0 Київ
Давайте так. Найбільша помилка – спроба поєднати війну та мирне життя. Спроба жити під час війни так, начебто нічого не відбувається. Так не буває. Так не вийде.
Ви маєте усвідомити головне – того життя більше немає. І його немає – крапка. Не на тиждень. Не на місяць. І навіть не на пів року. Надовго. На роки. І саме із цього виходити, вибудовуючи свої подальші стратегії.
Якщо ж ви будете виходити з хибної, неправильної передумови, що в нас ось тут поки що не стріляють, я зачекаю, пересиджу, може, до осені це все й закінчиться – і далі жити зі своєю сім'єю і своїми дітьми так, ніби нічого не відбувається – щось обов'язково станеться.
Якщо ви готові приймати ризики – перебудовуйте своє життя на алгоритм війни. У якому шанс загинути набагато – на порядки! – вищий, ніж за алгоритмами мирного життя.
Перебудовуйте свою модель поведінки, своє місце сну, свої алгоритми пересування містом, свої алгоритми відвідування відкритих незахищених місць. Торговельні центри. Тим паче під час тривоги. Тим паче під час тривоги! Як це зробили жителі Ізраїлю.
Це війна, у якій противник використовує реактивне важке озброєння великої дальності. У країні немає безпечних місць.
Орки поки що мають можливість вдарити в будь-яку точку країни. І вони поки що це робитимуть.
Ваша сім'я в будь-якому разі житиме тепер інакше. Це аксіома. І на інші алгоритми її переведете або ви (це найкращий варіант), або орки. Але це буде вже з кров'ю. Це якщо ви готові до цього.
Ще раз: так, як було, не буде. Мирне життя та війна несумісні. Зрозумійте це вже нарешті.
Фото: Аркадій Бабченко / Facebook
На британському плакаті часів Другої світової, який має пропагувати евакуацію, Гітлер нашіптує англійській матері: "Поверни їх назад, поверни їх назад!"
Уряд: "Не роби цього, мати, – залиш дітей там, де вони є!"
Джерело: Аркадій Бабченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
