Російські військові розстріляли автомобіль волонтера в окупованих Пологах. Історія Халіда Харченка 

Халід народився в Афганістані, однак більшу частину життя провів в Україні. Після початку повномасштабного російського вторгнення він став волонтером: збирав і доправляв на блокпости їжу, воду, одяг і амуніцію.

"Мій чоловік родом з Афганістану. Народився в Кабулі у 1978 році в родині військового. У 1979-му там також почалася війна. Коли Халіду виповнилося шість років, батьки відправили його на навчання: спочатку до Казахстану, а у 12 років він потрапив до України – вступив до коледжу у Кривому Розі", – розповідає його дружина Марина.

3 березня 2022 року російська військова техніка ввійшла до Пологів. Попри бойові дії, Халід і далі їздив до навколишніх сіл і доправляв допомогу місцевим жителям.

"Ми чули вибухи, бачили, як над головою летять ракети. А потім помітили у вікно військову техніку з літерою Z", – згадує жінка.

Халід планував забрати дружину й дітей – Аміну й Ваїда – із села, але дорогу перекрила велика колона російської техніки. Наступного дня він зателефонував Марині й пообіцяв знову вийти на зв'язок уранці 7 березня. Це була їхня остання розмова.

"Ми домовлялися, що о 9.00 він буде телефонувати. Тобто він ішов шукати зв'язок, і ми шукали зв'язок. Лише так можна було зв'язатися. Але дзвінка вже не було. 7 березня – тиша цілий день, ніхто не телефонував. 8 березня о 7.00 приїхав чоловік сестри й повідомив, що мого чоловіка застрелили…" – каже Марина.

За її словами, напередодні біля магазину незнайомий чоловік попросив Халіда підвезти його до родичів. Дорогою російські військові обстріляли їхній автомобіль. Обидва чоловіки загинули. Халід помер від внутрішньої кровотечі через відсутність медичної допомоги.

7 квітня сім'ї вдалося виїхати з окупованої території майже без речей. Їхній будинок у Пологах було частково зруйновано. Там само залишилася могила Халіда, яку Марина понад чотири роки не може відвідати.

"Я бачила його могилу лише на фотографії, яку зробила мама. Для мене критично важливо зберегти пам'ять про чоловіка й розповісти правду. Харченко Халід Мохамад не мав українського громадянства, але в душі був справжнім українцем і нашим героєм. Він постійно допомагав військовим і завжди вважав цю землю рідною", – ділиться болем Марина.

Відео зі свідченням сім'ї Харченків опублікував музей "Голоси Мирних". У його колекції зібрано понад 145 тис. історій людей, які постраждали внаслідок війни Росії проти України.