Клуб читачів
ГОРДОН
 

Екс-заступник глави МЗС Польщі Становський: У середньому країні випадає можливість змін раз у 50 років. Україна, схоже, виняток

Москва хоче, щоб Україна зосередилася на війні, але майбутнє Києва залежить від проведення реформ, заявив на лекції в Українському кризовому медіа-центрі опозиціонер часів комуністичної диктатури в Польщі, екс-заступник глави польського МЗС, колишній заступник міністра освіти Польщі, екс-президент Фонду міжнародної солідарності Кшиштоф Становський. Лекцію "Від трьох революцій до стабільної демократії в Україні" він прочитав наприкінці травня, її скорочена версія вийшла на порталі The Atlantic Сouncil. "ГОРДОН" публікує переклад цього матеріалу.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Кшиштоф Становський: Без реформ місцевого самоврядування та освіти Україна завжди буде чекати сильного лідера
Кшиштоф Становський: Без реформ місцевого самоврядування та освіти Україна завжди буде чекати сильного лідера
Фото: Krzysztof Stanowski / Facebook
Україна отримує свій шанс кожні 10 років

Упродовж останніх 30 років Україна перетерпіла три революції: Революцію на граніті (1990), Помаранчеву революцію (2004–2005 роки) і Революцію гідності (2013–2014 роки), усі вони пов'язані з різними цінностями. Перша – з правом на незалежність, друга – зі справедливими виборами, а третя – із правом вибирати геополітичний напрям для країни.

Для поляків, які планували революцію 1980-х років і брали участь у ній, ключем була готовність до створення вікна можливостей: потрібно було мати ідею, чіткі вимоги, план реформ і готових лідерів. У середньому будь-якій країні випадає можливість змін кожні 50 років. Україна, схоже, є винятком і отримує свій шанс кожні 10 років. Польща зробила кілька спроб стати більш незалежною і підготовленою. Протягом 124 років кожні 30 років Польща спостерігала повстання і безуспішні спроби повернути незалежність. Кожне покоління хотіло цього і було готове зробити це. Варшавське повстання 1944 року, протести в Познані 1956 року, студентські демонстрації в березні 1968 року, польські протести 1970 року, протести робітників у 1976 році і страйк Солідарності 1980 року – усі ці спроби підготували Польщу до потрібного моменту.

У Польщі не було одного лідера. Лех Валенса був героєм (президент Польщі з 1990-го до 1995 року."ГОРДОН"). Було багато лідерів, зокрема заступників та їхніх помічників. Останнім було доручено готуватися продовжувати справу, якщо лідерів двох перших рівнів заарештують або вб'ють. Така підготовка повинна ґрунтуватися на викладанні цінностей і відповідальності перед країною. І коли настане час почати зміни, важливо мати багато кандидатів для державної служби.

На етапі підготовки самоосвіта відіграє вирішальну роль. У Польщі публікували приблизно тисячу різних щотижневих підпільних газет, хоча тих, хто працював над ними, могли під час воєнного стану посадити у в'язницю на три роки. Це означало, що цензура була неефективною оєнний стан у Польщі ввела військова рада національного порятунку на чолі з генералом Войцехом Ярузельським. Режим діяв із 13 грудня 1981-го до 22 липня 1983 року та був супроводжуваний репресіями проти опозиції. Десятки людей загинули і до 10 тисяч були поміщені у в'язниці."ГОРДОН").

Перші 10 років реформ – найважчі

Реформи у Польщі почали обговорювати за п'ять років до 1989 року. Дискусії вели в тюрмах, університетах та освітніх клубах. Це означало, що в момент змін Польща була готова до реформ.

Коли настає час для проведення реформ, їх необхідно робити швидко. План Бальцеровича (Лєшек Бальцерович – польський економіст і політик, автор "шокової терапії" – швидких економічних реформ щодо переходу країни від планової до ринкової економіки."ГОРДОН") було здійснено за 90 днів, а реформу місцевого самоврядування було проведено через 180 днів після формування першого уряду. Реалізація реформ має вирішальне значення в перші дні, тому що люди готові жертвувати собою. Після того, як поляки виграли революцію, вони не повернулися додому, а замість цього зробили реформи. Їхнім наступним завданням було внести реальні зміни на місцевому рівні. Перші 10 років реформ – найважчі, оскільки не цілком зрозуміло, який уплив вони чинять.

Тоді як Москва хоче, щоб Україна зосередилася на війні, майбутнє Києва залежить від проведення реформ. В іншому випадку він не тільки втратить можливості, надані останньою революцією, але й поставить під загрозу незалежність. Шлях України до стійкого зростання пов'язаний із реформою місцевого самоврядування та освіти. Це ще одна філософія національного будівництва й інший спосіб узяти на себе відповідальність за суспільство, а не чекати, поки центральний уряд зробить усе. Децентралізація – це не тільки найважливіша реформа для України, але й найдешевший варіант.

Без цих реформ Україна завжди буде чекати сильного лідера. Якщо вона не хоче чекати "доброго царя", єдиною альтернативою є передання повноважень місцевим органам влади.

У квітні–травні 2014 року конституційної децентралізації, здавалося, було вже майже досягнуто. На жаль, цього не сталося. Двома реформами було внесено зміни в податкові і бюджетні кодекси, які виділяли кошти місцевим органам влади і об'єднаним територіальним громадам.

У польських містах були професійні мери, а не політики

Реальні зміни відбуваються в Україні там, де є об'єднані громади. Вони володіють реальними повноваженнями, грошима і проводять місцеву політику. У більш ніж 40 містах України громадяни тепер більш активно залучені завдяки механізму бюджетування на основі участі громадян; вони здобувають можливість голосувати і презентувати різні проекти розвитку. Люди повинні мати можливість рахувати гроші, ухвалювати рішення і робити помилки на цьому шляху. Але це будуть їхні власні помилки, а не президентські, і вони будуть вчитися на них. Тільки коли люди відчують відповідальність і сформують об'єднані громади, принаймні в половині України, ми зможемо говорити, що реформи в Україні незворотні.

Немає необхідності переконувати людей у важливості сильного місцевого самоврядування. Вони розуміють це і готові до цього, але в них є одна умова: упевненість, що це реальна угода, а не жарт.

Друга важлива реформа – це освіта. Школа є першим соціальним інститутом, у якому формуються стосунки між індивідуумом і державою. Люди готові платити за поліпшення якості освіти для своїх дітей. Польща значно покращила якість своєї освіти, передавши його місцевому самоврядуванню. Школи мають стати культурними центрами громад, мають бути відкритими для неурядових організацій та батьків, вчити поза класними стінами і мати демократичні процедури, зокрема поради студентського самоврядування, асоціації батьків і вчителів, поради викладачів.

Реформи місцевого самоврядування Польщі були успішними, тому що вони були аполітичними. У польських містах були професійні мери, а не політики. Досвід Польщі свідчить про необхідність забрати політику і партійну належність із муніципального управління та знайти людей, готових працювати як професіонали без політичних амбіцій.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонена нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Будь ласка, не використовуйте caps lock. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їхнім авторам закривати доступ до обговорення.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
13 липня, 2017 13.15
13 липня, 2017 11.32
13 липня, 2017 04.10
11 липня, 2017 09.21
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації
 

Спецпроекти

Усі спецпроекти