Поки США бомблять Іран, Трамп дозволив ядерні розроблення сусідній країні. У чому річ? 

Офіційним обґрунтуванням ударів по Ірану в червні 2025 року була саме ядерна загроза з боку Тегерана. Трамп неодноразово говорив, що удари по об'єктах у містах Фордо, Натанз та Ісфахан мали раз і назавжди закрити питання іранської бомби. Пізніше, під час одного з раундів переговорів, іранська сторона сама заявляла, що має 460 кг урану, збагаченого до 60%, чого досить для створення 11 зарядів.

За оцінками незалежних експертів із питань ядерного нерозповсюдження в регіоні, удари США пошкодили інфраструктуру, залучену до збагачення ядерної сировини, але не знищили ані її запасів, ані профільних фахівців. Інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) за рік після початку війни так і не змогли провести перевірку.

Водночас саме заяви Трампа про перемогу над ядерною загрозою з боку Ірану стали підставою для переговорів із саудівцями: мовляв, якщо головної небезпеки більше немає, то й запобігати поширенню атома в сусідів немає сенсу. Спостерігачі вважають, що ця риторика, м’яко кажучи, не ґрунтується на фактах, які можна перевірити.

Довгий шлях Ер-Ріяда до мирного атома

Саудівська Аравія домагалася права на власну атомну програму в кількох американських президентів. Переговори щодо рамкової угоди вели ще з адміністрацією Джорджа Буша – молодшого, а із 2019 року офіційний Ер-Ріяд публічно обіцяв одержати повний цикл – від видобування урану до його збагачення й використання власних технологій. Паралельно західні розвідки фіксували, що королівство нелегально розпочало розвиток ядерного потенціалу – так, за сприяння Китаю у країні, ймовірно, було побудовано підприємство з перероблення уранової руди (uranium yellowcake facility). Окрім того, Саудівська Аравія могла фінансувати значну частину пакистанської ядерної програми в обмін на потенційний доступ до частини вироблених у майбутньому боєзарядів.

Переговори про повноцінну угоду тривали й під час першого строку Трампа, пізніше, за часів Джо Байдена, з'явилася чітка рамка: ядерна співпраця як винагорода Саудівській Аравії за приєднання до "Угод Авраама" – серії договорів про нормалізацію дипломатичних відносин між Ізраїлем та арабськими державами. Після атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року й війни в Газі, яка почалася після неї, перспектива саудівської нормалізації відносин з Ізраїлем відсунулася, і угода зайшла у глухий кут.

Хронологія нових переговорів

Лютий 2026 року. З'являються перші повідомлення про те, що Вашингтон готовий дозволити Саудівській Аравії певну форму збагачення урану. Демократи в Конгресі одразу ж звинувачують адміністрацію в "капітуляції" перед Ер-Ріядом на тлі розгортання конфлікту з Іраном.

Травень. Під час візиту Трампа до Саудівської Аравії джерела Reuters повідомляють: адміністрація фактично відв'язала ядерні переговори від умови щодо нормалізації відносин з Ізраїлем, що вже саме собою є значною поступкою порівняно з підходом Байдена.

Середина липня. The Wall Street Journal із посиланням на американських посадовців повідомляє, що Трамп остаточно схвалив угоду. Офіційні цілі – розвиток мирної атомної енергетики, диверсифікація енергетичного балансу, а також "обмін технологіями і знаннями". Згідно з умовами, сторони протягом двох років проведуть спільне дослідження, чи є збагачення урану на території королівства економічно виправданим; якщо так – США побудують підприємство під контролем "жорстких заходів безпеки", якщо ні – Саудівська Аравія на 10 років відмовиться від ідеї збагачення самостійно або з іншими партнерами.

22 липня. У штаб-квартирі міненерго США у Вашингтоні міністр енергетики Кріс Райт і його саудівський колега, принц Абдулазіз бін Салман підписують "мирну ядерну угоду про десятиліття співпраці вартістю в десятки мільярдів доларів", а також окрему двосторонню угоду про гарантії.

23 липня, ранок. Трамп публікує допис у Truth Social: схвалення угоди тепер "повністю залежить" від приєднання Саудівської Аравії до "дуже шанованих і успішних "Угод Авраама" – тобто до нормалізації відносин з Ізраїлем. Президент також заявляє, що жодного збагачення урану в угоді нібито немає – хоча буквально напередодні про це говорили джерела одразу кількох видань.

