"Дай хоч у борг". Ким для Путіна був ексглава міноборони РФ Іванов, який сьогодні помер 

"Вікно на сьомому поверсі, а за ним – кабінет, у якому ми з Путіним починали кар’єру"

"Харизматичний ексспівробітник КДБ, який знає кілька мов". Так The Guardian описувала Іванова 2010 року, в матеріалі за публікацією WikiLeaks про те, що Путін приховав за кордоном незаконно нажите багатство. У цьому контексті видання згадувало Іванова – одного з найвпливовіших посадовців у країні-агресорі останніх десятиліть.

2008 року Іванова разом із Дмитром Медведєвим вважали ймовірним наступником Путіна. Вони разом служили в КДБ Санкт-Петербурга (тоді Ленінград) і навіть сиділи в сусідніх кімнатах одного кабінету. Про це, як згадував Іванов в інтерв’ю, він розповідав 43-му президенту США Джорджу Бушу 2002 року, коли той приїжджав до РФ.

"У нас була річкова прогулянка Невою, ми стояли на палубі, і я вказав на знаменитий "Великий будинок" на Літейному, де раніше розміщувалося управління КДБ у Ленінграді, а зараз сидить пітерська ФСБ. Кажу: "Бачиш вікно на сьомому поверсі? За ним – кабінет, у якому ми з Путіним, ще молодими оперативниками, розпочинали професійну кар'єру". Буш-молодший у відповідь сказав таке: "Сергію, ти, очевидно, знаєш, що мій батько довгий час був директором ЦРУ, а потім став президентом США. Так от. Батько завжди мені казав, що найцікавіший період його життя – не в Білому домі, а в Ленглі", – розповідав він пропагандистам ТАСС.

Коли Буш-молодший приїжджав до РФ, Іванов був міністром оборони Росії. До цього служив у КДБ, Службі зовнішньої розвідки РФ – аж до 1998-го, коли Путін, який щойно очолив ФСБ, покликав його до себе. Джерело "Ведомостей" говорило, що, коли Путіну запропонували забрати Іванова із СЗР, він спочатку відкинув цю ідею, вважаючи, що голова відомства В'ячеслав "Трубніков його не віддасть". Трубніков дійсно не хотів відпускати Іванова, пишуть ЗМІ. "Путін почав його вмовляти: "Дай хоч у борг!" І Трубніков погодився. А вийшло так, що віддав назавжди", – зазначило джерело.

Ставши прем'єром, Путін 1999 року підвищив Іванова до секретаря Ради безпеки РФ, а 2001-го, уже будучи президентом, призначив його міністром оборони. На цій посаді Іванов перебував до 2007-го, поки Путін, у якого спливав другий президентський строк, не призначив його віцепрем'єром (Медведєв обіймав таку саму посаду).

Наступник, який "згорів". Як Путін обрав Медведєва замість Іванова

Опитування, які проводив "Левада-Центр" у червні, серпні й вересні 2007 року, свідчили про те, що Іванов подобався російським виборцям більше, ніж Медведєв (у липні співвідношення голосів було 37% до 29%). Остаточне рішення ухвалював Путін, і він вирішив висунути Медведєва. Джерело "Ведомостей" прямо назвало заздрість причиною вибору на користь чиновника, якого зараз називають "інтернет-тролем на незрозумілій посаді".

"Іванов не став наступником тому, що він був успішнішим і здібнішим у розвідці, ніж Путін. Іванов – лояльна і дуже близька до Путіна людина, але ставляться до нього все ж з обережністю, оскільки він був реалізованим професіоналом, і всі вони про це пам'ятають. А раптом у ньому прокинуться амбіції?" – припускав його знайомий 2013 року.

Джерела "Медузи" вважають, що реального суперництва між Івановим і Медведєвим для Путіна не було: "Це була гра. Єдине, що цікавило Путіна, – це щоб Медведєв не був надто очевидним кандидатом".

Згідно з даними WikiLeaks, Путіну був потрібен слабкий наступник на посаді президента.

"Путін боїться Іванова, глибоко йому не довіряє і вважає, що йому потрібен слабший наступник", – цитує The Guardian слова джерела. За його даними, Путін тоді розумів, що у створеній ним системі немає верховенства права й у будь-який момент будь-кого можуть заарештувати або знищити людині бізнес. Він уже тоді відчайдушно намагався забезпечити собі імунітет від розслідувань щодо незаконних доходів. Аналітики вважають, що Путін тоді розумів: Медведєв "поверне" йому посаду, а щодо Іванова такої впевненості не було.

