"Лобіст із мандатом". Як останній глава уряду Януковича прийшов у Держдуму й зайнявся енергетикою РФ
Сім'я Арбузова веде розкішне життя в Москві, але в декларації він цього не вказав
Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com (архів)
Топчиновник команди Януковича Сергій Арбузов за 12 років після втечі з України повернувся у велику політику – тепер російську. В Україні він очолював Нацбанк, був першим віцепрем’єром за часів Миколи Азарова й після його відставки приблизно місяць пробув в.о. прем’єра. А тепер він пройшов до Держдуми (до того ж, що нетипово для його колишніх колег, – не від "Единой России") і став першим заступником голови комітету з енергетики. Як складалася доля Арбузова після втечі, які активи він приховав від російського нагляду і хто стоїть за його спиною – у матеріалі "ГОРДОН".
Кар’єра в Україні
До вищих ешелонів влади Арбузов прийшов як протеже Януковича. Або, як нешанобливо писали деякі ЗМІ, "гаманець Януковича" – утім, цим прізвиськом нагороджували багатьох, і насамперед воно належало все ж олігарху Сергієві Курченку. Арбузова правильніше було б назвати "скарбником Януковича".
До приходу патрона до влади Арбузов був маловідомим банкіром, очолював невеликий банк "Донеччина" (котрий пізніше став "УкрБизнесБанком"), який ЗМІ пов’язували із сином майбутнього президента. Як писав пізніше ще один утікач, екснардеп Олег Царьов, Арбузов був у "команді молодих керівників, яких привів Саша Янукович".
Коли батько "Саші Януковича" став главою держави, 34-річний Арбузов очолив Національний банк. Саме це призначення "Українська правда" назвала "остаточним утвердженням "Сім’ї" як найпотужнішої групи впливу в Україні".
На посаді голови Нацбанку, як зазначали ЗМІ, Арбузов роками мав найбільшу зарплату серед топчиновників – 2011 року вона становила 140 тис. грн на місяць. Водночас його дружина зуміла за рік заробити вчетверо більше за чоловіка.
У грудні 2012 року Арбузов став першим віцепрем'єром. На цій посаді він офіційно курував сфери аграрної політики і продовольства, економічного розвитку, торгівлі, соціальної політики, фінансів, доходів і зборів.
Але головним напрямом його роботи, як свідчили пізніші розслідування, був фактичний перерозподіл фінансових потоків в інтересах "Сім’ї" – найближчого оточення Януковича. У цьому процесі брала участь і сім’я поменше – його власна. У судових матеріалах фігурував сумарно приблизно 1 млрд грн, який пройшов через рахунки близьких родичів Арбузова у 2010–2014 роках. Азаров у цей період, за оцінкою "Економічної правди", був "весільним генералом", який нібито "щось вирішував", тоді як "дерибанщики" заганяли економіку в рецесію.
28 січня 2013 року, у розпал Революції гідності, Азаров подав у відставку з посади прем’єр-міністра. Виконувачем його обов'язків став Арбузов (юристи тоді стверджували, що це незаконно). 24 лютого пресслужба Арбузова заявила, що він нібито "на лікарняному", хоча перед цим його бачили в Москві. 27 лютого Рада відправила у відставку весь попередній Кабмін і обрала новий уряд на чолі з Арсенієм Яценюком – так закінчилося недовге "прем’єрство" Арбузова.
Читайте також
Щодо Арбузова українські правоохоронці відкрили кілька розслідувань, однак жодне з них не завершилося вироком. Зокрема, його підозрювали в розтраті через зловживання службовим становищем за кількома епізодами. Однак 2023 року провадження щодо розтрати понад 117 млн грн на створення телеканала "Банковское телевидение" закрили через закінчення строку досудового розслідування. Справа про розтрату 220 млн грн на спецзв’язок для "Укртелекому" також ні до чого не привела. У 2017 році Інтерпол зняв Арбузова з міжнародного розшуку. У 2025 році Вищий антикорупційний суд підтвердив, що арешти рахунків Арбузова більше не діють.
Арбузов з 2014 року був під обмеженнями ЄС за незаконне привласнення державних коштів. Але 2021-го його виключили із санкційного списку. Тодішній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба пояснив, що ЄС скорочує санкційний список осіб з оточення Януковича, оскільки сама Україна не демонструє прогресу в розслідуванні їхніх справ.
У жовтні 2026 року ЄС знову ввів санкції проти Арбузова – за участь у незаконних виборах до Держдуми.
Діяльність у Росії
Після втечі до Москви Арбузов виступав як економічний експерт. У 2014 році він створив і очолив Центр досліджень країн СНД і Центрально-Східної Європи, відкрив "скромний офіс у діловій частині Москви з українськими прапорами на столах і етажерках" й активно брав участь у токшоу на російському телебаченні, де критикував політику нової української влади.
У різні роки він пророкував Україні "третій Майдан голодних людей", банкрутства банків, колапс фінансової системи, крах економіки та "сповзання країни у прірву". Але запевняв, що готовий повернутися в Україну й очолити уряд "зі своєю командою та програмами відновлення економіки".
А у 2026-му заявив, що "бачить мир" між РФ та Україною, і потрібно "відновити нормальні добросусідські відносини, які були".
УНІАН повідомляло, що живе він в елітному районі Рубльовка в Москві. Були й чутки, що він оселився в окупованому Криму. За даними свіжого розслідування проєкту "Можем объяснить" Explainer, старший син Арбузова щонайменше до 2025 року володів 150-метровою квартирою в елітному московському будинку, а дружина ексміністра з молодшим сином оселилися в котеджному селищі в Підмосков’ї. Офіційною адресою самого Арбузова-старшого водночас було вказано "однокімнатну квартиру в типовому дев'ятиповерховому будинку спального району Черемушки".
