Поліцейський, який вивіз команду фільму "20 днів у Маріуполі" з міста: Я найбільше боявся, що ніхто не дізнається. Правда – така сама зброя

Нікулін зазначив, що переглянув фільм "20 днів у Маріуполі" одним із перших, але на той момент не думав про те, що стрічка стане лауреатом багатьох престижних премій.

"Повертатися в цю атмосферу – це непросто. Я найбільше боявся в Маріуполі, що ніхто не дізнається, ніхто не побачить. Я боявся цього. Правда – така сама зброя. Мої друзі завдали правдою великого удару по окупантах", – зізнався поліцейський.

Нікулін висловив сподівання, що фільм нагадуватиме світовій спільноті про російську агресію проти України й трагедію Маріуполя.

Згадуючи перший день повномасштабного вторгнення, Нікулін розповів, що дізнався про це від свого керівника.

"Поліцейські не тікали, я залишався на місці. Поліцейські спеціально приїжджали, знаючи, що буде із цим містом. Я працював у місті, яке було в облозі. Я розвозив продукти, допомогу по бомбосховищах. На вулицях виявляли мародерів, реагували на інші події", – розповів він про те, що відбувалося в місті в лютому й березні 2022 року.

"9 березня 2022 року ми виїхали на бомбовий удар по пологовому будинку. І тут я побачив журналістів. Це було знайомство ну майже за секунду. Я розумів, що в такому місті міжнародні журналісти потребують допомоги в будь-якому випадку. Розуміючи, що ми в оточенні й росіяни руйнують місто, знищують людей – висвітлення цього, допомога журналістам – я вважав, що це дуже важливо", – сказав Нікулін.

Поліцейський зазначив, що відвозив команду до тих місць у місті, де був інтернет, щоб вони могли надіслати свої матеріали.

"Це мотивувало нас, що це не забута історія, що люди бачать, що Маріуполь чинить опір, що в Маріуполі є наша влада, що в Маріуполі є кому допомагати людям, – наголосив він. – Це особливі почуття людини, яка знаходиться в облозі й намагається чинити спротив. Ми раділи кожному нашому успіху: коли знищували [російський] десант, відкидали [ворога] на околицю міста. Це були наші маленькі перемоги тоді. У кожного була надія. Ніхто не знаходився там без надії", – додав Нікулін.

Поліцейський зазначив, що вони вийшли з оточення, коли в місті вже були танкові бої.

"До нас залишалося 2 км, ну, може, трохи більше. Це було наше спільне рішення і це було єдине вірне рішення, яке можна було тоді прийняти, тому що неможливо було за день до того виїхати й неможливо вже було виїхати через день. Їх шукали б усіма засобами росіяни, бо вони зробили, можливо, більше, ніж хтось інший у тій ситуації", – сказав Нікулін.

Він наголосив, що надання фільму премії "Оскар" є нагадуванням про те, що Україна здатна боротися, захищатися й перемогти.

Контекст:

"20 днів у Маріуполі" – документальна робота українського режисера Мстислава Чернова, воєнного кореспондента, який у березні 2022 року разом зі своїм колегою Євгеном Малолєткою залишився у блокадному Маріуполі.

Кінострічка розповідає про події в Маріуполі в лютому – березні 2022 року. Зокрема, туди увійшли кадри російських обстрілів і бомбардування пологового будинку. В українському прокаті фільм став найкасовішим серед документального кіно.

У січні 2023 року картина здобула приз глядацьких симпатій (Audience Award) на фестивалі незалежного кіно Sundance у США. У квітні фільм став лауреатом 47-го Міжнародного кінофестивалю у Клівленді (Огайо, США) у номінації Standing Up. Також фільм здобув премію Cinema for Peace (Берлін, Німеччина) у категорії "Найкращий документальний фільм", його відзначили двома нагородами журналістської премії Royal Television Society 2023 (Великобританія) у номінаціях "Висвітлення міжнародних новин" та "Ексклюзив року". Автор фільму визнано "Оператором року".

23 січня фільм номінували на голлівудську премію "Оскар" у категорії "Найкращий документальний фільм".  

18 лютого фільм став лауреатом британської премії BAFTA в номінації "Найкращий документальний фільм". 11 березня стрічка стала лауреатом премії "Оскар".