Іванов же повірив, що стане президентом – і "згорів через таку ситуацію", кажуть співрозмовники "Медузи".

"Повірив у те, що стає президентом. А світ не без добрих людей – і в адміністрацію [президента] передавали, що [в оточенні] Іванова вже ділять портфелі", – описав він ситуацію.

"Людина зі скальпелем програла тим, хто пропонував кувалду". Занепад кар'єри і Памела Андерсон

І хоча Путін підтримав висунення Медведєва на посаду президента, а того потім обрали, Іванов не опинився в немилості. Спочатку він працював в уряді під керівництвом Путіна, а потім, 2011 року, на тлі протестів Медведєв запропонував призначити його главою своєї адміністрації. 2012-го Путін повернувся у президентське крісло, а Іванов залишився на посаді глави АП – і працював там чотири роки.

Однак, пише "Медуза", там у нього не склалися стосунки з нинішнім спікером Держдуми В'ячеславом Володіним (тоді він був заступником Іванова), а Путін був незадоволений його роботою.

"Поступово всі процеси почали йти в обхід нього. Керівник адміністрації президента має право сказати щодо якогось важливого питання, що він не в курсі, але якщо він увесь час не в курсі, йому просто перестають телефонувати", – розповів співрозмовник видання. Інше джерело – з оточення самого Іванова – пов'язало втрату його інтересу до роботи із втратою старшого сина Олександра, який потонув в ОАЕ під час відпустки 2014-го.

З АП Іванова звільнили 2016-го. Після цього його кар'єра пішла на спад, почалися проблеми зі здоров'ям, і його призначили спецпредставником із питань природоохоронної діяльності, екології і транспорту, пише "Агентство". Там працював аж до лютого 2026 року. Головною подією цього періоду ЗМІ називає зустріч чиновника з актрисою Памелою Андерсон.

Незважаючи на те, що остання посада була, "по суті, номінальною", своє місце в Радбезі він зберіг. 2023 року посадовець висловився на підтримку війни проти України. Заявляв, що вірить "в успіх операції" й у просування окупантів на фронті. "Я бажаю успіху, як можу, допомагаю нашій армії в межах своїх скромних можливостей", – сказав Іванов пропагандистам.

Посадовець, який молодший за Путіна на кілька місяців, помер сьогодні у віці 73 років. Людина, яку на початку тисячоліття розглядали як імовірного наступника Путіна, "помирає нікому не потрібною, без жодної серйозної посади в російському керівництві, виведена зі складу постійних членів Ради безпеки РФ за кілька місяців до смерті", пише український публіцист Віталій Портников.

"Коли Іванов у боротьбі за спадкоємництво програв Медведєву, практично всі спостерігачі оцінювали це як програш "яструбів" тим, хто хотів би змін у Росії після Путіна. Це була абсолютна ілюзія. Насправді вибір Медведєва був вибором "яструба", який і тоді обіймав у зовнішній політиці набагато жорсткіші позиції, ніж сам Путін, і буквально казився на засіданнях Ради безпеки. Те, що війна у Грузії почалася саме під час президентства Медведєва, – це і є прямий наслідок зробленого Путіним вибору. Ну, а далі вже ніяких альтернатив не було", – вважає Портников.

За його даними, Іванов був представником тієї частини силовиків, які штовхали Путіна й еліту до обережніших, диверсійних політичних засобів впливу на колишні радянські республіки.

"Тому після повернення Путіна до Кремля він міг виконувати виключно протокольні обов'язки, а його вплив неухильно знижувався. Але він шукав інші шляхи тиску – у тому числі на Україну – буквально до лютого 2022 року. На засіданні Ради безпеки, під час якого Путін вимагав від своїх соратників відданості й підтримки ідеї визнання незалежності так званих народних республік, тобто війни, він просто не виступив. Насправді це й був кінець. Не казатиму, що якби перемогла лінія Іванова, нам було б простіше. Кремлівське бажання підкорити Україну нікуди не поділося б, а протистояти диверсанту часто буває складніше, ніж протистояти м'ясникові. Однак той факт, що людина, яка сподівалася підкоряти сусідів за допомогою скальпеля, програла тим, хто пропонував кувалду, багато про що свідчить – із точки зору розуміння процесів останніх десятиліть", – підсумував Портников.