+9 Київ
У столиці Йорданії Аммані з ініціативи Єрусалимського патріарха Феофіла III та сприяння короля Йорданії Абдалли II (він – хранитель християнських святинь) нещодавно відбулася нарада глав і делегацій помісних православних церков. Метою наради обрано відновлення міжправославного діалогу.
Головний сигнал зустрічі очевидний: у підсумковому комюніке підкреслено рівність Константинопольського патріарха із предстоятелями інших церков, і відсутність підстав вважати себе главою православ'я через відсутність у ньому такої папської посади, а також необхідність проведення у середньостроковій перспективі Всеправославного собору.
Підсумок закономірний – політика Константинополя викликає у православному світі все більше нарікань. Колись головний моральний орієнтир та еталон віри, сьогоднішній Фанар поринув у політичну суєтність, за якою проглядаються зовсім не релігійні інтереси.
Тож за м'яким дипломатичним формулюванням стоїть чергове нагадування: у Константинопольського або будь-якого іншого патріархату одноосібного права дарувати автокефалію, без наради з помісними православними церквами, немає. Тільки консенсус усіх православних церков може ухвалити таке рішення. Наступна згадка України, Македонії і Чорногорії (де патріарх Варфоломій також намагається видати томоси і внести розкол у помісні церкви) – це вказівка на невідповідність ухваленим у православ'ї процедурам, по суті на нелегітимність його дій. Ніжно натякнули вселенському патріарху й на те, що його позиціонування як одноосібного судді в суперечках між помісними церквами в їхній внутрішній діяльності неприпустимо, як і введення градації між так званими "старшими" та "молодшими" помісними церквами.
Було висунуто й інші претензії патріарху Варфоломію. Зокрема, зміна канонічних територій помісних православних церков завдяки перегляду чи скасуванню низки історичних документів, багатьом із яких по кілька сотень років, а також експансія на канонічні території інших церков завдяки створенню Константинополем там своїх представництв (ставропігій) і перепідпорядкуванню під свою юрисдикцію парафій помісних церков у США та ЄС.
Окрім предстоятеля Української православної церкви блаженнішого митрополита Онуфрія, у зборах узяли участь святіший патріарх московський та всієї Русі Кирило, патріарх єрусалимський Феофіл III, патріарх Сербський Іриней, митрополит чеських земель і Словаччини Ростислав, а також делегації Румунської православної церкви на чолі з митрополитом Нифонтом і Польської православної церкви під керівництвом архієпископа Авеля.
Основними питаннями порядку денного заходу стали обговорення ситуації в міжцерковних відносинах і необхідних заходів щодо збереження православної єдності. Зібрання стало першим публічним заходом, на якому глави ППЦ позначили серйозну заклопотаність діями вселенського патріарха Варфоломія в Україні, що викликали кризу в міжцерковних відносинах. Константинопольський патріарх Варфоломій, до речі, в Амман не прибув, і ця відсутність стала яскравим свідченням протиставлення патріарха Варфоломія православному світу.
Склад учасників наради і неприбуття на неї кількох глав помісних церков продемонстрували розділення сестринських церков на три табори. Умовні "Фанаріоти" (прихильники вселенського патріарха, як папи, "першого серед рівних"): Константинопольська, Елладська та Александрійська церкви; Умовні "соборники" (прихильники соборного принципу ухвалення рішень щодо основних церковних питань): РПЦ, Сербська, Антіохійська, Єрусалимська, Чеських земель і Словаччини; і третя – решта церков (Болгарська, Польська, Албанська, Грузинська, Румунська та Кіпрська) формально дотримуються нейтралітету, фактично залишаючись розхитаними через певну залежність (адміністративну, геополітичну та фінансову), як від Фанару, так і від Москви.
За підсумками наради ухвалено комюніке: "В атмосфері братської любові ті, хто зібрався на зустрічі, погодилися з тим, що рішення, які стосуються питань православного значення, зокрема надання автокефалії окремим церквам, має бути остаточно оформлено в дусі православного діалогу та єдності, а також всеправославного консенсусу. Щодо поточної церковної ситуації в Україні учасники також визнали, що всеправославний діалог необхідний для зцілення і примирення.
Щодо питання про Північну Македонію делегації заявили, що його має бути розв'язано завдяки діалогу в межах Сербської православної церкви і за загальноправославної підтримки. Що стосується Чорногорії, то делегації, які брали участь, наполегливо закликали відповідну владу поважати й відстоювати основоположне право власності на майно, зокрема власність церкви".
Формулювання про православний діалог як спосіб подолання розколу припускає, що будуть і наступні зустрічі. І, можливо, вони триватимуть не один рік. Патріарха Варфоломія разом з іншими главами православних церков запрошено й на наступну нараду, і на всі надалі.
Церква демонструє, що вона мислить категоріями вічності й поспішати їй нема куди: їй уже дві тисячі років, а розколи з розкольниками приходять і йдуть. Тому висновків за підсумками наради в Аммані кілька: створено альтернативний Фанару майданчик міжцерковного діалогу, запуск процесу обговорення ситуації з усіма помісними церквами; констатовано розкол у світовому православ'ї, відповідальність за який покладено на Константинопольського патріарха Варфоломія. І обнадійлива новина: ніщо не вічне, і цей розкол теж мине.
Джерело: Золотарев Андрей / Facebook
