Від Абеля до Скрипаля: історії найгучніших обмінів G

1962 рік: Абель – Паверс

Полковник радянської розвідки Рудольф Абель (завербований у 1927 році уродженець Великобританії, справжнє ім'я – Вільям Фішер) із 1948 року працював у Нью-Йорку під прикриттям – володів фотостудією – і керував цілою шпигунською мережею. У 1957-му Абеля здав його ж радист, який переметнувся на бік американців (згодом помер за нез'ясованих обставин).

Радянського шпигуна обміняли на американського льотчика Гері Паверса (його літак збили під час розвідувального польоту над СРСР у 1960 році; американця засудили до 10 років позбавлення волі) і студента-економіста Фредеріка Прайора (затримали у Східному Берліні в 1961-му; його, як і Паверса, обвинуватили у шпигунстві).

Обмін відбувався на Глінікському мосту в Німеччині в лютому 1962 року, на лінії розмежування між ФРН і НДР, де проводили кілька таких обмінів. За мотивами тих подій 2015 року вийшов фільм Стівена Спілберга "Шпигунський міст".

1976 рік: Буковський – Корвалан

Луїс Корвалан – чилійський політик, генсек Комуністичної партії Чилі. Після приходу до влади військової хунти на чолі з генералом Августо Піночетом 1973 року пішов у підпілля, але пізніше його заарештували. Корвалана утримували в концтаборах, він став найвідомішим латиноамериканським політв'язнем.

Корвалана обміняли в 1976 році на російського політв'язня, письменника і дисидента Володимира Буковського, який загалом відбув 12 років у радянських тюрмах та на примусовому лікуванні. У Радянському Союзі тоді була популярною частівка, створена поетом Вадимом Делоне "за мотивами" тих подій:

Обменяли хулигана 

На Луиса Корвалана.

Где б найти такую б***,

Чтобы Брежнева сменять?

Обмін відбувся 18 жовтня 1975 року в Цюриху. Корвалан здобув політичний притулок у СРСР і жив у Москві, пізніше нелегально повернувся в Чилі. Буковський переїхав до Великобританії, де живе досі. Він висував свою кандидатуру у президенти Росії на виборах 2008 року, але його не зареєстрували.

2010 рік: Скрипаль – Чапман

У липні 2010 року в аеропорту столиці Австрії Відня відбувся обмін: 10 російських шпигунів, яких затримали у США, обміняли на заарештованих у РФ Ігоря Сутягіна, Олександра Запорізького, Геннадія Василенка та Сергія Скрипаля.

Серед затриманих у США російських шпигунів найвідоміша – Анна Чапман, "фатальна жінка зі шпигунської мережі", як назвав її таблоїд New York Post.

Чапман переїхала до США в лютому 2010-го нібито для того, щоб просувати свій проєкт із пошуку житла для винаймання NYCrentals.com. Хоча, з огляду на те, що на сайті було багато граматичних і орфографічних помилок, можливо, це було лише прикриттям.

За даними слідства, Чапман разом з іншими обвинуваченими пройшла підготовку в Москві, вони підтримували контакти з російськими агентами, зокрема, Чапман обмінювалася за допомогою бездротової мережі даними з неназваним російським чиновником.

Улітку 2010 року Чапман і ще дев'ятьох російських шпигунів затримали. Їх обвинуватили у прихованій роботі на іноземну розвідку – співпраці зі Службою зовнішньої розвідки РФ і спробі отримати дані про ядерну зброю США, керівників ЦРУ, конгресменів тощо. Як і інші шпигуни, Чапман визнала свою провину. Арешт агентів став найгучнішим шпигунським скандалом із часів СРСР і найбільшим провалом російських спецслужб.

Імовірно, затриману у США мережу шпигунів розкрив колишній полковник Служби зовнішньої розвідки РФ Олександр Потєєв. Незадовго до затримання розвідників він утік за кордон. У 2016 році повідомляли про смерть Потєєва. Проте пізніше стало відомо, що він живий.

