+2 Київ
Кілька думок щодо дискусійного питання: чи готовий Захід до поразки Росії? Як вона має виглядати? І що буде після неї?
1. Величезним досягненням України стало руйнування самого табу на обговорення теми поразки Росії, що стало можливим завдяки українському війську, акумуляції зусиль держави та громадськості. Те, що здавалося неймовірним, стає реальністю. Каменюку на схилі важко зрушити з місця, але покотиться вона додолу стрімко.
2. Варто посіяти сумніви, зростити роздуми й зібрати впевненість. Від твердження "Вона не може програти" – перейти до питання, а потім переконання: "Вона [Росія] програє!" Після чого запуститься ланцюжок інших питань: як саме і як скоро? І тут виникає набір сценаріїв, аналіз яких дозволяє сформувати чергову проблему: що буде після цього?
3. Пошук відповідей приводить до дискусій, які розходяться інформаційними колами по воді обговорення, охоплюючи все більшу кількість людей, структур та організацій, заряджаючи їх новими ідеями й перепрограмовуючи оцінки та судження, які здавалися сталими й незмінними. Цей процес ми можемо спостерігати на прикладі топових світових політиків, які якщо й згодні подивитися в очі Путіна, то лише як на підсудного на лаві міжнародного трибуналу. Урешті-решт, ідеї правлять світом, головне – їх правильно і наполегливо просувати, не стомлюючись і не покладаючи рук.
4. Перший результат – Захід прийняв ситуацію, що Росія вже програла, але опинився на роздоріжжі подальшого руху між конформізмом і принципами. Шлях конформізму – це формула: Україна має виграти, але Росія не має програти. Шлях принципів – Росія має зазнати нищівної й остаточної поразки, щоб… ніколи знову. Продовжувати дозувати партії зброї або дати Україні всі необхідні ресурси для видалення ракової пухлини путінізму й зачистки його метастаз – inside/outside. Переконувати партнерів у необхідності останнього варіанта – спільне завдання нам усім, і це другий результат, якого ми маємо досягти. Коли ми добудемо зброю – сили оборони України зроблять усе інше.
5. Але вихід на кордони 1991 року – це лише початок. До цього часу трансльовані в західну думку ідеї вже мають бути осмислені та проаналізовані, сформовані відповіді на питання "що робити?" і прийняті необхідні рішення. Коли перейдена межа первинного страху поразки ядерної держави, настає раціональний етап вирішення завдання ліквідації самого джерела загрози. Як світ звик до думки, що Росія програла війну, як він готовий звикнути до думки, що вона має програти остаточно, саме так має стати загальноприйнятою думка, що Росія як імперський огризок має зникнути й на її місці мають з'явитися нормальні державні утворення. Роботи в цьому напрямі ще багато.
Джерело: Oлексій Данілов / Facebook
