+3 Київ
Що буде далі…
"Остання путінська гастроль". 17 березня 2024 року Путін увійшов в етап фазового переходу – від режиму адаптивного авторитаризму до системи репресивного консерватизму. Досягши максимуму можливостей концентрації влади, отримавши мандат імперського типу "легітимності", Путін пропонує Росії шлях подальшого існування у форматі регресивного спрощення. Сам по собі подібний підхід стає загрозою існування російської державної системи, що надалі обов'язково приводить у дію процес саморуйнації або локалізації джерела загрози. Вірус путінізму почав стрімко розмножуватися й поширюватися, піднімаючи температуру організму до критичної.
1. Репресії. Будуть продовжені каральні заходи з метою подальшої політичної стерилізації політичного поля Росії. Мають бути знищені будь-які можливості для проявів протестів або незгоди з режимом. Масштаби репресій будуть значно розширені. Робота каральної машини розвиватиметься за внутрішньою логікою, яка потребуватиме охоплення все більшої кількості людей, регіонів і сфер – від політичної до побутової. Поріг можливості потрапляння під правоохоронний каток буде постійно знижуватися. Приводи для арешту на кшталт 1937 року – "зберігав фотографію Навального" – найближча російська реальність. Словосполучення "ворог народу" – у черзі на правозастосування.
2. "Яструбізація еліти". Поступова заміна й відсунення від важелів управління старих кадрів, які, на думку Путіна, втратили належну мотивацію до розкручування подальшої спіралі ескалації та переведення Росії до режиму всеосяжної політико-військової мобілізації. Формування "команди прориву", яка дозволить досягнути поставлених цілей і складатиметься з "голодних і агресивних", а не "ситих і багатих". До її складу можуть увійти як умовні "молоді технократи", так і так звані герої "СВО".
3. Націоналізація і перерозподіл – це наступний крок, який має сконцентрувати економічний ресурс у руках Кремля і створити фонд для заохочення й утримання нової путінської паразитарної еліти. В умовах постійного зменшення економічного пирога й заявленої Путіним "несправедливої приватизації 90-х" під приціл влади підпадає великий бізнес, який має ризик бути поголовно розкуркуленим, не виключаючи людей із найближчого путінського оточення. Логіка репресій із часів "шкідників троцькистів, зінов'євців і бухаринців" мало змінилася.
4. Ідеологія. Росія впритул наблизилася до реальності фіксації на конституційному й законодавчому рівні певного ідеологічного конструкта фашизоїдного типу, в основі якого буде химерний мікс з ідей євразійства, "русского мира", ортодоксальної архаїки "традиційних цінностей" із приправою путінського історичного марення. Фашизація і совєтизація сучасної Росії набрали маршевого темпу, яким мало що можна змінити.
5. Економіка перегрівання. Зростання російської економіки є результатом безпрецедентних бюджетних витрат, які пов'язані з війною, але надалі ця модель призведе до стагнації, пов'язаної з поступовим вичерпуванням фінансового запасу міцності, відсутністю доступу до передових західних технологій, дефіцитом трудових ресурсів – танки не сіють і не жнуть, зброя нічого не виробляє, вона тільки утилізується на українських полях.
6. Цифровий контроль. Відбудеться подальша монополізація інформаційного поля, що має завершитися втіленням давньої ідеї про "Острів Росія". Заборона використання сервісів VPN для обходу блокування, закриття YouTube, адміністрування контенту, модерація інтернету, тотальне відстеження цифрового сліду громадян – природній шлях у процес становлення диктатур сучасного типу.
7. ФСБ-держава. Формування на Росії повноцінної диктатури силового типу з усевладдям спецслужб. Пов'язане із цим переформатування поведінки громадян із пасивного спостерігача на активного співучасника, який має проявляти соціально дозволену активність – від мітингів до написання доносів. При цьому антиамериканізм і в цілому антиєвропейство стають стрижневою ідеєю, а ненависть і заздрість – головною рушійною силою існування режиму.
У сухому залишку маємо ситуацію, яка мала б демонструвати силу, але демонструє слабкість. Убиває опонентів, удається до репресій, громить ЗМІ, ізолюється від світу і брязкає ядерним металобрухтом точно не сильний гравець, а тільки той, хто боїться, страшенно боїться, коли відчуває, що попереду вже нічого немає…
Джерело: Олексій Данілов / Facebook