Таємні активи
До Держдуми Арбузов обрався "як бідняк": вказав нульовий дохід за 2025 рік і лише один банківський рахунок із залишком 266 тис. руб. (приблизно 150 тис. грн) – ні нерухомості, ні автомобілів, ні часток у компаніях. Щоправда, у звітності вказано купівлю Range Rover для дружини, у 13 разів дорожчого за офіційний трирічний дохід подружжя.
Як з’ясували журналісти Explainer, сім’я приховала таємний фонд на 5,6 млрд руб. (приблизно 3,15 млрд грн), десятки офшорів і кілька бізнесів в окупованому Донецьку.
Старший син Арбузова, Сергій, ще у 2015-му зареєстрував у Росії компанію "Викинг-Недвижимость". Протягом дев’яти років компанія нібито належала закордонній фірмі – але 2025 року Арбузов-молодший через суд розірвав угоду на тій підставі, що покупець йому так і не заплатив. Станом на кінець 2025 року активи компанії становили 325,9 млн руб. (приблизно 182,2 млн грн).
Ця компанія, зі свого боку, пов’язана із закритим особистим фондом "Юго-Восток Инвест". Зареєстрований у жовтні 2024 року фонд очолила Анастасія Кучер, яка із жовтня 2023 року керувала "Викинг-Недвижимостью" Арбузова-молодшого. Збігається й адреса реєстрації обох компаній у підмосковному Одинцово. Станом на кінець 2025 року активи фонду сягнули майже 5,6 млрд руб. (приблизно 3,16 млрд грн). Ім’я його засновника закрито від загального доступу.
Дружина ексвіцепрем’єра-втікача займається власним бізнесом. Вона оформила на себе 2024-го й 2025 року дві компанії в окупованому Донецьку. Одна з них, "Донрегион Инвест", володіє майже 1 тис. м² у донецькому бізнес-центрі "Столичный". Обидві угоди в декларацію не потрапили.
Нова роль
Пропагандою на російських телеканалах Арбузов не обмежився: він – один із небагатьох підсанкційних утікачів, хто вирішив продовжити у РФ політичну кар’єру. І несподівано досяг успіху: цієї осені він став депутатом Державної думи РФ від партії "Справедливая Россия", а також першим заступником голови думського комітету з енергетики.
Як депутат він має намір "вирішувати проблеми" окупованих росіянами українських областей.
"Я представляю нові регіони: Севастополь, Крим, Запоріжжя, Херсон, Донецьк, Луганськ. У нас великий перелік міст і регіонів. У кожного є свої труднощі, свої проблеми, завдання, будемо їх вирішувати", – заявив Арбузов російським пропагандистам.
Документи про компанії його родини свідчать, що з деякими із цих територій у його оточення вже пов’язані комерційні інтереси: дружина володіє донецькими компаніями, а фонд під керуванням директора компанії сина брав участь у севастопольському земельному спорі.
Щоправда, схоже, що реальної популярності серед російських виборців він не має. Навіть Z-блогери, відомі своєю підтримкою війни й російської влади, критикували рішення адміністрації президента допустити до Думи українського політика – утікача.
"Він займався розпилом бюджету й віджиманням активів під кришою Януковича. Арбузову вистачило двох років, щоб розвалити у країні все – політику, економіку, державу – і довести країну до Майдану 2014 року... Це та людина, яка персонально більше винна у втраті України, ніж Янукович", – обурювався (зараз видалений) Z-канал "Донецкая пехота".
Для кризис-менеджменту й захисту Арбузова від російських патріотів знадобилося вступитися Царьову із запевненнями, що Арбузов – "банкір і фінансист дуже високого рівня", який "і раніше, і останнім часом багато робив для нашої спільної справи, але не афішував своєї роботи".
Навіщо ж насправді російській владі потрібен Арбузов у Думі? Є кілька версій.
У політику РФ Арбузова просував головний спонсор і перший заступник голови "Справедливой России", віцеспікер Держдуми Олександр Бабаков, стверджують джерела Explainer у партії. Бабаков історично пов’язаний з українським енергобізнесом через компанію VS Energy International. Після початку війни його активи в Україні конфіскували – включно із частками в обленерго, готелях і металургійних заводах. Після виборів він став куратором думського комітету з енергетики, у якому Арбузов обійняв посаду першого заступника голови.
Український аналітик Вадим Денисенко пов’язує ймовірні завдання Арбузова в Думі з бізнесом на окупованому Донбасі. За його версією, куму Путіна Вікторові Медведчуку, який, імовірно, дістав контроль над частиною колишніх активів Курченка, міг знадобитися "лобіст із мандатом". Цю роль аналітик відводить Арбузову. З Медведчуком він пов’язує і входження Бабакова в український енергобізнес. Простіше кажучи, Медведчук може бути тіньовим спонсором керівництва партії.
Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко також вбачає в ситуації вплив Медведчука. За його інформацією, фінансовий контроль над "Справедливой Россией" зараз у структур, пов’язаних саме з ним. Занесення Арбузова до передвиборчих списків партії Андрющенко вважає важливим сигналом.
"Кремль не відмовляється від використання українських колаборантів. Навпаки, їх продовжують тримати в резерві для роботи на окупованих територіях та як інструмент демонстрації нібито "українського представництва" в російській політичній системі", – підкреслив він.
Як читати ”ГОРДОН” на тимчасово окупованих територіях
Читати