Прес-секретарка Білого дому Керолайн Лівітт підтверджує: якщо саудівці не приєднаються до "Угод Авраама", "угоди не буде". Саудівські дипломати, за свідченнями журналістів CNN, були просто приголомшені: угоду вважали закритим питанням, урочиста церемонія підписання вже відбулася.

Що саме дістав (або ні) Ер-Ріяд

Головна особливість документа – у тому, чого в ньому немає, зазначають ЗМІ. CNN і Wall Street Journal наголошують, що договір із саудівцями дуже відрізняється від "золотого стандарту" аналогічних угод Вашингтона. Наприклад, згідно з угодою з ОАЕ 2009 року Абу-Дабі назавжди відмовився від збагачення й перероблення ядерних речовин, а також погодився на постійний контроль МАГАТЕ.

Саудівський же варіант не потребує від королівства допуску інспекторів на ядерні об'єкти в будь-який час. Зате, вказує Semafor, угода фактично "витісняє" із проєкту Китай і країну-агресора Росію, надаючи США ексклюзив на ймовірні контракти.

Чому Трамп змінив умови

Причина раптового розвороту, судячи з реакції американських ЗМІ, цілком буденна. Щойно новина про підписання поширилася, республіканський істеблішмент сприйняв її вороже. Редакція консервативної The Wall Street Journal наголошувала, що ця угода зародилася ще за часів Байдена як винагорода за нормалізацію відносин з Ізраїлем, а тепер Ер-Ріяд отримує винагороду від Трампа, нічого не давши натомість, – і висловила надію, що саудівці все ж запропонували щось іще. Флагман трампістів – Fox News – обговорював угоду в тому самому скептичному дусі.

Саме ця критика, за даними джерел CNN, вплинула на рішення Трампа заблокувати угоду в її нинішньому вигляді. Співрозмовники журналістів стверджують, що нинішнього президента особливо зачепило порівняння із "сонним Джо". Це, ділилися зі ЗМІ соратники Трампа, залишається однією з найнадійніших "кнопок", на яку можна натиснути, щоб дістати від нього реакцію.

Що далі

Підписана угода не потребує підпису Трампа – вважають, що він уже з нею погодився через уповноваженого представника виконавчої влади – міністра енергетики, який уклав договір. Документ вирушає в Конгрес – це обов'язкова вимога ст. 123 закону США про атомну енергію. Якщо протягом 90 днів безперервної роботи законодавчий орган не ухвалить спільну резолюцію про незгоду, угода автоматично набуває чинності.

Сенатор-демократ Едвард Маркі назвав те, що відбувається, спробою розвинути в Саудівської Аравії (за його характеристикою, авторитарної держави, яка воює) технології, що ведуть до ядерної зброї, одночасно розв'язавши війну проти Ірану під приводом запобігання саме такому сценарію.

Директорка з питань політики нерозповсюдження Асоціації з контролю над озброєннями Келсі Девенпорт закликала конгресменів від обох партій відхилити або скоригувати угоду, щоб не відчиняти двері для поширення ядерної зброї на Близькому Сході ще ширше.

The Guardian прогнозує ще більші ризики: сам факт того, що США погодилися на подвійні стандарти щодо Ер-Ріяда, завдає шкоди світовому режиму нерозповсюдження – тим паче на тлі закінчення строку дії останнього договору про контроль над озброєнням між США й Росією і стрімкого зростання китайського арсеналу. Спадкоємний принц бін Салман неодноразово заявляв, що якщо в Ірану з'явиться бомба, Саудівській Аравії "доведеться теж її отримати", зазначає видання.

Ядерний баланс регіону

Ядерна зброя на Близькому Сході є лише в однієї країни – в Ізраїлю. За оцінкою Асоціації з контролю над озброєннями, ізраїльський арсенал нараховує приблизно 90 боєголовок, водночас запасів розщеплювального матеріалу вистачило б орієнтовно на 200. Водночас Тель-Авів проводить політику "ядерної двозначності", ніколи офіційно не підтверджуючи й не спростовуючи наявності бомби.

Тель-Авів проводить політику "ядерної двозначності"

Найближчий сусід, який володіє атомною зброєю, – Пакистан. Ісламабад офіційно визнає статус ядерної держави із приблизно 170 боєголовками. Експерти вказують, що пакистанську програму із самого початку створювали як "ісламську бомбу" з розрахунком на підтримку багатих союзників із Перської затоки, особливо Саудівської Аравії.

Стверджують, що в обмін на фінансування Ер-Ріяд дістав щось на зразок негласного опціону – можливість у майбутньому отримати ядерні технології або навіть боєголовки "у разі гострої потреби".