху.

"Балон на 50 л. Якби він вибухнув, то все б завалилося і ніхто б не врятувався. Коли прийшли сусіди, хотіли нас відкопувати. Я сказала, що не треба, тому що тут поки що все тримається. Ми дихаємо, ноги не притиснуті, нічого не притиснуто. Ми просто чекаємо служби, тому що вони обережно це дістануть. Бо був ризик, що воно поїде далі. І от це було страшно", – розповіла киянка.

Наймолодша донька Аліса майже не постраждала й змогла вибратися через вікно. Старша Єва, попри власні поранення, витягла з-під меблів затиснуту Зоряну, знайшла для всіх теплий одяг і почала організовувати евакуацію.

"Я перевірила, чи всі живі. Увесь час ми перегукувалися. Я отримала поверхневі рани, синці та гематоми. У той момент я бачила, що в мене на піжамі кров, але її було небагато. Ще діяв адреналін, я не відчувала травм", – пригадує Єва Батченко.

Будинок, який сім'я облаштовувала понад 10 років, був повністю зруйнований російськими окупантами. Якраз напередодні прильоту жінка пофарбувала ванну в будинку, надіслала чоловіку-військовому фото оновленого інтер'єру й дуже тішилася родинним затишком. Тепер житло, усі речі та спогади, пов’язані з цим місцем, остаточно втрачено.

Байда, яка працює психотерапевткою, після пережитого сфокусувалася на процесі зцілення власної сім'ї та самої себе. Адже після обстрілу їм доводиться починати життя з нуля.

"Диво, що будинок склався, а не згорів, і всі вижили. У нас травматизація всієї родини – на рівні легкої ДТП. Мені було важко просто вийти в магазин, тому що навколо багато всього: усе шумить, усе яскраве. Мене просто накривало, я починала плакати. Мої навички допомагали мені стабілізувати себе. Поплакала, встала, пішла, зробила. Я сподіваюся, що ми швидко відбудуємося і повернемося додому. Це моя земля, вона мені належить", – сказала жінка.