Після повернення до Росії колишня розвідниця працювала, зокрема, моделлю і телеведучою на російському ТБ – вела програму "Тайны мира с Анной Чапман".

Сергій Скрипаль – колишній полковник ГРУ, засуджений у Росії 2006 року за державну зраду, шпигунство на користь спецслужб Великобританії. Після обміну переїхав до Великобританії в місто Солсбері. У березні 2018 року він і його донька Юлія стали жертвами отруєння нервово-паралітичною речовиною "Новачок". Скрипалі довгий час були в комі, але вижили.

2011 рік: Гілад Шаліт – 1000 палестинців

Ізраїльського стрілка-танкіста, 19-річного Гілада Шаліта захопили 25 червня 2006 року. Ізраїльтянина утримували в секретному місці, не пускаючи до нього навіть Червоний Хрест. Відповідальність узяли на себе, зокрема, бойове крило ХАМАС і угруповання "Комітети народного опору".

Ізраїль вимагав негайно звільнити Шаліта і спочатку відмовлявся вести переговори з палестинською стороною. Пізніше армія почала наступ ізраїльтян на сектор Гази, щоб знайти і звільнити Шаліта, але безуспішно.

Переговори між Ізраїлем і ХАМАС за посередництва Єгипту та Німеччини тривали п'ять років. У жовтні 2011 року ізраїльтяни і палестинці підписали угоду. За Гілада Шаліта палестинська сторона вимагала відпустити 1027 осіб – лідерів ХАМАС і палестинців, засуджених за напади на ізраїльтян.

В Ізраїлі неоднозначно сприйняли обмін одного солдата на 1000 ув'язнених, зокрема винних у смерті ізраїльтян. Ізраїльський аналітик Дан Шифтан назвав угоду "найбільшою перемогою для тероризму, яку Ізраїль тільки міг зробити можливою".

Але обмін усе-таки відбувся: спочатку Ізраїль відпустив 477 палестинських ув'язнених, а після повернення Шаліта на батьківщину – ще 550.

Шаліту відразу зробили операцію – із його долоні хірурги витягли сім осколків. Він повернувся в рідне поселення Міцпе Хіла. Ще довгий час інтерес до колишнього полоненого не згасав. Президент Ізраїлю Шимон Перес, а також французький посол Крістоф Біго зустрілися з ним в Міцпе Хіла одразу після звільнення. А в лютому 2012 року Шаліта і його батьків прийняв у Єлисейському палаці президент Франції Ніколя Саркозі.

Шаліт демобілізувався наприкінці березня 2012 року за станом здоров'я.

2016 рік: Савченко – ГРУшники

Після початку агресії Росії на Донбасі в заручниках так званих "ДНР" і "ЛНР" опинилися сотні українських військових, добровольців і цивільних осіб.

Мабуть, однією з найвідоміших українських політв'язнів була капітан Збройних сил, штурман-оператор вертольота Мі-24 Надія Савченко. Вона потрапила в полон до бойовиків "ЛНР" 17 червня 2014 року. Савченко перевезли до Росії. Її обвинувачували в убивстві двох російських журналістів, які приїхали висвітлювати конфлікт на Донбасі.

Наприкінці травня 2016 року Савченко обміняли на двох ГРУшників – Євгенія Єрофєєва та Олександра Александрова, яких затримали у травні 2015 року в Луганській області під час бою з підрозділом ЗСУ. Їх визнали винними у веденні агресивної війни на території України, участі в терористичній організації та скоєнні теракту і засудили до 14 років в'язниці.

Як повідомив журналіст ТСН Андрій Цаплієнко, посилаючись на дані власних джерел, ГРУшники Єрофєєв і Александров мертві.

“За моїми даними, Єрофєєва хтось зарізав просто в нього вдома. А Александров опинився в Сирії й майже одразу – серед бойових утрат", – сказав він.