Зважаючи на все, США не мають потреби втручатися в ситуацію в Україні. Ні в нормандському, ні в іншому форматі G

У мене залишилося неприємне відчуття від коментарів візиту президента Порошенка до Вашингтона – і російських, і українських.

Що б хто не думав про США, без них, перефразовуючи відомий вислів, жодна гармата у світі не стріляє. Це проста констатація співвідношення потенціалів, так би мовити, арифметика міжнародних відносин. Тому, звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб шукати у Вашингтоні політичної підтримки. Росія сама робила це зовсім недавно, та так неакуратно, що Трампу довелося відхрещуватися від надлишкових, із погляду істеблішменту його країни, симпатій до неї та її президента.

Але щоб ось так публічно скандалити, кого візьмуть першим... По-моєму, це трохи занадто.

У будь-якому разі, моя душа, що складається з двох половинок – української та російської – забилася після всього прочитаного і почутого в найдалекіший куток, схлипувала там і довго відмовлялася звідти виходити. Мені чомусь згадалася футболка, яку мені подарували на день народження Михайла Сергійовича Горбачова. На ній був його портрет, підпис і напис: "Ну що, догралися, ...?" Трьома крапками позначено слово, яке я в публічному спілкуванні не використовую.

Ну бог із нею, з душею, вона, як відомо, дівчина чутлива, а світова політика річ жорстка. Країни, як і окремі люди, у своїй поведінці керуються інтересами і значно рідше пристойностями, та й то лише тоді, коли вони не надто розходяться з інтересами.

Так що відбулося у Вашингтоні? Михайло Подоляк з України написав у Facebook: "У великій політиці все виглядає зовсім не так, як ти бачиш". У цій не зовсім пристойній, на мій погляд, метушні навколо загалом звичайної події український експерт побачив "прояв вищого пілотажу в глобальній політиці".

На мій погляд, навіть якщо він має на увазі "пілотаж" команди президента США, це деяке перебільшення. Не можу погодитися, що дипломатія США провела майстер-клас для початківців і дипломатів зі Східної Європи, які закінчують свою кар'єру.

По-перше, жодного слова не було сказано про Крим. А санкції, нагадаю, уводили саме через це. По-друге, США, зважаючи на все, не мають потреби на цьому етапі втручатися в ситуацію – ні в нормандському, ні в будь-якому іншому форматі. І, нарешті, на цьому тлі дещо демонстративною виглядала гостинність військового відомства. Схоже, що вона була розрахована не стільки на гостя, скільки на тих, хто спостерігав за подіями в Москві.

Що ми маємо в "сухому залишку"?

А ми маємо деяку ясність щодо загальної політичної позиції адміністрації Трампа. І полягає вона, на мій погляд, у тому, що, на думку американців, справу зроблено і втручатися потреби немає.

А навіщо? Якщо зовсім не в найважливішому для американської політики регіоні світу, на так званому пострадянському просторі перед американською дипломатією і стояли якісь завдання, то вони вирішені. До того ж, що дійсно є "вищим пілотажем у глобальній політиці", їх вирішили Росія та Україна з практично нульовими витратами з боку США, якщо не враховувати горезвісних пиріжків Вікторії Нуланд на київському Майдані.

Частина друга: Україна стала "яблуком розбрату" між Росією та ЄС, що створило для них безліч економічних проблем

Джерело: "ГОРДОН"