+5 Київ
Повертаємо героїв і втрачаємо їх удруге в байдужості і зневазі владних кабінетів. Це важливий допис і важлива ініціатива, яку прошу підтримати особисто.
Щодня Україна платить за своє існування життями найкращих свої синів і доньок. І я вважаю, що наші полеглі герої заслуговують на щось більше, ніж новини на кшталт "повернули ще тисячу тіл". Щось більше, ніж мовчання з боку перших осіб держави й сухі повідомлення з боку державних служб про "рефрижератори" й "мішки". Щось більше, ніж згадка владою раз на рік, 29 серпня, коли вшановуються захисники України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Дивна в нас картина склалася з ушануванням героїв. BBC вважає репатріацію тіл ключовою подією, а Офіс президента з Кабміном – ні. Це ганьба. Це неприпустимо.
Коли країна воює, у неї не може бути "різних підходів" до шани. Є або стандарт, або дегуманізація. Росія саме цього й домагається: щоб ми звикли. Щоб смерть наших воїнів стала статистикою. Щоб імена зникали у зведеннях, а не звучали вголос. Ні. Ми не про це.
Потрібен національний ритуал шани. Не "добра воля", а закон і обов'язок.
- Єдиний протокол від "дороги додому" до поховання.
- Почесна варта, офіційна формула прощання від імені держави.
- Участь перших осіб особисто або через уповноважених там, де йдеться про масове прощання чи видатного героя.
- "Єдине вікно" замість "сімох кіл пекла" для родин: логістика, виплати, психологічна допомога без ходіння по кабінетах.
- Відповідальність посадовців за зрив чи імітацію ритуалу.
Це взагалі не про пафос. Це про суб'єктність держави й гідність нації. Про те, щоб діти загиблих знали: країна схилила прапори й назвала ім'я їхнього тата чи мами вголос. Щоб кожна громада бачила: держава поруч, не лише на екранах. До речі, такий ритуал є в цивілізованих країнах – від США до Ізраїлю, але немає в Росії, бо вона до цивілізованого світу не належить. Нам варто обрати – де ми в цій системі поглядів та цінностей?
Тому прошу прямо й без обхідних слів, закликаю підтримати петицію голови ГО "Останній Бастіон" Геннадія Сікалова про національний ритуал шани. Це два кліки, які змушують систему працювати не "коли зручно", а завжди. Побачивши цю ініціативу й фіксуючи її підтримку серед свої побратимів, я не можу не підтримати її теж.
Герої зробили для нас неможливе. Наш обов'язок – зробити для них хоча б найменше. Ушанувати їх і допомогти родинам. Підписуймо петицію.
Джерело: Borislav Bereza / Facebook
